Постанова № 75157266, 05.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 739/188/18 Провадження № 22-ц/795/805/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Онищенко О. І.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.

при секретарі: Покладі Д.В.

Позивач: ОСОБА_2

Відповідач: Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_3

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання рішення незаконним (суддя Чепурко В.В.), ухвалене о 16 год. 20 хв. у м.Новгород-Сіверський, повний текст рішення складено 20 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати рішення дванадцятої сесії VII скликання Новгород-Сіверської міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність», яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м.Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 06.10.2016 року незаконним. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 у 2002 році уклав шлюб із ОСОБА_5, у якої від попереднього шлюбу залишилось двоє синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 26.12.2013 року рішенням Новгород-Сіверської міської ради було надано дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_2. Земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 7423610000:00:004:0406. ОСОБА_6 померла 08.07.2016 року, а 19.07.2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як спадкоємці ОСОБА_6 звернулися до Новогород-Сіверської міської ради із заявами щодо передачі їм у власність вказаної земельної ділянки і оскаржуваним рішенням міської ради їм було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вказує, що треті особи набули право власності на земельну ділянку на підставі п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України безоплатно із земель державної та комунальної власності. За доводами ОСОБА_2, міська рада повинна була вирішувати це питання у відповідності до вимог п. «г» ч.1 ст.81 ЗК України (набуття права власності на земельну ділянку на підставі прийняття спадщини). Позивач вважає, що своїм незаконним рішенням міська рада порушила не тільки його право як спадкоємця ОСОБА_6 на користування і володіння земельною ділянкою, а й спільного із спадкодавицею сина ОСОБА_7, і призвела до позбавлення позивача та його сина права на спадкування ще й житлового будинку, розташованого на земельній ділянці.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2018 року позов задоволено частково; визнано незаконним пункт десятий рішення дванадцятої сесії VII скликання Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність» №205 від 06 жовтня 2016 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м. Новгород-Сіверський загальною площею 0,0793 гектари, яка знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 99-а, та за умови виконання пункту 11 цього рішення безкоштовно передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 70 грн 48 коп. Рішення суду мотивовано тим, що затвердження 06 жовтня 2016 року проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406, розробленого ОСОБА_6, та передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 здійснено в порушення вимог чинного земельного законодавства та призвело до порушення прав позивача, який на рівні з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 має право на отримання відповідної земельної ділянки у власність з метою завершення будівництва розташованої на ній квартири і оформлення її у власність. При цьому суд дійшов висновку, що решта пунктів вказаного рішення, зокрема пункти 1-9, жодним чином права позивача не порушують, оскільки стосуються вирішення Новгород-Сіверською міською радою питань щодо затвердження проектів землеустрою та передачі земельних ділянок іншим громадянам.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що право позивача на спадкування земельної ділянки не порушене, оскільки земельна ділянка не є об’єктом спадкування. ОСОБА_3 вважає висновок суду про порушення порядку передання ділянки у власність таким, що не відповідає приписам ст.118 ЗК України, оскільки вказана стаття не містить правила, згідно з яким земельна ділянка в порядку безоплатної приватизації може бути передана у власність лише особі, яка раніше зверталася з заявою про надання дозволу на розробку документації з землеустрою. Третя особа також посилається, що позивач не був зацікавлений у добудові будинку, розташованого на спірній земельній ділянці, отже визнання його співвласником земельної ділянки дасть йому змогу привласнити результати праці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Також за доводами, особи яка подала апеляційну скаргу суд дійшов вірного висновку про безпідставність позову за заявленою підставою, але позовні вимоги задовольнив. Крім того, за доводами ОСОБА_3, у справі неправильно визначений суб’єктний склад учасників, оскільки треті особи мали б бути залученими до розгляду справи в якості відповідачів, враховуючи, що предметом позову фактично є набуте ними право власності на земельну ділянку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін. Позивач вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову обгрунтованим і вказує, що на рівні з третіми особами має право на отримання відповідної земельної ділянки у власність з метою завершення будівництва розташованої на ній квартири і офомлення її у власність.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Згідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (після укладення шлюбу ОСОБА_2) М.А. перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.01.2002 року (а.с.34).

Згідно виписки із протоколу №12 засідання профкому ВАТ «ПМК-86» від 25 грудня 2000 року на підставі рішення виконкому Н-Сіверської міської ради №189 від 30 листопада 2000 року виділено земельну ділянку під забудову трьохквартирного житлового будинку площею 0,36 га по вул.Шевченка, 99а працівникам товариства, зокрема ОСОБА_5 – 0,12 га (а.с.7).

Рішенням Новгород-Сіверської міської ради від 16 грудня 2008 року припинено право користування земельними ділянками та переведено у резервний фонд міської ради земельні ділянки організацій для подальшого надання у користування іншим землекористувачам: ВАТ «Новгород-Сіверська пересувна мехколона №86» по вул.Шевченка, 99, площею – 0,2600 га (а.с.47).

Згідно архівного витягу із рішення Новгород-Сіверської міської ради двадцять дев’ятої сесії шостого скликання від 26 грудня 2013 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність» надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_6 АДРЕСА_3 (а.с.108).

04 травня 2016 року ОСОБА_6 звернулася до ФОП «Бойко Дмитро Олександрович» із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0793 га (а.с.109). 11 липня 2016 року проект було виготовлено, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7423610000:00:004:0406.

Технічна документація проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 була погоджена з відповідними органами в кінці червня 2016 року.

08 липня 2016 року ОСОБА_6 померла (а.с.8).

Згідно довідки Новгород-Сіверської міської ради №3650 від 11 листопада 016 року ОСОБА_6 на день смерті була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, 2 провулок Ладійний, 10. Також за вказаною адресою були зареєстровані та проживали: чоловік – ОСОБА_2, сини – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 (а.с.11).

19 липня 2016 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до Новгород-Сіверської міської ради із заявою про передачу їм у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 7423610000:00:004:0406 з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд. При цьому посилалися, що їхня матір не встигла завершити процес приватизації, а заявники як спадкоємці ОСОБА_6, які прийняли спадщину, мають право на завершення процедури приватизації. Також ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вказували, що матір не набула права власності на земельну ділянку, отже вона не може бути передана їм у спадщину, натомість може бути передана органом місцевого самоврядування в порядку безкоштовної передачі (а.с.99).

Пунктом 10 рішення дванадцятої сесії VII скликання Новгород-Сіверської міської ради №205 від 06 жовтня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності в межах м.Новгород-Сіверський загальною площею – 0,0793 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5; за умови виконання пункту 11 цього рішення вирішено безкоштовно передати у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею – 0,0793 га з кадастровим номером 7423610000:00:004:0406 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться на землях категорії житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.12-13).

20 жовтня 2016 року за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (а.с.91).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 просить суд скасувати рішення міської ради про передачу у власність третім особам земельної ділянки.

У статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

За приписами ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем не закриваючи провадження у справі.

Отже, за приписами закону позивач самостійно визначається з колом осіб , які є відповідачами у справі.

Позивач порушуючи питання про скасування рішення міської ради, яким третім особам по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було передано у власність безоплатно земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_6 не залучає останніх до участі у справі в якості відповідачів, хоча предметом позову фактично є набуте ними право власності на земельну ділянку.

Відповідно до вимог ч. 6 п.4 ст 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов»язки осіб, що не були залучені до участі в справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вище вказаного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через невірне застосування норм процесуального закону, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375,376, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 18 квітня 2018 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання рішення незаконним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця 2-й провулок Ладійний № 10 м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, РНКОПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (02. 09.1989 року народженя, мешканця 2-й провулок Ладійний № 10 м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, РНКОПП НОМЕР_2) 1057.20 грн у відшкодування судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 6 липня 2018 року.

Головуючий:Судді: