Постанова № 7515778, 25.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2009 р. справа № 2а-13427/09/0570

час прийняття постанови: 09год.30хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Мозгової Н. А.

при секретаріПригода О.В.

за участю

представника позивача Овсяннікова І.М.

представника відповідача Граніна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Фридом» ЛТД до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.03.2005 року № 0000362342/0,

В С Т А Н О В И В:

12.04.2005 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Фридом» ЛТД, звернувся до суду з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 04.03.2005 року №0000362342/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 38831 грн. та № 0000342342/0 від 04.03.2005 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 8835 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що в період укладення та виконання між ТОВ «Фірма «Фридом» ЛТД та ПП «ОСГП № 2» договорів, він мав усі підстави для включення сплаченої у складі вартості товарів суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки приватне підприємство «ОСГП №2» було належним чином зареєстровано як платник ПДВ і видані цим підприємством податкові накладні відповідали усім вимогам п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач посилається також на те, що вказаний закон передбачає лише один випадок для виключення органами податкової служби з податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкових накладних або митних декларацій. Крім того, позивач зазначає, що визнання судом недійсними установчих документів підприємства не є підставою для визнання недійсними угод, укладених таким підприємством з іншими підприємствами. Відносно донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій з цього податку, позивач посилається на те, що відповідач не в повному обсязі вивчив документи, які були надані йому на перевірку, зокрема документи, які підтверджували валові витрати підприємства, а також на те, що в акті перевірки відповідачем не визначено, яким чином невірно відображені збитки в Декларації призвели до заниження податку на прибуток, механізм заниження податку не встановлений та не зафіксований.

05.07.2005 року позивач надав до суду клопотання щодо уточнення позовних вимог, відповідно до якого просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.03.2005 року 0000362343/, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 38831 грн., частково в сумі 36836 грн. та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000342342/0 від 04.03.2005 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 8835 грн. в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.07.2005 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 04.03.2005 року № 0000342342/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 5890 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2945 грн., всього у сумі 8835 грн. В решті частини вимог у позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2005 року рішення Господарського суду Донецької області від 12.07.2005 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2009 року рішення Господарського суду Донецької області від 12.07.2005 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000362342/0 від 04.03.2005 року скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 12.07.2005 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2005 року залишено без змін.

Відповідач по справі, Горлівська обєднана державна податкова інспекція, з позовними вимогами не згодний на підставі наступного: перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Позивачем до складу податкового кредиту необґрунтовано віднесено суму ПДВ у розмірі 24557 грн., що видані особою, яка не є платником ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані доказі за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Фрідом» ЛТД зареєстровано у якості юридичної особи, знаходиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за номером 13494430.

Відповідачем по справі, Горлівською обєднаною державною податковою інспекцією здійснена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Фридом» ЛТД за період з 01.07.2001 року по 30.06.2004 року, за результатами якої складений акт №45/23-111-1/13494430 від 02.03.2005 року. Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.11 р.ІІ Перехідних положень Закону України від 24.12.2002 року № 349-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.2.1, 7.2.4 п.7.2 ст.7, п.10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97- ВР.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 04.03.2005 року за № 0000362342/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 38831 грн, у т.ч. 25887 грн. основний платіж, 12944 грн. штрафні (фінансові санкції).

Відповідно до акту перевірки відповідачем було встановлено порушення п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 24557 грн. за податковими накладними, що видані особою, яка не є платником ПДВ , оскільки уставні документи, свідоцтво платника ПДВ та фінансового-господарські документи ПП «ОСГП №2», з якими мав відносини позивач, визнані недійсними рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 01.07.2003 року.

Судом встановлено, що рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 01.07.2003 року статут ПП «ОСГП №2» визнаний недійсним з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника ПДВ визнано недійсним з моменту видачі, тобто з 17.08.2000 року. Вказаним рішенням встановлено, що ПП «ОСГП №2» було зареєстровано на підставну особу, засновник ОСОБА_1 не мала наміру та можливостей займатися підприємницькою діяльністю, а розраховувала лише на грошову винагороду. ОСОБА_1 до фінансово-господарської діяльності не приступала, угод від імені підприємства не укладала, ніяких документів в якості директора ПП «ОСГП №2» не підписувала, нікого не уповноважувала керувати підприємством.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ТОВ Фірма «Фридом» ЛТД були отримані послуги від ПП «ОСГП №2» за наступними податковими накладними:№20/09-5 від 20.09.2001 року на суму 12500 грн., у т.ч. ПДВ 2500 грн., №20/11-1 від 26.12.2001 року на суму 12500 грн., у т.ч. ПДВ -2500 грн., №18/03-1 від 28.03.2002 року на суму 14400 грн., у т.ч. ПДВ 2400 грн., №28/03-2 від 15.03.2002 року на суму 55000 грн., у т.ч. ПДВ- 9166,67 грн., №14/05-1 від 14.05.2002 року на суму 14400 грн., у т.ч. ПДВ 2400 грн., №1/08-3 від 02.08.2002 року на суму 5225 грн., у т.ч. ПДВ 870,84 грн., № 2/08-4 від 02.08.2002 року на суму 1351 грн., у т.ч. ПДВ 225,19 грн., № 19/08-5 від 19.08.2002 року на суму 14400 грн., у т.ч. ПДВ 2400 грн., № 19/08-5 від 19.08.2002 року на суму 5125,2 грн., у т.ч. ПДВ 854,2 грн., № 2/09-3 від 02.09.2002 року на суму 7440 грн., у т.ч. ПДВ 1240 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписами п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Визнання недійсними установчих документів контрагента платника податку з моменту його реєстрації не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції.

Крім того, взагалі Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Пунктом 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно з вимогами п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року, свідоцтво про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Судом встановлено, що контрагент позивача ПП «ОСГП №2» згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію 07.08.2000 року зареєстровано у якості субєкта підприємницької діяльності юридичної особи, було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 31098135, знаходилось на податковому обліку у Центрально - Міській МДПІ м. Макіївки з 14.08.2000 року, та 17.08.2000 року зареєстровано у якості платника податку на додану вартість (згідно зі свідоцтвом № 08796832).

Згідно з актом № 67 від 13.08.2003 року анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08796832, видане ПП «ОСГП №2».

Знято з податкового обліку 25.05.2006 року.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій (2001-2002 р.р.) ПП «ОСГП №2» було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.

Крім того, господарські операції між позивачем та ПП «ОСГП №2» недійсними не визнані, кримінальні справи відносно посадових осіб ПП «ОСГП №2» не порушувались.

На підставі викладеного, та враховуючи той факт, що позивач зменшив позовні вимоги, а саме визнав правомірним донарахування податку на додану вартість у сумі 1330 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 665 грн., які визначені спірним податковим повідомленням рішенням від 04.03.2005 року № 0000362342/0, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000362342/0 в частині визначення зобовязання з податку на додану вартість в сумі 36836 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведений.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Фридом» ЛТД до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.03.2005 року № 0000362342/0 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 04.03.2005 року № 0000362342/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 24557 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12279 грн., всього у сумі 36836 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ Фірма «Фридом» ЛТД (84601, м. Горлівка, вул. Гагаріна,16, код ЄДРПОУ 13494430) судовий збір у сумі 1 (одна) грн.70 коп.

У судовому засіданні 25.12.2009р. проголошена вступна та резолютивна частини постанови у присутності представників сторін.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Мозговая Н. А.