Постанова № 7515067, 11.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-19633/09/0570

час прийняття постанови: 11-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Чучко В.М.

при секретарі                                                  Каморнікові Д.Ю.

за участю представників: позивача – Максимчука С.П. (ДП «Селидіввугілля», довіреність № 1/393 від 31.03.2009 р.), відповідача – Удода М.І.(Красноармійська ОДПІ, довіреність № 24 від 13.10.2009 р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та повністю недійсними повідомлень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Селидіввугілля» (надалі – Державне підприємство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – ДПІ, відповідач) про визнання частково недійсним на суму 98614,67 грн. податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2009 року № 0000721840/0, недійсними повідомлень № 105210010177230 від 21.03.2009 року, № 105210010199758 від 09.06.2009 року, № 105210010200397 від 12.06.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до платіжних доручень він сплачував поточні податкові зобов’язання за перший та другий квартали 2009 року, проте відповідачем, без наявних правових підстав, платежі частково направлялися у погашення податкового боргу за третій квартал 2008 року, у зв’язку з чим податковим органом нараховані штрафні санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2009 року № 0000721840/0, повідомлень № 105210010177230 від 21.03.2009 року, № 105210010199758 від 09.06.2009 року та № 105210010200397 від 12.06.2009 року. З огляду на наведене, позивач вважає дії ДПІ з безпідставної зміни призначення платежу за платіжними документами та направлення коштів у рахунок погашення недоїмки за минулі періоди неправомірними, а акти, відповідно, недійсними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив що діяв у відповідності до приписів діючого законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 06.06.2005 року, діє на підставі статуту, код за ЄДРПОУ за № 33426253.

17 червня 2009 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка державного підприємства «Селидіввугілля» з питання своєчасності сплати збору за геологорозвідувальні роботи за 3-й квартал 2008 року, за результатами якої складений акт перевірки № 367/122-15/33426253.

Відповідно до зазначеного вище акту податковим органом встановлено, що у відповідності до розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України за 3 квартал 2008 р., самостійно складеному та підписаному посадовими особами Державного підприємства, підлягає сплаті до бюджету сума наведеного збору у розмірі 209238,47 грн., яка на момент перевірки платником збору не сплачена.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги факт не сплати самостійно визначеної суми збору, на думку позивача Державним підприємством порушені приписи п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки у відповідності до наведеної норми Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації. Юридичний факт наявності заборгованості у наведеній вище сумі та її несплати у встановлений законодавством строк позивачем не оспорюється.

Згідно розрахунку суми фінансової санкції за несвоєчасну сплату зі збору за геологорозвідувальні роботи, позивачу нараховані штрафні санкції (виходячи з заборгованості у розмірі 209238,47 грн., кінцева дата сплати якої – 19.11.2008 року) на загальну суму 104619,24 грн..

Дата сплати Сума погашення недоїмки Кількість днів затримки Сума штрафу

19.03.2009 р.           40396,06 грн.           120           20198,03 грн.

                     (40396,06 грн. х 50%)

05.06.2009 р. 96750,60 грн 198 48375,30 грн.

           (96750,06 грн. х 50%)

11.06.2009 р. 60082,68 грн. 204 30041,34 грн.

(60082,68 грн. х 50%)

Позивачем оскаржуються санкції у розмірі 98614,67 грн. (із 104619,24 грн.), з яких:

Відповідно до наведеного акту перевірки, на погашення податкового боргу за 3-й квартал 2008 року, відповідачем були направлені грошові кошти у відповідності до платіжних доручень позивача:

-          № 3743 від 19.03.2009 року на суму 40396,06 грн.,

-          № 6046 від 05.06.2009 року на 96750,60 грн.,

-          № 6280 від 11.06.2009 року – 60082,68 грн..

Проте, як вбачається із зазначених платіжних доручень (відповідно до виписки операцій за день за особовим рахунком позивача за 19.03.2009 р., 05.06.2009 р., 11.06.2009 р., що також не оспорюється відповідачем), в кожному з них в графі «призначення платежу» позивачем зазначено, який вид податку сплачує підприємство та за який період, відповідно: «…збор за геологоразведку за 1-й кв. 2009г. по сроку 19.03.09..», «…збор за геологоразведку за 2-й кв. 2009г. по сроку 05.06.09..», «…збор за геологоразведку за 2-й кв. 2009г. по сроку 11.06.09..».

Таким чином, відповідач самостійно використав зазначені вище платежі, сплачені у погашення поточних податкових зобов’язань за перший та другий квартали 2009 року, як джерело погашення податкового боргу за інші періоди – третій квартал 2008 року (змінив призначення платежу) та нарахував позивачу відповідні суми штрафних санкцій, що в судовому засіданні не заперечується відповідачем.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 18 червня 2009 року стосовно державного підприємства «Селидіввугілля»» прийнято податкове повідомлення-рішення 0000721840/0 про застосування штрафу в сумі 104619,24 грн. (сума збору за геологорозвідувальні роботи – 209238,47 грн. х 50%) за затримку на 332 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 209238,47 грн.

Правовою підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З огляду на наведене слідує, що однією з умов застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є юридичний факт сплати податкового боргу з порушенням встановлених строків, а кількість днів затримки розраховується з дня гранічного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по день його сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом, окрім спірного податкового повідомлення-рішення 0000721840/0 від 18 червня 2009 року, прийняті повідомлення, якими ДПІ повідомлене державне підприємство «Селидіввугілля» про зарахування сплачених підприємством за перший та другий квартали 2009 року сум податкових зобов’язань з плати за користування надрами на погашення податкового боргу та пені відповідно до абз. 2 п.п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

1)          № 10521001077230 від 19.03.2009 року про зарахування сплати податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи за 1-й квартал 2009 р., сплаченого платіжним дорученням № 3743 від 19.03.2009 року у сумі 427229,40 грн., на погашення податкового боргу у сумі 424599,15 грн. та пені – 2630,25 грн.; при цьому в графі «призначення платежу» даного платіжного доручення (як вбачається з виписки операцій за день за особовим рахунком позивача за 19.03.2009 р., 05.06.2009 р., 11.06.2009 р.) позивачем зазначено: «…збор за геологоразведку за 1-й кв. 2009г. по сроку 19.03.09..»;

2)          № 105210010199758 від 09.06.2009 року про зарахування сплати податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи за 2-й квартал 2009р, сплаченого платіжним дорученням № 6046 від 05.06.2009 року у сумі 100000,00 грн. на погашення податкового боргу у сумі 96750,60 грн. та пені – 3249,40 грн.; при цьому в графі «призначення платежу» даного платіжного доручення позивачем зазначено: «…збор за геологоразведку за 2-й кв. 2009г. по сроку 05.06.09..»;

3)          № 105210010200397 від 12.06.2009 року про зарахування сплати податкового зобов’язання зі збору за геологорозвідувальні роботи за 2-й квартал 2009р, сплаченого платіжним дорученням № 6280 від 11.06.2009 року у сумі 205247,35 грн. на погашення податкового боргу у сумі 197188,15 грн. та пені – 8059,20 грн.; при цьому в графі «призначення платежу» даного платіжного доручення позивачем зазначено: «…збор за геологоразведку за 2-й кв. 2009г. по сроку 11.06.09..».

Таким чином, позивачем у призначенні платежу не зазначалося про сплату пені, тобто ДПІ самостійно змінено призначення платежу та частина грошових коштів (2630,25 грн., 3249,40 грн. та 8059,20 грн.) направлена на погашення пені.

У відповідності до абзацу першого преамбули та п. 19.6 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючими органами, закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов’язання встановлені зазначеним законом у п. 5.3.1 ст. 5 та передбачають обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

В силу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

На підставі п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976) реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

У відповідності до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами)— у рівних пропорціях.

Виходячи з аналізу даного пункту статті суд вважає за необхідне зазначити, що приписи наведеної вище норми Закону не визначають коло осіб на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

При цьому норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного вище Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків, в тому числі і на складення та надіслання платнику податків повідомлення про зміну напрямку платежу, але у випадку, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (тобто податкового зобов’язання, несплаченого у встановлений строк – п. 1.3 ст.1 цього ж Закону), а не поточного податкового зобов’язання.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. У відповідності до норм ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу – виключно за рішенням суду.

З огляду на зазначені норми діючого законодавства, суд дійшов до висновку щодо відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, дії ДПІ зі зміни призначення платежів та направлення частини грошових коштів на погашення пені (відповідно до платіжних доручень № 3743 від 19.03.2009 р.; № 6046 від 05.06.2009 р.; № 6280 від 11.06.2009 р., на суми, відповідно, 2630,25 грн., 3249,40 грн. та 8059,20 грн.) є протиправними, а повідомлення № 10521001077230 від 19.03.2009 року, № 105210010199758 від 09.06.2009 року, № 105210010200397 від 12.06.2009 року підлягають визнанню недійсними.

Стосовно нарахування штрафних санкцій відповідно до акту перевірки № 367/122-15/33426253 від 17 червня 2009 року та податкового повідомлення-рішення 0000721840/0 про застосування штрафу від 18 червня 2009 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи до уваги відсутність у органу Державної податкової служби права на самостійну зміну призначення платежів, сплачуваних платником податків у погашення поточних податкових зобов’язань, відповідно, дії відповідача з направлення грошових коштів позивача відповідно до платіжних доручень № 3743 від 19.03.2009 р., № 6046 від 05.06.2009 р., № 6280 від 11.06.2009 р., на суми, відповідно, 40396,06 грн., 96750,60 грн., 60082,68 грн., у погашення податкового боргу за третій квартал 2008 року, не узгоджуються з нормами діючого законодавства.

Таким чином, податковий борг за 3-й квартал 2008 року у загальній сумі 197229,34 грн. (40396,06 грн. + 96750,60 грн. + 60082,68 грн.) позивачем фактично не сплачений, а тому у ДПІ в даному випадку відсутні правові підстави для застосування норм підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки право ДПІ на застосування даних штрафних санкцій виникне в момент сплати Державним підприємством вказаних грошових сум.

З огляду на наведене, нарахування штрафних санкцій у сумі 98614,67 грн. є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення 0000721840/0 від 18.06.2009 року підлягає визнанню недійсним у цій частині.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому порушене право Державного підприємства підлягає захисту у встановлений ним спосіб.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 3 гривні 40 коп.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення від 18 червня 2009 року № 0000721840/0, визнання недійсними повідомлень № 105210010177230 від 21.03.2009 року, № 105210010199758 від 09.06.2009 року, № 105210010200397 від 12.06.2009 року – задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 17 червня 2009 року № 000072184 в частині застосування до державного підприємства «Селидіввугілля» штрафних санкцій у розмірі 98614,67 грн.

Визнати повністю недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 21.03.2009 року № 105210010177230.

Визнати повністю недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 09.06.2009 року № 105210010199758.

Визнати повністю недійсним повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 12.06.2009 року № 105210010200397.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селідове, вул. Карла Маркса, 41; р/р 26003301490817 у філії «Відділення Промінвестбанку у м. Селідове Донецької області», МФО 334312, ЄДРПОУ 33426253) 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 11 грудня 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 16 грудня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Чучко В.М.