Рішення № 75157594, 02.07.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/483/18

Провадження № 2/565/276/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.

при секретарі судового засідання Левадної О.А.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договорів та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів з вимогами: розірвати договір №01844/13 від 19.11.2013 року, договір позики №02/06/14 від 13.06.2014 року з відповідними додатками до них та договір поруки від 13.06.2014 року; стягнути солідарно з відповідачів кошти за договором позики в розмірі 28986,96 грн. та штрафні санкції за невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобов’язань за договором позики в розмірі 6000 грн., штрафні санкції за невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобов’язань за договором №01844/13 від 19.11.2013 року в розмірі 6345,38 грн..

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на порушення відповідачем ОСОБА_2 п.4.1 додатку №2 до договору №01844/13 та графіку платежів за договором позики (додаток №1 до договору №01844/13), в результаті чого у відповідача ОСОБА_2 виникла заборгованість за договором позики по сплаті щомісячних платежів з вересня 2014 року по лютий 2018 року в сумі 13659,86 грн.. Сума неповернутої позики станом на 15.02.2018 року становить 28986,96 грн.. Пунктом 6.2.1 договору позики та п.10.3 додатку №2 до договору №01844/13 за порушення зобов’язань передбачена відповідальність у виді штрафу, які позивач просить стягнути з відповідача. Оскільки п.1.2 договору поруки передбачено, що відповідачі відповідають за порушення зобов’язань як солідарні боржники, позивач просить стягнути з відповідачів суму боргу солідарно.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив. Підставами для відмови в задоволенні позову вказує на наступні обставини: предметом договору №01844/13 є послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, договір №01844/13 укладений, коли закон вимагав отримання ліцензії для надання послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, проте позивач надав вказані послуги без відповідної ліцензії, у зв’язку з чим наявні підстави для визнання договорів недійсними. Правовою підставою відзиву зазначає: ст..227 ЦК України, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та розпорядження №1676 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах».

Ухвалою суду повернуто зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ «ЕкономКомфорт» про визнання договорів недійсними.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, в результаті повного, всебічного і об”єктивного дослідження доказів та керуючись законом, суд прийшов до наступного висновку.

19.11.2013 року між ТОВ «ЕкономКомфорт» та ОСОБА_2 укладено договір №01844/13 з відповідними додатками до нього, за умовами якого (п.п.1.1,1.3) ТОВ «ЕкономКомфорт» взяло на себе зобов'язання за згодою ОСОБА_2 за плату вчиняти від імені та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, визначеного в Додатку №1 до договору, в тому числі: сформувати групу учасників, забезпечити їх адміністрування; присвоїти та повідомити учаснику його номер групи та персональний код у групі; організувати та проводити розподіл свідоцтв; здійснювати оплату товару на користь учасника та/або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього. ОСОБА_4 доручив ТОВ «ЕкономКомфорт» використовувати суми чистих платежів ОСОБА_4 для формування фонду групи та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь учасників групи чи надавати відповідні суми у позику.

На виконання вимог п.п. 2.1.4 та 2.1.5 договору №01844/13 13.06.2014 року були укладені договір позики № 02/06/14 та договір поруки. Згідно п.п. 1.1,2.2 договору позики ОСОБА_2 отримав на споживчі цілі грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, безоплатності у сумі 60 000 гривень, шляхом перерахування у безготівковій формі на рахунок ОСОБА_2. Згідно договору поруки ОСОБА_3 поручається перед ТОВ «Економкомфорт» за виконання обов’язку ОСОБА_2 щодо погашення грошових зобов’язань за договорами: №02/06/14 від 13.06.2014 року та №01844/13 від 19.11.2013 року.

За умовами даних договорів ОСОБА_2 сплатив відповідачу 28273 гривні 11 копійки, з яких 67 основних платежів на загальну суму 22333,11 грн. та товарний платіж у розмірі 5940 грн.. Сторонами вказане не оспорюється.

Законом України від 02.06.2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 8 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено її п. 11-1 відповідно до якого фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно з п.п. 3, 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах

Вивчивши зміст оспорюваного договору №01844/13 з додатками, суд погоджується із доводами відзиву на позовну заяву, що послуги, які за умовами даного договору передбачено надати відповідачу ОСОБА_2 за своєю суттю є фінансовою послугою у виді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (п.111 ч.1 ст.4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”), оскільки послуги, які є предметом договору, здійснюються шляхом створення адміністратором груп учасників та формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права (свідоцтв) на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури.

Така діяльність, підпадає під визначення п.1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (затвердж.розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 09.10.2012 № 1676), згідно якого адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об’єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Пунктом 4 ч.1 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено обов’язковість отримання ліцензії у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у разі здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Аналогічна за змістом норма міститься також у п.1.5 розділу І Ліцензійних умов.

Згідно договору №01844/13 передбачено залучення коштів фізичної особи. Отже, для здійснення відповідачем діяльності, що стала предметом договору №01844/13, необхідно мати ліцензію, оскільки договір укладено 19.11.2013 року – коли закон передбачав отримання ліцензії для надання послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Проте доказів наявності у ТОВ «ЕкономКомфорт» дозволу на надання фінансових послуг (ліцензії) суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.227 ЦК правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Оскільки ТОВ «ЕкономКомфорт» здійснювало відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення відповідно до статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» наявні правові підстави для визнання спірнихдоговорів недійсними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: №6-2389цс15 від 10.02.2016 року, №6-2629цс15 від 16.03.2016 року, №6-2531цс15 від 06.04.2016 року.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як передбачено у п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Отже відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів грошових коштів, отриманих за недійсними договорами.

Тому суд приходить до висновку, що позов про розірвання договорів та стягнення заборгованості не підлягає задоволенню.

Відповідачами судові витрати по справі не понесені.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.215,216,227, 553, 651, 1046, 1056 ЦК України, ст.ст.4,34, п.п. 3, 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п.п.1.2, 1.5 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затвердженої розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 09.10.2012 № 1676, ст.ст. 141,263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договорів та стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд або безпосередньо до апеляційного суду.

Головуючий