YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Донецька область

/

Господарський суд Донецької області

Рішення № 75163407, 23.06.2018, Господарський суд Донецької області

Дата ухвалення

23.06.2018

Номер справи

905/648/18

Номер документу

75163407

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2018 Справа № 905/648/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Нарожній М.С.,

у справі за позовом: Фізичної особи-підприємця Портареску Людмили Олександрівни (87500, АДРЕСА_1, ІПННОМЕР_1)

до відповідача: Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 70, код ЄДРПОУ 33852448)

про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/15-1169 від 25.01.2017р.; 2) визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/22-2149 від 25.10.2017р.; 3) визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/29-2579 від 21.03.2018р.; 4) визнання поновленим договору оренди земельної ділянки №667 від 21.03.2006р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/648/18 за позовом фізичної особи-підприємця Портареску Людмили Олександрівни до відповідача Маріупольської міської ради про 1) визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/15-1169 від 25.01.2017р.; 2) визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/22-2149 від 25.10.2017р.; 3) визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/29-2579 від 21.03.2018р.; 4) визнання поновленим договору оренди земельної ділянки №667 від 21.03.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, на підставі договору оренди земельної ділянки № 667 від 21.03.2006 року, зареєстрованому в Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за номером запису № 04.06.162.00053 від 27.03.2006, користується земельною ділянкою площею 0,0147 га, кадастровий номер 1412300000:04:011:0099, яка знаходиться по бул. Шевченка 71 у Жовтневому (Центральному) районі м. Маріуполя. Відповідно до п. 18 договору та з урахуванням Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 року цільове призначення земельної ділянки «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». На зазначеній земельній ділянці розташована нежитлова будівля загальною площею 68,8 кв.м., яка належить на праві власності позивачу. У відповідності до п. п. 6, 7 договору оренди, договір укладено на десять років до 28.02.2016 року із встановленням переважного права орендаря на подовження строку дії договору оренди та встановленням обов'язку попередити орендодавця про намір скористатися зазначеним правом за два місяці до закінчення строку дії договору. Після спливу строку дії договору оренди та на час звернення з позовом до суду позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачує оренду плату та виконує інші зобов'язання, що випливають з договору оренди. Позивач вважає, що на підставі частини 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди є подовженим на той ж самий строк та на тих ж умовах, у зв'язку з чим вважає незаконними, прийняті в межах нового строку дії договору оренди, рішення відповідача : 1) №7/15-1169 від 25.01.2017р. про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0168 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по б.Шевченка, 71 у м. Маріуполь та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0070 га ; 2) №7/22-2149 від 25.10.2017р. про відмову у подовженні строку дії договору оренди земельної ділянки № 667 від 21.03.2006 року; 3) №7/29-2579 від 21.03.2018р. про повторну відмову у подовженні строку дії договору оренди земельної ділянки № 667 від 21.03.2006 року. Враховуючи невизнання відповідачем прав позивача за договором оренди та ухилення від підписання додаткової угоди, позивач просить визнати поновленим договір оренди земельної ділянки №667 від 21.03.2006р. на той самий термін та на тих самих умовах, у редакції яка викладені у прохальній частині позову.

Відповідач відзиву на позовну заяв не надав. Проте, заявив клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення перегляду у касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та прав власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 920/739/17. Розглянувши клопотання, суд відмовляє в його задоволені, у зв'язку з наступним. У відповідності до ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Проте, обставини по справі, яка наразі розглядається Палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду суттєво відрізняються від обставин по справі 905/648/18, а саме у справі № 920/739/17 мова йде про застосування ч 5. ст.33 Закону України «Про оренду землі» в умовах попередньої (до спливу строку дії договору оренди) відмови орендодавця у поновлені договору оренди та з цільовим призначенням, не пов'язаним з обслуговуванням розташованих на неї об'єктах нерухомості.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.05.2018р. вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 12.06.2018р. об 11:30 год.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

28.02.2006 року рішенням № 1983 Маріупольської міської ради було затверджено проект землеустрою по відводу земельної ділянки приватному підприємцю Портареску Л.А. із земель жилого та суспільного будівництва площею 0,0147 га кадастровий номер 1412300000:04:011:0099 в оренду строком 10 років для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (експлуатація та обслуговування міні-магазина з площадкою літньої виносної торгівлі) по бул. Шевченка, 71 в Жовтневому районі м. Маріуполя.

21.03.2006 року на виконання зазначеного вище рішення між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0147 га. Згідно п. 3 зазначеного договору сторони узгодили, що на земельній ділянці буде знаходитися об'єкт нерухомого майна : міні - магазин з майданчиком літної виносної торгівлі. Договір укладено на 10 років (до 28.02.2016 року). У відповідності до п.10 договору оренда плата за землю встановлюється у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки на рік та сплачується орендарем в грошовій формі протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Згідно п.18 договору земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (експлуатація та обслуговування міні-магазина з площадкою літньої виносної торгівлі). Підстави припинення договору оренди визначені сторонами у п.п. 41-43 договору оренди.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скоробогатько О.В., зареєстрований в реєстрі за №667, та зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про що у державному реєстрі вчинено запис № 69.06.162.00053 від 27.03.2006р. Договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить витяг № 2194051 від 21.03.2006 року.

27.03.2006 року сторонами підписано акт приймання-передачі спірної земельної ділянки.

Згідно наданих суду документів, на спірній земельній ділянці розташована нежитлова будівля міні магазин, А-1, 27,8 кв.м., прибудова, А1-1, 41,0 кв.м., площадка літньої виносної торгівлі, яка належить позивачу на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Маріупольською міською радою 13.04.2006 року.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 26/1 від 18.01.2007 року було дозволено позивачеві реконструкцію майданчику літньої виносної торгівлі у кафетерій.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою місцезнаходження спірної земельної ділянки м. Маріуполь, б. Шевченка, 71 зареєстровано право власності позивача на магазин-кафетерій загальною площею 126,3 кв.м. на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлової будівлі під магазин - кафетерій», серія та номер: ДУ 14211353423, виданої 11.12.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області.

Згідно довідки № 454 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами , угіддями (за даними форми 6-зем) Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області , виданої позивачеві 18.05.2017 року, земельна ділянка, яка розташована за адресою: бул. Шевченка, 71, м. Маріуполь має площу 0,0147га, в розрізі угідь: під капітальної одноповерховою забудовою - 0, 0126га, під проїздами, проходами, площадками - 0,0021га.

Як свідчать матеріали справи, позивач з 27.03.2006 року по теперішній час користується земельною ділянкою на підставі договору оренди, сплачує орендну плату відповідно до умов договору, про що свідчать надані до справи копії квитанцій про сплату орендної плати, а також довідка департаменту фінансів Маріупольської міської ради № 28-15839-287 від 9.04.2018 року та лист від 20.09.2017 року № 28-55122-28-7.

25.01.2017 року відповідач, рішенням № 7/15-1169, за результатами розгляду заяви позивача, враховуючи висновок Головного управління містобудування та архітектури від 29.11.2016р № 06-03-06/127-05, відмовив позивачеві в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0168 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі - міні-магазину) по б. Шевченка, 71 у м. Маріуполь та надав для цих цілій дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0070 га.

25.10.2017 року, рішенням № 7/22-2149 Маріупольська міська рада, відмовила позивачеві у поновленні строку оренди земельної ділянки за спірним договором оренди із посиланням на рішення № 7/15-1169 від 25.01.2017 року та зауваження Головного управління містобудування та архітектури міської ради.

При розгляді повторного звернення позивача, відповідач, рішенням № 7/29-2579 від 21.03.2018 року, повторно відмовив в поновленні строку оренди спірної земельної ділянки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з наступного.

По-перше, позовна вимога про визнання недійсним рішення № 7/15-1169 від 25.01.2017 року стосується акту органу місцевого самоврядування, яким позивачу фактично відмовлено у реалізації права на отримання додаткової земельної ділянки, в порівнянні з раніше отриманою в оренду за договором оренди земельної ділянки № 667 від 21.03.2006р.

Проте, суд одразу зазначає, що вказане рішення у п. 3 містить термін його дії у 6 місяців з дати його прийняття.

Тобто, строк дії даного акту сплинув ще 25.07.2017р.

Будь-яких інших правових наслідків, що зберігали свою негативну чинність для позивача, на момент звернення до суду з цим позовом, останнім не доведено.

Як слід, позовні вимоги стосовно визнання рішення № 7/15-1169 від 25.01.2017 року недійсним є неспроможними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується інших рішень, якими позивачу відмовлено у поновленні дії договору, та власне вимоги про визнання поновленим договору № 667 від 21.03.2006р., суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст. 93 Земельного кодексу України, ст. ст.1, 13 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Розв'язуючи спірні відносити, судом враховано, що земельна ділянка за спірним договором оренди надавалася позивачу для експлуатації та обслуговування міні-магазина з площадкою літньої виносної торгівлі. Як свідчать матеріали справи, після укладання договору оренди земельної ділянки, 13.04.2006 року, відповідач видав позивачеві свідоцтво про право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельної ділянці та в подальшому надав дозвіл на реконструкцію майданчику літної виносної торгівлі у кафетерій, за результатами чого на спірної земельної ділянці, як свідчить технічний паспорт, виготовлений станом на 19.10.2017 року, та витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, розташоване магазин-кафетерій площею 126,3 кв.м., власником якого є позивач.

У відповідності до приписів ст. 19 Закону України «Про оренду землі» після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі. Гарантоване законом право добросовісного орендаря - власника об'єкту нерухомості на укладання договору оренди породжує законні сподівання останнього на подовження орендних відносин стосовно земельної ділянки, на якої розташовано легалізоване нерухоме майно, власником якого він є.

Повертаючись до умов спірного договору оренди, судом встановлено, що договір був укладено терміном на 10 років (до 28.02.2016 року). Згідно п.7 договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди письмово повідомити Орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. Законодавчо підстави поновлення договорів оренди землі передбачені ст.33 Закону України «Про оренду землі», яка конкретизує порядок пролонгації договорів оренди.

За змістом частин 1-4 ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент спливу строку, встановленого п.6 договору оренди), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар який належно виконував обов'язки за договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

В ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент спливу строку, встановленого п.6 договору оренди), орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоди про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

В ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент спливу строку, встановленого п.6 договору оренди), у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка конкретизує порядок такої пролонгації. При чому, статтею визначено два порядки пролонгації договору. Перший згідно частин 1-5 застосовується у випадку звернення Орендаря із повідомленням про поновлення договору оренди землі до спливу строку такого договору, а другий згідно ч. 6 цієї статті після спливу строку договору.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; орендодавець протягом місяця після спливу строку договору оренди письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні такого договору.

Аналізуючи приписи ст. 19, ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» через призму ст. 11 ЦК України, ч.3 ст. 205, ст. 764 ЦК України, суд зазначає, що у даному випадку настання перелічених вище юридичних фактів породжує для сторін договору оренди права та обов'язки передбачені спірним договором оренди, та, в свою чергу, конклюдентні дії сторін (фактичне користування орендарем майном після спливу строку договору, сплата останнім орендної плати, відсутність заперечень з боку орендодавця протягом місяця після спливу строку договору оренди, прийняття останнім орендних платежів) свідчать про поновлення договору оренди від 21.03.2006 р. на той же самий строк та на тих же умовах, що у наступному повинно бути оформлено додатковою угодою.

У ході розгляду справи господарським судом був встановлений факт вчинення позивачем конклюдентних дій, які полягають у продовженні користування спірною земельною ділянкою, внесення відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, що свідчить про намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі.

В свою чергу відповідач не спростовував факту продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору, документально підтвердив відсутність заборгованості позивача по орендної платі. Навіть, первісно, відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0168 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлової будівлі - міні-магазину) ) та даючи дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0070 га для цих цілій (рішення № 7/15-1169 від 25.01.2017 року), відповідач не врахував подовження строку дії договору оренди від 21.03.2006 року, яка тривало майже 11 місяців після спливу попереднього строку оренди, у зв'язку з чим він отримував орендні платежі, не надав зрозумілих обґрунтувань стосовно його потенційного погодження на оренду земельної ділянки площею 0,0070 га в умовах фактичної площі об'єкту нерухомості , який зареєстрований за позивачем, в розмірі 126,3 кв.м. (0,0126 га), та розміщений на спірної земельній ділянці.

Відмовляючи в поновлені договору оренди від 21.03.2006 року № 667 в рішеннях від 25.10.2017р. № 7/22-2149 та від 21.03.2018р. № 7/29-2579, відповідач зазначив, що згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площа земельної ділянки, яка необхідна фізичний особі-підприємцю Портареску Л.О. для обслуговування міні-магазину з майданчиком літної виносної торгівлі по бул.Шевченка, 71 в Центральному районі міста не змінилася та складає 0,0147 га. Проте, в своїх рішення орган влади не навів жодних аргументованих пояснень та обґрунтувань пропорційного втручання у права позивача на подовження договору оренди, не обумовив в чому полягає суспільний інтерес, захист якого можливо став відмовою в поновлені договору.

Враховуючи викладене, суд погоджується із посиланням позивача як на джерело права у вирішенні цього спору на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» . Суд врахував, що вихідні обставини у справі № 905/648/18, яка наразі розглядається судом, мають схожі ознаки із обставинами, яки досліджувалися Європейським судом у справі «Стреч проти Сполученого Королівства». В обох випадках заявники були добросовісними власниками об'єктів нерухомості, розташованих на орендованих земельних ділянках. Укладені ними договори оренди та діюче на час укладання договорів законодавство надавало їм право на законні сподівання щодо подовження орендних відносин в умовах відсутності порушених інтересів суспільства, в обох випадках сторони не отримали від орендодавця вагомих пояснень обґрунтованого втручання в їх права на мірне володіння майном, метою якого міг бути захист суспільних інтересі.

Розв'язуючи питання чи існувало «майно» у значенні статті 1 Першого протоколу Конвенції у відносинах , яки склалися між учасниками орендних відносин у справі «Стреч проти Сполученого Королівства», ЕСПЧ нагадав, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право. Зважаючи на обставини цієї справи, Суд дійшов висновку, що заявника, тобто орендаря, слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому орендодавцем за орендним договором.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника у вказаному рішенні ЕСПЧ відзначив, що місцева влада отримувала узгоджену із заявником орендну плату , ніщо не вказує на те, що місцевий орган влади діяв всупереч суспільним інтересам, коли в зазначений спосіб розпорядився майном, що перебувало в його управлінні, або що реалізація договірної умови про продовження строку оренди могла б завдати шкоди інтересам тієї чи іншої третьої особи або інтересам виконання цим органом якихось інших передбачених законом функцій. Орендар не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат. Європейський суду констатував, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором.

Досліджуючи питання чи було втручання органу влади у мірне володіння майном (у вигляді відмови у подовженні договору оренди), Європейський суд зазначив, що незалежно від того, чи вважається це втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном у значенні першого речення статті 1 Першого протоколу, чи позбавленням його майна у значенні другого речення цієї статті, застосовні в цій справі принципи є одними й тими самими - вони вимагають наявності підстав, що виправдовують такий захід з точки зору вимог цієї статті згідно з її тлумаченням в усталеній практиці Суду.

Оцінюючи обставини у справі 905/648/18 через призму наведених вище висновків та оцінок Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні «Стреч проти Сполученого Королівства», ст. 19, ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» господарський суд зазначає, що приймаючи оспорюванні рішення, ухиляючись від визнання факту подовження договору оренди земельної ділянки, відповідач допустив порушення ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , за змістом якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги щодо визнання недійсними рішень Маріупольської міської ради № 7/22-2149 від 25.10.2017 року, № 7/29-2579 від 21.03.2018 року.

Також, суд вбачає за можливе задовольнити вимоги позивача про визнання договору оренди земельної ділянки № 667 від 21.03.2006р. поновленим.

При цьому, суд враховує те, що відповідна оферта (заява), на подовження дії договору була направлена позивачем на адресу відповідача, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», після спливу місячного терміну закінчення дії договору.

Разом з цим, доданий до позову «Додатковий договір до договору оренди земельної ділянки № 667 від 21.03.2006 р., зареєстрованому в Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.06.162.00053 від 27.03.2006 р.» містить у собі умови, які первісно не були відображені у договорі оренди №667 від 21.03.2006р.

Тому суд, в частині задоволення позову про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки № 667 від 21.03.2006р., визначає його поновленим за первісними умовами, а саме:

« 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Орендодавець, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться по бульвару Шевченка, 71 у Центральному районі міста Маріуполя (кадастровий номер 1412300000:04:011:0099).

2. ОБ'ЄКТ ОРЕНДИ

2.1. В оренду передається земельна ділянка площею: 0.0147 га, у тому числі:

(площа та якісні характеристики земель окремих категорій за їх складом та видами угідь - рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження тощо)

2.2. На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна: міні-магазин з майданчиком літньої відносної торгівлі

(перелік, характеристика і стан будинків, будівель, споруд та інших об'єктів),

а також об'єкти інфраструктури згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

(перелік, характеристика і стан лінійних споруд інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, майданчиків з твердим покриттям тощо)

2.3. Земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню - не має.

2.4. Інших особливостей об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, не має.

3. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

3.1. Договір укладено на 10 (десять) років до 28.02.2026 року.

3.2. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово Орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

4. ОРЕНДНА ПЛАТА

4.1. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на стан укладення договору оренди становить: 547,55 грн/м2.

4.2. Грошова оцінка земель м. Маріуполя затверджена рішенням Маріупольської міської ради №708 від 28.09.2000р. (зі змінами від 26.09.2003р. № 459) та посвідчується довідкою (витягом) встановленого зразку, що надається Маріупольським міським управлінням земельних ресурсів.

4.3. Орендна плата за землю (платіж) встановлюється у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки на рік та сплачується орендарем у грошовій формі на рахунок: № 33216815600052 код 13050200, одержувач - Маріупольська міська рада, УДК у Донецькій області, МФО 834016 код ЕДРПОУ 24164947 у Жовтневому районі міста Маріуполя.

4.4. Орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітній) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

4.5. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, Орендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі зі дня індексації.

4.6. За період зі дня прийняття рішення виконкому Маріупольської міської ради про виділення земельної ділянки до дня державної реєстрації цього договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем до бюджету у розмірі, передбаченим цим договором, без нарахування пені.

4.7. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням середньорічного індексу інфляції, який ураховується при проведенні індексації грошової оцінки земель згідно законодавства.

4.8. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- збільшення розміру грошової оцінки земельної ділянки;

- зміни земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

4.9. При сталих соціально-економічних і політичних умовах господарювання необхідність і умови коригування розмірів орендної плати сторонами розглядається один раз у два роки. У разі збільшення грошової оцінки Орендар зобов'язаний самостійно корегувати орендну плату згідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки, наданої Маріупольським міським управлінням земельних ресурсів.

4.10. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожний день прострочення, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, за кожний день прострочення.

5. УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

5.1. Земельні ділянки передаються в оренду з метою та за цільовим призначенням:

для роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (експлуатація та обслуговування міні-магазина з майданчиком літньої виносної торгівлі).

5.2. Умови збереження стану об'єкта оренди: Орендар зобов'язаний зберігати Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду згідно акту приймання-передачі земельної ділянки.

6. УМОВИ І СТРОКИ ПЕРЕДАЧІ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В ОРЕНДУ

6.1. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням та узгодженням технічної документації (проекту землеустрою що до відведення земельної ділянки або проекту землеустрою з обстеженням меж земельної ділянки).

6.2. Підставою розроблення проекту землеустрою що до відведення земельної ділянки або проекту землеустрою з обстеження меж земельної ділянки є: договір між замовником та виконавцем (розробником документації із землеустрою).

6.3. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим покладаються на Орендаря.

6.4. Інших умов передачі земельної ділянки в оренду не має.

6.5. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється протягом 5 (п'яти) днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди.

7. УМОВИ ПОВЕРНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

7.1. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

7.2. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.

7.1. Здійснені Орендарем без згоди Орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

7.2. Поліпшення стану земельної ділянки, які проведені Орендарем за письмовою згодою з Орендодавцем землі, та які неможливо відокремити без завдання шкоди земельній ділянці, відшкодуванню не підлягають.

7.3. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Орендодавцем зобов'язань, передбачених цим договором.

7.4. Збитками вважаються:

- фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

- доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

7.7. Розмір фактичних витрат Орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

8. ОБМЕЖЕННЯ (ОБТЯЖЕННЯ) ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

8.1. Орендодавець гарантує, що на момент укладення договору земельна ділянка в спорі, під забороною, арештом не перебуває. Інші обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки та права третіх осіб стосовно неї відсутні.

8.2. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку.

9. ІНШІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

9.1. Орендар має право:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди;

- за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та заклади, багаторічні насадження;

- отримувати продукцію і доходи;

- здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою Орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем;

- за згодою Орендодавця, що повинна висловлюватися у вигляді рішення виконкому міської ради, передавати земельну ділянку або її частину у суборенду без зміни цільового призначення;

- переважного придбання у власність орендованої земельної ділянки у разі продажу цієї земельної ділянки згідно з законом;

- користуватися на умовах платності та у відповідності з діючим порядком інженерними комунікаціями орендодавця з метою забезпечення належності господарської діяльності на орендованій земельної ділянці.

9.2. Орендар зобов'язаний:

- приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- після отримання примірника договору оренди протягом 30 днів сплатити до бюджету орендну плату за земельну ділянку у розмірі, передбаченому договором, за період зі дня прийняття цього рішення до дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (без нарахування пені);

- у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію договору відповідному органу державної податкової служби;

- використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у договорі і згідно з цільовим призначенням, з дотримання режиму використання земель;

- звернутись до орендодавця за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди з письмовою заявою про поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає;

- відповідно до договору своєчасно вносити орендну плату;

- щоквартально у термін до 20 числа місяця, що йде за звітним кварталом надавати у Маріупольське фінансове управління копії платіжних документів, що підтверджують сплату до бюджету орендної плати за землю;

- самостійно коригувати орендну плату за землю у разі зміни грошової оцінки або її індексації;

- у місячний термін з моменту опублікування коефіцієнту індексації звернутись до Маріупольського міського управління земельних ресурсів для одержання довідки;

9.3. Орендодавець має право вимагати від Орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

- дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів;

- дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисної зони, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

- своєчасної сплати орендної плати;

- вільного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням умов договору оренди.

9.4. Орендодавець зобов'язаний:

- передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

- при передачі земельної ділянки в оренду забезпечити відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки

- не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

10. РИЗИК ВИПАДКОВОГО ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ ОБЄКТА ОРЕНДИ ЧИ ЙОГО ЧАСТИНИ

10.1. Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини протягом терміну дії цього договору несе Орендар.

10.2. Страхування об'єкта оренди:

Згідно з цим договором об'єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.

11. ЗМІНА УМОВ ДОГОВОРУ І ПРИПИНЕННЯ ЙОГО ДІЇ

11.1. Зміна умов договору оренди землі здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

11.2. Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- в інших випадках, передбачених законом.

11.3. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, на внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

11.4.розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за ініціативою Орендодавця, лише у разі, коли земельна ділянка надана в Оренду, необхідна для суспільних потреб, тобто:

- під будівлі та споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- під будівлі та споруди та інші виробничі об'єкти державної власності;

- під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

- оборони та національної безпеки;

- під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- і газових терміналів, електростанцій тощо);

- під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;

- під міські парки, майданчики відпочинку ті інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення.

У передбачених випадках Орендодавець повинен не пізніше ніж за 2 місяці попередити Орендаря про розірвання договору.

В інших випадках розірвання договору оренди землі в односторонньому випадку не допускається.

11.5. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - Орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців.

12. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА НЕВИКОНАННЯ АБО НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ

12.1. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

12.2. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

13. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

13.1. Сторони договору підтверджують, що зміст ст.ст. 12,93,124 Земельного кодексу України нотаріусом їх роз'яснено. Зміст зазначених положень Земельного кодексу сторонами зрозуміло.

13.2. Цей договір набуває чинності на підставі ст. 18 Закону України «Про оренду землі» після його підписання сторонами та державної реєстрації у Маріупольському міському відділі ДРФ ДП «ЦДЗК».

13.3. Цей договір укладено у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендаря, другий - за місцем нотаріального посвідчення, третій - у Маріупольському міському управлінні земельних ресурсів.

13.4. Невід'ємними частинами договору є:

- план або схема земельної ділянки;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект землеустрою що до відведення земельної ділянки або проект землеустрою з обстеження меж земельної ділянки у випадках передбачених законом.

У відповідності до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за першу вимогу підлягає віднесенню на позивача.

Судовий збір за другу вимогу підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Судовий збір за третю вимогу підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Судовий збір за четверту вимогу підлягає розподілу між позивачем та відповідачем (881,00 грн. відноситься на позивача, 881,00 грн. стягується з відповідача на користь позивача).

Керуючись ст. 6, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 4, 13, 42, 73, 86, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 19, 33 Закону України «Про оренду землі»» господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Портареску Людмили Олександрівни до відповідача Маріупольської міської ради про:

1) визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради №7/15-1169 від 25.01.2017р. «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по б. Шевченка, 71 в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Портареску Л.О.» - відмовити у задоволенні;

2) визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25.10.2017 №7/22-2149 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по бульв. Шевченка, 71 в Центральному районі міста фізичній особі - підприємцю Портареску Л.О.» - задовольнити;

3) визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 21.03.2018 №7/29-2579 «Про повторний розгляд заяви фізичної особи - підприємця Портареску Л.О. про поновлення строку оренди земельної ділянки по бульв. Шевченка, 71 в Центральному районі міста» - задовольнити;

4) визнання поновленим договору оренди земельної ділянки №667 від 21.03.2006р. в редакції додаткової угоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25.10.2017 №7/22-2149 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки по бульв. Шевченка, 71 в Центральному районі міста фізичній особі - підприємцю Портареску Л.О.».

Визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 21.03.2018 №7/29-2579 «Про повторний розгляд заяви фізичної особи - підприємця Портареску Л.О. про поновлення строку оренди земельної ділянки по бульв. Шевченка, 71 в Центральному районі міста».

Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки договору № 667 від 21.03.2006 року, зареєстрований в Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за номером запису № 04.06.162.00053 від 27.03.2006, відповідно до якого Маріупольська міська рада надає в строкове користування фізичній особі - підприємцю Портареску Людмилі Олександрівні земельну ділянкоу площею 0,0147 га, кадастровий номер 1412300000:04:011:0099, що знаходиться по бул. Шевченка, 71 у Жовтневому (Центральному) районі м. Маріуполя, на той самий термін та на тих самих умовах в наступній редакції: