Ухвала суду № 75157573, 04.07.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1396/17 Номер провадження 11-кп/786/615/18Головуючий у 1-й інстанції Савченко А. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.369-2 КК - С.Т.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого – суддіОСОБА_1, суддівОСОБА_2, ОСОБА_3, з секретарем з участю прокурора захисника обвинуваченоїОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 29 січня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Сари Гадяцького району Полтавської області, мешканка м. Полтава, вул. Докучаєва, 22-а, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, розлучена, маюча на утриманні неповнолітню дитину, начальник відділу Держгеокадастру Полтавського району Полтавської області, несудима,

виправдана, як вказав суд, за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Судові витрати віднесені на рахунок держави.

Вирішене питання про речові докази.

Як зазначено у вироку суду, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалася в тому, що вона, працюючи на посаді начальника відділу Держгеокадастру в Полтавському районі Полтавської області, 21 вересня 2016 року, близько 16 год., перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 215 по вул. Шевченка, 7, в м. Полтава, одержала від ОСОБА_9 для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за здійснення впливу на державних кадастрових реєстраторів, тобто осіб, уповноважених на виконання функцій держави, щодо пришвидшення формування відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягів поза встановленим порядком надання адміністративних послуг.

Крім того, ОСОБА_7 обвинувачувалася в тому, що вона 28 вересня 2016 року, близько 11 год., перебуваючи у цьому ж службовому кабінеті, одержала від ОСОБА_9 для себе неправомірну вигоду в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень за здійснення впливу на державних кадастрових реєстраторів, тобто осіб, уповноважених на виконання функцій держави, щодо пришвидшення формування таких же відомостей.

Виправдовуючи ОСОБА_7, суд дійшов висновку, що надані стороною обвинувачення докази не доводять її вини. Крім того, суд визнав недопустимими ряд доказів.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду в зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 засудити за ч.2 ст.369-2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

При цьому зазначає про неправильну вказівку суду щодо кваліфікації дій обвинуваченої у вступній частині вироку. Звертає увагу, що в резолютивній частині вироку не зазначено, за якою статтею (частиною) статті кримінального закону виправдано ОСОБА_7

Вважає помилковими висновки суду про недопустимість доказів, зокрема протоколів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, оскільки вони проведені у відповідності до вимог КПК України та були відкриті стороні захисту згідно з вимогами ст.290 цього Кодексу. Наголошує, що сторона захисту не заявляла клопотань про визнання цих доказів недопустимими.

Інші учасники провадження вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування обвинуваченої та її захисника про законність і обґрунтованість вироку суду, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що передбачено п.3 ч.1 ст.409 КПК України.

Згідно з ч.1 ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.

Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити не лише із того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в п.22 та п.25 постанови пленуму №5 від 29 червня 1990 року роз’яснив, що у мотивувальній частині виправдувального вироку належить, зокрема, викласти мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях обвинуваченого складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.

Якщо особа обвинувачувалася у вчиненні кількох злочинів, які кваліфіковано різними статтями (пунктами, частинами) кримінального закону, або у вчиненні кількох злочинів, кваліфікованих однією нормою кримінального закону, а підстави виправдання різні, в мотивувальній частині виправдувального вироку необхідно обґрунтувати і викласти висновок про виправдання по кожному епізоду обвинувачення із зазначенням підстави виправдання, передбаченої законом, і мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Резолютивна частина виправдувального вироку повинна містити рішення суду про визнання обвинуваченого невинним у вчиненні злочину, передбаченого статтею (пунктом, частиною статті) кримінального закону, за якою його було віддано до суду, із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання.

У випадку, коли особа обвинувачувалася у вчиненні декількох злочинів, кваліфікованих однією статтею (пунктом, частиною) кримінального закону, а підстави виправдання по них різні, в резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, за якою з передбачених законом підстав та у вчиненні яких злочинів її виправдано.

Наведені приписи закону при ухваленні вироку місцевим судом не дотримано.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачувалася у двох епізодах (21 та 28 вересня 2016 року) одержання для себе неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів за здійснення впливу на державних кадастрових реєстраторів, тобто осіб, уповноважених на виконання функцій держави.

Виходячи зі змісту мотивувальної частини вироку, місцевий суд прийшов до висновку, що за епізодом від 21 вересня 2016 року не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, з огляду на те, що «в обвинувальному акті констатується про факт отримання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів без зазначення суми та хоча б виду валюти, в якій це було отримано».

Щодо епізоду від 28 вересня 2016 року, суд вказав про відсутність належних і допустимих доказів, які б свідчили про доведеність вини обвинуваченої.

Тобто, при наявності обвинувачення за двома епізодами, кваліфікованими за однією частиною статті кримінального закону, суд дійшов висновку про наявність різних підстав виправдання.

Після цього місцевий суд зазначив про недоведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй правопорушення (за обома епізодами) та водночас прийняв рішення про виправдання ОСОБА_7 за відсутності в її діях складу злочину, тобто ввійшов у суперечність та порушив приписи ст.373 КПК України і п.22 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України.

Також, всупереч п.18 цієї постанови Пленуму, у вироку взагалі відсутнє мотивування висновків щодо кваліфікації злочину, яке полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Крім того, резолютивна частина виправдувального вироку, в порушення приписів п.25 цієї ж постанови Пленуму, не містить рішення суду про визнання обвинуваченої невинною у вчиненні конкретного злочину, передбаченого статтею (пунктом, частиною статті) кримінального закону, за якою її було віддано до суду, а підстава виправдання суперечить висновкам, наведеним у мотивувальній частині вироку.

Більше того, як вбачається зі вступної частини вироку, зазначаючи про закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, місцевий суд вказав про розгляд кримінального провадження за ч.2 ст.369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі), в той час, як ОСОБА_7, відповідно до обвинувального акта, обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України (зловживання впливом).

Наведені порушення кримінального процесуального закону колегія суддів визнає істотними, а тому вирок суду підлягає скасуванню, як такий, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з призначенням нового судового розгляду.

Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора.

Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.404, ст.405, ст.407, ст.412 та ст.418 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 29 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3