Рішення № 75163871, 06.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2018

Справа № 910/5100/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аха Страхування", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні рішення", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне підприємство "ПВКФ "Євротранс-Н", м. Херсон

про стягнення 11 766,05 грн., -

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аха Страхування" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні рішення" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 11 766,05 грн., посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України “Про страхування” та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У зв’язку з усуненням позивачем у встановлені судом строк та спосіб недоліків позовної заяви, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та запропоновано учасникам справи у визначені судом строки подати: відповідачу – відзив на позовну заяву, позивачеві – відповідь на відзив, а третій особі – пояснення щодо позову.

22.05.2018р. (у встановлений судом строк) до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на відсутність своєї вини у завданні шкоди позивачеві.

Інші учасники справи своїм правом на подання відповідних заяв по суті у запропоновані судом строки не скористались.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2016 року між позивачем (Страховик) та третьою особою (страхувальник) укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів № 00510г6я (далі – Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов’язані з володінням користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами, зі строком дії з 26.08.2016р. по 25.08.2017р., вигодонабувачем за Договором страхування, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія», яке є власником застрахованого вантажу.

Згідно з п. 3.1. Договору застрахованим вантажем є папір гофрований, картон облицювальний.

21.02.2017р. між відповідачем (орендодавець) та третьою особою (орендар) укладено Договір оренди вагонів № 5 (далі – Договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) залізничні криті вагони, які є власністю орендодавця, для перевезень вантажів відповідно до Інструкції по експлуатації заводу-виготовлювача вагонів.

На виконання умов Договору оренди, за актом № 1 прийому-передачі від 01.03.2017р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду порожні залізничні криті вагони в кількості 15 одиниць, в тому числі й вагон № 29777794.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 23.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак Гаврія” (Україна) та Hamburger Containerboard GmbH (Австрія) укладено контракт № 2306/2015, згідно з умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія” отримує від постачальника на умовах FCA товар – папір. З метою доставки товару за договором № 2306/2015 Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунапакт Таврія” (Замовник) та Приватне підприємство “ПВКФ “Євротранс - Н” (Експедитор) уклали договір транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого Приватне підприємство “ПВКФ “Євротранс - Н” зобов'язалось організувати перевезення вантажу, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Дунапак Таврія”. Для організації перевезення вантажу Приватним підприємством “ПВКФ “Євротранс-Н” було укладено вказаний Договір оренди вагонів № 5 від 21.02.2017 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Індустріальні рішення”, яке надало для перевезення вагон № 29777794. Як вказує позивач, 21.04.2017 в місці розвантаження вагону № 29777794 (Україна, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська 103, ТОВ “Дунапак Таврія”) вантажоотримувачем було виявлено пошкодження частини вантажу, вартість якого становить 14 350,22 грн. На підставі Генерального договору добровільного страхування вантажів №00510г6я від 25.08.2016 внаслідок настання страхової події з указаним вантажем позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування вигодонабувачу у розмірі 11 766,05 грн. Оскільки вина у пошкодженні застрахованого майну була спричинена неправомірними діями відповідача, який не повідомив про наявність у вагоні № 29777794 прихованих дефектів, тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків слід покласти на відповідача.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що під час передачі Приватному підприємству “ПВКФ “Євротранс – Н” вагон № 29777794 знаходився у справному технічному стані, про приховані дефекти відповідач не знав та не міг знати. Також відповідач вказує, що його вина у виникненні страхового випадку встановлена не була, відповідальність за пошкодження вантажу відповідач не несе.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов’язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов’язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов’язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов’язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов’язок із відшкодування шкоди не виконала.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Поряд з викладеним, суд зазначає, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-79 ГПК України жодного елементу складу цивільного правопорушення, вчиненого відповідачем, як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Так, проаналізувавши подані позивачем документи, суд не вбачає серед них таких, які б підтверджували протиправність дій відповідача, а саме, передання Приватному підприємству “ПВКФ “Євротранс – Н” в оренду вагону № 29777794 із прихованими дефектами.

Натомість, в Акті № 1 прийому-передачі від 01.03.2017 до Договору оренди вагонів № 5 від 21.02.2017 зазначено, що вагони знаходяться в технічно і комерційно справному стані.

Окрім того, поданими документами також жодним чином не підтверджується, що вказана протиправна дія відповідача є причиною, а пошкодження вантажу у вагоні № 29777794 під час перевезення - наслідок такої протиправної поведінки.

Більше того, в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують вказану позивачем причину пошкодження вантажу – затікання води через штики швів на даху вагону № 29777794.

При цьому, в акті огляду пошкодженого вантажу від 21.04.2017, складеного аварійним комісаром ПрАТ “Корис” вказано, що намокання рулонів виникло внаслідок негерметичності вікна в вагоні, а також протікання зсувних діверок та такий акт не може бути визнаний судом належним доказом завдання шкоди страхувальнику (або вигодонабувачу за договором страхування) позивача.

Суд також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні документи, які в обов’язковому порядку складаються залізницею, та засвідчують факти пошкодження вантажів або вагонів.

Окрім викладеного вище суд враховує, що п. 2.1.7. Договору оренди вказано, що всі ризики, пов’язані з руйнуванням, втратою та/або розкраданням вагонів (або їх частин), претензіями та/або позовами третіх осіб та іншими ризиками, якщо збиток заподіяно до моменту повернення вагонів з оренди, несе орендар. При втраті, пошкодженні вагонів/вагона та/або їх частин, орендар вирішує питання про повернення або заміни вагонів/вагона, їх ремонту, відшкодування збитків, сплату штрафів.

А відповідно до положень п. 2.2.9. Договору оренди сторони домовились, що орендодавець не несе жодної відповідальності за втрату або пошкодження вантажу (або будь-якої його частини), що перевозиться або зберігається в вагоні, що орендований орендарем.

Відповідно до ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Згідно ст. 780 Цивільного кодексу України шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

Суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву про те, що у момент передачі вагону № 29777794 третій особі він не знав та не міг знати про скриті недоліки такого вагону, а в силу того, що вагон № 29777794 було прийнято третьою особою за відповідним актом в технічно і комерційно справному стані, застосуванню у даному випадку підлягає норма ч. 3 ст. 767 Цивільного кодексу України, згідно з якою річ (вагон № 29777794) вважається такою, що передана йому в належному стані.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За відсутності в матеріалах справи доказів протилежного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем у встановленому порядку доведено суду відсутність своєї вини у заподіянні шкоди позивачеві.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Наявність передбачених законом підстав для покладення на відповідача вартості заподіяних збитків позивачем у встановленому законом порядку не доведено.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судові витрати, у зв’язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.07.2018р.

Суддя С.М. Морозов