Рішення № 75164025, 02.07.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018р. Справа №914/833/18

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Думин В.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», м. Львів

про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 29 662,30 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_10

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 29 662,30 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним, як страховиком та ОСОБА_3, як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №180667а7згла, згідно якого Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Volkswagen Touran», номер кузова НОМЕР_1, д/н НОМЕР_2, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

09.08.2017 р. сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4, та автомобіля НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_5. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_5, зазнав механічних пошкоджень.

На виконання своїх договірних зобов'язань, позивач виплатив власнику пошкодженого автомобіля «Volkswagen Touran» страхове відшкодування в розмірі 30162,30грн.

Оскільки згідно постанови Личаківського районного суду м.Львова від 07.09.2017 водія автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_6 було визнано винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди, а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПрАТ "АСК "Скарбниця" згідно полісу ОСЦПВ № АК/5308887, позивач вважає що саме відповідач повинен відшкодувати збитки заподіяні даною дорожньо-транспортною пригодою.

Обставини справи: ухвалою від 08 травня 2018 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи в судовому засіданні на 29 травня 2018 року з викликом сторін.

21 травня 2018 року на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача на підставі поданих документів.

Враховуючи неявку представників сторін в судове засідання 29 травня 2018 року, розгляд справи було відкладено на 14 червня 2018 року.

05 червня 2018 року від представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до господарського суду Львівської області поштою надійшло клопотання в якому позивач просить розглянути судове засідання яке призначено на 14.06.2018 на 11:00 год. у режимі відеоконференції та доручити проведення відеконференції Дарницькому районному суду м. Києва.

Ухвалою від 07 червня 2018року, суд відмовив у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" від 05.06.2018р. за вх. №20180/18 про розгляд справи № 914/833/18 у режимі відеоконференції у звязку із тим, що згідно інформації WEB-програми "Бронювання систем відеоконференцзв'язку", Дарницький районний суд м. Києва не має можливості забезпечити проведення відеоконференції 14.06.2018р. на 11:00 год. через зайнятість пристосованих для відеоконференції залів судових засідань.

В судове засідання 14 червня 2018року з'явився представник відповідача, в усних поясненнях проти позову заперечив.

Враховуючи неявку представника позивача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 02.07.2018р.

19 червня 2018року представник відповідача подав через канцелярію суду клопотання в якому просив суд поновити строк для подання відзиву на позов. Клопотання мотивовано тим, що ухвала суду про відкриття провадження у справі в якій відповідачу визначено 15-денний строк для подачі відзиву, була отримана відповідачем 14.05.2018р., однак уповноважений представник відповідача ОСОБА_10 в період з 14.05.2018р. по 02.06.2018р. доглядала за своєю дитиною яка хворіла, тому незмогла вчасно подати відзив. Інший представник ОСОБА_7 в період з 16.05.2018р. по 24.05.2018р. перебувала у відрядженні в м.Івано-Франківську.

До поданого клопотання представником долучено копію довідки Микулинецької амбулаторії сімейної медицини від 15.06.2018р., копію наказу на відрядження ОСОБА_7, копії довіреностей відповідача виданих на ОСОБА_7, та ОСОБА_10, а також відзив на позовну заяву.

22 червня 2018 року позивач подав заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просив забезпечити проведення судового засідання яке призначене на 02.07.2018р. в режимі відеоконференції, а доручення по забезпеченню відеоконференції надати Дарницькому районному суду м.Києва.

Ухвалою від 26 червня 2018року суд задовольнив клопотання позивача та ухвалив провести судове засідання призначене на 02 липня 2018року в режимі відеоконференції в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва.

В судове засідання 02 липня 2018року з'явився представник відповідача. Представник позивача для у часті в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Дарницький районний суд міста Києва не з'явився. В приміщення господарського суду Львівської області представник позивача також не з'явився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача просив суд взяти до уваги пояснення викладені у відзиві на позов та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначеного в ст. 13 ГПК України принципу змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.2 ст. 176 ГПК України, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зокрема зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Відповідно до положень ст. 251 ГПК України, яка встановлює особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з ухвали суду про відкриття провадження у справі, суд встановив відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Згідно поштового повідомлення про вручення №7901411842404, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справу 14.05.2018р., а відтак строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився 29.05.2018р.

Згідно пояснень представника відповідача ОСОБА_10, викладених у клопотанні від 19.06.2018р., вона в період з 14.05.2018р. по 02.06.2018р. доглядала за своєю дитиною яка хворіла (підтверджується довідкою), тому дійсно з поважних причин незмогла вчасно подати відзив. В той же час, як зазначає сам представник у поданому клопотанні, інший представник ОСОБА_7 в період з 16.05.2018р. по 24.05.2018р. перебувала у відрядженні в м.Івано-Франківську. Тобто в період з 25.05.2018р. по 29.05.2018р. даний представник фактично мав можливість підготувати та подати відзив на дану позовну заяву. Більше того, представник ОСОБА_10, подала відзив тільки 19.06.2018р., хоча фактично догляждала за своєю дитиною тільки до 02.06.2018р., і 14.06.2018р. вже брала участь в судовому засіданні по даній справі.

Таким чином суд вважає, що відповідачем не наведено поважних причин пропуску строку визначеного судом для подачі відзиву на позов.

Відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, встановив наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та

виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 180667а7згла від "24 травня 2017р., згідно якого Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Volkswagen Touran», номер кузову НОМЕР_1 д/н НОМЕР_2, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

17.08.2017р. ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ Страхова компанія "АХА Страхування" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу в якому повідомлялося про дорожньо -транспортну пригоду яка мала місце 09.08.2017р. у м.Львові по вул. Липинського за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4, та автомобіля НОМЕР_7.

Позивачем також долучено до справи відповідь НПУ з МТСБУ щодо учасників ДТП яка мала місце 09.08.2017р. у м.Львові по вул Липинського, 21.

З даної відповіді зокрема вбачається, що дорожньо-транспортна пригода трапилась з вини водія автомобіля НОМЕР_7 ОСОБА_6, який порушив п. 12.1 та п.13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого обидва автомобілі зазнали технічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Личаківського районного суду м.Львова від 07 вересня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення №463/4191/17 судом встановлено, що ОСОБА_6 09.08.2017 року о 18 год. 15 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_6 , на вул. Липинського, 21 у м. Львові, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_8, який рухався попереду, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження, чим порушив п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

Згідно резолютивної частини постанови, суд визнав ОСОБА_6 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст.75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З наведеного вбачається, що саме водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем НОМЕР_7 порушив Правила дорожнього руху та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_8, який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі зазнали технічних пошкоджень.

10.08.2017р. та 18.08.2017р. представниками позивача було здійснено огляд застрахованого автомобіля НОМЕР_8 на предмет пошкоджень, які він отримав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.08.2017р. у м.Львові по вул Липинського, 21 за участю автомобіля НОМЕР_7. За результатами огляду складено відповідні акти №278 від 10.08.2017р. та №290 від 18.08.2017р.

19 серпня 2017 року судовим експертом Галамай Б.І., який діє на підставі свідоцтва №358 від 1997року, було складено висновок №291 за результатами експертного автотоварознавчого дослідження щодо характеру пошкоджень, які отримав автомобіль НОМЕР_3 внаслідок ДТП 09.08.2017р. та вартості відновлювального ремонту даного автомобіля.

За результатами досліджень експертом встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_8 від виявлених на момент огляду 17.08.2017р. його пошкоджень внаслідок ДТП 09.08.2017р., становить 34 234,98 грн.

Згідно рахунку від 17.08.2017р. № А037961 виставленого ТзОВ «Алекс со», вартість запчастин необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_8 становить 21516,30 грн.

Згідно рахунку від 17.08.2017р. №АР00029280 виставленого ТзОВ «Арія Моторс» вартість робіт щодо проведення відновлювального ремонту становить 8646,00грн.

18.08.2017р. позивачем було складено страховий акт № АХА2224369 згідно якого дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком та визначено, що сума страхового відшкодування на підставі розрахунку № А037961 становить 21516,30 грн.

Окрім того, 18.08.2017р. позивачем було складено страховий акт № АХА2224374 згідно якого визначено, що сума страхового відшкодування на підставі розрахунку №АР00029280 становить 8646,00 грн.

Відповідно до п.29.1 договору страхування укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник), страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування та страхового акта, який складається страховиком.

Згідно платіжних доручень від 19.08.2017р. №363204 та №363205, позивач виплатив власнику застрахованого автомобіля НОМЕР_8 ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 30162,30грн.

Позивач вважає, що оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_6, який керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_9, була застрахована в ПрАТ АСК «Скарбниця» згідно Полісу 5308887, до позивача після виплати страхового відшкодування власнику застрахованого автомобіля НОМЕР_8 ОСОБА_3, перейшло право зворотньої вимоги до відповідача, який відповідальний за шкоду заподіяну водієм ОСОБА_6 під час ДТП.

Зі змісту позовної заяви та встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини стосовно відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в порядку суброгації. Дані правовідносини врегульовано нормами Глави 82 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.27 Закону України „Про страхування", положення якої кореспондуються з положеннями ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, враховуючи матеріали справи та виходячи з наведених положень законодавства, позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

Як зазначає Верховний Суду України в листі від 19.07.2011 р., перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Хоч і регрес, і суброгація виникають на підставі закону, проте вказані підстави є різними. Так суброгація виникає, зокрема, на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а регрес, зокрема, на підставі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.

Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України N 6-112цс13 від 25.12.2013 р.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, а відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, у т.ч., шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну

внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до умов полісу 5308887 розмір франшизи становить 500,00грн, а відтак відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в сумі 29 662,30=30162,30-500,00

З приводу заперечень відповідача, викладених у відзиві, щодо відсутності порушення прав позивача на момент звернення до суду з позовом, у зв'язку з неподанням останнім заяви про страхове відшкодування протягом встановленого нормами чинного законодавства строку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у його здійсненні страховик (МТСБУ) зобов'язаний прийняти протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Положення зазначених статей регулюють відносини між страховиком та потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування), які розповсюджуються на їх відносини до заміни кредитора.

Таким чином, до нового кредитора - ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" обов'язок з подачі заяви про страхове відшкодування не перейшов і не міг перейти, оскільки для позивача відповідач не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

За таких обставин, посилання відповідача на приписи ст. 35, п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд вважає безпідставним, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.

Встановлення обов'язку щодо подання заяви на виплату страхового відшкодування для третьої особи (потерпілої або страховика, до якого перейшло право вимоги у зв'язку із здійсненням страхової виплати за договором добровільного страхування майна) суперечить нормам частини 1 статті 511 Цивільного кодексу України, загальним принципам обов'язковості відшкодування шкоди і функціональному призначенню інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, позивач, який отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування, не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 04.11.2014 р. по справі N 3-165гс14.

Частиною 1 статті74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги слід задоволити у повному обсязі в сумі 29662,30 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 10,12,20,73,74,75,76,79,123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд , -

УХВАЛИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Скарбниця (79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 5, ідентифікаційний код 13809430) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, вул.Іллінська,8, ідентифікаційний код 20474912) 29662,30 грн страхового відшкодування та 1762,00 грн судового збору.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається через Господарський суд Львівської області.

Повне рішення складено та підписано 09.07.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.