Постанова № 75160181, 05.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1083/18Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, повний текст рішення виготовлений 23 квітня 2018 року, -:

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, обґрунтовуючи позов тим, що вона працювала в Смілянському психоневрологічному інтернаті з геріатричним відділенням з 14 травня 2001 року на посаді касира. Відповідно до наказу № 17-02 від 13 травня 2016 року її було переведено на посаду інструктора з трудової терапії.

Згідно наказу директора Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням № 34-02 від 31 травня 2017 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України – з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Підставами для звільнення стали результати медичного огляду, згідно з якими позивач, на думку відповідача, не відповідає займаній посаді внаслідок стану здоров’я.

Вважає, що її звільнення було проведено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та вимогам наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій».

Так, в період з 06 лютого 2017 року по 14 лютого 2017 року працівники Смілянського психоневрологічного інтернату з геріартричним відділенням проходили періодичний медичний огляд в Смілянській міській поліклініці для дорослих Смілянського міського ВОЗ.

За результатами огляду відповідачу було направлено заключний акт періодичного медичного огляду працівників разом з додатками у відповідності до вимог наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року № 246.

Згідно з додатком № 1 до заключного акту відповідача зобов’язано провести комплекс оздоровчих заходів ряду працівникам і зокрема позивачу.

За результатами періодичного медичного огляду лікарська комісія визнала позивача придатною для роботи за професією «інструктор з трудової терапії», про що було зазначено в Картці працівника і вказала лише на протипоказання для позивача роботи в нічні зміни.

На підставі наведеного, позивач просила суд визнати наказ директора Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням № 34-02 від 31 травня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади інструктора з трудової терапії за пунктом 2 статті 40 КЗпП України - незаконним.

Поновити позивача на роботі на посаді інструктора з трудової терапії Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням.

Допустити судове рішення в частині поновлення в займаній посаді до негайного виконання, а також стягнення місячної заробітної плати.

Стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також судові витрати понесені позивачем на оплату правової допомоги адвоката.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року позовну заяву задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням № 34-02 від 31 травня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади інструктора з трудової терапії за пунктом 2 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інструктора з трудової терапії Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням.

Стягнуто з Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36304 гривні 56 копійок.

Стягнуто з Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3000 гривень.

Стягнуто з Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням на користь держави судовий збір в розмірі 2114 гривень 40 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Смілянський психоневрологічний інтернат подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що судом не було враховано, що за посадою інструктор з трудової терапії наявні шкідливі фактори трудового процесу, а за наявності встановлених в результаті проведеного періодичного медогляду діагнозів позивача існує пряма заборона виконання трудових обов’язків за вказаною посадою. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КЗпП України визначено обов’язок роботодавця щодо переведення працівників на легшу роботу, якщо вони того потребують за станом здоров’я, проте у відповідача такої можливості не було, так як інші робочі місця були відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що, позивач придатна до роботи за професією інструктора з трудової терапії на рік.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом № 40 від 14 травня 2001 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду касира Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням.

Наказом № 17-02 від 13 травня 2016 року позивач переведена на посаду інструктора з трудової терапії Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням, що підтверджується копією трудової книжки БТ-І № 6247663 (а.с.12).

Наказом директора Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням від 31 травня 2017 року № 34-02 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади інструктора з трудової терапії з 31 травня 2017 року за п. 2 ст. 40 КЗпП України - розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Підставою звільнення, зазначеної в наказі, є заключний акт за результатами періодичного медичного огляду в 2017 році, відповідно до вимог наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року № 246 (а.с. 4).

Відповідно до п.2 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

В пункті 21 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що при розгляді справ про звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій затверджений наказом МОЗ України від 21 травня 2007 року №246.

Згідно п.1.5 вказаного Порядку, періодичні медичні огляди проводяться з метою, в тому числі, вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу.

В період з 06 лютого 2017 року по 14 лютого 2017 року працівники Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням проходили періодичний медичний огляд в Смілянській міській поліклініці для дорослих Смілянського міського ВОЗ.

Відповідно до п.2.16 Порядку результати попереднього (періодичних) медичного огляду працівників і висновок Комісії про стан здоров'я заносяться до Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду (далі - Картка працівника) за формою, зазначеною у додатку 7, і до Медичної картки амбулаторного хворого (форма 025/о ( va302282-99 ), затверджена наказом МОЗ України від 27.12.99 N 302 ( v0302282-99 ) "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)". У Картці працівника зазначаються скарги працівника на стан здоров'я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією.

Таким чином належним доказом, щодо придатності працівника працювати за своєю професією, є висновок комісії зафіксований в картці за формою, зазначеному в додатку 7 та запис в медичній картці амбулаторного хворого.

Копія картки (додаток №7) міститься на аркуші справи 9, і згідно зафіксованого в ній висновку ОСОБА_1 придатна для роботи за професією інструктор з трудової терапії.

Аналогічний висновок міститься в медичній картці амбулаторного хворого(а.с.11) з рекомендацією амбулаторне лікування , протипоказання нічні зміни.

Виходячи з наведеного висновок суду першої інстанції про те, що звільнення відповідачем позивача було проведено без достатніх правових підстав, які передбачені п. 2 частини 1 ст. 40 КЗпП України є вірним.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на окремі пункти вказаних медичних документів, при цьому в цілому зробленого комісією висновку, у встановленому законом порядку не оскаржував.

Безпідставним є також посилання апелянта на висновок медичної комісії від 11 травня 2018 року, за результатами попереднього медичного огляду, оскільки вказаний доказ був взагалі відсутній як на час прийняття рішення про звільнення позивача, а це 31 травня 2017 року, так і на час прийняття рішення судом першої інстанції, тобто 13 квітня 2018 року і навпаки у вказані періоди часу були належні і допустимі докази які підтверджували, що позивач придатна для роботи за професією інструктор з трудової терапії.

Доводи апеляційної скарги, про те, що картка працівника лише фіксує фактичні дані про стан здоров’я працівника, не узгоджуються з нормами права, оскільки в п.2.16 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, прямо зазначено про висновок щодо професійної придатності працівника працювати за своєю професією.

Таким чином рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування правильного по суті рішення.

Керуючись ст. ст. 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням - залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Смілянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 липня 2018 року.

Судді