Постанова № 75156734, 04.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/4305/18

Провадження № 22-ц/792/772/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д,,

за участю учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/4305/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року (суддя Салоїд Н.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, та 16 вересня 2009 року у них народився син ОСОБА_6. Сторони близько чотирьох років не проживають разом, дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Відповідач припинив надавати допомогу на утримання сина, офіційно не працює, має мінливий дохід. А тому, позивач звернулась до суду та просила стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі 2000 грн. щомісяця, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

В ході розгляду справи позивач зменшила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини в розмірі 1200 грн., але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1200 грн. щомісяця, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в сумі 704,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина у розмірі 950 грн. щомісяця, починаючи з 27.02.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. При цьому, посилається на невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, що він позбавлений можливості сплачувати аліменти в розмірі 1200 грн., оскільки матеріальне забезпечення його сім’ї здійснюється за рахунок ведення особистого селянського господарства та реалізації сезонної вирощеної сільськогосподарської продукції та продуктів тваринництва. Зазначає, що його середньомісячний дохід становить близько 2000 грн., частина якого витрачається на власні потреби та утримання дітей: сина ОСОБА_6, доньки ОСОБА_8, дружини ОСОБА_9 та її сина ОСОБА_10, на утримання якого батько матеріальної допомоги не надає. Судом не взято до уваги, що позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів, не обґрунтувала своєї потреби у зазначеній нею сумі аліментів та не навела розрахунку. Крім того, апелянт вважає, що рішення в частині визначення розміру аліментів не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є помилковим та незаконним, оскільки суд одночасно стягнув аліменти у твердій грошовій сумі та у відсотках від прожиткового мінімуму.

ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу.

Позивач в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 ст. 376 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з матір’ю та знаходиться на її утриманні.

Дані обставини підтверджуються обставинами справи та сторонами не оспорюються.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Крім того, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).

Згідно із ч. 1 ст. 184 СК України та роз’яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Встановивши, що малолітній син проживає разом із матір’ю і перебуває на її утриманні, відповідач має нерегулярний дохід, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із ОСОБА_4 аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини щомісячно в розмірі по 1200 грн., суд першої інстанції врахував вище зазначені вимоги закону.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції в повній мірі не враховано його матеріальне становище не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідач є працездатною особою, має нерегулярну роботу і отримує доходи, а тому спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у вищевказаному розмірі.

Посилання на середньомісячний дохід відповідача в розмірі 2000 грн. не підтверджується належними та допустимими доказами.

Більше того, відсутність доходу не звільняє батьків від обов’язку сплачувати аліменти на утримання дитини.

Положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього (ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що Хмельницьким міськрайонним судом 28 лютого 2018 року постановлено ухвалу про відкриття спрощеного провадження у даній справі (а.с. 6), в якій відповідачу відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України надано строк для написання відзиву на позовну заяву та надання всіх доказів в підтвердження заперечень відповідача за їх наявності.

Як вбачається із матеріалів справи, апелянт, отримавши зазначену вище ухвалу, скористався своїм правом та надав суду лише довідку про склад сім’ї, з якої вбачається, що з відповідачем проживає ОСОБА_9, ОСОБА_11 (син ОСОБА_9В.) та донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9). Зазначені відомості у довідці не підтверджують обставин щодо неможливості відповідача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Приєднані до апеляційної скарги довідка Ледянської сільської ради від 29.03.2018 року №230, акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 28.03.2018 року №227, копія свідоцтва про народження ОСОБА_11 та ОСОБА_8 Б,О., копія трудової книжки ОСОБА_4, копія довідки від 22.01.2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не можуть бути оціненими судом апеляційної інстанції, оскільки причина неподання їх до суду першої інстанції не є поважною, крім того, частина документів отримана апелянтом після ухвалення рішення судом першої інстанції, з огляду на це, апеляційний судом постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про їх долучення до матеріалів справи.

Таким чином, встановивши вищевказані фактичні обставини справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та проаналізувавши означені вище норми права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, колегія суддів приходить до висновку про обов’язок відповідача утримувати дитину та про можливість стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі, визначеній судом першої інстанції, оскільки менший розмір аліментів не забезпечить належного утримання дитини та порушить її права на достатній рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Разом з тим, визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі 1200 грн., суд першої інстанції помилково додатково послався на те, що їх розмір має бути не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. І з цього приводу є підставними доводи апеляційної скарги.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 березня 2018 року змінити, виключивши з абзацу другого резолютивної частини рішення суду посилання на визначення мінімального розміру аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 липня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П’єнта

_____________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_12 Провадження № 22-ц/792/772/18

Доповідач – П’єнта І.В. Категорія № 50