Рішення № 75159165, 21.06.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5965/17

Провадження № 2/645/929/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі : головуючого судді – Шарка О.П., секретаря судових засідань – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Квартал» про стягнення грошових коштів та неустойки,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вищевказана позовна заява яку обґрунтовано наступним. 10 березня 2017р. між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір про наміри укласти договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості. Предметом договору згідно з п. 1.1 договору був намір укласти між сторонами договір купівлі-продажу будинку по вул. Колективна, 20, м. Харків. Продавець ОСОБА_3 відповідно до п. 2.1 договору брала на себе зобов’язання у строк до 01 липня 2017р. підготувати усі правовстановлюючі та інші документи необхідні для укладення договору купівлі-продажу даного будинку. За змістом п. 2.1.4, договір купівлі-продажу даного будинку мав бути укладений не пізніше 01 липня 2017р. у приватного нотаріуса ОСОБА_4, з 16.00 до 18.00 за суму, яка складала еквівалент 19 500 доларів США по курсу, який діє на день продажу будинку. Відповідно до пунктів 2.2.1 і 2.2.2 покупець ОСОБА_2 зобов’язався укласти з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу будинку не пізніше 01 липня 2017р. у приватного нотаріуса ОСОБА_4 з 16.00 до 18.00 за суму, яка складала еквівалент 19 500 доларів США і для виконання зобов’язань передав продавцю ОСОБА_3 грошову суму еквівалентну 500 (п'ятсот) доларів США під власноручний підпис.

17 березня 2017р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали додаткову угоду до договору про наміри укласти договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 10.03.2017р. за змістом якої грошова сума вказана у п. 2.2.2 і п. 4.1 договору була збільшена і склала еквівалент 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США.

23 серпня 2017р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали наступну додаткову угоду до договору про наміри укласти договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 10.03.2017р. за змістом якої грошова сума вказана у п. 2.2.2 і п. 4.1 договору була збільшена і склала еквівалент 4 000 (чотири тисячі) доларів США. За пунктом 2 цієї додаткової угоди строк укладення договору купівлі-продажу вказаний у п. 2.1.4 і у п.2.2.1 в договорі про наміри укласти договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 10.03.2017р. був подовжений до 01 листопада 2017р. 01 листопада 2017р. з метою укладення договору купівлі-продажу будинку по вулиці Колективній, 20 у м. Харків покупець ОСОБА_2 з’явився до приватного нотаріуса ОСОБА_4, але ОСОБА_3 для укладення угоди так і не з'явилась. Про перебування покупця ОСОБА_2 01 листопада 2017р. у приміщенні нотаріуса і готовність до укладення договору купівлі-продажу будинку по вулиці Колективній, 20 у м. Харків, останній отримав нотаріально засвідчене свідоцтво (копія додається). ОСОБА_3 до теперішнього часу не вживає жодних дій, які б свідчили про її намір продати будинок, по вулиці Колективній, 20 у м. Харків за обумовлену договором про наміри грошову суму.

Відповідно до пункту 4.1 договору про наміри укласти договір купівлі- продажу об’єкту нерухомості від 10.03.2017р. у випадку невиконання зобов’язань узятих на себе Продавцем він повинен сплатити Покупцю суму вказану у п.2.2.2 і неустойку у такому самому розмірі.

Таким чином, розрахунок суми позовних вимог складається з наступних сум, а саме стягненню підлягає передані за вищевказаним договором та додатковими угодами 111 800 (сто одинадцять тисяч вісімсот) гривень, які складають еквівалент 4 000 (чотири тисячі) доларів США за офіційним курсом НБУ і неустойка у такій самій сумі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти, у розмірі 111 800 (сто одинадцять тисяч вісімсот) гривень, які складають еквівалент 4 000 (чотири тисячі) доларів США за офіційним курсом НБУ також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у якості неустойки грошові кошти у розмірі 111 800 (сто одинадцять тисяч вісімсот) гривень, які складають еквівалент 4 000(чотири тисячі) доларів СІЛА за офіційним курсом НБУ та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 2 240 (дві тисячі двісті сорок) гривень.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали і просили суд відмовити в їх задоволенні так як 10.03.2017 року в офісі АН «Квартал» було укладено договір про намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (далі-Договір). Як вбачається з умов Договору Сторонами є Позивач та Відповідач згідно п.п. 5.1. п. 5 Договору від діє до повного виконання взятих на себе зобов’язань Сторонами. Відповідач не відмовляється від виконання взятих на себе зобов’язань за Договором та готова до укладання договору купівлі-продажу нерухомості за умови підготовки необхідного для нотаріуса пакету документів АН «Квартал». У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину). Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно із ч. ч. 1,3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Будь-яких пропозицій від Позивача про укладання договору купівлі- продажу, його проекту до Відповідача не надходило. Згідно первісного Договору Позивачем було передано 500 доларів США. Про це зазначено в самому Договорі. А всі надані Позивачем додаткові угоди ніяк не підтверджують факту передачі інших ніж в первісному Договорі грошових коштів, зазначені кошти були фактично передані Позивачем в АН «Квартал» для підготовки документів, а додаткова угода від 23.08.2017 року взагалі Позивачем не підписувалась, на даній угоді стоїть підпис іншої особи. Тому стягнення є необґрунтованим також в частині неустойки.

Представник третьої особи ТОВ «Квартал» в судове засідання не з’явився, повідомлявся своєчасно про день та час судового засідання. Клопотань про відкладення судового розгляду чи можливості проведення судового засідання без участі представника до суду не надійшло.

Вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши надані сторонами письмові докази суд приходить до наступного висновку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,

сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в строк визначений договором.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Достовірно встановлено та не оспорюється сторонами факт укладення 10 березня 2017р. між позивачем та ОСОБА_3 договір про наміри укласти договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості. Предметом згідно з п. 1.1 договору був намір укласти між сторонами договір купівлі-продажу будинку по вул. Колективна, 20, м. Харків. Продавець ОСОБА_3 відповідно до п. 2.1 договору брала на себе зобов’язання у строк до 01 липня 2017р. підготувати усі правовстановлюючі та інші документи необхідні для укладення договору купівлі-продажу даного будинку. За змістом п. 2.1.4, договір купівлі-продажу даного будинку мав бути укладений не пізніше 01 липня 2017р. у приватного нотаріуса ОСОБА_4, з 16.00 до 18.00 за суму, яка складала еквівалент 19 500 доларів США по курсу, який діє на день продажу будинку. Відповідно до пунктів 2.2.1 і 2.2.2 покупець ОСОБА_2 зобов’язався укласти з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу будинку не пізніше 01 липня 2017р. у приватного нотаріуса ОСОБА_4 з 16.00 до 18.00 за суму, яка складала еквівалент 19 500 доларів США і для виконання зобов’язань передав продавцю ОСОБА_3 грошову суму еквівалентну 500 (п'ятсот) доларів США під власноручний підпис. 17 березня 2017р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали додаткову угоду до договору про наміри укласти договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 10.03.2017р. за змістом якої грошова сума вказана у п. 2.2.2 і п. 4.1 договору була збільшена і склала еквівалент 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США. 23 серпня 2017р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали наступну додаткову угоду до договору про наміри укласти договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 10.03.2017р. за змістом якої грошова сума вказана у п. 2.2.2 і п. 4.1 договору була збільшена і склала еквівалент 4 000 (чотири тисячі) доларів США. За пунктом 2 цієї додаткової угоди строк укладення договору купівлі-продажу вказаний у п. 2.1.4 і у п.2.2.1 в договорі про наміри укласти договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 10.03.2017р. був подовжений до 01 листопада 2017р

01 листопада 2017р. з метою укладення договору купівлі-продажу будинку по вулиці Колективній, 20 у м. Харків позивач ОСОБА_2 з’явився до приватного нотаріуса ОСОБА_4, однак відповідач ОСОБА_3 для укладення угоди так і не з'явилась. Про перебування позивача ОСОБА_2 01 листопада 2017р. у приміщенні нотаріуса останній отримав нотаріально засвідчене свідоцтво.

Оскільки факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі111800 гривень що є еквівалентом 4000 доларів підтверджується в судовому засіданні та визнається учасниками, суд вважає, що маються підстави для стягнення даної суми з відповідача так як не було виконано умови договору в частині укладення договору купівлі продажу будинку.

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що внаслідок істотного порушення та неналежного виконання умов попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами щодо укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, позивач не отримав того, на що він розраховувала при укладенні вказаного договору, а саме: придбання житлового будинку, який розташований за адресою: вул. Колективна, 20, м. Харків.

У зв’язку з наведеним, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми 111800 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню як такі,що ґрунтуються на вимогах закону.

Стосовно стягнення неустойки в розмірі 111 800,00 грн. суд зазначає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. 635 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена — у письмовій формі.

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Виходячи із правової природи попереднього договору, у ньому відсутні необхідні правовідносини сторін (відносини купівлі-продажу) і не передбачається виконання сторонами будь-яких фактичних дій, зокрема, продавець не повинен передати майно, а покупець не повинен сплатити його вартість. Крім того, покупець не має права вимагати від продавця виконання зобов'язань за попереднім договором, оскільки примушення до виконання зобов'язання, що ґрунтується на попередньому договорі, цивільним законодавством України не передбачено, а сторони попереднього договору не є по відношенню один до одного кредитором і боржником.

Разом з цим, згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За змістом ст. 549 ЦПК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Враховуючи, правову природу попереднього договору, як такого, що не має ознак зобов'язання згідно ст. 509 ЦК України, виконання попереднього договору не може бути забезпечено неустойкою.

У той же час, положення Попередніх договорів про застосування штрафів за невиконання зобов'язання укласти основні договори, є фактично не погодженими сторонами, а обґрунтовуючи правомірність застосування до відповідача штрафів та їх розміру при пред'явленні відповідних вимог, позивач мав врахувати також і правову природу штрафу, як одного з видів забезпечення виконання зобов'язань. Виходячи із дефініції, наданої ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Також суд враховує що відсутні підстави щодо застосування неустойки у формі штрафу як міру відповідальності за порушення умов Договору про наміри від 10.03.2017 року, так-як згідно ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить іншій стороні пропозицію про його укладення. Тобто, законодавцем встановлено дві альтернативні обставини, що зумовлюють припинення зобов'язань за попереднім договором, а отже зобов’язання вважається припиненим за умови настання однієї із вказаних у ч.3 ст. 635 ЦК України обставин.

Ст. 548 ЦК України передбачає, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Виходячи із системного аналізу норм ст. 548 та ч.2, 3 ст. 635 ЦК України, необгрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладання основного договору може бути підставою лише для відшкодування другій стороні збитків, оскільки зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку, встановленого попереднім договором. Враховуючи, що збитки та неустойка є різними по суті правовими інститутами, які мають різну правову природу, та їх застосування не залежить одне від одного, за обставин, що недійсне зобов'язання виключає можливість його забезпечення, вимоги позивача щодо стягнення штрафу за невиконання умов Попереднього договору є необгрунтованими.

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Квартал» про стягнення грошових коштів та неустойки – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_2) грошові кошти у сумі 111800 (сто одинадцять тисяч вісімсот гривень), які складали еквівалент 4000 (чотири тисячі) доларів США за офіційним курсом НБУ.

Стягнути з ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_2) судовий збір у сумі 1118 грн. (тисяча сто вісімнадцять гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя: