Постанова № 75157920, 06.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року

м. Рівне

Справа №556/1/18

Провадження №22ц/787/940/2018

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Рішення суду першої інстанції ухвалено в смт. Володимирець

Рівненської області 13.03.2018 р. о 18 год. 04 хв.

Дата складення повного судового рішення: 16.03.2018 р.

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Бондаренко Н.В.

секретар судового засідання: Брикса Ю.Ю.

за участі: ОСОБА_2 та представників відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Державного агентства лісових ресурсів України та ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду від 13 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства і Державного агентства лісових ресурсів України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі – ДП "Володимирецький лісгосп") та Державного агентства лісових ресурсів України (далі – Держлісагенство) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказував на незаконність його звільнення з займаної посади директора ДП "Володимирецький лісгосп", адже припинення трудового контракту відбулося без згоди голови Володимирецької районної державної адміністрації та з порушенням положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Також роботодавцем не враховано те, що звільнення з роботи повинно відбуватися виключно головою Держлісагенства, а трудова книжка взагалі не містить записів про прийняття на роботу за трудовим контрактом, тобто він займав посаду на підставі безстрокового трудового договору. Крім того, фактом звільнення порушено правила Закону України "Про внесення зміни до статті 42 Кодексу законів про працю України щодо захисту трудових прав працівників передпенсійного віку".

Рішенням Володимирецького районного суду від 13 березня 2018 року позов задоволено частково:

Визнано наказ Держлісагенства №473-к від 28.11.2017 року "Про припинення трудового договору та звільнення з посади ОСОБА_2С." незаконним і скасовано.

Поновлено позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 02.02.2013 року Володимирецьким РС УДМСУ в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_2; мешкає в смт. Володимирець Рівненської області, вулиця Головка, 2) на посаді директора ДП "Володимирецький лісгосп".

Стягнуто з ДП "Володимирецький лісгосп" (34380 с. Антонівка Володимирецького району, вулиця Партизанська, 23, код 00992757) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 46 163, 10 гривень.

Стягнуто з Держлісагенства (01601 м. Київ, вулиця Шота Руставелі, 9 "а", код 37507901) та ДП "Володимирецький лісгосп" на користь держави судовий збір у розмірі по 1 057, 20 гривень з кожного.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 14 049, 63 гривні допущено до негайного виконання.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості в частині звільнення позивача без необхідної на це згоди голови місцевої районної державної адміністрації, а Держлісагенством при прийнятті оспорюваного наказу про припинення контракту не додержано правил ст. 19 Конституції України та Положення про Держлісагенство, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України №251 від 08.10.2014 року, і видано оспорюваний наказ за підписом заступника голови цього відомства.

Оскільки звільнення ОСОБА_2 визнано незаконним, що свідчить про факт вимушеного прогулу позивача протягом часу, коли він не виконував трудових обов’язків з підстав існування наказу про звільнення, тому судом нараховано і стягнено суму середнього заробітку за цей час.

На рішення суду Держлісагенством та ОСОБА_2 подано апеляційні скарги, де вони покликаються на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування відповідачем зазначалося про неврахування судом тих обставин, що відповідно до чинного законодавства про працю закінчення терміну дії контракту і видання в зв’язку з цим наказу про звільнення позивача не є ініціативою власника про розірвання трудового договору, а лише свідчить про відсутність з боку роботодавця – Держлісагенства ініціативи продовжувати трудові контрактні відносини з ОСОБА_2 Вважає хибними аргументи позивача, з якими погодився суд, що оскільки наказ про припинення трудового договору та звільнення з посади підписано заступником голови, а не головою Держалісагенства, тому звільнення не є законним. Вмотивовуючи свої твердження, покликається на Положення про Держлісагенство, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року №521, яким передбачено повноваження голови, в т.ч. і призначати на посади та звільняти з посад керівників підприємств, установ, організацій тощо. Норми ст. 6 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" та ст. 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" встановлюють право уповноважених органів управління, зокрема, призначати і звільняти з посади керівників державних підприємств, тоді як заступники керівника центрального органу виконавчої влади здійснюють повноваження відповідно до затвердженого керівником цього органу розподілу обов'язків, якщо інше не передбачено законом. Між тим, наказом Держлісагенства від 02.12.2016 року №449 розподілено обов’язки між головою Держлісагенства, його першим заступником і заступником. На час виникнення спірних відносин обов’язки голови Держлісагенства виконував його заступник з відповідними повноваженнями на період його відсутності та першого заступника.

На його думку, помилковими є і висновки суду про звільнення ОСОБА_2 з порушенням постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 року №818, адже до Держлісагенства не надходило повідомлення про погодження чи відмову в цьому протягом 5 днів після її надходження.

Зважаючи на викладене, просить скасувати рішення Володимирецького районного суду від 16 березня 2018 року і ухвалити нове – про відмову ОСОБА_2 в задоволенні зазначеного позову повністю.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач посилався на часткову незгоду з оскаржуваним рішенням, а саме щодо відмови в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 44 577, 42 гривень. Вважав, що суд повинен був задовольнити його вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 90 740, 52 гривні. Однак судом через неправильне застосування норм матеріального права нараховано середній заробіток, виходячи із середньоденного заробітку у 669, 03 гривні, тоді як правильним є розмір у 1 315, 08 гривень. При обчисленні середнього заробітку судом не було взято до уваги 27 780 гривень виплаченої одноразової грошової допомоги.

З огляду на ці обставини неправильно застосованими були, на його думку, положення ст. 235 КЗпП України, ст. 1 Закону України "Про оплату праці", Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року №5, п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів". Також порушено правила ст. 265 ЦПК України щодо змісту рішення суду.

З міркувань часткового оскарження рішення суду першої інстанції просив скасувати його в частині відмови в стягненні 44 577, 42 гривні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ухваливши в цій частині нове, яким стягнути на його користь із ДП "Володимирецький лісгосп" 90 740, 52 гривні, та залишивши в решті рішення без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 7 травня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП "Володимирецький лісгосп" та Держлісагенство про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду від 13 березня 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 15 травня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП "Володимирецький лісгосп" та Держлісагенство про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Держлісагенства на рішення Володимирецького районного суду від 13 березня 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2018 року розгляд справи призначено на 11 год. 15 хв. 21 червня 2018 року.

У поданому 23 травня 2018 року відзиві на апеляційну скаргу ДП "Володимирецький лісгосп", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, просить скасувати його та ухвалити нове – про відмову ОСОБА_2 в позові повністю. При цьому посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин справи.

ОСОБА_2 у поданому 22 травня 2018 року відзиві вважав рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог законним та обґрунтованим, а тому просив залишити апеляційну скаргу Держлісагенства без задоволення. Свій відзив мотивував відсутністю у посадової особи Держлісагенства, яка видала оспорюваний наказ, припиняти трудовий контракт з працівником, а також звертав увагу на відмову голови Володимирецької районної державної адміністрації у погодженні його звільнення з посади директора ДП "Володимирецький лісгосп".

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи та їх представників, які викликалися і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи і аргументи сторін, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги Держлісагенства та відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 9 Конвенції міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною ОСОБА_3 України 4 лютого 1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Як установлено судом, і ці обставини сторонами не оспорюються, 14 жовтня 2014 року між Держлісагенством в особі голови відомства з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони укладено трудовий контракт, за умовами якого працівника призначено керівником ДП "Володимирецький лісгосп" строком на два роки, а саме з 1 грудня 2014 року по 30 листопада 2016 року (а.с. 45-54). Тоді ж Держлісагенством видано відповідний наказ №589-к (а.с. 44). 18 жовтня 2016 року дію зазначеного контракту продовжено на один рік по 30 листопада 2017 року (а.с. 55-59).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу видання 28 листопада 2017 року Держлісагенством наказу №473-к, яким припинено трудовий договір з позивачем та звільнено його 30 листопада 2017 року з посади директора ДП "Володимирецький лісгосп" у зв’язку із закінченням терміну дії контракту за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці (а.с. 8, 9).

Вважаючи, що його право на працю порушене Держлісагенством через звільнення з займаної посади 30 листопада 2017 року, ОСОБА_2 29 грудня 2017 року звернувся в суд із позовом до ДП "Володимирецький лісгосп" та Держлісагенство про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Приходячи до висновку про скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів бере до уваги, що закінчення терміну дії контракту і видання в зв’язку із цим наказу про звільнення працівника не є ініціативою власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору, а лише свідчить про відсутність зі сторони власника чи уповноваженого ним органу ініціативи продовжувати трудові контрактні відносини з позивачем. При цьому враховується, що заступник голови Держлісагенства при виданні оспорюваного наказу, яким звільнено ОСОБА_2 з посади, діяв у межах своїх службових повноважень, адже наказом Держлісагенства від 02.12.2016 року №449 було розподілено обов’язки між головою відомства, його першим заступником та заступником на час їх тимчасової відсутності. За схемою до цього наказу на період тимчасової відсутності голови виконання його обов’язків покладається на першого заступника, а в разі відсутності першого заступника – повноваження покладаються на заступника голови. Оскільки 8 листопада 2017 року було звільнено голову Держлісагенства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від того ж числа №784-р, а наказом Держлісагенства від 02.12.2016 року №449 з 9 листопада 2017 року обов’язки голови відомства виконував його заступник, тому видання оспорюваного наказу заступником голови, а не безпосередньо головою чи його першим заступником, є обґрунтованим і правомірним.

Дані обставини засвідчені довідкою Держлісагенства від 02.02.2018 року №10-28\694-18 (а.с. 69). Підстав сумніватися у достовірності змісту документа чи не довіряти вказаним у ній фактам апеляційний суд не знаходить.

Не згоден апеляційний суд і з висновками суду про суперечність оспорюваного наказу постанові Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 року №818, якою затверджено Порядок погодження з ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Як з'ясовано, Держлісагенство 13 листопада 2017 року своїм листом за №10-28/9063-17 звернулося до голови Володимирецької районної державної адміністрації щодо погодження звільнення ОСОБА_2 із займаної посади. Між тим, будь-яких доказів про те, що протягом п’яти днів з дня вручення відповідне погодження чи вмотивована відмова щодо погодження звільнення головою місцевої районної державної адміністрації до відомства не направлялися, тому твердження суду не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Щодо питання про укладення, продовження та припинення трудових контрактів з керівниками державних підприємств, які належать до сфери управління Держлісагенства, то ці обставини знаходяться поза компетенцією суду. Так, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність державного органу на відповідність вимогам закону, суд не повинен втручатися у його дискрецію (вільний розсуд). В цьому випадку завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні додержання законодавства.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами.

Відповідно до Положення про Держлісагенство, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року №521, Держлісагенство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно із підпунктом 18 п. 11 зазначеного Положення голова Держлісагенства утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Держлісагенства.

Норми ст. 6 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року №203, встановлено, що контракт може бути укладений на термін від 1 до 5 років.

Оскільки контракт має строковий характер, тому однією з основних підстав його припинення є закінчення його дії (ст. 21 КЗпП України).

Тому за таких обставин апеляційний суд погоджується із висловленими доводами та аргументами Держлісагенства про незаконність і необґрунтованість рішення суду.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про помилковість нарахування і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то колегія суддів з ними погодитися не може через їх невідповідність правовідносинам між сторонами.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Спонуканням для ухвалення нової постанови – про відмову в задоволенні позову відповідно до пунктів 3 і 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що потягло неправильне застосування норм матеріального права.

В силу правил ст. 141 ЦПК України сплачений Держлісагенством при поданні апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 171, 60 гривень підлягає стягненню з позивача на користь учасника справи, що його поніс.

На підставі ст.ст. 5 (1), 21 КЗпП України, ст. 6 Закону України "Про управління об’єктами державної власності", підпункту 18 п. 11 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 року №521, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України задовольнити повністю.

Рішення Володимирецького районного суду від 13 березня 2018 року скасувати повністю.

ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову до Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства і Державного агентства лісових ресурсів України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена: об 11 год. 20 хв. 06.07.2018 р.

Головуючий:

Судді: