Рішення № 75165759, 09.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/776/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (далі – Управління ДСНС України у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 21 квітня 2017 року №108, поновлення на посаді пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 94 959,51 грн. (а.с.24-25).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 квітня 2017 року він був звільнений із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) у зв’язку з призовом на військову службу. З 23 квітня 2017 року його виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та знято з усіх видів забезпечення.

Позивач вважає наказ про звільнення від 21 квітня 2017 року №108 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за працівниками призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали під час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У відзиві на позов від 31 травня 2018 року відповідач його вимог не визнав (а.с.41-44). В обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника 1 державної пожежно-рятувальної частини Управління ДСНС України у Волинській області в період з 25 грудня 2015 року по 23 квітня 2017 року. Відповідач наголошує, що позивач є особою, статус якої визначається та регулюється відповідно до положень Кодексу цивільного захисту України. Відтак, з ОСОБА_1 було укладено контракт №138/15 про проходження служби цивільного захисту. Як визначено пунктом 9 частини другої статті 106 Кодексу цивільного захисту України та підпунктом 9 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №593 від 11 липня 2013 року, контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються зі служби цивільного захисту у зв’язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.

Відповідно до поданого позивачем 20 квітня 2017 року рапорту, повістки та згідно з умовами контракту, відповідач 21 квітня 2017 року на підставі Кодексу цивільного захисту України та зазначеного Положення видав наказ №108 «Про кадрові питання», яким звільнив із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України ОСОБА_1

Відповідач звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в органах та підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а не був прийнятий на роботу як працівник з укладенням трудового договору, щодо якого діють норми КЗпП України. Відтак, посилання позивача на статтю 119 КЗпП України є безпідставними.

З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 17 травня 2018 року (а.с.1) ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з даним позовом; відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, як це визначено статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд, перевіривши доводи заяв учасників справи по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

25 грудня 2015 року між Державною службою України з надзвичайних ситуацій в особі начальника Управління ДСНС України у Волинській області та ОСОБА_1 було укладено контракт №138/15 про проходження служби цивільного захисту (а.с.49-53).

Відповідно до наказу Управління ДСНС України у Волинській області від 25 грудня 2015 року №623 «Про призначення, прийом на службу та покладання тимчасового виконання обов’язків» ОСОБА_1, який уклав контракт про проходження служби цивільного захисту строком на три роки, відповідно до пунктів 33, 35, 47, 93-95, 101 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, прийнято на службу цивільного захисту, зараховано в кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій, присвоєно спеціальне звання молодший сержант служби цивільного захисту та за його згодою призначено пожежним-рятувальником 1 державної пожежно-рятувальної частини Управління ДСНС України у Волинській області з 28 грудня 2015 року (а.с.5). 28 грудня 2015 року ОСОБА_1 склав Присягу служби цивільного захисту (а.с.48).

Пунктом 5 контракту було передбачено, що контракт може бути припинено (розірвано) достроково, а особа рядового і начальницького складу, яка проходить службу цивільного захисту за контрактом, звільняється із служби, зокрема, у зв’язку із призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії.

20 квітня 2017 року позивач подав рапорт про звільнення його з 23 квітня 2017 року зі служби цивільного захисту у зв’язку із призовом на строкову військову службу (а.с.54).

Начальник 1 державної пожежно-рятувальної частини Управління ДСНС України у Волинській області ОСОБА_2 20 квітня 2017 року оформив відповідне клопотання про звільнення позивача зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за підпунктом 9 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (а.с.58). Крім того, 18 та 20 квітня 2017 року майор служби цивільного захисту, начальник 1 державної пожежно-рятувальної частини Управління ДСНС України у Волинській області ОСОБА_2, полковник служби цивільного захисту, перший заступник начальника Управління ДСНС України у Волинській області ОСОБА_3 з позивачем провели бесіди (а.с. 59-61).

Наказом начальника Управління ДСНС України у Волинській області від 21 квітня 2017 року № 108 ОСОБА_1 звільнено із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 9 (у зв’язку з призовом на строкову військову службу); виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та знято зі всіх видів забезпечення 23 квітня 2017 року (а.с.6).

Як слідує з повістки Луцького об’єднаного міського військового комісаріату, ОСОБА_1 призвано на строкову військову службу і зараховано в команду №К-9010 та наказано 24 квітня 2017 року з’явитися для відправки на збірний пункт за адресою, що визначена в повістці (а.с.55).

Згідно з військовим квитком серії АВ №244281, виданим Луцьким об’єднаним військовим комісаріатом Волинської області, ОСОБА_1 17 травня 2017 року призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину для її проходження. 18 травня 2017 року згідно з наказом №101 він зарахований в списки військової частини №3027 (а.с.31-32).

Порядок прийняття, проходження та звільнення зі служби цивільного захисту врегульовано нормами Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року №593 (далі – Положення №593).

Контракт щодо проходження служби цивільного захисту укладається з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту на строк від трьох до п’яти років (пункт 1 частини першої, пункт 1 частини третьої статті 103 Кодексу цивільного захисту України).

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначається Положенням №593.

Згідно пункту 45 Положення №593 контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 106 Кодексу цивільного захисту України контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту, зокрема, у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії.

Згідно з підпунктом 9 пункту 176, 179 Положення №593 контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії. У випадках, передбачених підпунктом 9 пункту 176 цього Положення, особи рядового і начальницького складу, які відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають призову на строкову військову службу, звільняються із служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється, зокрема, у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», і за станом здоров'я придатні до військової служби (пункт 173 Положення №593).

Як встановлено пунктом 175 Положення №593, перед звільненням особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею не менше двох індивідуальних бесід. У ході першої бесіди роз'яснюються підстави звільнення і строк внесення подання щодо звільнення, соціальний і правовий захист особи, можливість укладення контракту про перебування у резерві служби цивільного захисту, визначається військовий комісаріат, до якого буде направлено особу після звільнення для постановки на військовий облік. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань проходження служби. У разі потреби зазначеній особі видається направлення на обстеження до лікарсько-експертної комісії. Під час другої бесіди безпосередній або прямий керівник (начальник) дає відповіді на запитання, поставлені особою рядового і начальницького складу у першій бесіді, уточнює підстави звільнення з урахуванням висновку лікарсько-експертної комісії, прохання особи, а також інші питання, пов'язані із звільненням.

Судом встановлено, що такі бесіди з ОСОБА_1 відповідачем проводились (а.с.59-61). З аркуша бесіди слідує, що з умовами звільнення зі служби позивач був ознайомлений та наполягав на звільненні, просив задовольнити поданий рапорт на звільнення зі служби.

Як встановлено судом, чинність контракту, що був укладений з позивачем, від 25 грудня 2015 року №138/15 про проходження служби цивільного захисту, припинено 23 квітня 2017 року за підпунктом 9 пункту 176 Положення №593 – у зв’язку з призовом на строкову військову службу (а.с.49-53). Така підстава дострокового припинення (розірвання) контракту передбачена і пунктом 5 зазначеного контракту від 25 грудня 2015 року №138/15.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач виконав вимоги чинного законодавства щодо звільнення особи із служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу та довів правомірність оскарженого наказу від 21 квітня 2017 року № 108.

Щодо доводів представника позивача у позовній заяві стосовно соціальних гарантій громадян у зв’язку з їх призовом на строкову військову службу відповідно до статті 119 КЗпП України, то варто зауважити, що частинами першою, другою статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Частина третя статті 119 КЗпП України, якою встановлені гарантії громадян у зв’язку із виконанням ними військового обов’язку, неодноразово зазнавала змін. Зокрема, згідно із Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII дію частини третьої статті 119 КЗпП України було поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію».

В редакції, чинній на час призову позивача на строкову військову службу, частиною третьою статті 119 КЗпП України було установлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З наведеного слідує, що за працівником, призваним на строкову військову службу зберігаються гарантії, передбачені частиною третьої статті 119 КЗпП України лише у випадках, коли призов на військову службу відбувся під час мобілізації.

Указом Президента України від 15 січня 2015 року №113 оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, яка закінчилась у серпні 2015 року.

Як уже зазначалося судом, позивач був призваний на військову строкову службу Луцьким об’єднаним міським військовим комісаріатом та відправлений у військову частину №3027 із зарахуванням у списки військової частини 18 травня 2017 року (а.с.32). Отже, позивача було призвано на строкову військову службу поза межами періоду мобілізації.

Військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці, внаслідок чого на них розповсюджуються пільги, передбачені Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей», та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Воїнів Інтернаціоналістів, 7/66, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 38592652) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк