Постанова № 75160211, 05.06.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/651/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В.

Суддів Карпенко О.В., Василенко Л.І.

за участю секретаря Наконечної М.М.

учасники справи:

позивач – ПАТ КБ «Приватбанк»; представник позивача – ОСОБА_3;

відповідач – ОСОБА_4; представник відповідача – ОСОБА_5;

особа, що подає апеляційну скаргу – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 33585,67 грн., - :

в с т а н о в и в :

01.08.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 33585, 67 грн. за кредитним договором.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_4 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим вона підписала заяву № б/н від 29.11.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується даними довідки про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, доданого до позову.

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Заявою ОСОБА_4 підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_4 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В разі, якщо в дату нарахування відсотків клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг» при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш, ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гри. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

Позивач вказує, що у зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач ОСОБА_4 станом на 23.05.2016 року має заборгованість 33585,67 грн., що складається із : 25091,12 грн. - тіло кредиту; 13279,75 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 1446,87 грн. - пені; 750,00 грн. - штраф; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована складова); 1575,51 грн. - штраф (процентна складова) . З них 9057,58 грн. - внесено коштів на погашення заборгованості з 01.06.2015 - дата зміни облікових правил банку. За таких обставин, ПАТ КБ «Приватбанк» просив суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 33585,67 грн. за кредитним договором № б/н від 29.11.2010 року.

Заочним рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НЕ 483955, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» ( ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) жительки м. Христинівка вул. Першотравнева, буд. 30 Черкаської області заборгованість у розмірі 33585,67 грн. за кредитним договором № б/н від 29.11.2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НЕ 483955 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» ( ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) жительки м. Христинівка вул. Першотравнева, буд. 30 Черкаської області судовий збір в розмірі 1378 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт серії НЕ 483955 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» ( ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) жительки м. Христинівка вул. Першотравнева, буд.30 Черкаської області судові витрати пов’язані з оголошенням в газеті в розмірі 180 грн.

01 вересня 2017 року ОСОБА_4 було подано заяву про перегляд заочного рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року.

01 лютого 2018 року ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного судового рішення від 20 жовтня 2016 року.

Не погоджуючись із заочним рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року, представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 оскаржила рішення в загальному порядку, подавши апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області. В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області по справі 706/1012/16-ц є незаконним та необґрунтованим, та таким що порушує конституційні права.

Адвокат ОСОБА_5, яка представляє інтереси ОСОБА_4 в апеляційній скарзі акцентує увагу на тому, що відповідач ОСОБА_4 не була належним чином повідомлена відповідно до ЦПК України. Не повідомлення відповідача у встановленому порядку про розгляд справи позбавило ОСОБА_4 передбаченого цивільним законодавством права надати суду докази, якими відповідач заперечує проти позову. Також в апеляційній скарзі зазначається, що ОСОБА_4 ніякої заяви не підписувала, згоди на отримання банківських послуг у вигляді кредиту у розмірі 25 000,00 грн. не надавала. У зв’язку з тим, що ОСОБА_4 не була повідомлена належним чином про відкриття провадження у справі, про призначення справи до розгляду та не приймала участі у розгляді справи, тому не мала можливості довести факт, що не підписувала договір від 29 листопад 2010 року, на який посилається суд у справі, оскільки наполягає, що вказаний договір не укладала, тому ухвалене рішення порушує її право на законний та неупереджений розгляд справи. Також в апеляційній скарзі вказано, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, які мають значення для справи, тому постає потреба у дослідженні нових обставин справи для справедливого та неупередженого доступу до правосуддя.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року по справі № 706/1012/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у розмірі 33585,67 грн. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» .

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

П. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у вказаній справі відкрито до набрання чинності редакції ЦПК України (15 грудня 2017 року), а тому розгляд справи, у відповідності до п. 9 Перехідних положень ЦПК України, продовжується за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції ЦПК України.

Заслухавши суддю – доповідача, представника позивача, який з’явився в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог банку, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог позивача, посилаючись, що банк виконав всі умови договору належним чином, надавши кредитні кошти відповідачу, яка мала можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов’язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком станом на 23.05. 2016 року в розмірі 33585, 67 грн., яка не сплачена, тому підлягає стягненню з відповідача згідно наданих банком розрахунків.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_4 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим вона підписала заяву № б/н від 29.11.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 25000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Даний факт підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві (а.с.11).

Судом першої інстанції встановлено, що заявою відповідача підтверджується той факт, що ОСОБА_4 була повністю проінформована про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4, «Умов та правил надання банківських послуг», на підставі яких відповідач при укладенні Договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що під борговими зобов`язаннями сторони узгодили зобов`язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта, що зазначено в п. 2.1.1.12.1 «Умовами та правилами надання банківських послуг»

Відповідно до п. 2.1.1.12.2 вказано, що в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання).

У разі, якщо в дату нарахування відсотків клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач ОСОБА_4 станом на 23.05.2016 року мала заборгованість в розмірі 33585,67 грн. з яких: 25091,12 грн. - тіло кредиту; - 13279,75 грн. нараховано відсотків за користуванням кредитом; - 1446,87 грн. - пеня; -750,00 грн. - штраф; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - штраф (фіксована складова); -1575,51 грн. - штраф (процентна складова). З них 9057,58 грн. - внесено коштів на погашення заборгованості з 01.06.2015 - дати зміни облікових правил банку.

Відповідно до п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг власник картки зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тому виникла заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь банку. (а.с.7-9).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договором кредиту б/н від 29.11.2010 року, оскільки відповідач свої зобов`язання по договору кредиту не виконала, чим порушив вимоги ст.ст. 526, 651, 1054 ЦК України та умови договору.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач ОСОБА_4 не була належним чином повідомлена відповідно до вимог ЦПК України та не повідомлення відповідача у встановленому порядку про розгляд справи позбавило ОСОБА_4, передбаченого цивільним законодавством права надати суду докази, якими відповідач заперечує проти позову не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи судовими повістками - викликами до суду з повідомленням, де вбачається, що судом першої інстанції неодноразово на адресу відповідача ОСОБА_4 направлялись судові повістки про виклик до суду в судове засідання на 09.09. 2016 року, на 28.09. 2016 року, але повістки повертались до суду не врученими із поміткою про не проживання адресата за вказаною адресою.

Судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України в редакції 2004 року, чинної на момент розгляду справи, та ухвалення заочного рішення судом першої інстанції, яка передбачала, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення в пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи. Тому судом було прийнято рішення про опублікування оголошення в газеті «Черкаський край», оскільки останнє відоме місце проживання та реєстрації відповідача, яке вказано в позовній заяві позивачем є м. Христинівка вул. Першотравнева, 30 Черкаської області, яке було опубліковано в вказаній газеті з повідомленням про судове засідання на 20 жовтня 2016 року о 8 год. 30 хв. ( а. с. 67 - 69 ).

На вказану адресу 01.11.2016 року відповідачу була направлена копія заочного рішення суду від 20 жовтня 2016 року, яка була отримана 7.11. 2016 року ( а. с. 74).

Тому апеляційним судом дані доводи та посилання апеляційної скарги залишаються без задоволення.

Також в апеляційній скарзі особа, яка подає апеляційну скаргу, посилається, що ОСОБА_4 ніякої заяви не підписувала, згоди на отримання банківських послуг у вигляді кредиту у розмірі 25 000 грн. не надавала. У зв’язку з тим, що ОСОБА_4 не була повідомлена належним чином про відкриття провадження у справі, про призначення справи до розгляду та не приймала участі у розгляді справи, тому не мала можливості довести факт, що не підписувала договір від 29 листопад 2010 року, на який посилається суд у справі, оскільки наполягає, що вказаний договір не укладала, тому ухвалене рішення порушує її право на законний та неупереджений розгляд справи.

Як вбачається із матеріалів справи суд апеляційної інстанції направляв відповідачу ОСОБА_4 та її представнику – адвокату ОСОБА_5 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та судові повістки про виклик до суду апеляційної інстанції, за вказаною в апеляції адресою, які були отримані ними, після усунення недоліків за ухвалою суду про залишення без руху апеляційної скарги.

На адресу апеляційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, призначеної на 22 травня 2018 року на 10 год. 30 хв. на іншу дату, оскільки представник повідомила, що з’явитися в судове засідання не має можливості. Тому апеляційний суд не розглядав дану справу, а судове засідання було перенесено на іншу дату та призначено на 5 червня 2018 року на 11 год.30 хв. Крім судових повісток, відповідачу та її представнику було направлено SMS повідомлення за телефонами, вказаними в апеляційній скарзі .

Згідно рекомендованого повідомлення про виклик до суду, яке повернулось на адресу апеляційного суду, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали повідомлення про дату та час розгляду справи на 5 червня 2018 року, однак в судове засідання не з’явилися, причини неявки не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення чи перенесення розгляду справи на іншу дату до суду не надходило.

До поданої апеляційної скарги доказів та спростувань висновків суду щодо задоволення вимог банку відповідач та її представник не надали, тому колегія суддів апеляційного суду, переглядаючи заочне рішення суду першої інстанції від 20 жовтня 2016 року, перевіряла законність та обґрунтованість рішення суду за наявними в матеріалах справи доказами, та була позбавлена можливості перевірити посилання в апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_4, що ОСОБА_4 договір кредиту в розмірі 25000 гривень із банком не укладався та не підписувався, оскільки крім таких посилань у скарзі, особа, що оскаржує рішення суду жодних доказів та підтверджень чи спростувань висновків суду не надала. Тому апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не підлягають задоволенню, оскільки навіть посилання скаржниці, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, які мають значення для справи, тому постає потреба у дослідженні нових обставин справи для справедливого та неупередженого доступу до правосуддя , не були використані відповідачем та її представником при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, які зловживають та недобросовісно здійснюють свої процесуальні права та обов’язки, подаючи клопотання про перенесення розгляду справи, та не з’являючись в наступне судове засідання, затягуючи судовий розгляд. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки відсутні докази, які б слугували підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог банку, тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів апеляційної скарги.

Отже, оцінюючи надані сторонами докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення доводів апеляційної скарги.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб’єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 35,258,268,367,368,374,375,381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно – процесуальним законодавством.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

ОСОБА_7

Повний текст постанови виготовлений 14.06.2018 року.