Рішення № 75163895, 26.03.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Справа № 911/3124/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

до Фізичної особи-підприємця Дербіної Людмили Леонідівни

про звернення стягнення на заставлене майно

представники учасників справи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.10.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»/позивач) надійшла позовна заява до Фізичної особи-підприємця Дербіної Людмили Леонідівни (далі - ФОП Дербіна Л.Л./відповідач) про звернення стягнення на заставлене майно за договорами застави №16/МК/S-1 від 18.07.2007 та №16/МК/S-2 від 18.07.2007 для погашення 283 110,59 грн заборгованості відповідача за кредитним договором №16/МК від 18.07.2007, з яких:

- 50 000,00 грн заборгованості по сплаті кредиту, 6 394,52 грн пені, 4 504,11 грн 3% річних та 38 391,38 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту;

- 102 374,17 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 12 575,06 грн пені, 7 651,28 грн 3% річних та 61 220,07 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, шляхом продажу на електронних торгах.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2017 порушено провадження у справі №911/3124/17 та призначено справу до розгляду на 07.11.2017.

Ухвалами господарського суду Київської області від 07.11.2017 та 20.11.2017 розгляд даної справи відкладався на 20.11.2017 та 04.12.2017 відповідно.

04.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з необхідністю підготовки документів на виконання вимог суду, а саме: детального та обґрунтованого розрахунку сум 3% річних за порушення відповідачем строків сплати кредиту про процентів. Вказане клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2017 розгляд даної справи відкладено на 09.01.2018.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15.12.2017, (далі - ГПК України), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до ст. ст. 12, 181 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.01.2018 постановлено розглядати справу №911/3124/17 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.01.2018, запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 ГПК України заяви та клопотання, за їх наявності, та встановлено строки для подання таких доказів і клопотань до 19.01.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2018 відкладено підготовче засідання на 19.02.2018 та запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 ГПК України заяви та клопотання, за їх наявності у строк до 19.02.2018.

У встановлений судом строк відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів по справі та/або заяв, клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні.

В судовому засіданні 19.02.2018 представник позивача зазначив про відсутність заяв, клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні.

Відповідно до приписів ст.ст. 183 та 194 ГПК України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

З огляду вищенаведеного, у підготовчому судовому засіданні 19.02.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 05.03.2018.

В судових засіданнях 05.03.2018 та 19.03.2018 оголошувалась перерва до 19.03.2018 та 26.03.2018 відповідно.

У судове засідання 26.03.2018 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

До того ж, у судове засідання 26.03.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи ФОП Дербіна Л.Л. була повідомлена в передбаченому законом порядку, що підтверджується довідками про розміщення інформації про ухвали господарського суду Київської області у даній справі 07.11.2017, 20.11.2017, 04.12.2017, 09.01.2018, 22.01.2018, 19.02.2018, 05.03.2018 та 19.03.2018 на веб-сторінці офіційного веб-порталу господарського суду Київської області в мережі Інтернет за адресою: ko.arbitr.gov.ua/sud5012/ в розділі «Новини».

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

З огляду вищенаведеного, враховуючи приписи ст. 202 ГПК України та неявку в судове засідання повідомлених належним чином про розгляд справи сторін, без повідомлення причин їх неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи у судовому засіданні 26.03.2018 за відсутності представників ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ФОП Дербіної Л.Л.

У судовому засіданні 26.03.2018, після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, суд вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої

ВСТАНОВИВ:

18.07.2007 між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі-кредитодавець) та ФОП Дербіною Л.Л. (далі-позичальник) було укладено кредитний договір №16/мк (далі-кредитний договір), відповідно до п. 1.1. кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах безпечності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього.

Пунктами 1.1.1, 2.5, 1.1.3, 1.3, 2.2. кредитного договору передбачено, що кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 50 000,00 грн.

Видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього договору, проводиться шляхом зарахування грошових коштів з позичкового рахунку №20638300102323 в філії ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 308047 на поточний рахунок позичальника №2067330012323 філії ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 308047 або по контрактах, що кредитуються.

Процентна ставка за користування кредитом становить 20 процентів річних.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава товарів в обігу, що належить позичальнику на праві власності загальною вартістю 62 567,60 грн та основні засоби, що належить позичальнику на праві власності загальною вартістю 50 900,00 грн. Загальна вартість - 113 467,60 грн.

Надалі, між сторонами укладено ряд додаткових угод до кредитного договору.

Так, додатковою угодою №1 від 18.07.2007 до кредитного договору сторони погодили, що на виконання кредитного договору кредитодавець надає позичальнику транш кредиту в сумі 50 000,00 грн.

Згідно додаткової угоди №3 від 23.07.2008 до кредитного договору сторони погодили внесення змін до п. 1.1.3, встановивши процентну ставку за користування кредитом у розмірі 21,5% річних.

Копії кредитного договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.

Про обставини збільшення процентної ставки за кредитним договором відповідач був повідомлений позивачем у відповідності до п. 2.10.1 кредитного договору - листом №797 від 23.07.2008, в підтвердження чого позивачем додано до матеріалів справи копії відповідного листа та рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення.

Поряд з тим, 18.07.2007 між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», (далі-заставодержатель) та ФОП Дербіною Л.Л. (далі-заставодавець) було укладено договори застави №16/МК/S-1 та №16/МК/S-2 відповідно до яких в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з усіма подальшими змінами до нього, заставодавець надає заставодержателю в заставу:

- основні засоби, згідно складської довідки №1 від 13.07.2007 загальною вартістю 50 900,00 грн;

- готову продукцію - згідно складської довідки №2 від 13.07.2007, товари в обороті (вироби з металу, біжутерія) загальною вартістю 62 567,60 грн (далі - заставлене майно).

Відповідно до п. 1.4 вказаних договорів застави, в період їх дії предмети застави будуть знаходиться на зберіганні у магазині за адресою: м. Сімферополь, вул. Кирова, 36.

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання в частині надання відповідачу кредиту у сумі 50 000,00 грн виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з позичкового рахунку.

Про належне виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення кредитодавцем умов договору.

Втім, згідно доводів позивача, позичальник свої грошові зобов'язання за кредитним договором в частині повернення кредитних коштів та щомісячної сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 26.09.2017 за ним утворилось 152 374,17 грн сукупної заборгованості, з яких: 50 000,00 грн заборгованості за кредитом та 102 374,17 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом протягом березня 2008 року - вересня 2017 року.

В обґрунтування розміру існуючої за договором заборгованості ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» посилається на те, що позичальником сплачено 6 422,79 грн відсотків за користування кредитом за попередні періоди, тобто за липень 2007 року -частково березень 2008 року, у той час, як решта грошових зобов'язань останнього, в тому числі щодо повернення суми отриманого кредиту, залишились невиконаними.

В підтвердження вказаних обставин здійснення відповідачем часткових розрахунків за кредитним договором позивачем долучено до матеріалів справи копії банківських виписок з відсоткових рахунків за спірний період.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, позивач просить суд звернути стягнення на заставлене за договорами застави №16/МК/S-1 від 18.07.2007 та №16/МК/S-2 від 18.07.2007 майно для погашення сукупної 283 110,59 грн заборгованості відповідача за кредитним договором №16/МК від 18.07.2007, з яких:

- 50 000,00 грн заборгованості по сплаті кредиту,

- 102 374,17 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом,

- 6 394,52 грн пені за порушення строків сплати кредиту, нарахованої з 28.03.2017 по 26.09.2017 на 50 000,00 грн заборгованості;

- 12 575,06 грн пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, нарахованої з 28.03.2017 по 26.09.20017 на сукупну суму заборгованості по сплаті процентів за липень 2007 року - грудень 2016 року зростаючим підсумком;

- 4 504,11 грн 3% річних та 38 391,38 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту, нарахованих з 26.09.2014 по 26.09.2017 на 50 000,00 грн заборгованості;

- 7 651,28 грн 3% річних та 61 220,07 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, нарахованих з 26.09.2014 по 26.09.2017 на сукупну суму заборгованості по сплаті процентів за липень 2007 року - грудень 2016 року зростаючим підсумком.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048, ст. 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктами 1.1.2, 2.8.1 (в редакції додаткової угоди №2 від 18.07.2007) та 2.7.1 кредитного договору передбачено, що термін остаточного повернення кредиту 18.01.2009 включно.

Проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 2.7 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно, не пізніше 28 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Проценти за користування траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу (в тому числі період прострочення погашення траншу).

З огляду наведеного, використання відповідачем кредитних коштів свідчить про погодження останнім з умовами кредитного договору та, відповідно, породжує для ФОП Дербіною Л.Л. обов'язок по поверненню кредиту та процентів за користування кредитними коштами у повному обсязі.

Згідно приписів ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що станом на день прийняття рішення відповідач суму отриманого кредиту не повернув, проценти за користування кредитом протягом спірного періоду сплатив частково, а також те, що розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності у відповідача 152 374,17 грн сукупної заборгованості, з яких: 50 000,00 грн заборгованості за кредитом та 102 374,17 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом протягом березня 2008 року - вересня 2017 року .

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п. 1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання.

Водночас, часиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, враховуючи, що термін остаточного повернення кредиту за відповідним кредитним договором встановлено 18.01.2009, як і те, що більш тривалого строку нарахування пені за затримку проведення оплати ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами кредитного договору не передбачено, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків сплати кредиту у позивача виникло з 19.01.2009 та припинилось 19.07.2009, у той час, як позивач обрахунок пені за порушення строків повернення кредиту здійснював з 28.03.2017 по 26.09.2017, що не відповідає наведеним законодавчим положенням.

За таких обставин, оскільки обрахунок заявленої до стягнення пені за порушення строків сплати кредиту позивачем здійснено після спливу періоду, протягом якого, в останнього існувало право на нарахування пені, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про безпідставність вказаної вимоги, відтак відмову у її задоволенні.

Крім того, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вимоги ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положення кредитного договору стосовно строків сплати процентів за користування кредитом, а також заявлений позивачем період відповідного боргу по сплаті процентів та нарахування пені, суд здійснював перерахунок пені за порушення строків сплати процентів за наступні періоди:

з 28.03.2017 по 28.03.2017 на 4 493,86 грн заборгованості за серпень-грудень 2016 року;

з 29.03.2017 по 28.04.2017 на 3 583,34 грн заборгованості за вересень-грудень 2016 року;

з 29.04.2017 по 28.05.2017 на 2 702,19 грн заборгованості за жовтень-грудень 2016 року;

з 29.05.2017 по 28.06.2017 на 1 791,67 грн заборгованості за листопад-грудень 2016 року;

з 29.06.2017 по 29.07.2017 на 910,52 грн заборгованості за грудень 2016 року.

Оскільки арифметично вірний розмір пені за порушення строків сплати процентів, обрахованої судом в межах вказаного позивачем періоду, з урахуванням положень кредитного договору та вимог вищезазначених норм Закону, як щодо обмеження строку нарахування пені 6-ма місяцями з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано, так і в частині обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, становить 618,87 грн, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15 575,06 грн пені за порушення строків сплати процентів є частково обґрунтованою у розмірі 618,87 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням кредитного договору та є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 504,11 грн 3% річних та 38 391,38 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту, 7 651,28 грн 3% річних та 61 220,07 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати процентів за користування кредитом є обґрунтованими.

Приписами статей 572, 573 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом; заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 20, 21 Закону України «Про заставу», реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до пунктів 2.4.5, 3.1, 3.2 договору застави №16/МК/S-1 від 18.07.2007 заставодержатель має право задовольнити в рахунок заставленого майна всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, заданих простроченням виконання, витрати на утримання заставленого майна, а також витрати, пов'язані зі зверненням стягнення на заставлене майно та його реалізація.

Заставодержатель набуває право звернути стягнення на заставлене майно у разі порушення позичальником будь-якої з вимог кредитного договору та/або заставодавцем цього договору.

Реалізація заставленого майна здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про заставу» на вибір заставодержателя.

Аналогічні положення закріплені у пп. 2.4.6, 3.1, 3.2 договору застави №16/МК/S-2 від 18.07.2007.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем, як позичальником, своїх обов'язків за кредитним договором, враховуючи передбачене право позивача, як заставодержателя, на задоволення вимог за рахунок заставленого майна, а також встановлений арифметично вірний розмір заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та звернення стягнення на заставлене майно за договорами застави №16/МК/S-1 від 18.07.2007 та №16/МК/S-2 від 18.07.2007 для погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №16/МК від 18.07.2007 у сумі 264 759,88 грн, в тому числі:

- 50 000,00 грн заборгованості по сплаті кредиту, 4 504,11 грн 3% річних та 38 391,38 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту;

- 102 374,17 грн заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 618,87 грн пені, 7 651,28 грн 3% річних та 61 220,07 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, шляхом продажу заставленого майна на електронних торгах.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та стягуються зі сторін в доход Державного бюджету України, оскільки ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2017 відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви у даній справі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 625, 572, 573, 589, 590, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 20, 21 Закону України «Про заставу», суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на заставлене майно за договором застави №16/МК/S-1 від 18.07.2007 а саме: основні засоби згідно складської довідки №1 від 13.07.2007та заставлене майно за договором застави №16/МК/S-2 від 18.07.2007, а саме: готову продукцію - товари в обороти згідно складської довідки №2 від 13.07.2007, для погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця Дербіної Людмили Леонідівни (95022, Автономна АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за кредитним договором №16/МК від 18.07.2007 у сумі 264 759,88 грн, в тому числі:

- 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00коп. заборгованості по сплаті кредиту, 4 504 (чотири тисячі п'ятсот чотири) грн 11 коп. 3% річних та 38 391 (тридцять вісім тисяч триста дев'яносто одну) грн 38 коп. інфляційних втрат за порушення строків сплати кредиту;

- 102 374 (сто дві тисячі триста сімдесят чотири) грн 17 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 618 (шістсот вісімнадцять) грн 87 коп. пені, 7 651 (сім тисяч шістсот п'ятдесят одну) грн 28 коп. 3% річних та 61 220 (шістдесят одну тисячу двісті двадцять) грн 07 коп. інфляційних втрат за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, шляхом продажу заставленого майна на електронних торгах.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, ідентифікаційний код 19017842) в доход Державного бюджету України 275 (двісті сімдесят п'ять) грн 26 коп. судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дербіної Людмили Леонідівни (95022, Автономна АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 3 971 (три тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн 40 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 17.5) підпункту 17) пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено 04.07.2018.

Суддя В.А. Ярема