Постанова № 75160035, 06.07.2018, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3460/17

2-а/705/62/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Щербаковій Л.А

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адміністративної комісії Уманської міської ради про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень. В позові вказано, що в червні місяці 2017 року на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1, що перебуває в користуванні ОСОБА_3, на якій розташована частина житлового будинку, власником якої є ОСОБА_3, відповідно до договору дарування, на прохання ОСОБА_3 він проводив демонтаж старого паркану, який прийшов у непридатність, та будував новий паркан. Оскільки дане будівництво проводилося на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ОСОБА_3, то будь-чиїх інтересів, в тому числі інших власників чи землекористувачів, порушено не було. Позивач в позові вказує, що 19.07.2017 року інспектор з благоустрою в м. Умань Черкаської області, який вийшов на земельну ділянку по АДРЕСА_1, де проводилось будівництво паркану, вказав при проведенні перевірки, що земельні та будівельні роботи проводяться незаконно та без відповідного дозволу, а 22.08.2017 року постановою адміністративної комісії Уманської міської ради ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф в розмірі 1360 грн. Вказану постанову позивач вважає безпідставною, оскільки землекористувачем вказаної земельної ділянки є ОСОБА_3, яка повинна нести відповідальність за будь-які порушення стосовно цієї земельної ділянки, якщо такі мають місце. В позові вказано, що відносно ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення та 18.07.2017 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., хоча вона є власником частини будинку по АДРЕСА_1, тому має право проводити земельні та будівельні роботи, що не суперечать нормам ДБН, без будь-якого дозволу. Тому позивач вважає, що оскільки він не має ніякого відношення до вказаної частини будинку та земельної ділянки, на якій проводилось будівництво паркану, то його було притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно та безпідставно.

Відповідно до ухвали суду від 21.03.2018 р. за клопотанням позивача було здійснено заміну неналежного відповідача - Адміністративну комісію Уманської міської ради на належного - Виконавчий комітет Уманської міської ради.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав поданий ОСОБА_1 адміністративний позов та просив його задовольнити. В своїх поясненнях в суді він вказував, що позивач ОСОБА_1 не є власником відповідного будинку - АДРЕСА_1 і того дня лише був фактичним виконавцем робіт (на місці старої загорожі проводились роботи для зведення нової огорожі). В зв'язку із проведенням зазначених будівельних робіт, відносно ОСОБА_3 в червні 2017 р. було складено протокол, на підставі якого ОСОБА_3 було сплачено штраф (хоча він вважає, що складення попереднього протоколу на власника будинку було здійснено безпідставно, оскільки вона на підставі договору дарування набула право власності на частину відповідного житлового будинку і згідно з нормами ст. 120 ЗК України до неї, як до власника нерухомості, перейшло право користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості на підставах та у межах, які були у попереднього власника будинку і землекористувача). В даному випадку адвокат ОСОБА_2 наполягав, що дозвіл на проведення робіт, взагалі не потрібен, і відповідна постанова про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 не містить обґрунтувань, з посиланням на бланкетні норми, якими врегульовані відповідні процедури. У зв'язку з цим він вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Уманської міської ради, будучи повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, від нього також не надходило заяв про розгляд справи у його відсутність. Проте, попередньо він надав до суду заперечення (04.10.2017 р. за № 01/1851) і за вх. № 8729 від 10.04.2018 р. надав до суду також відзив на позов. У відзиві на позовні вимоги про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, як і в запереченнях він вказував, що позовна заява безпідставна та необґрунтована, оскільки постановою №8/12 від 22.08.2017 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за проведення земляних та будівельних робіт без відповідного дозволу, чим порушено ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вимоги Розділу VІІ п. 3 пп.3 «Правил благоустрою м. Умані», а саме: виконання земельних, будівельних, ремонтних, монтажних та інших робіт на об'єктах благоустрою, що тягнуть порушення об'єкта благоустрою на підставі дозволу, виданого уповноваженим виконкомом міської ради органом. Забороняється закриття вказаних робіт та закриття дозволу без належного та якісного відновлення благоустрою території. Про закінчення робіт, замовником цих робіт в обов'язковому порядку повідомляється уповноважений виконкомом міської ради орган. Відповідно до договору дарування частки у праві власності на житловий будинок від 02.10.2015 року ОСОБА_3 на праві власності належить частина будинку по АДРЕСА_1, але без права власності на земельну ділянку, на якій розташована ця земельна ділянка. Відповідно до Технічної документації по визначенню кадастрового номеру земельної ділянки площею 0,0642га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зазначено, що вказана земельна ділянка станом на 07.11.2011 року знаходиться у власності держави та відповідною позначкою про визначення кадастрового номеру земельної ділянки не зазначена інформація, щодо дати внесення відомостей до автоматизованої системи. Відповідно до п.п.2 п. 114 Порядку ведення земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 року державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, що має місце в даному випадку, на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру. Відповідно до п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної форми власності. Також, у відзиві вказано, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до ч. 9,10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності не неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, що позивачем не було виконано. Пунктами 2, 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що громадяни у сфері населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів та не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів. У позовній заяві позивач зазначає, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у користуванні, проте не зазначає на якій підставі та у кого саме вказана земельна перебуває у користуванні. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», на об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом. Отримання дозволів на порушення об'єктів благоустрою передбачено п. 1 «Переліку земляних або ремонтних робіт, для проведення необхідно отримати дозвіл» на земляні або монтажні роботи, не пов'язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд передбачених Типовим порядком видачі дозволів на порушення об'єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів затвердженого постановою КМУ № 870 від 30.09.2013 року, що позивачем також не було виконано. Відповідно до п.2,3 ч. 2 ст. 173 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів та не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів. Відповідач вважає, що з урахуванням зазначених норм, позивачем ОСОБА_1 неправомірно на земельній ділянці комунальної форми власності частково був побудований паркан і ним було допущені порушення Розділу VІІ п. 3 п.п.3 «Правил благоустрою м. Умані» та ст. 152 КУпАП, тому він правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України "Про ратифікацію Конвенції" від 17.07.1997 року, Конвенція про захист прав людини та основних свобод та протокол до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 ЄКПЛ та ст. 2- 4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне те, що особа має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Положеннями ст.152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За нормами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у адміністративні справі є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

В статті 283 КУпАП вказано, що за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Одночасно підставою для розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення .

Відповідно до ст.ст. 256, 283 ч. 2 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частки у праві власності на житловий будинок від 02.10.2015 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 належить 9/50 частин житлового будинку, розташованого на неприватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці був демонтований старий паркан і на його місці було розпочато будівництво нового паркану.

Постановою Адміністративної комісії Виконавчого комітету Уманської міської ради за № 6/16 від 18 липня 2017 року громадянку ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАп у вигляді накладення штрафу в розмірі 850 грн. У вказаній постанові зазначено, що вона встановила паркан та проводила земляні та будівельні роботи без відповідного дозволу. Своїми діями порушила вимоги р. VІІ п. 3 пп.3 (Програми) Правил благоустрою м. Умань.

Постановою Адміністративної комісії Виконавчого комітету Уманської міської ради за № 8/12 від 22 серпня 2017 року громадянина ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАп у вигляді накладення штрафу в розмірі 1360 грн. У вказаній постанові зазначено, що він проводив земляні та будівельні роботи без відповідного дозволу. Своїми діями порушив вимоги р. VІІ п. 3 пп.3 (Програми) Правил благоустрою м. Умань.

До матеріалів справи сторонами не було додано документів на підставі яких Адміністративна комісія Виконавчого комітету Уманської міської ради винесла постанову за № 8/12 від 22 серпня 2017 року. У вказаній постанові відсутній опис об'єктивної сторони відповідного адміністративного правопорушення. Одночасно в самій постанові також вказані матеріали не конкретизовані, а лише дослівно вказано «Адміністративна комісія розглянувши матеріали на гр. ОСОБА_1 ». Тобто, в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, що складена відносно ОСОБА_1 відсутній опис об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, зокрема ст. 152 КУпАП. Одночасно, посилання на пункти Програми «Правил благоустрою м. Умань» не конкретизовані. Судом встановлено, що посилаючись на бланкетні норми в постанові відсутній опис фактичних обставин, які стали підставою для складення відповідної постанови та взагалі відсутні посилання на нормативно-правові документи порушення яких стали підставою для складення постанови.

При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Із врахуванням вищенаведених положень чинного законодавства України, відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірність дій з приводу винесення Адміністративною комісією постанови № 8/12 від 22 серпня 2017 року про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1360 грн.

Одночасно вимоги чинного законодавства України, в тому числі КпАП України зобов'язують орган (посадову особу), що складають протокол про адміністративне правопорушення та розглядають справу про адміністративне правопорушення, з'ясувати та конкретно зазначити у протоколі та постанові, місце та час вчинення і суть адміністративного правопорушення.

Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо досліджені у судовому засіданні не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог ст. 152 КУпАП та «Правил благоустрою м. Умань» та відповідна наявність в його діях складу відповідного адміністративного правопорушення.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вказана постанова про адміністративне правопорушення, прийнята відносно позивача, є безпідставною, невмотивованою та непідтвердженою доказами, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП і тому дана постанова підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вбачає підстави для визнання протиправною та скасування постанови Адміністративної комісії Виконавчого комітету Уманської міської ради за № 8/12 від 22 серпня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, у вигляді накладення штрафу в розмірі 1360 грн., та закриття провадження по адміністративній справі.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. 9,152,256, 280, 283 КУпАП, ст.ст.2,4,5,72,77, 241-244, 246, 286 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Адміністративної комісії № 8/12 від 22 серпня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 1360 грн. Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП України - закрити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.В. Мазуренко