Постанова № 75159487, 03.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» липня 2018 року

м. Харків

справа № 635/7880/16-ц

провадження № 22ц/790/3739/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, представник позивача – ОСОБА_2,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Весотра-Харків»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 травня 2018 року в складі судді Труханович В.В.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов’язаних зі службовим відрядженням, відшкодування моральної шкоди та просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» на його користь 17 000,00 грн., витрати понесені ним, що пов’язані зі службовими відрядженнями в період з 1994 року по 1999 рік включно; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» на його користь 17 000,00 грн., в якості грошової компенсації за порушення його трудових прав.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену та доповнену позовну заяву, в якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» на його користь витрати, пов’язані зі службовим відрядженням, добовими, витратами по сплаті за пальне за період з 01 січня 1994 року по 12 жовтня 1999 року в сумі 346 007,48 грн.; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» на його користь моральну шкоду у розмірі 17 000,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 травня 2018 року уточнену та доповнену позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не звернув уваги на те, що ухвалою суду першої інстанції від 26 лютого 2018 року прийнято до провадження справу, призначено справу до розгляду в судове засідання та викликано учасників справи, однак судом першої інстанції порушено вимоги процесуального закону, таким чином він був позбавлений можливості роз’яснити, чи взагалі він має право уточнити свій позов, чи має подати відповідь на відзив та у який саме строк, а також за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа; що в уточненій позовній заяві він бажав подати до суду нові докази і на підставі нових доказів уточнити свій позов, так як зробив перерахунок через курсову різницю і бажав надати суду докази, а не бажав збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тобто саме в уточненому позові він обґрунтував неможливість подання доказів разом з основним позовом, оскільки причини не залежали від нього.

18 червня 2018 року від Приватного акціонерного товариства «Весотра – Харків» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство зазначив, що ухвала є законною, а апеляційна скарга – необгрунтованою.

Клопотання про відкладення розгляду справи Приватного акціонерного товариства «Весотра – Харків» від 25 червня 2018 року – залишено без задоволення, оскільки причини, викладені в заяві, не є поважними.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду – залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що ОСОБА_1 при подачі уточненого та доповненого позову до суду 14 травня 2018 року порушив строк на його подачу.

Матеріалами справи встановлено, що 14 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов’язаних зі службовим відрядженням, відшкодування моральної шкоди та просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» на його користь 17000,00 грн., витрати понесені ним, що пов’язані зі службовими відрядженнями в період з 1994 року по 1999 рік включно; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» на його користь 17000,00 грн., в якості грошової компенсації за порушення його трудових прав.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 15 листопада 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2017 року цивільну справу направлено до Люботинського міського суду Харківської області.

Ухвалою судді Люботинського міського суду Харківської області від 01 березня 2017 року прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 23 березня 2017 року цивільну справу направлено за підсудністю до Валківського районного суду Харківської області.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 23 березня 2017 року – змінено, цивільну справу передано на розгляд Жовтневому районному суду м. Харкова.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 серпня 2017 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судове засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов’язаних зі службовим відрядженням в сумі 17000,00 грн. за період з 1994 року по 1999 рік – закрито.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2018 року, в якій ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року виправлено описку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2018 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в судове засідання на 26 березня 2018 року з викликом учасників справи.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену та доповнену позовну заяву.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 травня 2018 року уточнену та доповнену позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без розгляду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 43 ЦПК України передбачено права та обов’язки учасників справи.

Статтею 49 ЦПК України передбачені процесуальні права та обов’язки сторін, зокрема, у пункті 2 частини 2 цієї статті зазначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначено для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 1 статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових відносин.

Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно зі статтею 126 цього Кодексу право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Аналізуючи наведені норми права можна дійти висновку про те, що малозначні справи, а також справи, що виникають з трудових відносин розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, в якому підготовче засідання не проводиться, а розгляд справи по суті починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Як вбачається з матеріалів справи перше судове засідання призначено на 26 березня 2018 року.

Матеріали справи не свідчать про те, що до першого судового засідання ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з уточненим позовом, як це передбачено пунктом 2 частини 2 статті 49 ЦПК України, а звернувся з уточненим та доповненим позовом лише 14 травня 2018 року, тобто ним пропущений процесуальний строк на здійснення такої процесуальної дії.

Також, матеріали справи не містять відповідної заяви від ОСОБА_1 про поновлення цього процесуального строку.

Крім того, 14 травня 2018 року Жовтневим районним судом м. Харкова ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1

Посилання ОСОБА_1, зокрема, на те, що ухвалою суду першої інстанції від 26 лютого 2018 року прийнято до провадження справу, призначено справу до розгляду в судове засідання та викликано учасників справи, однак судом першої інстанції порушено вимоги процесуального закону, таким чином він був позбавлений можливості роз’яснити, чи взагалі він має право уточнити свій позов, чи має подати відповідь на відзив та у який саме строк, а також за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа; що в уточненій позовній заяві він бажав подати до суду нові докази і на підставі нових доказів уточнити свій позов, так як зробив перерахунок через курсову різницю і бажав надати суду докази, а не бажав збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тобто саме в уточненому позові він обґрунтував неможливість подання доказів разом з основним позовом, оскільки причини не залежали від нього є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та матеріалам справи.

Виходячи з того, що уточнений та доповнений позов ОСОБА_1 надав майже через два місяці після проведення першого судового засідання, з заявою до суду про поновлення пропущеного процесуального строку не звертався, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення уточненої та доповненої позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з того, що ухвалу суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає за необхідне відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу – залишити без задоволення, судове рішення – залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги зведені до посилань на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.

Враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат в порядку вимог статті 141 ЦПК України не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 травня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 05 липня 2018 року.