Рішення № 75163640, 06.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2018

Справа № 910/5931/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго", м. Київ

про стягнення 24 355,51 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" (відповідач) 20 326,80 грн. сплаченого авансу за Договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00031 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017р. та 4 029,61 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов’язків за договором.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30.05.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на несвоєчасне та неповне надання позивачем вихідних даних, у зв'язку з чим відповідач не зміг вчасно розпочати та виконати передбачені договором роботи.

27.06.2018р. (у встановлений судом строк з огляду на отримання відзиву 22.06.2018р.) до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві та вказує на те, що позивачем вживались усі заходи, необхідні для належного виконання своїх зобов’язань за договором, натомість відповідач від виконання взятих на себе зобов’язань ухилився.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

19.10.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" (виконавець) укладено Договір №УЗ/ЕЕЦ-171019/00031 на виконання проектно-вишукувальних робіт (далі – Договір), відповідно до пункту 2.1. якого предметом договору є закупівля проектно-вишукувальних робіт: “Розробка проектно-кошторисної документації по об’єкту “Технічне переоснащення ТП-2 у м. Лозова”. Стадія – робочий проект (у т.ч. експертиза) (ДСТУ) відповідно до узгодженого сторонами Технічного завдання (додаток 2 до договору), проведення комплексної експертизи проекту та отримання експертного звіту.

Згідно з п. 3.1. Договору загальна вартість робіт за договором складає 33 877,00 грн., без ПДВ, крім того ПДВ (20%) – 6 775,40 грн., всього з ПДВ – 40 652,40 грн., та визначається сторонами та відображається у протоколі погодження договірної ціни (додаток 1 до Договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00031 від 19.10.2017р. ).

У пункті 3.5. Договору сторони дійшли згоди про те, що замовник після підписання договору на протязі 30 банківських днів перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від вартості робіт, передбачених до виконання за цим Договором.

Виконання робіт повинно починатись і здійснюватись з дня отримання вихідних даних від замовника (п. 4.3. Договору).

За змістом пункту 4.4. Договору роботи повинні були виконуватись у такі строки: початок робіт: на другий день після отримання вихідних даних згідно з п. 4.1. даного договору; завершення робіт: 40 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017р.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2017р., а у частині розрахунків – до повного виконання сторонами передбачених договором зобов’язань (п. 10.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 20 326,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №55 від 15.11.2017р., призначенням платежу за яким є: “Оплата авансу 50% за розроб.проектно-коштор.докум.з-но дог.№УЗ/ЕЕЦ-171019/00031 від 19.10.17р. та рах №СФ-0000108 від 03.11.17р. в т.ч. ПДВ 20% - 3387.7 грн.”.

Згідно з листом вих. №46 від 28.11.2017р. відповідач просив позивача надати вихідні дані (однолінійні схеми існуючих об’єктів з зазначенням рівнів напруг, актуальні та прогнозовані навантаження, струмові обмеження, параметри кабелів, а також додаткові вимоги до вибору обладнання обліку електроенергії та система АСКОЕ) для виконання проектних робіт згідно з технічними завданнями, що є додатками до договорів, у тому числі і договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00031від 19.10.2017р.

Листом №ЕЕЦ-10/10718 від 06.12.2017р. позивачем повідомлено відповідача, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об’єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об’єкту окремо необхідного переліку додаткових документів, у зв’язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідних відповідальних осіб по кожному об’єкту.

Листом №ЕЕЦ-10/11221 від 20.12.2017р. позивачем повідомлено відповідача про необхідність терміново в термін до 21.12.2017р. повідомити замовника про хід виконання зобов’язань за договором, підтвердити строки завершення робіт, а також надати графік-виїзду на об’єкти проектування регіональних філій.

Відповідно до листа вих. №49/31 від 21.12.2017р. відповідач просив позивача надати вихідні дані згідно з переліком для виконання робіт за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00031 від 19.10.2017р.

Листом №ЕЕЦ-10/11609 від 27.12.2017р. позивачем повідомлено відповідача про обов’язок останнього виконати умови договорів та в термін до 31.12.2017р. передати замовнику документацію в порядку та на умовах, визначених підписаними договорами.

Листом №ЕЕЦ-10/11644 від 28.12.2017р. позивачем повторно повідомлено відповідача, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об’єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об’єкту окремо необхідного переліку додаткових документів.

18.01.2018р. на адресу відповідача направлено претензію №ЕЕУ-15/45 з вимогою надати позивачу виконані проектно-вишукувальні роботи та акт приймання-передачі робіт у строк до 31.01.2018р. або повернути суму сплаченого авансу.

09.02.2018р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. №10 про надання доступу співробітникам Товариства з обмеженою відповідальністю “Пан Енерго” до об’єктів згідно з переліком (у тому числі до ТП-2 ст. Лозова згідно з Договором) для збору вихідних даних та подальшого виконання проектних робіт у період з лютого 2018 року по травень 2018 року.

16.02.2018р. та 07.03.2018р. позивачем на адресу відповідача направлено листи-відмови від договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт №ЕЕЦ-15/86 та №ЕЕЦ-15/98, відповідно до яких позивач повідомляє про розірвання, зокрема, договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00031 від 19.10.2017р. в односторонньому порядку на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та просить повернути авансовий платіж.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов’язання з виконання робіт за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на обов’язок відповідача повернути сплачений позивачем аванс в сумі 20 326,20 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №УЗ/ЕЕЦ-171019/00031 від 19.10.2017р. як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов’язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 ЦК України та глави 33 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Частиною 1 статті 889 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов п. 3.5 Договору позивачем було сплачено аванс у розмірі 50% вартості робіт на загальну суму 20 326,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №55 від 15.11.2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось судом, за змістом пункту 4.4 Договору роботи повинні були виконуватись у такі строки: початок робіт: на другий день після отримання вихідних даних згідно з п. 4.1 договору; завершення робіт: 40 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017р.

Згідно з пунктом 4.1 Договору на протязі 14 робочих днів після підписання цього договору замовник передає виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання, дозвільні і правовстановлюючі документи та інші документи відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво”.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4. Договору відповідач мав виконати роботи за Договором не пізніше 31.12.2017.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо доводів відповідача про те, що у зв’язку ненаданням позивачем вихідних даних мало місце прострочення кредитора, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Чинне законодавства одним з головних обов’язків підрядника з проведення проектних та пошукових робіт визначає обов’язок виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором (п. 3 ст. 890 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. п. 3, 4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 за №45, для забезпечення проектування об'єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Таким чином, виконання зобов'язання за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт можливе за умови наявності вихідних даних для таких робіт.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Стаття 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копій листування між сторонами, позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, що для складення точного переліку та підготовки вихідних даних для виконання робіт за Договором необхідним є виїзд представників відповідача за місцезнаходженням відповідного об’єкту, у зв’язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідальних осіб залізниці. Однак, лише 09.02.2018р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. №10 про надання доступу співробітникам Товариства з обмеженою відповідальністю “Пан Енерго” до об’єктів згідно з переліком (у тому числі до ТП-2 ст. Лозова згідно з Договором) для збору вихідних даних та подальшого виконання проектних робіт у період з лютого 2018 року по травень 2018 року (тобто після закінчення строку виконання робіт – 31.12.2017).

При цьому, відповідачем не спростовано правомірності вимог позивача щодо необхідності виїзду за місцезнаходженням відповідного об’єкту та здійснення обмірно-обстежувальних робіт з метою складення необхідного переліку додаткових матеріалів. Також відповідачем не доведено суду неможливості розпочати виконання робіт, приймаючи до уваги, що технічне завдання, яке за своїм змістом є завданням на проектування та основним вихідним документом, було вручено відповідачу ще при підписанні Договору.

Зважаючи на викладене, за висновками суду, позивач не може вважатися таким, що відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, тобто не є кредитором, що прострочив, в розумінні положень статті 612 Цивільного кодексу України.

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за Договором станом на 31.12.2017 в порушення пункту 4.4 Договору.

При цьому, з огляду на встановлений у пункті 10.1. Договору строк його дії до 31.12.2017 господарський суд зауважує, що згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За загальним правилом зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 – 601, 604 – 609 Цивільного кодексу України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов’язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов’язку (постанова Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №905/2187/13, постанова Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/123/17).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача з виконання робіт за Договором не припинилось після 31.12.2017.

Судом встановлено, що 16.02.2018р. на адресу відповідача направлено лист-відмову від договору на виконання проектно-вишукувальних робіт №ЕЕЦ-15/86 відповідно до якого позивач повідомляє про розірвання, зокрема, договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00031 від 19.10.2017р. в односторонньому порядку та просив повернути авансовий платіж.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Тобто, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов’язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 18.09.2013 у справі №18/1543/12 та від 28.03.2017 у справі №910/13621/16.

Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За таких обставин, позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання Договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак Договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто з 16.02.2018р.

Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а Договір припинив свою дію.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №910/12382/17.

Зважаючи на встановлені судом факти неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань з виконання робіт за Договором та припинення дії такого Договору, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем отриманого ним від замовника авансового платежу у розмірі 20 326,20 грн., а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 4 029,61 грн. за порушення терміну виконання робіт за Договором за період з 02.01.2018р. по 23.04.2018р.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов’язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов’язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов’язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 7.5. Договору сторони встановили, що у разі порушення виконавцем терміну виконання робіт відповідно до договору замовник має право вимагати від виконавця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаного обсягу за кожен день прострочення терміну завершення робіт за весь період прострочення.

Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю “пеня”.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 08.02.2017 у справі №910/29752/15.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з виконання робіт не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі, передбаченому пунктом 7.5. Договору.

При перевірці наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що позивачем було нараховано пеню за період з 02.01.2018р. по 23.04.2018р. в розмірі 4 029,61 грн.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв’язку з неналежним виконанням умов Договору, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв’язку з невірним розрахунком позивача в частині періоду закінчення нарахування пені.

Так, судом встановлено, що лист-відмова від договору вих. №ЕЕЦ-15/86 від 16.02.2018р. позивачем направлена на адресу відповідача 16.02.2018р., а тому з цього моменту позивачем вчинено односторонній правочин, який тягне припинення зобов'язань його сторін. Отже, саме з 16.02.2018р. (дата підписання та направлення відмови від Договору) зобов'язання відповідача з виконання робіт за Договором припинилося, що унеможливлює покладення на нього відповідальності за прострочення такого зобов'язання у період з 16.02.2018р. по 23.04.2018р.

Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня за загальний період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов’язання з 02.01.2018р. по 15.02.2018р. у розмірі 1 523,63 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/5931/18 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума авансу за договором в розмірі 20 326,20 грн. та пені в розмірі 1 523,63 грн.

Судовий збір у розмірі 1 580,71 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" (ідентифікаційний код 34956246, адреса: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 12-Д) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40150221, адреса: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 97) 20 326,20 грн. (двадцять тисяч дев’ятсот триста двадцять шість гривень 20 коп.) суми основного боргу, 1 523,63 грн. (одну тисячу п’ятсот двадцять три гривні 63 коп.) пені та 1 580,71 грн. (одну тисячу п’ятсот вісімдесят гривень 71 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.07.2018р.

Суддя С.М. Морозов