Вирок № 75158926, 05.07.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4690/17

Номер провадження 1-кп/629/164/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220380002490 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, засудженого 28.02.2018 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення – прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2,

- захисту – обвинуваченого ОСОБА_1, захисника - адвоката ОСОБА_3,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 14 листопада 2017 року, близько 21:00 години, зайшов до приміщення ДЮСШ «Юність», розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, пров. Соборності, б. 1, з метою знайти там свого молодшого брата. Виходячи з приміщення ДЮСШ, ОСОБА_1 помітив на столі, в холі приміщення, планшет марки «Samsung GALAXY» моделі SM T110 NLYASIK», вартістю 1077 гривень з картою пам’яті micro SD об’ємом на 2Gb, вартістю 35 гривень, який належить ОСОБА_4, поставлений нею на підживлення. В цей час у ОСОБА_1 раптово виник умисел на вчинення відкритого викрадення вказаного планшету. В подальшому, реалізуючи свій умисел, спрямований на відкрите повторне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, ОСОБА_1 відразу повернувся до приміщення ДЮСШ та незважаючи на те, що потерпіла ОСОБА_4 знаходилась в кількох метрах від столу, на якому лежав її планшет, ухопив рукою цей планшет не зважаючи на вимоги потерпілої ОСОБА_4 залишити їй її майно, ОСОБА_1 з викраденим майном зник з місця злочину, розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 1112 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 14.11.2017 року, під час пошуку молодшого брата, він зайшов до приміщення ДЮСШ «Юність», де побачив на столі планшет, який стояв на підживленні. Він вирішив його викрасти, схопив планшет і зник з ним, хоча потерпіла вимагала повернення планшета. Розпорядився ним на власний розсуд.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності його позицій, роз’яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, має середню спеціальну освіту, не одружений, військовозобов’язаний, не працює, за місцем проживання характеризується негативно.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом’якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлені.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України – призначення більш м’якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення/обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. У разі призначення обвинуваченому покарання не пов’язаного з позбавлення волі, доцільним застосування наступних заходів: контроль за поведінкою за місцем проживання особи, застосування соціально-виховних заходів.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_1, обставин, які пом’якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в місцях позбавлення волі і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч.2 ст.186 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28.02.2018 року був засуджений за ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.

Так, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України в листопаді 2017 року, тобто до постановлення вироку Лозівським міськрайонним судом Харківської області від 28.02.2018 року, в зв’язку з чим при визначенні покарання обвинуваченому суд застосовує правила ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 залишити раніше обраний у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання працівниками поліції, тобто з 14.11.2017 року, згідно ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.11.2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній на теперішній час, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 14.11.2017 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судових експертиз.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України та піддати його покаранню у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, визначивши ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 2 (два) місяці.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили залишити раніше обраний у виді тримання під вартою (ухвала Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.11.2017 року).

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 14.11.2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції чинній на теперішній час, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 14.11.2017 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертиз № 5299 від 28.11.2017 в розмірі 395 гривень 48 копійок (код доходів 24060300, р/р 31116115020005, код банку 37999680, МФО 899998, УДКС України в Слобідському районі м. Харкова, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)).

Речовий доказ по справі:

- планшет марки «Samsung GALAXY» моделі SM T110 NLYASIK», який належить потерпілій ОСОБА_4 та переданий їй на відповідальне зберігання під розпису - залишити останній.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова