Постанова № 75159475, 03.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» липня 2018 року

м. Харків

справа № 611/429/18-ц

провадження № 22ц/790/3877/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Кіся П.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

скаржник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи - ОСОБА_2, старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 22 травня 2018 року в складі судді Коптєва Ю.А.,

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4.

Скарга мотивована тим, що постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 від 03 березня 2018 року відкрито виконавче провадження №55917027 за виконавчим листом № 611/949/17, виданим Барвінківським районним судом Харківської області 26 лютого 2018 року.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства державним виконавцем не здійснено заходів примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та законом.

Вказала, що внаслідок бездіяльності державного виконавця протягом двох місяців поспіль, не виконується судове рішення, що призвело до порушення її конституційних прав щодо обов’язковості виконання рішення суду.

Просила визнати бездіяльність старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 55917027 неправомірною і зобов’язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 22 травня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 – відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала вимоги скарги. При цьому зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що по теперішній час державним виконавцем за виконавчим документом на її користь не стягнуто жодної копійки, таким чином допущено невиконання рішення суду.

22 червня 2018 року та 25 червня 2018 року старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що рішення виконується у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Станом на травень 2018 року на депозитний рахунок відділу від боржника надійшли грошові кошти в сумі 363, 85 грн., які з відрахуванням витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору 20 червня 2018 року перераховані на рахунок стягувача.

В судове засідання учасники справи не з’явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши виділені матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду – залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що дії державного виконавця при примусовому виконанні судового рішення вчинені відповідно до вимог закону, в межах повноважень і права заявника не порушено.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року по справі за № 611/949/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, позов ОСОБА_1 – задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 40000,00 грн. та судові витрати у розмірі 640,00 грн.

На виконання вказаного рішення 26 лютого 2018 року Барвінківським районним судом Харківської області видано виконавчий лист № 611/949/17.

02 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області з заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 611/949/17.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області від 03 березня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 55917027 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики у розмірі 40000,00 грн., копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Із відповіді Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями від 05 березня 2018 року вбачається, що юридичну особу ліквідовано (припинено)/ фізичну особу-підприємця – припинено.

Згідно з відповіддю Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників – фізичних осіб від 05 березня 2018 року інформація стосовно боржників – фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

Із відповіді Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії від 05 березня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Ізюмському об’єднаному Управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію в розмірі 1997,76 грн.

Згідно з відповіддю Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи ОСОБА_2 від 05 березня 2018 року інформацію не знайдено.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 06 квітня 2018 року за № 119926416 боржнику ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 127,6 кв.м., житловою площею 72,8 кв.м., що розташований за адресою: вулиця Івашинівська № 28, м. Барвінкове, Барвінківський район, Харківська область.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області від 06 квітня 2018 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області від 06 квітня 2018 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 в межах суми стягнення.

Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області від 06 квітня 2018 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2, яка отримує дохід у Ізюмському об’єднаному Управлінні Пенсійного Фонду України, на користь стягувача у розмірі 20 % з усіх видів заробітку (доходу) до виплати загальної суми боргу 44085,00 грн. з урахуванням виконавчого збору в сумі 4000,00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 85,00 грн.

Згідно відповіді Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк» від 18 квітня 2018 року № 20.1.0.0.0/7-20180417/3187 на виконання постанови від 06 квітня 2018 року арешт на кошти боржника ОСОБА_2 накладено.

Відповідно до відповіді Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» від 03 травня 2018 року № 30-1-01/26070 боржник ОСОБА_2 рахунки в цьому банку не відкривала.

11 травня 2018 року за № 14119 начальником Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області на адресу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк» направлено вимогу виконавця про надання інформації про залишки коштів, про арешт коштів, про зупинення видаткових операцій на рахунках боржника із зазначенням рахунків.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України й частини першої статті 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до пункту 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 18 цього Закону встановлено, що виконавець зобов’язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець здійснив всі необхідні заходи примусового виконання судового рішення, які передбачені чинним законодавством. Судове рішення виконується.

Оскільки порушень законодавства при виконанні виконавчого провадження державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському районі та місту ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_4 не встановлено під час розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з того, що ухвалу суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає за необхідне відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу – залишити без задоволення, судове рішення – залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги зведені до посилань на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 22 травня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 05 липня 2018 року.