Рішення № 75159102, 26.06.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Глібко О. В.

Справа № 644/6351/17

Провадження № 2/644/421/18

26.06.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого – судді Глібко О.В., при секретарі - Шпиця Л.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 – ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 про визнання договорів позики та договору іпотеки припиненими, договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним та таким, що не підлягає виконанню, скасування державних реєстрацій прав власності, витребування з чужого володіння майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, яким, із врахуванням поданої уточненої позовної заяви, просив визнати договір позики від 27.03.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який був оформлений 13.04.2017 року в простій письмовій формі, припиненим у зв’язку із його виконанням на підставі повернення валютних цінностей у вигляді та в натурі в розмірі 2060 дол.США. Визнати договір іпотеки від 13.04.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, припиненим у зв’язку із повним та належним виконанням боргового зобов’язання. Визнати договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.05.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, недійсним та таким, що не підлягає виконанню. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 від 31.05.2017 року на квартиру АДРЕСА_1 (колишня назва – Другої П’ятирічки) в місті Харкові на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2. Витребувати з володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1.

В обґрунтування позову посилався на те, що 09.07.2015 року він набув на підставі договору купівлі-продажу право власності на квартиру АДРЕСА_2. 27.03.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, який був оформлений 13.04.2017 року в простій письмовій формі. За даним договором позики позивач передав, а ОСОБА_3 в свою чергу прийняв грошові кошти в розмірі 2060,00 дол.США. зі строком повернення боргу до 20.04.2018 року. Також, 13.04.2017 року між сторонами був укладений договір іпотеки за яким в забезпечення своїх зобов’язань позивач передав ОСОБА_3 в іпотеку квартиру АДРЕСА_2. В позовній заяві зазначав, що вказані договори були укладені під впливом примусу та погроз. 31.05.2017 року він з’явився до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, де підписав у присутності ОСОБА_3 договір про задоволення вимог іпотекодержателя. 06.06.2017 року ОСОБА_3 здійснив спробу звільнити для себе спірну квартиру, а 07.06.2017 року, змінивши замки у вхідних дверях до квартири, позбавив позивача можливості подальшого користування квартирою. Позивач стверджує, що 13.06.2017 року він повернув ОСОБА_3 суму в розмірі 2060,00 дол.США на підтвердження чого ОСОБА_3 31.05.2017 року була надана відповідна розписка. 22.06.2017 року позивачу стало відомо про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 28.08.2017 року ОСОБА_1 дізнався, що право власності на квартиру було зареєстровано 27.06.2017 року за ОСОБА_4. У зв’язку із повним виконанням своїх зобов’язань за договором позики, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені вище, просивши про задоволення позовних вимог.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позовних вимог, повідомивши, що, ОСОБА_3 укладав із позивачем лише 13.04.2017 року договір позики в простій письмовій формі на суму 2060,00 дол.США, ні яких договорів до цього не укладалося. 13.04.2017 року між сторонами був укладений договір іпотеки за яким в забезпечення своїх зобов’язань позивач передав ОСОБА_3 в іпотеку квартиру АДРЕСА_3. Повідомив, що вказані договори укладалися сторонами добровільно та без будь-якого примусу, при повному розумінні сторонами значення своїх дій. У зв’язку із невиконанням ОСОБА_1 свого обов’язку за договором позики щодо повернення боргу, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_7 для направлення позивачу вимоги про виконання договору та попередження про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Жодних платежів від ОСОБА_1 на виконання умов договору позики від 13.04.2017 року ОСОБА_3 не отримував. У зв’язку із цим, 31.05.2017 року ОСОБА_3 за взаємною згодою із позивачем уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким право власності на квартиру АДРЕСА_3 перейшло до ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу за договором позики. На підтвердження виконання зобов’язань позивача за договором позики ОСОБА_3 надав відповідну розписку, викладену у формі нотаріально посвідченої заяви, про відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_1 по виконанню ним договору позики. Будучи власником спірної квартири, ОСОБА_3 прийшов 06.06.2017 року до квартири та дізнався, що в ній мешкає квартиронаймач, який вже 07.06.2017 року добровільно покинув вказане приміщення. Після чого, 27.06.2017 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_2.

На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно. Про поважні причини неявки в судове засідання суду не повідомила.

Третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, просила суд проводити розгляд справи у її відсутність. Проти задоволення позовних вимог заперечувала. Надала відповідні пояснення, які виклала у запереченнях на позовну заяву. Зокрема пояснила, що 23.05.2017 року вона передавала ОСОБА_1 вимогу ОСОБА_3 про повернення боргу, яку той отримав особисто 26.05.2017 року. Також, 31.05.2018 року вона посвідчувала договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між позивачем та ОСОБА_3, т.я. позивач не мав іншої змоги розрахуватись із ОСОБА_3 Окремо зауважила, що при укладенні договору про задоволення вимог іпотекодержателя сторони діяли добровільно, без будь-якого примусу, тиску чи погроз, повністю розуміючи свої дії та їх правові наслідки. Того ж дня, вона посвідчувала заяву ОСОБА_3 про відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_1, при цьому ніяких розрахунків позивач після укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя не здійснював. 13.06.2017 року посвідчувала заяву ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_3 щодо готовності погасити борг за договором позики від 13.04.2017 року у повному обсязі. Подальші відносини між сторонами нотаріусу не відомі.

Третя особа – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та своєчасно, просила суд проводити розгляд справи у її відсутність. Проти задоволення позовних вимог заперечувала. Надала відповідні пояснення. Зокрема пояснила, що 27.06.2017 року посвідчувала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вказує, що здійснювала дії при посвідченні договору у відповідності до Закону України «Про нотаріат».

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладеного в новій реакції. Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 24.10.2017 року провадження у справі відкрито та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 24.10.2017 року було накладено заборону відчуження квартири № 7 у б. 41 по вул. Біблика в м. Харкові.

Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 3 ст. 274 ЦПК України, у зв’язку зі значенням справи для сторін, то справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та докази на їх підтвердження; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

13.04.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в простій письмовій формі був укладений договір позики. За умовами договору ОСОБА_1 прийняв, а ОСОБА_3 передав грошові кошти в розмірі 2060,00 дол.США. Позивач зобов’язався погасити борг не пізніше 12.04.2018 року, за умови сплати процентів на залишкову (неповернену) суму позики, не пізніше останнього числа кожного місяця за тим за який проводиться оплата в повному обсязі та однією сумою.

Позивач та його представник в судовому засіданні наполягали про укладення такого договору позики саме 27.03.2017 року, а 13.04.2017 року його було лише зафіксовано у письмовій формі.

Представник ОСОБА_3 заперечував такі обставини.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Факт укладення договору позики саме 27.03.2017 року не було підтверджено жодним належним доказом, тому суд вважає датою укладення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – 13.04.2017 року.

В забезпечення виконання вказаного договору позики 13.04.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 162. За умовами даного договору ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4, яка належала на праві власності позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У зв’язку із невиконанням позивачем своїх зобов’язань за договором позики від 13.04.2017 року, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_7 з метою повідомлення ОСОБА_1 про порушення взятих на себе зобов’язань і необхідність їх виконання в повному обсязі, а також про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Аналогічна за змістом нотаріально посвідчена приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 23.05.2017 року заява, зареєстрована в реєстрі за №619, була направлена на адресу ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов?язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, за відсутності фінансової можливості виконати взяті на себе зобов’язання за договором позики ОСОБА_1 за попередньою домовленістю із ОСОБА_3 добровільно було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 31.05.2018 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 652. За умовами даного договору ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 9 договору іпотеки від 13.04.2017 року іпотекодержатель здобуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення договору позики (основного зобов’язання) та/або договору та/або якщо іпотекодавець своїми діями або бездіяльністю створює загрозу звернення стягнення на предмет іпотеки будь-яким третім особам. У разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення в повному обсязі, згідно зі ст. 7 Закону України «Про іпотеку», надалі – «Закон», включаючи сплату усіх процентів, відшкодування збитків завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання предмета іпотеки, а також витрат, пов’язаних з продажом предмета іпотеки, а також задовольнити всі інші зобов’язання, які виникли з договору та договору позики.

Пунктом 12 договору іпотеки від 13.04.2017 року передбачено, що у випадку невиконання іпотекодавцем повідомлення іпотекодержателя про порушення основного зобов’язання та/або договору і вимоги про усунення порушення у встановлений іпотекодержателем строк, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмета іпотеки, що є предметом договору. Це застереження відповідно до Закону вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та свідчить про одну з наступних обставин, зокрема, набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем.

Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя належить іпотекодержателю. Визначені договором способи задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджають укладенню окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застосувати інші встановлені Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Таким чином, сторони правочину при укладенні договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.05.2017 року діяли у чіткій відповідності та відповідно до укладеного між ними договору іпотеки від 13.04.2017 року та вимог Закону України «Про іпотеку».

В підтвердження виконання зобов’язань позивача за договором позики від 13.04.2017 року ОСОБА_3 на виконання п. 5 цього договору надав ОСОБА_1 розписку, викладену у формі нотаріально посвідченої приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 31.05.2017 року, зареєстрованої в реєстрі за №654, заяви про відсутність будь-яких претензій матеріального характеру до позивача.

В судовому засіданні з боку позивача були допитані свідки ОСОБА_9 та сам ОСОБА_1, який надавав свої пояснення під присягою свідка.

Свідок ОСОБА_1 детально повідомив всі вище встановлені судом обставини, а саме, що із ОСОБА_3 він познайомився знайшовши його номер телефону в мережі інтернет. Добровільно зателефонував ОСОБА_3 та попросив надати гроші в борг, на що останній погодився. Договір позики від 13.04.2017 року, договір іпотеки від 13.04.2017 року та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.05.2017 року він дійсно підписував. Вказані договори він підписував добровільно, без будь-якого примусу, будучи при здоровому розумінні та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій та бажаючи настання правових наслідків. Повернути борг ОСОБА_3 не міг за відсутності фінансової спроможності, із-за чого погодився передати ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу та майбутніх штрафних санкцій по укладеному договору позики квартиру АДРЕСА_2.

Крім того, повідомив, що фактично він одержав від ОСОБА_3 суму в розмірі 1000,00 дол.США замість зафіксованих в договорі позики від 13.04.2017 року 2060,00 дол.США.

Представник ОСОБА_3 заперечував таку інформацію.

Суд не вбачає підстав для прийняття цієї інформації, оскільки вона не містить жодних фактичних даних на її підтвердження.

Надані свідком ОСОБА_1, який в той же час є позивачем у даній справі, пояснення спростовують викладені в позовній заяві обставини про примус його до підписання договорів з боку третіх осіб та введення його в оману з боку ОСОБА_10 щодо істотних умов договорів. Також, на цей факт вказують численні забезпечення в самих договорах та окремих заявах ОСОБА_11, а саме: вступна частина та п. 17 договору позики від 13.04.2017 року, п. 16 договору іпотеки від 13.04.2017 року, вступна частина та п.п. 11, 12 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.05.2017 року, заява ОСОБА_1 на ім’я приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_7 від 31.05.2017 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність з боку третіх осіб тиску та примусу до ОСОБА_11 щодо підписання договорів, а також про розуміння позивачем значення своїх дій при підписанні вказаних договорів у повній мірі.

Свідок ОСОБА_1 розповів, що гроші, які він взяв у борг у ОСОБА_3 необхідні йому були для оплати гуртожитку в якому він фактично проживав. Про проживання позивача у гуртожитку в учбовому містечку ХНАУ свідчить й зазначення цієї адреси у самій позовній заяві.

Крім того, представником ОСОБА_3 були надані суду розписки від 06.06.2017 року та 07.06.2017 року ОСОБА_12, який був на той час орендарем спірної квартири та за першою вимогою нового власника житла – ОСОБА_3 звільнив квартиру АДРЕСА_3.

Вказані обставини спростовують доводи позивача щодо наявності у нього єдиного житла та єдиного місця проживання, оскільки він був зареєстрований та проживав тривалий час у гуртожитку, а спірну квартиру здавав в оренду. Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо змісту нотаріально посвідченої 31.05.2107 року заяви приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, зареєстрованої в реєстрі за №654, ОСОБА_3 про отримання повного розрахунку за договором позики від 13.04.2017 року суд зазначає наступне.

Представник ОСОБА_10 повідомив про відсутність будь-яких грошових розрахунків за договором позики від 13.04.2017 року. При цьому пояснив, що вказана заява видана не у зв’язку із фактичним розрахунком між сторонами внаслідок повернення грошових коштів, а у зв’язку із виконанням зобов’язання шляхом передачі у власність іпотечного майна.

Судом встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.05.2017 року та заява ОСОБА_3 від 31.05.2017 року посвідчена одним і тим же нотаріусом ОСОБА_7 в один і той же день. Видача заяви ОСОБА_3, яка зареєстрована в реєстрі за № 654, сталася вже після реєстрації договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який зареєстровано в реєстрі за №652.

Тому, суд критично ставиться до інформації щодо проведення повного розрахунку ОСОБА_1 із ОСОБА_3 за договором позики від 13.04.2017 року у вигляді та в натурі у сумі 2060,00 дол.США.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є матір’ю позивача. Стверджує, що ОСОБА_1 звертався до неї за фінансовою допомогою, з метою виконати свої зобов’язання за договором позики від 13.04.2017 року, але вже після укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.05.2017 року. 13.06.2017 року вона разом із позивачем звернулись до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_7 з метою повідомлення ОСОБА_3 про готовність виконати обов’язок за договором позики в повному обсязі. Аналогічна за змістом нотаріально посвідчена приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 13.06.2017 року заява, зареєстрована в реєстрі за № 694, була направлена від ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_3 Вказувала на отримання ОСОБА_3 грошових коштів у вигляді та в натурі у сумі 2060,00 дол.США, посилаючись на надану ним заяву від 31.05.2017 року.

Свідок ОСОБА_9 ні чого не пояснила по суті справи, а показання із посиланням на заяву ОСОБА_3 від 31.05.2017 року суд оцінює критично, враховуючи раніше надану оцінку цьому доказу.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

За таких обставин, враховуючи подані сторонами докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, суд приходить до висновку про безпідставність позову та необхідність у відмові в його задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку», вимогами ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 77, 79, 81, 89, 90, 95, 122, 126, 213, 258, 259, 263, 265, 268, 274 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: 62482, селище Комуніст, Учбове містечко ХНАУ, гурт. 4, Харківського району Харківської області) до ОСОБА_3 (місце проживання: 64423, с. Миколаївка, Зачепилівського району Харківської області, вул. Красноградська), ОСОБА_4 (місце проживання: 61055, м. Харків, вул. Біблика, б. 41, кв. 7), треті особи- приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 ( місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул Алчевських, б. 23), приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 ( місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 140-А) , приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 ( місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, б. 2) про визнання договорів позики та договору іпотеки припиненими, договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним та таким, що не підлягає виконанню, скасування державних реєстрацій прав власності, витребування з чужого володіння майна- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.

У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 06.07.2018 року.

Суддя: Глібко О.В.