Рішення № 75163685, 20.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018Справа № 910/1689/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу №910/1689/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітелла"

про зобов'язання вчинити дії

за участю учасників справи:

від позивача: Тимошик І.А. ( довіреність № б/н від 12.09.17);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про зобов'язання останнього передати поручителю - Товариству з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД", оригінали кредитних договорів від 05.06.2013 №4В13339И, від 06.06.2013 №4В13341И, від 17.02.2014 №4В14140И, які засвідчують обов'язок боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТЕЛЛА" виконати всі зобов'язання перед Поручителем та всі інші документи, яким забезпечувались кредитні договори.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежними виконанням відповідачем договору поруки від 20.10.2016 №4В13339И/П, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "Приватбанк" в частині виконання пункту 10 даного договору, а саме щодо зобов'язання кредитора у випадку виконання поручителем обов'язку боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітелла") за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, а тому позивач був змушений звернутися за захистом порушених прав до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

28.02.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків, клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітелла", Міністерство фінансів України, Національний банк України, клопотання про витребування від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" документально підтверджені відомості щодо правочинів, якими забезпечувалось виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітелла" зобов'язань за кредитними договорами №4В13339И від 05.06.2013р., №4В13341И від 06.06.2018р., №4В14140И від 17.02.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 провадження у справі №910/1689/18 відкрито. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.03.2018; задоволено клопотання позивача в частині залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітелла" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в частині залучення Міністерства Фінансів України та Національного банку України відмовив; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, розгляд клопотання позивача поданого 28.02.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва про витребування доказів буде розглянуто судом у підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 підготовче провадження було відкладено до 25.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання до 23.05.2018; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" про витребування доказів прийнято та задоволено; витребувано у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" документально підтверджені відомості щодо правочинів, якими забезпечувалось виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітелла" зобов'язань за кредитними договорами №4В13339И від 05.06.2013р., №4В13341И від 06.06.2018р., №4В14140И від 17.02.2018р. та зобов'язано зазначені докази надати суду у строк до 14.05.2018.

Судом було встановлено, що в резолютивній частини ухвали від 25.04.2018 у справі №910/1689/18 була допущена описка, а саме у резолютивній частині ухвали помилково зазначено у п.4 замість - "витребувати у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк2 документально підтверджені відомості щодо правочинів, якими забезпечувалось виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітелла" зобов'язань за кредитними договорами №4В13339И від 05.06.2013р., №4В13341И від 06.06.2013р., №4В14140И від 17.02.2014р." зазначено - "у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк2 документально підтверджені відомості щодо правочинів, якими забезпечувалось виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітелла" зобов'язань за кредитними договорами №4В13339И від 05.06.2013р., №4В13341И від 06.06.2018р., №4В14140И від 17.02.2018р.".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 було виправлено зазначену описку в Ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/1689/18.

У підготовче засідання 23.05.2018 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітелла" у підготовче засідання 23.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 не виконав, обґрунтовуючи це наявністю описки.

Суд повідомив представника відповідача, про Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.05.2018, відповідно до якої виправлено описку у п.5 резолютивної частини ухвали суду від 25.04.2018 у справі №910/1689/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 відкладено підготовче засідання на 30.05.18, повторно витребувано у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" документально підтверджені відомості щодо правочинів, якими забезпечувалось виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітелла" зобов'язань за кредитними договорами №4В13339И від 05.06.2013р., №4В13341И від 06.06.2013р., №4В14140И від 17.02.2014р. та встановлено строк для їх подання до 29.05.2018.

У підготовче засідання з'явився представник позивача та відповідача. Представник третьої особи не з'явився про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача вимог ухвал суду від 25.04.2018 та 23.05.2018 не виконав, витребуваних документів не надав, обґрунтовуючи це тим, що у минулому судовому засіданні був присутній інший представник.

Суд попередив представника відповідача про право суду застосувати статтю 135 Господарського процесуального кодексу України у випадку невиконання ним вимог ухвали суду.

В підготовчому судовому засіданні 30.05.2018 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 підготовче провадження оголошено закритим та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2018.

Представник відповідача вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 30.04.2018 не виконав, витребуваних документів не надав втретє .

У судове засідання 20.06.2018 з'явився представник позивача, представник відповідача та третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітелла", не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату і час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому, представник відповідача вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 25.04.2018, Ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 та Ухвали Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 не виконав, а саме Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" не було надано документально підтверджені відомості щодо правочинів, якими забезпечувалось виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітелла" зобов'язань за кредитними договорами №4В13339И від 05.06.2013р., №4В13341И від 06.06.2013р., №4В14140И від 17.02.2014р.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", вчетверте не виконав вимог Господарського суду міста Києва, суд вправі застосувати заходи процесуального примусу, зокрема штраф.

Враховуючи неодноразове ігнорування Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" вимог суду щодо подання документів та неповідомлення про неможливість їх подачі, суд вважає, що належним, адекватним та співрозмірним заходом процесуального примусу до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" за повторне неподання витребуваних документів є накладення штрафу у розмірі п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 8 810,00 грн.

Так Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" в дохід Державного бюджету України 8 810,00 грн. штрафу.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд вважає, що неявка представника відповідача у судове засідання 20.06.2018 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши наявні в справі матеріали документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД" (позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (відповідач, кредитор) був укладений договір поруки №4В13339И/П (далі - договір поруки), предметом якого згідно п.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітелла" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами №4В13339И від 05.06.2013, №4В13341И від 06.06.2013 та №4В14140И від 17.02.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

За умовами п.2 вказаного договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

У п.3 договору поруки визначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з п.п. 5, 6 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок. Зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п.5 договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п. 11 договору поруки).

Договір поруки було укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису у відповідності до угоди від 03.03.2016 р., укладеної сторонами (п. 17 договору поруки).

Зобов'язанням, згідно ст.509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" передати позивачу оригінали кредитних договорів №4В13339И від 05.06.2013, №4В13341И від 06.06.2013 та №4В14140И від 17.02.2014, які засвідчують обов'язок боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітелла» виконати свої зобов'язання перед поручителем та всі інші документи, яким забезпечувались кредитні договори..

Порука, як спосіб забезпечення зобов'язань врегульована нормами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За приписами ч.1 ст.556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Пунктом 10 договору поруки передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

В силу положень ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач, згідно із платіжними дорученням №2309 від 21.10.2016, №2310 від 21.10.2016, №2311 від 10.10.2016 перераховано відповідачу кошти у загальному розмірі 49 063,14 грн з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору №4В13339И від 05.06.2013, №4В13341И від 06.06.2013 та №4В14140И від 17.02.2014 згідно договору поруки №4В13339И/П від 20.10.2016.

Таким чином, позивач стверджує про виконання всіх зобов'язань боржника за кредитними договорами №4В13339И від 05.06.2013, №4В13341И від 06.06.2013 та №4В14140И від 17.02.2014 у повному обсязі.

Як встановлено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, позивач, звертаючись до суду з даним позовом має довести обставини, на які посилається у позові щодо виконання замість боржника зобов'язань з погашення всієї заборгованості по кредитним договорам №4В13339И від 05.06.2013, №4В13341И від 06.06.2013 та №4В14140И від 17.02.2014.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В той же час, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що станом на 21.10.2016 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітелла" за кредитними договорами №4В13339И від 05.06.2013 становила 15 822,20 грн, №4В13341И від 06.06.2013 становила 19 371,14 грн та №4В14140И від 17.02.2014 становила 13 869,80 грн, а у загальному розмірі 49 063,14 грн.

За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитними договорами №4В13339И від 05.06.2013, №4В13341И від 06.06.2013 та №4В14140И від 17.02.2014 та того, що позивачем було в повному обсязі погашено заборгованість боржника за вказаними договорами, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем виконання зобов'язання боржника за вказаним кредитним договором в повному обсязі.

При цьому, зі змісту приписів частин першої та другої статті 556 Цивільного кодексу України можна прийти до висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі №6-932цс15.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається у позові та про необґрунтованість заявленого позивачем позову.

Зі змісту договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 5, п. 6 договору поруки).

Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано жодних вимог банку адресованих позивачу щодо погашення заборгованості за боржника по кредитним договорам №4В13339И від 05.06.2013, №4В13341И від 06.06.2013 та №4В14140И від 17.02.2014.

Окрім того, позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а матеріалами справи не підтверджено порушення позивача з боку відповідача, то відсутність порушеного права позивача також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому, суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 10.04.2018 у справі №910/14513/17.

Разом з тим, з урахуванням того, що ч.3 ст.553 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.556 Цивільного кодексу України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним, суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника.

Судом встановлено, що умовами договору поруки та чинним законодавством не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

В той же час, стаття 14 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

В порядку, передбаченому ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин викладених у позові та порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали кредитних договорів №4В13339И від 05.06.2013, №4В13341И від 06.06.2013 та №4В14140И від 17.02.2014 які засвідчують обов'язок боржника виконати свої зобов'язання перед поручителем та всі інші документи, якими забезпечувались кредитні договори, у зв'язку з чим у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Аналогічна правова позицію неодноразово висловлювалась і Верховним судом, зокрема, у постановах від 04.04.2018 у справі №910/14024/17, від 1104.2018 р. у справі №910/15439/17, від 04.04.2018 р. у справі №910/14034/17, від 17.04.2018 р. у справі №910/13651/17.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

у зв'язку з перебування судді Блажівської О.Є. на лікарняному, повний текст рішення складено після виходу з лікарняного - 09.07.2018

Суддя О.Є. Блажівська