Постанова № 75165724, 09.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 135/424/18

Провадження № 33/772/423/2018

Категорія: 251

Головуючий у суді 1-ї інстанції Корнієнко О. М.

Доповідач: Федчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 р. м. Вінниця

Суддя Апеляційного суду Вінницької області Федчук В.В., за участю прокурора Каменяр С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 травня 2018 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП щодо ОСОБА_2, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

З протоколу №81 від 23 березня 2018 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, вбачається, що ОСОБА_2, будучи відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. А саме, будучи звільненим із займаної посади головного лікаря Ладижинського територіального медичного об'єднання за власним бажанням з 09.01.2018 року - подав відповідну декларацію за періоди, не охоплені раніше поданими деклараціями лише 12.02.2018 року. Чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Постановою судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 травня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.172-6 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень. Також стягнуто судовий збір в розмірі 352 гривень 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування постанови судді суду першої інстанції з закриттям провадження у справі через невідповідність висновків фактичним обставинам провадження. Доводи мотивовані тим, що він звільнився за власним бажанням 09.01.2018 року, однак з приводу несвоєчасності подання декларації повідомляв, що не знав про необхідність її невідкладного подання. Повний розрахунок отримав в кінці місяця, коли отримував заробітну плату. Вчасно не подав декларацію тому, що на той час не було необхідних даних. При цьому я не мав жодного наміру приховувати доходи.

В судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та підтримала обставини, викладені у протоколі та постанові суду.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу і в подальшому, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що підтримує подану апеляційну скаргу, просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного правопорушення.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог КУпАП, одним із завдань провадження у адміністративних справах є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 КпАП.

Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, суди зобов'язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.

Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), законом «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ, КпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, згідно з розпорядженням Ладижинської міської ради № 2-к від 09.01.2018 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади головного лікаря Ладижинського ТМО 09.01.2018 року за власним бажанням.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, а саме несвоєчасне подання без поважних причин деклаорації особи, уповноваженої на викорнання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частиною 1 статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до положень ст.9 КупАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Склад правопорушення за ч.1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, оскільки обов'язковим елементом об'єктивної сторони є умисна дія - умисне несвоєчасне подання длекларації. Тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести в діях особи умисел на несвоєчасне її подання та мету такого поступку.

Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 несвоєчасно подано декларацію при звільненні, оскільки він знав, що необхідно подати терміново декларацію за 9 днів 2018 року. (звільнений 09 січня 2019 року), оскільки доходи за цей період подані в загальній декларації.

Таким чином ані у протоколі про адміністративне правопорушення, ані прокурором у судовому засіданні не наведено обґрунтувань та доказів на підтвердження суб'єктивної сторони даного правопорушення. Тобто не встановлені і не доведені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, неправильно зрозумілі інтереси служби, тощо) та мета інкримінованого їй правопорушення, а також час та місце його вчинення.

Зокрема, повідомлення в порядку ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції» шляхом подачі електронної декларації до НАЗК і не несвоєчасне повідомлення про доходи при звільненні (за період з 01.01.2018 року по 09.01.2018 року) шляхом подачі окремої інформації до НАЗК виключають наявність вини у формі умислу в учиненні зазначених дій, а відтак і наявності суб'єктивної сторони даного правопорушення.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що будь-які докази того, що ОСОБА_2 діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.

За таких обставин, суд приходить до переконання про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п. 1ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ч. 7 ст. 126 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 10, 11, 247, 283-285, 287 КУпАП України, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 02 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.172-6 КУпАП скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: (підпис)

Згідно з оригіналом:

Суддя: