Постанова № 75164345, 09.07.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2018 року м. Дніпро Справа № 912/660/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Подобєда І.М., Широбокової Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2018 р.

(суддя Тимошевська В.В., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 23.04.2018 р. )

у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

до відповідача: Військової частини 2269 Національної гвардії України,

Кіровоградська область, м. Олександрія

про стягнення 6 559,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Військової частини 2269, про стягнення 6 559,57 грн. заборгованості, з яких: 2 641,44 грн. пені, 407,49 грн. - 3% річних та 3 510,64 грн. інфляційних втрат, з покладенням на Відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 2400/14-БО(Т)-18 від 18.04.2014 р. в частині своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Відповідачем подано письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з тих підстав, що зобов'язання за Договором було прострочено Військовою частиною 2269 з незначним періодом у зв'язку з затримкою державного фінансування (кошторисних призначень), окрім того, Позивач не поніс ніяких збитків у зв'язку з вказаним простроченням, внаслідок чого розмір стягуваної неустойки взагалі не відповідає наслідкам такого прострочення.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2018 р. у справі № 912/660/18 позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Військової частини 2269 Національної гвардії України на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 500,00 грн. пені, 407,49 грн. 3 % річних та 3 510,64 грн. інфляційних втрат, а також 1 762,00 грн. судового збору.

Відмовляючи у задоволені позову про стягнення пені в іншій частині, місцевий господарський суд виходив з того, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду, крім того Відповідач здійснює виконання специфічних функцій, пов'язаних із захистом обороноздатності держави, період прострочення оплати незначний, Відповідачем погашено суму основного боргу, тоді як Позивачем не доведено понесення збитків внаслідок прострочення оплати.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549 - 552, 599, 625 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2018 р. у справі № 912/660/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в розмірі 2 141,44 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

В обгрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" посилається на те, що відповідно до ст. 233 ГК України, при зменшенні розміру пені суд мав врахувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Втім, в оскаржуваному рішенні в частині зменшення неустойки місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу Позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування. На думку скаржника, важкий фінансовий стан Відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить суд у задоволенні вимог зазначених в апеляційній скарзі відмовити у повному обсязі, оскільки Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння збитків внаслідок дій Військової частини.

Військова частина вважає, що суд першої інстанції з'ясував усі обставини, необхідні для зменшення розміру пені, що й підтверджується матеріалами справи та описовою частиною даного рішення.

Відповідач наголошує на тому, що твердження Скаржника про те, що Військова частина не надала доказів на підтвердження обставин, що можуть вплинути на зменшення пені - є безпідставним, так як Військовою частиною було подано лише клопотання про зменшення пені, а підтвердження наявності обставин, що можуть вплинути на зменшення пені не підлягають доказуванню, так як є загальновідомими.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Подобєд І.М., Широбокової Л.П.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Позивача з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи щодо неоспорених обставин та встановлено судом першої інстанції, 18.04.2014 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( Продавець ) та Військовою частиною 2269 Національної гвардії України ( Покупець ) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 2400/14-БО(Т)-18 ( а. с. 11-16 ), згідно п. 1.1 Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах Договору.

П. 2.1 розділу 2 Договору сторони погодили термін передачі газу з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. обсягом до 199,857 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.3. розділу 3 Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

П. 3.4 розділу 3 Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу, так з 01.01.2014 р. за 1000 куб. м. природного газу встановлено до сплати 3 340, 75 грн., а з 01.04.2014 р. суму, що підлягає сплаті за 1000 куб. м. природного газу встановлено у розмірі 5 264, 88 грн.

Загальна вартість Договору, на дату його укладення, становить 831 956,23 грн., крім того ПДВ - 166 391,25 грн., разом з ПДВ - 998 347,48 грн.

Відповідно до п. 6.1 розділу 6 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа ( включно ) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

П. 7.2 розділу 7 Договору сторони погодили, зокрема, що у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Положеннями п. 9.3 розділу 9 Договору передбачено, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав з цим Договором ( строк позовної давності ), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

У відповідності до розділу 11 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 07.11.2014 р., якою встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. газ обсягом до 95,024 тис. куб. м., погоджено суму ціни за 1000 куб. м. газу, з 01.09.2014 р. у розмірі 6 405,82 грн. та визначено, що загальна вартість Договору на дату його укладення становить 523 945,25 грн. ( а. с. 17 ).

На виконання умов Договору Продавець передав у власність Покупця природний газ на загальну суму 516 508,18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 р., 31.10.2014 р., 30.11.2014 р., 31.12.2014 р. ( а. с. 20-23 ).

Однак, як встановлено судом першої інстанції, оплату в спірному періоді Покупець здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 розділу 6 Договору, здійснивши остаточний розрахунок з Продавцем за Договором 31.12.2014 р., що підтверджується з наданого розрахунку заборгованості ( а. с. 18-19 ) та виписки по банківським операціям відповідача ( а. с. 25 ), у зв'язку з чим Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 2 641, 44 грн., 3 % річних у розмірі 407, 49 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 510, 64 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, ст. 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ст. ст. 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи приписи наведених вище норм, та встановлену Договором відповідальність за порушенням виконання зобов'язання Покупцем, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Разом з тим, дослідивши доводи Відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу, господарський суд зменшив розмір пені до 500,00 грн.

Причиною апеляційного розгляду у даній справі є питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій ( пені та штрафу ), яка підлягає стягненню з Відповідача внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого газу.

Відповідно ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Отже, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги пов'язаних із зменшенням судом першої інстанції розміру пені.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких, зазвичай, визначається обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати подвійної облікової ставки, що діяла у відповідний період.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як було вище зазначено на підставі п. 7.2 Договору Позивачем була нарахована пеня у розмірі 2 641,44 грн.

Разом з цим, Відповідачем було подане письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з тих підстав, що зобов'язання за Договором було прострочено Військовою частиною 2269 з незначним періодом у зв'язку з затримкою державного фінансування (кошторисних призначень ), окрім того, Позивач не поніс ніяких збитків у зв'язку з вказаним простроченням, внаслідок чого розмір стягуваної неустойки взагалі не відповідає наслідкам такого прострочення.

Вирішуючи спір у частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій за порушення строків оплати поставленого газу, суд першої інстанцій виходив з наявності правових підстав для зменшення заявлених до стягнення санкцій до 500 грн.

В якості таких правових підстав, суд вказав на те, що Відповідач здійснює виконання специфічних функцій, пов'язаних із захистом обороноздатності держави, а також те, що період прострочення оплати незначний, Відповідачем погашено суму основного боргу, тоді як Позивач не довів понесення збитків внаслідок прострочення оплати.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, виходячи з наступного.

П. 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

П. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки ( штрафу, пені ) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків ) тощо.

На виконання зазначених приписів та рекомендацій суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги те, що Відповідач здійснює виконання специфічних функцій, пов'язаних із захистом обороноздатності держави, враховуючи відсутність доказів спричинення Позивачу негативних наслідків відповідним простроченням та ступінь виконання боржником свого зобов'язання за договором на час розгляду справи, застосувавши ст. 233 ГК України, обґрунтовано зменшив пеню.

Суд апеляційної інстанції, також враховує, що Позивач внаслідок несвоєчасного розрахунку за спожитий газ частково отримує компенсацію нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України інфляційними витратами та сумою 3 % річних.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області відсутні.

Приймаючи до уваги те, що колегією суддів прийнято рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги, то у відповідності до положень ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.04.2018 р. у справі № 912/660/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв'язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова