Ухвала суду № 75158015, 03.07.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6578/18

Провадження № 1-кс/638/2618/18

УХВАЛА

03 липня 2018 року

03.07.2018 р. слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Шестак О.І.,

за участі секретаря судового засідання – Гармаш К.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області про арешт майна, -

встановив:

Слідчий СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, і квартиру АДРЕСА_2 (Леніна) в м. Харкові, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1.

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 14.05.2018, в період часу з 22:20 до 22:40, ОСОБА_2 (MAMMADOV TEYMUR) знаходився в приміщенні АДРЕСА_3, де проводив ремонтні роботи на замовлення потерпілої ОСОБА_1, яка також знаходилась в приміщенні квартири. В ході спілкування між ними виник конфлікт щодо оплати виконаних ОСОБА_2 ремонтних робіт, в ході якого у останнього виник прямий умисел на розбійний напад з метою заволодіння майном ОСОБА_1 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 здійснив напад на ОСОБА_1, а саме схопив останню за одяг в районі грудної клітини і відібрав належний їй мобільний телефон «Samsung A3», висловлюючи при цьому вимогу передати йому грошові кошти. ОСОБА_1 не виконала вимоги ОСОБА_2 і, чинячи спротив, нанесла йому декілька ударів по корпусу і голові. ОСОБА_2, з метою подолання спротиву ОСОБА_1, продовжуючи висловлювати вимогу передати йому грошові кошти, штовхнув її на диван, взяв мотузку з тканини, яка знаходилась поблизу, і обмотав її декілька разів навколо шиї ОСОБА_1, почавши здавлювати дихальні шляхи останньої, тобто застосував насильство, небезпечне для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу. Після чого ОСОБА_2 заволодів належним ОСОБА_1 майном, а саме: мобільним телефоном «Samsung A3», гаманцем, в якому знаходились грошові кошти в сумі 170 грн. і банківські картки. Після чого ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник, обернувши майно ОСОБА_1 на свою користь, розпорядившись ним на свій розсуд, спричинивши своїми злочинними діями майнову шкоду ОСОБА_1

Вказані дії ОСОБА_2 (MAMMADOV TEYMUR) органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками ч. 4 ст. 187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Також 14.05.2018, в період часу з 22:20 до 22:40, ОСОБА_2 (MAMMADOV TEYMUR) знаходився в приміщенні АДРЕСА_4, де проводив ремонтні роботи на замовлення потерпілої ОСОБА_1, яка також знаходилась в приміщенні квартири. В ході спілкування між ними виник конфлікт щодо оплати виконаних ОСОБА_2 ремонтних робіт, в ході якого у ОСОБА_2 виник прямий умисел на розбійний напад з метою заволодіння майном ОСОБА_1 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 здійснив напад на ОСОБА_1, а саме схопив останню за одяг в районі грудної клітини і відібрав належний їй мобільний телефон «Samsung A3», висловлюючи при цьому вимогу передати йому грошові кошти. ОСОБА_1 не виконала вимоги ОСОБА_2 і, чинячи спротив, нанесла останньому декілька ударів по корпусу і голові. В ході чого у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_1 з корисливих мотивів. Він штовхнув ОСОБА_1 на диван, взяв мотузку з тканини, яка знаходилась поблизу, і, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків в вигляді смерті ОСОБА_1, свідомо допускаючи і бажаючи їх настання, обмотав її декілька разів навколо шиї ОСОБА_1, почавши здавлювати дихальні шляхи останньої, і зав’язав мотузку навколо шиї останньої на декілька вузлів, в результаті чого настала смерть ОСОБА_1

Вказані дії ОСОБА_2 (MAMMADOV TEYMUR) органом досудового розслідування кваліфіковані за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України – умисне вбивство з корисливих мотивів.

Слідчий вказує, що допитана в ході досудового розслідування в якості свідка ОСОБА_3 дала показання про те, що ОСОБА_1 з 2001 р. вдова, дітей і близьких родичей не має і проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Леніна), 29, кв. 50. Квартира АДРЕСА_5 залишилась ОСОБА_1 від померлої матері.

Посилаючись на довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, слідчий вказує, що квартира АДРЕСА_6 належить на праві власності ОСОБА_1

Відповідно до довідки з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_4 міської ради, квартира АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу зареєстрована за ОСОБА_1

Слідчий вказує, що органом досудового розслідування відпрацьовується версія про те, що вбивство ОСОБА_1 могло бути вчинено з метою заволодіння належним їй нерухомим майном, оскільки дітей і близьких родичей вона за життя не мала і є власником двох об’єктів нерухомого майна в м. Харкові.

Обгрунтовуючи вимоги клопотання слідчий посилається на те, що злочин відносно ОСОБА_1 міг бути вчинений з метою заволодіння належним їй нерухомим майном, і зазначені квартири можуть бути в подальшому перереєстровані на інших осіб, причетних до вчинення указаних злочинів відносно ОСОБА_1

Слідчий в судове засідання не з’явився, до суду подав заву про проведення судового засідання без його участі; клопотання підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 98 КПК України, матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, є речовими доказами по справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 зазначеної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, в випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів справи вбачається, що відносно ОСОБА_1 були вчинені злочини. Органом досудового розслідування на даний час відпрацьовується версія, що вони могли бути вчинені з метою заволодіння належним їй нерухомим майном, а отже існує вірогідність, що в подальшому зазначені слідчим в клопотанні квартири можуть бути перереєстровані на інших осіб, імовірно причетних до вчинення цих злочинів.

Викладені слідчим обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням №12018220480001918 від 15.05.2018 р.; протоколів допитів свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5 від 17.05.2018 р.; повідомлення завідувача відділом судово-медичної експертизи трупів ОСОБА_4 обласного бюро судово-медичної експертизи; інформацією, наданою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_4 міської ради в листі №6204/04-13 від 31.05.2018, щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_8 за ОСОБА_1; даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, щодо належності квартири АДРЕСА_6 на праві власності ОСОБА_1; паспортними даними ОСОБА_1 (паспорт серії ММ №081899, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 24.02.1999 р.).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно в вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на яке було спрямоване кримінальне правопорушення.

Оскільки квартири, на які слідчий просить накласти арешт, дійсно могли бути об’єктом вчинення указаних злочинів, з метою їх збереження слід застосувати арешт вказаного майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 170-171 КПК України, -

ухвалив:

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, і квартиру АДРЕСА_2 (Леніна) в м. Харкові, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом 5 днів.

Слідчий суддя