Рішення № 75154956, 06.07.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/283/18

Провадження №2/603/177/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2018 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

секретар судового засідання Швець Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, змінивши позовні вимоги, просить встановити факт належності ОСОБА_3, яка померла 15.03.2009 року, державного акта на право приватної власності на землю (серія Р1 №672252), виданого на ім’я ОСОБА_4, визнати за ним право власності на: земельну ділянку площею 0,10 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №672252; земельну ділянку площею 0,98 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №672252.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.03.2009 року померла мати позивача ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на вказане вище спадкове майно. Позивач прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав із спадкодавцем, проте звернувшись у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документа на земельні ділянки, що підлягають спадкуванню, та наявністю розбіжностей в актових записах, а саме у свідоцтві про народження позивача та свідоцтві про смерть мати записана як ОСОБА_3, а у державному акті – як ОСОБА_4. З приводу втрати державного акта позивачем подано оголошення в районну редакцію газети «Вісті Придністров’я».

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, у поданому позові просить розглянути справу у його відсутності, позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 селищна рада Монастириського району Тернопільської області не забезпечили в судове засідання явку представника, у поданому відзиві на позов позовні вимоги визнали повністю, з обставинами, викладеними у позові погодилися, просять розглядати справу у відсутності їхнього представника.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із таких обставин.

Згідно інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №291/111-18, наданої Відділом у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 05.05.2018 року, ОСОБА_3 належали: земельна ділянка площею 0,10 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №672252; земельна ділянка площею 0,98 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №672252.

Те, що ОСОБА_3 належала земельна ділянка загальною площею 1,08 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області згідно державного акта серії №672252 від 29.12.2002 року підтверджується також довідкою №636/10-07, виданою 23.04.2018 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії Р1 №672252, що посвідчує право власності на земельні ділянки, які підлягають спадкуванню, втрачений, про що позивачем розміщено оголошення в районній редакції газети «Вісті Придністров’я» (№17(7249) від 27.04.2018 року).

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ИД №239132 від 11.04.2018 року ОСОБА_3 померла 15.03.2009 року, актовий запис №14.

Судом встановлено, що у свідоцтві про народження позивача ОСОБА_1 (серії І-ИД №277120 від 11.04.2018 року) спадкодавець зазначена як «Опалинська Богданна Станіславівна», а державний акт на право приватної власності землю серії Р1 №672252 виданий на ім’я «Опалінська Богданна Степанівна» (копія книги із записами про державні акти).

Зі змісту роз’яснень Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та п.26 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вбачається, що в позовному провадженні факт не може встановлюватися сам по собі в якості окремої позовної вимоги, а є предметом доказування, як обставина справи, що має юридичне значення для підтвердження вимог у існуючому спорі про право, що розглядається судом і підлягає встановленню в мотивувальній частині при ухвалені рішення.

Згідно витягу з Узагальнення Верховного Суду України про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 01.01.2012 року, заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати спадкоємці померлої особи – власника цього документа для оформлення спадкових прав.

Встановлення факту належності ОСОБА_3, яка померла 15.03.2009 року, державного акта на право приватної власності на землю (серія Р1 №672252), виданого на ім’я «Опалінської Богданни Степанівни»відповідатиме інтересам позивача та необхідне позивачу для реалізації спадкових прав.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно довідки №635/10-07, виданої 23.07.2018 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала до дня смерті в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою смт.Коропець вул. Зелена, 28 Монастириського району Тернопільської області, разом з сином (позивачем) ОСОБА_1

У зв’язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності на земельні ділянки, які підлягають спадкуванню, а також розбіжністю у документах позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом (лист Монастириської державної нотаріальної контори №271/01-16 від 04.05.2018 року).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, відмови від прийняття спадщини не заявляв, прийнявши спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем.

Зі змісту інформаційного листа Монастириської державної нотаріальної контори №344/01-16 від 12.06.2018 року вбачається, що згідно даних спадкового реєстру після смерті 15.03.2009 року ОСОБА_3, спадкові справи не заводились.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.г ч.1 ст.81 та ст. 131 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки також на підставі прийняття спадщини.

Як вбачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод не заборонених законом.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що позивачем доведено обставини, викладені у позовній заяві, а тому позов підлягає до задоволення шляхом встановлення факту належності ОСОБА_3, яка померла 15.03.2009 року, державного акта на право приватної власності на землю (серія Р1 №672252), виданого на ім’я ОСОБА_4, визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане майно, в порядку спадкування за законом після померлої 15.03.2009 року ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 259, 263 – 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст.ст. 328, 1217, 1218, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 131 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ПозовОСОБА_1, місце проживаня: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, до ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул.М.Каганця, 10 смт.Коропець Монастириського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396242, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_3, яка померла 15.03.2009 року, державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №672252, виданого на ім’я ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 0,10 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №672252;

- земельну ділянку площею 0,98 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області згідно державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №672252.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя ОСОБА_5