Рішення № 75163418, 09.07.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2018м. ДніпроСправа № 904/2459/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД", Дніпропетровська область, м. Кам'янське

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ",Дніпропетровська область, м. Кам'янське

про стягнення 3% річних від суми боргу у розмірі 315 219, 65 грн. за Договором поставки № 17/356/17-0561-02 від 07.08.2017

Представники:

Від позивача Волосожар Г.В. - представник за довіреністю № 67-153 від 07.05.2018

Від відповідача Команов В.В. - представник за довіреністю № 145 від 21.05.2018

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення 3% річних від суми боргу у розмірі 315 219, 65 грн. за Договором поставки №17/356/17-0561-02 від 07.08.2017.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 17/356/17-0561-02 від 07.08.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2018 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.07.2018 о 10:30 год.

09.07.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому зазнчив, що ПАТ «ДМК» не заперечується факт укладення Договору та Додаткових угод до Договору, підписання Договору та Додаткових угод повноваженим представником підприємства та факт поставки Товару, однак в силу постійного блокування рахунків підприємства, фінансових складнощів, обумовлених різноманітними чинниками, такими як невизначеність ситуації на світових ринках сталі, що супроводжується значним зниженням світових цін на готову продукцію, зменшенням попиту на продукцію, що виготовляється, несприятливою кон'юнктурою на ринку збуту продукції, а також іншими чинниками, наразі сплатити кошти заявлені Позивачем до стягнення за Договором у ПАТ «ДМК» не має фінансової можливості.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 09.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 між Публічним акціонерним товариством "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (далі-відповідач) був укладений договір №17/356/17-0561-02 (далі-договір).

Рішенням Загальних зборів акціонерів від 18.09.2017 року Публічне акціонерне товариство "ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод" перейменовано в Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" (далі-позивач).

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов'язується поставляти покупцеві нафтопродукти (товар) погодженими партіями, а покупець зобов'язується прийняти їх у власність і оплатити.

Продавець гарантує, що на момент передачі він має законне право власності і надає товар покупцеві вільний від яких-небудь прав застави, вимог або обтяжень (п. 1.2 договору).

Кількість, номенклатура, ціна, умови, терміни поставок товару та умови оплати, узгоджуються сторонами додатково в Специфікації, доданої до даного договору, що становить його невід'ємну частину (п. 1.3 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і скріплення печаткою та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.6. договору).

Розділом 2 договору визначено ціну товару і порядок розрахунків.

Так, ціна товару, погоджується в Специфікації до даного договору і вказується на умовах відповідно до Інкотермс - правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010 року. Розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України.

Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця відповідно до виставленого рахунку на умовах, додатково зазначених у специфікації, доданої до договору.

Сума договору на момент підписання вказується в специфікації №1 і становить 7 152 116,40 грн. із ПДВ і буде збільшуватися на суму кожної наступної специфікації, що підписується обома сторонами.

З товаром повинні надаватися наступні документи: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні або залізничні накладні, залежно від виду транспортування товару, рахунки на поставлений товар, у яких обов'язкове посилання на номер даного договору, найменування відправника вантажу і продавця. Відповідальність за неправильне оформлення документів покласти на продавця, документи, що підтверджують якість товару.

Податкові накладні надаються у строки згідно діючого законодавства України. Продавець складає і реєструє електронну податкову накладну в ЄРПН відповідно до вимог статті 201 ПКУ. Сторони прийняли, що всі ціни, обговорені в Специфікації додатку до даного договору, є звичайними, справедливими, ринковими.

Згідно пункту 3.1 договору продавець поставляє товар на умовах, зазначених у специфікації, прикладеної до даного договору та є його невід'ємною частиною, відповідно до Інкотермс - правил тлумачення торговельник термінів Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010 року.

Покупець заявляє продавцеві письмово про необхідність поставки товару із вказівкою терміну і кількості. Продавець гарантує відвантаження і поставку товару по термінах зазначених у заявці, поданої відповідно до вимог п.3.2 та які вказані в специфікації.

Датою поставки вважається дата, зазначена покупцем у товарно-супровідних накладних при поставках автотранспортом, або дата станції призначення при поставках залізничним транспортом.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару і оформлення накладних на товар: - на складі продавця при поставці на умовах EXW, - на станції призначення - у разі постачання на умовах CPT, DDP залізничним транспортом.

До Договору сторони укладали додаткові угоди № 2 від 15.12.2017р., № 3 від 15.12.2017р. та № 3/1 від 18.12.2017р. відповідно до умов яких зі Сторони домовились встановити еквівалент ціни поставленого Товару в іноземній валюті доларах США. Еквівалент ціни поставленого Товару в доларах США, визначається сторонами шляхом перерахунку (конвертації) ціни Товару в гривнях зазначеної в Рахунках рахунках-фактурах) за офіційним курсом доларів США, що встановлений Національним Банком України (НБУ) на день поставки Товару (курс UAH/USD). Оплата відповідачем Товару за договором має здійснюватися в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, зазначений в Договорі, відповідач зобов'язався сплатити позивачу еквівалент грошового зобов'язання (боргу) в доларах США, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок позивача, зазначений в Договорі. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений НБУ на день здійснення платежу (курс UAH/USD). Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений НБУ на день здійснення платежу (курс UAH/USD). Поставлений Товар вважається повністю оплаченими, якщо сума фактично здійснених відповідачем платежів в гривнях за поставлену партію Товару, перерахована в еквівалент, виражений в доларах США, за офіційним курсом НБУ гривні по відношенню до долара США встановленого на 0:00 годин дати фактичної оплати цієї партії товару, дорівнює ціні в еквіваленті, вираженому в доларах США, цієї партії Товару, розрахованої з урахуванням доплати/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії Товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача, зазначений в цьому Договорі.

Таким чином, додатковою угодою № 2 та № 3 сторони, крім іншого, погодили між собою встановити еквівалент вартості поставленої продукції з урахуванням курсу долару США до національної валюти України. Розмір вартості поставленої продукції сторони вирішили визначити таким чином, що сума встановлена у рахунках визначається у доларах США по офіційному курсу НБУ гривні до долару на день поставки, а оплата здійснюється у гривнях виходячи із курсу НБУ долару до гривні на день розрахунку. Так сторони визначили, що розрахунки по Договору проводитимуться у національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів "Покупцем" на рахунок "Продавця" із визначенням ціни на день розрахунку.

На виконання умов Договору позивачем протягом серпня-жовтня 2017 року поставлено відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму, що еквівалентна 1 033 058,83 дол. США.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, що було підставою для звернення позивача до суду.

Так, у господарському суді Дніпропетровської області перебувала справа №904/9043/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення основного боргу за договором №17/356/17-0561-02 від 07.08.2017 року в розмірі 21 987 117 грн. 06 коп., три відсотки річних у сумі 54 811 грн. 59 коп., витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у сумі 240 000 грн.00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2017 року у справі №904/9043/17 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" задоволено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" суму основного боргу в розмірі 21 987 117 грн. 06 коп. за період серпень-вересень 2017 року, три відсотки річних у сумі 54 811 грн. 59 коп. за період з 08.09.2017 року по 31.10.2017 року , витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 240 000 грн. 00 коп.

18.12.2017р. сторони уклали Додаткову угоду № 3/1 та встановили загальний розмір заборгованості Відповідача за Договором встановлює гривневий еквівалент виходячи з 1033058,83 доларів США. Таку суму сторони склали шляхом визначення ціни за рахунками серпня-жовтня 2017 року на день поставки.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 3/1, сторони підтвердили, що частина заборгованості в сумі 21 987 117,06 грн. стягнута з відповідача на користь позивача на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2017 року у справі № 904/9043/17 (частина основного боргу без врахування пені, штрафних санкцій, тощо).

Відповідно до п.3 Додаткової угоди №3/1, відповідач зобов'язався сплатити позивачу еквівалент грошового зобов'язання (боргу) в доларах США протягом 5 (п'яти) днів з моменту набрання чинності Додатковою угодою, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України (гривні) на поточний рахунок позивача, зазначений у Договорі. Сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається відповідачем за офіційним курсом доларів США, який встановлений Національним банком країни (НБУ) на день здійснення платежу (курс UAH/USD.).

В подальшому, Приватне акціонерне товариство "Дніпровський коксохімічний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 6 887 828, 69 грн., штрафу у розмірі 8 662 483, 75 грн. та 3 % річних у розмірі 132 534,16 грн. на підставі Договору №17/356/17-0561-02 від 07.08.2017 р.

При розгляді справи №904/10670/17 господарським судом було встановлено, що за умовами додаткової угоди 3/1 від 18.12.2017 року відповідач визнав, що частина заборгованості в сумі 21 987 117,06 грн. присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2017 року у справі № 904/9043/17. Станом на 18.12.2017 року, сума заборгованості в розмірі 21 987 117,06 грн. еквівалентна 795 623,92 дол. США. Отже, загальна сума заборгованості в становить 237 434,91 дол. США. Станом на 22.01.2018 року офіційний курс за 1 долар США, який встановлений НБУ, складає 28,844816грн., а відтак сума боргу складає 6 848 766,29 грн.

З огляду на наведене суд розглядаючи справу №904/10670/17 дійшов висновку, що позивач, користуючись умовами Додаткової угоди № 3/1 має право на стягнення з Відповідача тієї частини боргу, яка не стягнута в судовому порядку та розмір якої складає 6 848 766,29 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 року у справі №904/10670/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" основну заборгованість за Договором 17/356/17-0561-02 від 07.08.2017 року у розмірі 6 848 766,29 грн., штраф у розмірі 8 633 045,91 грн., 3% річних у розмірі 192 228,09 грн. за період з 06.10.2017 по 22.01.2018, та витрати по сплаті судового збору у сумі 235 110, 60 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

На час розгляду справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.17р. по справі №904/9043/17 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 року у справі №904/10670/17 набрали законної сили, що, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справ №904/9043/17 та №904/10670/17.

Заборгованість за поставлений товар, стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.16р. по справі №904/9043/17 (21 987 117,06 грн.) та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2018 року у справі №904/10670/17 (6 848 766,29 грн.) у загальному розмірі 28 835 883,35 грн. відповідачем не сплачена, у зв'язку з цим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 23.01.2018 по 04.06.2018 у розмірі 315 219,65 грн., що і є причиною виникнення цього спору.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості за договором відповідачем суду не надано.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Враховуючи той факт, що відповідачем було порушено умови укладеного договору щодо строків оплати товару, зазначений факт встановлений рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.16р. по справі №904/9043/17 та від 19.03.2018 року у справі №904/10670/17, перевіривши розрахунки 3% річних, суд вважає їх арифметично вірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 23.01.2018 по 04.06.2018 у розмірі 315 219,65 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача, щодо відсутності коштів, судом не приймаються на підставі наступного.

В статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, в силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за спірним Договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від фінансових складнощів відповідача, обумовлених різноманітними чинниками про які вказує відповідач у своєму відзиві на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Таким чином, посилання відповідача на скрутне матеріальне становище не звільняє його від відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 73, 74, 76-79, 86, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення 3% річних від суми боргу у розмірі 315 219,65 грн. за Договором поставки № 17/356/17-0561-02 від 07.08.2017 - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Соборна, будинок 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський коксохімічний завод" (51901, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Колеусівська, будинок 1, код ЕДРПОУ 05393085) 3% річних за період з 23.01.2018 по 04.06.2018 у розмірі 315 219,65 грн. (триста п'ятнадцять тисяч двісті дев'ятнадцять грн. 65 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 728,29 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять вісім грн. 29 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.07.2018

Суддя Н.Г. Назаренко