Постанова № 75165270, 05.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/2725/18

Провадження № 22-ц/772/1202/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуСправа № 127/2725/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Денишенко Т.О., Берегового О.Ю.

За участю секретаря: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 127/2725/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року, ухвалене в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області під головуванням судді Жмудя О.О., дата складення повного тексту рішення - 12.04.2018 року,

В с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось у Вінницький міський суд Вінницької області з даним позовом. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 звернулась в банк з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 28.11.2013 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 7 100, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та зміну за рішенням і ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання Овердрафту, що передбачено п.2.1.1.5.7 Договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю поінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Сторонами також було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна картка клієнта та фінансовий телефон клієнта, який проходить верифікацію з підтвердженням відповідно до п. 1.1.1.16 Договору.

За допомогою встановлених засобів доступу до картрахунку, відповідачу надано можливість здійснювати його дистанційне обслуговування (п.1.1.1.25 Договору - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

Таким чином, позивач забезпечив відповідачу можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП - пароль.

Для погашення кредиту Банк надав відповідачу інструменти передбачені Договором, а саме п. 2.1.1.12.3, відповідно до якого поповнення картрахунку здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх Банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі Договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Натомість, ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним договором не виконала та станом на 07.12.2017 року утворила заборгованість у розмірі 117 000, 00 гривень, яка складається з : 7 060, 00 заборгованості за кредитом і 109 940, 00 гривень заборгованості за процентам за користування кредитом. Саме вказану заборгованість позивач і просив стягнути з ОСОБА_3 на користь банку за кредитним договором №б/н від 28.11.2013 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року, згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 02.05.2018 року про виправлення описки (а/с 77), в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку, як ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, у порушення ст. 12 ЦПК України, не роз'яснив позивачеві його право надати докази на підтвердження тих обставин, які судом поставлені під сумнів та не попередив про наслідки неподання вказаних доказів, зокрема, докази дотримання позивачем строків позовної давності; що судом не належно застосована правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, де заначено, що перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. З огляду на вказану правову позицію та те, що строк дії картки встановлено до 30.09.2017 року, а з позовом Банк звернувся 07.02.2018 року, на думку апелянта, строк позовної давності позивачем не пропущений.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримує апеляційну скаргу з викладених у ній підстав; представника відповідача - адвоката ОСОБА_5, який не визнає апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні; перевіривши матеріали справи; оскаржуване рішення суду та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних обставин. 28.11.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №б/н, згідно якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 7100 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 30% річних.

Заявою від 28.11.2013 року ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг.

Позивач у повному обсязі виконав зобов'язання, визначені вказаним кредитним договором, в той час, як відповідачка порушила його п.2.1.1.5.5. про зобов'язання погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, і допустила заборгованість станом на 07.12.2017 року у розмірі 117000 грн.

За вказаних обставин суд керувався нормами ст. ст. 1, 17, 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні; ст.ст. 256, 257, 258, 261, 267, 634, 1048, 1050 ЦК України; правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14; ст. ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України і дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Помилковість цього висновку полягає в наступному.

Дійсно, 28.11.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №б/н, згідно якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 7100 грн. на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 30% річних.

Заявою від 28.11.2013 року ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг.(а/с9-34).

Відповідно до позовної заяви, розрахунку заборгованості за договором №б/н від 28.11.2013 року на а/с 6 та Довідки про зміну умов кредитування і обслуговування кредитної карти НОМЕР_1 (а/с 8), відповідачці було надано кредит у розмірі 7100 грн. і станом на 07.12.2017 року по даному кредиту утворена заборгованість у розмірі 117 000 грн. (а/с 2-8).

Зазначені обставини відповідачка визнала у своїй заяві про застосування строків позовної давності від 02.04.2018 року на а/с 62-63, не спростувавши їх.

Відповідно до п.2.1.1.11.6 Умов та правил надання банківських послуг, строк повернення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 теж зазначено, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі -починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Як видно з оскаржуваного рішення, суд посилався у ньому на вказану правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, проте не врахував, що позивач звернувся з позовом про повернення кредиту в повному обсязі, а отже, слід було виходити з останнього дня місяця дії картки.

У своєму рішенні, суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув і не дослідив її, чим допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З довідки ПАТ КБ «Приватбанк» на а/с 83 слідує, що термін дії картки НОМЕР_1 до 09/17, тобто - до 30.09.2017 року.

Отже, строк позовної давності щодо повернення заборгованості за тілом кредиту позивачем не пропущений, з огляду на те, що позовна заява подана в суд 07.02.2018 року та норми ст. ст. 256, 257 ЦК України.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості на а/с 6-8, заборгованість за тілом кредиту складає 7060 грн. (залишок поточної заборгованості за наданим кредитом - 6288,14 грн. плюс сальдо простроченої заборгованості - 771,86 грн.) і вона підлягає до стягнення.

Щодо заборгованості за відсотками у розмірі 109940 грн., заявленої позивачем у позовній заяві, то тут дійсно слід застосувати строк позовної давності та цю вимогу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Пунктом 2.1.1.11.6 Умов та правил надання банківських послуг, строк погашення відсотків за користування кредитом, є щомісячним платежем за попередній місяць.

Пункт 2.1.1.12.6.2. Умов та правил надання банківських послуг визначає відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Такі правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року, 3 вересня 2014 року та 3 червня 2015 року та у правовому висновку Верховного Суду України у справі №6-1996цс16 .

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 цього Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Оскільки умовами даного кредитного договору встановлене окреме самостійне зобов'язання боржника про погашення відсотків за користування кредитом щомісячними платежами за попередні місяці і відповідальність за невиконання цього обов'язку, то при неналежному виконанні позичальником, яким є відповідачка, цих зобов'язань, позовна давність за вимогами позивача - кредитора про повернення заборгованих коштів, якими є заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, обчислюється з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

З огляду на викладене та те, що позов поданий у суд 07.02.2018 року, до зазначеної заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, слід застосувати загальну позовну давність, про що було заявлено відповідачкою в судовому засіданні суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення (а/с 62). А оскільки у позові вимоги заявлені лише за період часу - з 28.11.2013 року по 07.12.2017 року, а не на час звернення з позовом у суд, то стягненню підлягає заборгованість за процентами за період : з 07.02.2015 року по 07.12.2017 року

Виходячи з Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» на а/с 10, між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання банківських послуг у вигляді кредитного ліміту на картковому рахунку за кредитною картою «Універсальна,55 днів пільгового періоду» з базовою ставкою - 2,5% в місяць, що складає 30% на рік.

За п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, сторони даного кредитного договору домовилися, що за користування кредитом і овелдрафтом Банк нараховує проценти у розмірі, встановленому Тарифами Банку з розрахунку 360 календарних днів у рокові.

Враховуючи викладене та загальний залишок заборгованості за тілом кредиту станом на 07.02.2015 року у розмірі 7060 грн., за період з 07.02.2015 року по 07.12.2017 року заборгованість за процентами буде складати 6083, 49 грн. (7060 грн. х 30% річних :360 днів у рокові х 1034 (днів прострочення 366+366+306=1034)) = 6083,49 грн. Саме таку суму заборгованості за процентами слід стягнути з відповідачки на користь позивача в задоволення вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом. А всього підлягає до задоволення сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 13143,63 грн. (7060 + 6083,49 = 13143,63).

Отже, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права; за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, апеляційну скаргу необхідно задовільнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, в силу ст. 376 ЦПК України, про часткове задоволення позову у частині стягнення з відповідачки на користь позивача 13143,63 грн. заборгованості на кредитним договором №б/н від 28.11.2013 року, яка складається з 7060 грн. заборгованості за кредитом (тілом) та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6083, 49 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

При цьому необхідно розподілити між сторонами судові витрати, а саме: судовий збір, відповідно до вимог ст. 141 ч.1 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги і стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 197,34 грн. судового збору за позовну заяву та 296,02 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ вул. Грушевського,1Д, КОД ЄДРПОУ 14360570, рахунок 29092829003111, МФО №305299, заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.11.2013 року у розмірі 13143,63 грн., яка складається з 7060 грн. заборгованості за кредитом (тілом) та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6083, 49 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог : 197,34 грн. судового збору за позовну заяву та 296,02 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складене 09.07.2018 року.

Судді/підписи/

Згідно з оригіналом

суддя-доповідач: В.С. Марчук