Постанова № 75154629, 02.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року

м.Суми

Справа №587/155/18

Номер провадження 22-ц/788/1035/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 квітня 2018 року в складі судді Дашутіна І.В., ухвалене у м. Суми,

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 вересня 2013 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки ОСОБА_2 не виконувала належним чином зобов'язання за кредитним договором, станом на 31 грудня 2017 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 59420 грн. 81 коп., з яких: 1987 грн. 24 коп. - заборгованість за кредитом, 49944 грн. 14 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4183 грн. 68 коп. - заборгованість за пенею, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2805 грн. 75 коп. - штраф (процентна складова).

У зв'язку з цим, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Рішенням Cумського районного суду Сумської області від 18 квітня 2018 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 56115 грн. 06 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що Умови і правила надання банківських послуг відповідач не підписувала, а тому і не зобов’язана їх виконувати. Вказує, що відповідно до ст. 257 ЦК України до спірних правовідносин слід застосовувати загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Позивач відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не подав.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - ОСОБА_4, який заперечував проти її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 31 грудня 2017 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 59420 грн. 81 коп., яка складається з наступного: 1987 грн. 24 коп. - заборгованість за кредитом, 49944 грн. 14 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4183 грн. 68 коп. - заборгованість за пенею, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2805 грн. 75 коп. - штраф (процентна складова).

З наданого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунку заборгованості вбачається, що за користування кредитом, з дня укладення договору, відповідачу нараховувались проценти у розмірі 30 %, з 01 вересня 2014 року проценти в односторонньому порядку були збільшені банком до 34,80 %, а з 01 квітня 2015 року до 43,20 % (а.с. 5-6).

Рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» мотивоване тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання, у неї утворилась заборгованість у розмірі 56115 грн. 06 коп., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 1987 грн. 24 коп., заборгованості по процентам в сумі 49944 грн. 14 коп., розмір якої визначений з врахуванням підвищення процентів в односторонньому порядку до 34,80 %, а з квітня 2015 року до 43,20 % та заборгованості за пенею в сумі 4183 грн. 68 коп.

З такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, суд правильно встановив, що 20 вересня 2013 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 5-6). Інших умов договору сторони не підписували.

Доводи апеляційної скарги про те, що Умови і правила надання банківських послуг відповідач не підписувала, а тому і не зобов’язана їх виконувати, є безпідставними та не спростовують зазначеного висновку суду. З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти надавалися відповідачу у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку і вона цими коштами користувалася (використовувала і частково повертала), що підтверджується фотографією відповідача з банківською карткою та випискою по рахунку позичальника (а.с. 106-108, 113).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечувала, що отримала кредитні кошти на умовах сплати відсотків та зобов’язувалася сплачувати пеню у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором. Підвищені відсотки позивач з нею не погоджував.

Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦПК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 користувалася кредитними коштами, проте належним чином не виконувала умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту, процентів за користування кредитом, а також пені.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж з погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 здійснила 02 червня 2015 року. Починаючи з липня 2015 року, відповідач не виконує умов кредитного договору зі сплати щомісячних платежів по тілу кредиту та процентів, що стало підставою для звернення банка до суду з позовом 22 січня 2018 року.

Враховуючи, що повернення кредиту здійснювалося щомісячними платежами, тому і строк позовної давності необхідно обраховувати по кожному місячному платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2013 року було укладено кредитний договір № б/н, відповідач отримала картку зі строком дії до квітня 2017 року, потім картка перевипускалась строком дії до травня 2020 року, що підтверджується довідкою Банку (а.с. 145).

Проте, колегія суддів не може погодитись з розміром заборгованості за процентами в сумі 49944 грн. 14 коп., оскільки суд першої інстанції безпідставно виходив з підвищеної банком процентної ставки в односторонньому порядку до 34,80 %, а з квітня 2015 року до 43,20 % та розміром заборгованості за пенею в сумі 4183 грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення договору і досягнення згоди щодо усіх істотних умов позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а саме: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT; «Універсальна GOLD», - якими для кожного типу кредитної картки передбачені різні базові процентні ставки в місяць.

Анкета-заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ від 20 вересня 2013 року, згідно з якою відповідач отримала платіжну кредитку, не містить інформації щодо типу кредитної карти.

Відповідно до витягів з банківського програмного комплексу, наданого банком в суді апеляційної інстанції, відповідач отримала кредитну карту Універсальна 55 днів зі строком дії до травня 2020 року.

Позивач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 34,80 %, 43,20 %, як зазначено у розрахунку заборгованості, не надав; як і не надав доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення його про зміну розміру процентної ставки відповідно до вимог частини четвертої статті 1056-1 ЦК України.

Таким чином, не можна визнати правильним висновок суду про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» процентів за користування кредитом із застосуванням процентної ставки у розмірі 34,80 % та 43,20 %.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки по рахунку ОСОБА_2 вбачається, що вона користувалася кредитними коштами і частково сплачувала заборгованість по процентах, виходячи з процентної ставки, встановленої умовами договору, тобто, вчиняла дії, які свідчать про її згоду із встановленою процентною ставкою 30 % річних.

Враховуючи, що на день звернення позивача до суду з даним позовом 22 січня 2018 року ОСОБА_2 зобов’язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, отже, в силу статті 599 ЦК зобов’язання не припинилося, з відповідача слід стягнути на користь ПРИВАТБАНКУ проценти за користування кредитом у межах строків позовної давності, тобто за період з 22 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, виходячи із суми заборгованості (тіла кредиту), відсоткової ставки в розмірі 30 % та кількості днів прострочення за спірний період в сумі 1780 грн. 23 коп., що розраховується за наступною формулою: 1987 грн. 24 коп. х 30 % х 1075 днів : 360 днів = 1780 грн. 23 коп., а не 49944 грн. 14 коп., як стягнув суд першої інстанції.

Щодо стягнення пені і комісії, суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин справи, балансу інтересів сторін стягує з боржника пеню та комісію в сумі 1200 грн. за період з 22 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, тобто в межах одного року, що передував зверненню до суду, а не 4183 грн. 68 коп. як вказав суд першої інстанції.

Розмір несплаченого тіла кредиту знайшов підтвердження на суму 1987 грн. 24 коп., а тому і останній підлягає стягненню з відповідача. Заборгованість, що стягується за даним рішенням виникла станом на 31 грудня 2017 року. Строк повернення кредиту, що обумовлений строком дії картки, охоплюється трирічним строком позовної давності, в межах якого і стягується заборгованість.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених вимог та розподілу судових витрат з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

З ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 4967 грн. 47 коп. (1987 грн. 24 коп. - заборгованість за кредитом + 1780 грн. 23 коп. - заборгованість за процентами + 1200 грн. заборгованість за пенею).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в сумі 4967 грн. 47 коп., тобто на 8,36 %, а тому з відповідача на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню 147 грн. 30 коп. (1762 грн. х 8,36 %) судового збору. Оскільки апеляційна скарга задоволена на 91,64 %, за апеляційний перегляд рішення суду з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422 грн. 04 коп.

Враховуючи те, що ціна позову 59420 грн. 81 коп. не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2018 року: 1762 * 100 = 176200 грн.), ця справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і тому, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 368 - 369, 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Cумського районного суду Сумської області від 18 квітня 2018 року в частині задоволених вимог та розподілу судових витрат скасувати і прийняти постанову.

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 вересня 2013 року в сумі 4967 грн. 47 коп., яка складається зі слідуючого: 1987 грн. 24 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1780 грн. 23 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; заборгованість за пенею в сумі 1200 грн., яка виникла станом на 31 грудня 2017 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 147 грн. 30 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК в дохід держави судовий збір в розмірі 2422 грн. 04 коп. за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді : О.Ю. Кононенко

ОСОБА_5