Ухвала суду № 75150479, 25.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/4141/2012 Головуючий у І інстанції Дудар Т.В.Провадження № 11/780/9/18 Доповідач у 2 інстанції Полосенко В. С.Категорія 3 25.06.2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Полосенка В. С.

суддів - Гайдай Р. М., Орла А. І.

з участю прокурора - Кравчук Л.В.

захисників - Березуцького Ю.В., Дзюби О.О.

засудженого - ОСОБА_4

розглянула у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_4 - Виноградова М.Г., засудженого ОСОБА_4 та потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Березанського міського суду Київської області від 15 травня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживаючого в АДРЕСА_1, гр.України, з неповною середньою освітою, працюючого до взяття під варту покрівельником «Укрдахбуд» в м.Києві, неодруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 185 КК України та засуджено за п.п.6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК України - на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 185 КК України - на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 остаточно засуджено на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком ОСОБА_8 засуджено за п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК України - на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 185 КК України - на 4 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 263 КК України - на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 остаточно засуджено на 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 по 1726 грн. з кожного, у відшкодування матеріальної шкоди та по 150 000 грн. з кожного, у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 судові витрати по 2 984, 62 грн. з кожного на користь держави.

Закрито провадження за цивільним позовом ОСОБА_9

Вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Вирок щодо ОСОБА_8 апеляційним судом не переглядається, оскільки він набрав законної сили.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_8 та ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за наступних обставин.

У вересні 2006 р. ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_10 несправний пістолет з барабаном, який останній купив в 90-х роках в Дніпропетровській області, який ОСОБА_8 відремонтував та зберігав вдома та носив при собі.

Також ОСОБА_8 зберігав у себе та збував ОСОБА_11 бойові припаси (патрони калібру 9 мм), які він виготовляв шляхом переробки патронів з резиновою кулею на бойові.

Крім того 4.09.2008 р. ОСОБА_8 у співучасті із ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 скоїли таємне викрадення майна ОСОБА_13 поєднане з проникненням у її житло, що завдало значної шкоди потерпілій за наступних обставин.

4.09.2008 близько 18 год. ОСОБА_12 приїхав до ОСОБА_10 додому, де вже знаходилися ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Всі разом поїхали до будинку ОСОБА_13 по АДРЕСА_2.

ОСОБА_10 разом із ОСОБА_4, зайшовши до домоволодіння ОСОБА_13 за допомогою металевої монтировки, обшукали будинок, де ОСОБА_10 під ванною знайшов коробку з грошима. ОСОБА_4 також знайшов у будинку певну суму грошей. Знайдені гроші вони склали в сумку, яку знайшли в будинку та через город повернулися до автомобіля. Кожному дісталося близько 800 доларів США та приблизно по 10 000 грн.

Крім того, 7.11.2008 р. ОСОБА_8 у співучасті з ОСОБА_4 вчинили за попередньою змовою між собою напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також умисне вбивство ОСОБА_14 з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб з метою приховати інший злочин та полегшити його вчинення за наступних обставин.

Так, 7.11.2008 ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 узгодили між собою план злочину, який полягав в тому, що вони їдуть до будинку ОСОБА_9, біля якого ОСОБА_10 їх залишає, їде від будинку і чекає дзвінка, щоб забрати з викраденим майном. ОСОБА_4 та ОСОБА_8 оглядають місцевість та двір, і коли зовні нічого не буде свідчити, що у приміщенні будинку хтось є, проникають до будинку, потім викрадають з нього гроші та цінності, телефонують ОСОБА_10 і той швидко приїздить та забирає їх від місця скоєння злочину.

7.11.2008 р. близько 18год. ОСОБА_10, використовуючи службовий автомобіль марки «КАМАЗ-5511» д.н.з. НОМЕР_5, на якому працював в ДП «Куміп» м. Києва, привіз ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на вул. Леніна, та, залишивши їх неподалік зупинки громадського транспорту «Лікарня», від'їхав.

ОСОБА_4 та ОСОБА_8, прийшовши до буд. АДРЕСА_3, діючи за раніше розробленим планом, оглянули прилеглу до жилого будинку територію і побачивши, що світла в будинку не було, вирішили, що мешканці відсутні.

Після цього, ОСОБА_4, перелізши через паркан, підійшов до одного з вікон будинку, а ОСОБА_8 підійшов до вхідних дверей.

ОСОБА_4 за допомогою металевої фомки, яку приніс із собою для полегшення скоєння злочину, розбив віконне скло, після чого, діючи з відома та згоди ОСОБА_10, ОСОБА_8, з метою таємного викрадення чужого майна, проник у приміщення будинку.

Слідуючи до вхідних дверей будинку, щоб відчинити їх та надати можливість ОСОБА_8 проникнути в будинок, ОСОБА_4 раптово побачив у прихожій ОСОБА_14, яка почала кричати та кликати на допомогу.

Зрозумівши, що їх спільні з ОСОБА_8 злочинні дії помічені, однак бажаючи довести злочин до кінця та заволодіти майном, ОСОБА_4, діючи за межами спільного зговору з ОСОБА_10 на таємне викрадення майна, не кинувся тікати, а, навпаки, маючи намір на застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, вчинив напад на ОСОБА_14, в ході якого на ґрунті спонукань до наживи, з наміром приховати вчинення злочину та полегшити його вчинення, з метою умисного вбивства завдав приблизно 9 ударів металевою фомкою в життєво важливий орган, в область голови ОСОБА_14

Внаслідок отриманих ударів ОСОБА_14 втратила свідомість та впала на підлогу. Тим часом ОСОБА_4 відчинив вхідні двері та впустив до будинку ОСОБА_8, повідомивши йому, що у будинку є власниця, але вона не зможе завадити вчинити злочин, оскільки він її вбив.

ОСОБА_8 схвалив дії ОСОБА_4 і тим самим вступив з ним у злочинний зговір, що виходив за межі зговору з ОСОБА_10, яким охоплювалося скоєння крадіжки, без застосування насильства. Тим самим, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 почали діяти на власний розсуд, бажаючи заволодіти майном у відкритий спосіб, шляхом скоєння вбивства і саме так усунути перешкоди для доступу до майна, а також запобігти можливості повідомити про їх дії у майбутньому до правоохоронних органів.

Приблизно через декілька хвилин, ОСОБА_8, шукаючи у приміщенні гроші та цінності, помітив, що ОСОБА_14 прийшла до свідомості та почала кричати і кликати на допомогу.

Продовжуючи втілення в дію спільного з ОСОБА_4 задуму, спрямованого на заволодіння чужим майном та усунення перешкод для цього, діючи узгоджено з ОСОБА_4, виходячи за межі спільного з ОСОБА_10 зговору на таємне викрадення майна, бажаючи заволодіти майном, незважаючи ні на які перешкоди та маючи намір на застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, діючи на ґрунті спонукань до наживи, з наміром приховати скоєний злочин та полегшити його вчинення, дістав вогнепальну зброю невстановленого зразка, споряджену бойовими набоями калібру 9 мм, яку носив при собі, не повідомляючи про це ні ОСОБА_10, ні ОСОБА_4, і з метою умисного, протиправного заподіяння смерті, діючи з відома та згоди ОСОБА_4, здійснив постріл в область голови ОСОБА_14

Внаслідок спільних та узгоджених дій ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які виходили межі зговору з ОСОБА_10 на таємне викрадення майна, ОСОБА_14, з корисливих мотивів, з наміром приховати вчинений злочин та полегшити його вчинення, заподіяно тілесні ушкодження, які потягнули смерть потерпілої.

Усунувши перешкоди для вчинення злочину, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 продовжили обшукувати будинок, однак знайти гроші та цінні речі не змогли, тому ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_10, який, відповідно до домовленості, прибув до будинку на автомобілі марки «Опель-вектра» д.н.з. НОМЕР_4 та відвіз їх від місця вчинення злочину, при цьому не знав та, по обставинам справи, не міг знати про вчинення ними вбивства ОСОБА_14

В апеляції захисник Виноградов М.Г. просить вирок щодо ОСОБА_4 змінити, а саме змінити кваліфікацію злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_4 та перекваліфікувати його дії з ч.4 ст. 187, ч.2 ст.15, п.п.6,9,12 ст. 115 КК України на ч.2 ст.15, ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання в межах санкцій ч.3 ст. 185 та ч.2 ст.15, ч.3 ст. 186 КК України, а також зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання 15 років 3 місяці та 19 днів, у відповідності до вимог ч.5 ст. 72 КК України та звільнити ОСОБА_4 з під варти.

В обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_4 та зазначив, що вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України по епізоду крадіжки грошових коштів з будинку ОСОБА_13 він не оспорює, разом з тим, не погоджується з обставинами вчинення злочину, які викладені у вироку та кваліфікацією дій ОСОБА_4 за п.п.6,9,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, оскільки ОСОБА_4 заперечує, що наносив потерпілій ОСОБА_14 удари монтировкою по голові, а покази, якими він оговорив себе, засуджений давав під незаконним впливом слідчого, а тому вони не можуть братися до уваги судом, при цьому, матеріали справи не містять будь яких об'єктивних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 монтировкою завдавав удари потерпілій, а самої монтировки як знаряддя вчинення злочину знайдено не було.

Вважає, що дії ОСОБА_4 по епізоду від 7.11.2008р. неправильно кваліфіковані, оскільки нічим не підтверджено факт домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на вбивство ОСОБА_14, а також факт завдання ОСОБА_4 ударів монтировкою по голові ОСОБА_14 саме ОСОБА_4

Вказує, що в матеріалах кримінальної справи немає жодного доказу на підтвердження того що ОСОБА_8 діяв з відома та зі згоди ОСОБА_4, при цьому судом не було враховано те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8, прийшовши до будинку ОСОБА_9, вважали, що мешканці в будинку відсутні, а тому не могли мати умислу та домовленості на вбивство ОСОБА_14, а також узгоджувати свої дії по її вбивству, а також не враховано те, що смерть ОСОБА_14 настала від кульового вогнепального поранення голови, а вогнепальна зброя були лише у ОСОБА_8, яку він носив при собі, не повідомляючи про це ні ОСОБА_10 ні ОСОБА_4, що також підтверджує те, що кваліфікація дій ОСОБА_4 за п.п.6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України є неправильною.

Стверджує, що судом не враховано той факт, що обшукуючи будинок ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 не змогли знайти гроші та цінні речі, тобто ніяке майно не вилучали, а тому вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 186 КК України.

Крім того, автор апеляції зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_4 не було враховано його особу, характер та ступінь його участі у скоєних злочинах та обставин при яких вони вчинялися, та як наслідок призначене максимально можливе покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є занадто суворим та не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Також вказує на те, що строк попереднього ув'язнення ОСОБА_4 необхідно рахувати з 6.01.2009р. по 25.05.2009р. - день за день, з 26.05.2009р. по 14.05.2013р. день за два з 15.05.2013р. по 19.05.2014р. день за день та з 20.05.2014р. по 15.05.2017р. день за два, та необхідно звільнити ОСОБА_4 з під варти, оскільки строк попереднього ув'язнення перевищує співвідношення, визначене ч.5 ст. 72 КК України, а також строк покарання у виді 15 років позбавлення волі, який призначений судом.

Засуджений ОСОБА_4 просить вирок щодо нього змінити, а саме змінити кваліфікацію його дій на ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання в межах санкцій ч.2 ст.15, ч.3 ст. 186 та ч.3 ст.185 КК України, зарахувати йому в строк відбування покарання 15 років 3 місяці та 19 днів на підставі ст. 72 КК України та звільнити його з під варти.

Обґрунтовуючи апеляцію, посилається на незаконність вироку та зазначає, що він не мав умислу та домовленості з ОСОБА_8 на вбивство ОСОБА_14, оскільки вони вважали, що в будинку нікого немає, а тому не могли домовитися завчасно та зазначив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 здійснював постріл в ОСОБА_14 з відома та згоди апелянта. Крім того підсудний заперечує, що наносив ОСОБА_14 удари монтировкою по голові та вважає твердження суду про те, що тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть потерпілої заподіяно внаслідок спільних та узгоджених дій ОСОБА_4 та ОСОБА_8 - неправомірним, оскільки смерть потерпілої настала від кульового вогнепального поранення голови, а вогнепальна зброя була лише у ОСОБА_8, яку він носив при собі, не повідомляючи про це ні ОСОБА_10 ні ОСОБА_4, а тому вважає кваліфікацію за п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України неправильною та вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 15, ч.3 ст.186 КК України.

Вважає, що призначене йому покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна є занадто суворим, визначеним без врахування його особи, характеру та ступеню його участі у скоєних злочинах а також обставин, при яких вчинялися злочини.

Крім того апелянт зазначає, що строк відбування покарання, у відповідності до положень ч.5 ст.72 КК України, йому слід рахувати з 6.01.2009 року з моменту його затримання за підозрою у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 140 ч.2 ст. 142 КК України (в ред.1960 року) та зарахувати строк попереднього ув'язнення за правилами ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання, який складає 15 років 3 місяці та 19 днів та звільнити його з під варти.

В апеляції потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважають вирок в частині закриття провадження за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_9 незаконним та зазначають, що після смерті батька ОСОБА_9, який був потерпілим по даній кримінальній справі, ними було подано до суду заяви про залучення їх до участі у справі як правонаступників та вони просили стягнути кошти, які ОСОБА_9 просив стягнути у цивільному позові.

Також апелянти просять вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Вирок щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України по факту крадіжки грошей у потерпілої ОСОБА_13 та щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні злочинів за які він засуджений, не оспорюються, а тому судом не перевіряються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4, його захисника Березуцького Ю.В. в підтримку своїх апеляцій, пояснення адвоката Дзюби О. О., який підтримав апеляції засудженого та захисника, думку прокурора Кравчук Л.В., яка заперечувала проти задоволення апеляцій, вважає вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6, 9, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України, за обставин встановлених судом та викладених у вироку, ґрунтуються на доказах, ретельно перевірених під час судового слідства, які отримали належну оцінку і є обґрунтованими.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні вказаних злочинів, його вина підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні і наведеними у вироку доказами, а саме: його показаннями на досудовому слідстві ( т.3 а.с.335-347, т.4 а.с.140-145)) з яких видно, що ОСОБА_4 після проникнення до помешкання ОСОБА_9, побачив силует в кімнаті і наніс декілька ударів по ньому монтировкою, почув як від ударів тіло впало, потім відкрив двері і впустив ОСОБА_8, який бачив потерпілу, що лежала на підлозі, грошей в будинку вони не знайшли і через деякий час ОСОБА_8 почав кричати щоб вони втікали з будинку, бо він застрелів жінку; показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що 7.11.2008р. близько 19 години в своєму будинку він свою дружину ОСОБА_14 на підлозі поряд з диваном, біля , голови якої було дуже багато крові, а в кімнатах будинку - безлад, по приїзду швидкої була констатована смерть ОСОБА_14 ; показаннями потерпілої ОСОБА_7 про те, що про смерть матері ОСОБА_14 вона дізналася по телефону від батька, під час прибирання в будинку вона вивила, що з будинку зникли її дві сережки, золота каблучка, розірваний золотий ланцюжок та 120 гривень; показаннями потерпілої ОСОБА_6 про те, що приїхавши на наступний день після вбивства матері до батьківського будинку вона бачила безлад, всі пакети та сумки з речами були розірвані та розкидані; показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що 07 листопада 2008 року, приблизно о 19 год. від сестри дізналася про вбивство матері; показаннями свідка ОСОБА_10 даними в судовому засіданні про те, що на службовій машині «Камаз» в темну пору доби він підвозив ОСОБА_8 та ОСОБА_4 до зупинки «Лікарня» у смт. В. Димерка, через годину йому зателефонував ОСОБА_8 та попросив забрати на перехресті вул. Леніна та Щорса у смт. В. Димерка, взяши вдома свій власний автомобіль «Опель-вектра» ОСОБА_10 поїхав на зустріч з ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які на той час уже чекали його на дорозі, в машині ОСОБА_8 повідомив, що «вбив бабушку», при цьому на руках ОСОБА_8 він бачив кров, ОСОБА_4 сидів у машині позаду і нічого не говорив; показаннями свідка ОСОБА_10 на досудовому слідстві оголошених в судовому засіданні (Т. 4 а.с. 54-59) про те, що на початку листопада 2008 року він разом зі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вирішили скоїти крадіжку з будинку ОСОБА_9, в день крадіжки ОСОБА_10 підвіз ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на автомобілі КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_5 та висадив їх неподалік від Великодимерської лікарні, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 пішли до будинку ОСОБА_9, а він на автомобілі поїхав до початку провулку Леніна, щоб проїхати перед будинком, коли ОСОБА_4 повинен був розбити віконне скло, а потім точної години не пам»ятає, йому подзвонив ОСОБА_8, який сказав, щоб він терміново забирав їх, так як він «замочив бабулю», він відразу вже на іншому автомобілі - «Опель-Вектра», д.н.з. НОМЕР_4 поїхав по ОСОБА_8 та ОСОБА_4, яких забрав на перехресті вулиць Леніна та Щорса, смт. Велика Димерка, в машині ОСОБА_8 ще раз сказав, що він застрелив в будинку жінку, на його руках була кров; показаннями свідка ОСОБА_11 на досудовому слідстві ( т.3. а.с. 322-323) про те, що в листопаді 2008 року при зустрічі з ОСОБА_8 останній йому розповів, що разом зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_4 та ще одним чоловіком, скоїв крадіжку з будинку в смт. В. Димерка Броварського району під час якої . застрелив якусь жінку похилого віку, яка побачила його обличчя; показаннями свідка ОСОБА_16, даних ним на досудовому слідстві (т. 5, а. с. 36-43), про те, що , 07 листопада 2008 року він знаходився у складі СОГ Броварського РВ, з якою він виїжджав на місце події після надходження повідомлення про вбивство ОСОБА_14 в смт. В. Димерка, в ході розслідування справи було встановлено, що до даного злочину, згідно оперативних даних причетні: ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, під час допиту ОСОБА_10 останній дав показання про те, що він спільно зі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 спланували скоїти крадіжку з будинку подружжя ОСОБА_9, в будинок мали проникати ОСОБА_4 та ОСОБА_8, а він після скоєння крадіжки мав забрати їх автомобілем, коли йому зателефонував ОСОБА_8 з вимогою терміново забрати їх від будинку, він автомобілем приїхав в обумовлене місце, в автомобілі ОСОБА_8 повідомив, що убив ОСОБА_14, також у Вінницькому СІЗО він проводив перший допит ОСОБА_4, який перед допитом спілкувався зі своїм адвокатом за показаннями ОСОБА_4 він спільно з ОСОБА_8.з метою скоїти крадіжку проникли в будинок родини ОСОБА_9, в будинку виявилась жінка, яку ОСОБА_4 з переляку почав бити монтировкою, під час того як він шукав гроші в будинку, ОСОБА_8 застрелив жінку; даними протоколу огляду місця події від 07.11.2008 р. з фототаблицею та схемою до протоколу, з яких вбачається, що під час огляду будинку АДРЕСА_3, в прихожій кімнаті виявлено труп ОСОБА_14 з чисельними ушкодженнями в області голови, обстановка в будинку порушена, речі з шаф та тумбочок розкидані на підлозі, встановлено спосіб проникнення в будинок - шляхом розбиття віконного скла, крім цього в ході даного огляду було виявлено та вилучено газовий балончик «Терен-4» (Т. 1 а.с. 46 - 52; 53-57); даними протоколу огляду речових доказів від 27.11. 2008 р., відповідно до якого оглянуто металевий балончик сірого кольору з пластиковим ковпачком чорно-червоного кольору, з написом «діє миттєво Терен-4», який визнаний речовим доказом і приєднаний до матеріалів кримінальної справи (Т. 1, а.с. 61-62); даними протоколу огляду місця події від 08.11. 2008 р. з фототаблицею, згідно якого вбачається, що оглянуто домоволодіння АДРЕСА_3, в ході огляду на стіні будинку, під вікном з розбитим склом, виявлено сліди ковзання та два відбитки слідів взуття, схожих на підошву чоловічих туфель, гіпсові зліпки яких були вилучені з місця події (Т. 1 а.с. 64-67); даними протоколу очної ставки від 09.04. 2009 р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, в ході якої ОСОБА_10 підтвердив свої показання повідомивши, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 запропонували йому скоїти крадіжку з будинку подружжя ОСОБА_9, у цей же день він відвіз ОСОБА_8та ОСОБА_4 до Великодимерської лікарні і вони пішли до будинку ОСОБА_9, а він повернувся додому, згодом зателефонував ОСОБА_8 і сказав, що їх необхідно терміново забрати, від ОСОБА_8 він дізнався, що останній застрелив жінку похилого віку з револьвера, який перед цим відремонтував , при цьому, руки ОСОБА_8 були в крові (т. 3 а.с. 326-329); даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 02.06. 2009 р., з якого вбачається, що ОСОБА_10 на місці показав і розповів, де саме в смт. В. Димерка він висадив з автомобіля ОСОБА_8 та ОСОБА_4, вказав на будинок АДРЕСА_3, пояснив, що саме з даного будинку він, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 планували скоїти крадіжку, після цього вказав на перехрестя вул. Щорса та пров. Леніна та пояснив, що саме на цьому перехресті до нього в автомобіль сіли ОСОБА_8 та ОСОБА_4, і що саме на цьому місці ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_10, що застрелив в будинку жінку(т. 4 а. с. 41 - 42); даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 29.05. 2009 р., з якого вбачається, що ОСОБА_4 на місці показав і розповів, де саме ОСОБА_10 висадив його та ОСОБА_8 з автомобіля в районі Великодимерської лікарні на вул. Леніна, яким саме шляхом ОСОБА_4 та ОСОБА_8 йшли до будинку подружжя ОСОБА_9, вказав на місце, де ОСОБА_10 забрав його та ОСОБА_8 на автомобілі (т. 4 а. с. 124 - 126); переглянутими судом відеозаписами проведення слідчих дій, а саме відтворення обстановки та обставин події від 02 червня 2009 року та 29 травня 2009 року (т. 19); висновком експерта № 65/604-08 від 26.01. 2009 р., відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_14 виявлено: рану з ознаками вхідного вогнепального поранення на межі тім'яної та потиличної ділянок, дірчастий перелом лівої тім'яної кістки, дірчасте пошкодження твердої мозкової оболонки, пошкодження речовини головного мозку у вигляді каналу, з'єднуючого вхідний і вихідний вогнепальні отвори, з розтрощенням мозкової речовини, рідкої крові в шлуночках мозку, дирчастого перелому в області середньої черепної ямки та правої скулової кістки, рани з ознаками вихідного вогнепального отвору в правій щічній області; дев'ять забійних ран на волосяній частині голови та в області лівої вушної раковини, багатооскольчатий перелом потиличної кістки зліва з пошкодженням пірамідки лівої скроневої кістки, дифузних субарахноїдальних крововиливів в області лівої потиличної долі, які відповідно відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, рваних ран 2 та 3 пальців лівої кисті, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, та ділянки саден в лівій щоковій та навколовушних областях, в проекції грудини, 2 крововиливів в області правого надпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Смерть потерпілої ОСОБА_14 наступила від наскрізного кульового вогнепального поранення голови з пошкодженням кісток черепа та головного мозку. Наскрізне кульове вогнепальне поранення голови з ушкодженням кісток черепа і головного мозку відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя і перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. (т. 1 а.с. 72-73); актом судово-медичного дослідження № 319-мк від 10 грудня 2008 року, з якого вбачається, що на клапті шкіри від трупа ОСОБА_14 з «раною № 3», рана, яка є вхідною, вогнепальною і виникла від дії вогнепального снаряду, до складу якого входила мідь при пострілі з вогнепальної зброї. Постріл було здійснено з близької дистанції, про що свідчить наявність кіптяви пострілу навколо рани. Рана з правої щічної області за своїми морфологічними особливостями є вогнепальною вихідною. Дефект виявлений на лівій тім'яній кістці склепіння черепа виник від дії вогнепального снаряду, кулі, при пострілі з вогнепальної зброї та є вихідним. Дефект, виявлений в ділянці передньої поверхні правої луски скроневої кістки за своїми морфологічними особливостями є вихідним вогнепальним. На клапті шкіри «з ранами № 6-11» виявлено сім ран, які за своїми морфологічними особливостями виникли від дії предмету (можливо тупого), який мав колюче-рублячі властивості з дугоподібною гранню (т. 1 а.с. 80-84); висновком комплексної амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи № 530 від 27 травня 2009 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому стані. Тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у нього не виявлено. Він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру він не потребує. ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту не перебував (т. 1 а.с. 264); іншими вказаними у вироку доказами.

Наведеним у вироку доказам суд дав належну юридичну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.4 ст. 187, п.п.6,9,12 ч.2 ст. 115, 185 ч.3 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством небезпечним для життя і здоров»я особи, яка зазнала нападу із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень вчиненого за попередньою змовою групою осіб, за ознаками умисного вбивства ОСОБА_14 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з метою приховати інший злочин та полегшити його вчинення, за ознаками таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілій ОСОБА_13

Посилання ОСОБА_4 на те, що він ударів монтировкою потерпілій ОСОБА_14 не наносив, те що у злочинах щодо ОСОБА_14 брав участь ОСОБА_17 судом перевірялися і не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються як показаннями самого ОСОБА_4 на досудовому слідстві, які він давав в присутності адвоката ( т.3 а.с. 335-347, т.4 а.с. 140-145) про те, що саме він наносив удари монтировкою по силуету потерпілої, постановою слідчого від 5.11.2009р., якою відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_17 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_4 суд обґрунтовано на підставі зібраних доказів встановив, що ОСОБА_4 і ОСОБА_8 мали умисел на заволодіння грошима потерпілої ОСОБА_14, при цьому, ОСОБА_4 в будинку металевою монтировкою завдав потерпілій велику кількість ударів по голові, яка є життєво важливим органом, після чого впустив ОСОБА_8, з яким продовжили шукати гроші, коли через деякий час ОСОБА_8 побачив, що потерпіла прийшла до свідомості, здійснив постріл і неї з револьвера, заподіявши кульове наскрізне поранення голови з ушкодженням кісток черепа, від чого згідно висновку експерта настала смерть потерпілої.

Відповідно до роз»яснень, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності». дії , розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи наце, продовжені винною особою з метою заволодіння чужим майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства в залежності від його характеру - як грабіж чи розбій.

Згідно з роз»ясненнями, що містяться у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7.02.2003р. «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров»я» у разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п.6 ч.2 ст.115 та ч.4 ст. 187 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок вчинення взаємоузгоджених спільних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_8, спрямованих на таємне викрадення належного ОСОБА_14 майна, які вийшли за межі домовленості з ОСОБА_10, остання отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла на місці вчинення злочину.

Також, судом вірно вказано, що під час розбійного нападу на потерпілу дії ОСОБА_4 і ОСОБА_8 були об»єднані єдиним умислом, а саме , останні з метою одержати для себе матеріальні блага діяли узгоджено, були озброєні металевою монтировкою та пістолетом, завдавали потерпілій удари вказаним знаряддям по життєво важливому органу - голові, при цьому кожен з них виконав ті дії, які вважав зе необхідне виконати для реалізації цього умислу й досягнення заздалегідь визначеної мети із заволодінням майном потерпілої.

За таких обставин доводи апеляційних скарг засудженого і його захисника щодо невірності кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.4 ст. 187, п.п.6, 9, 12 ч.2 ст. 115 КК України є безпідставними.

Також є безпідставними і доводи вказаних апеляційних скарг щодо суворості призначеного ОСОБА_4 покарання.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_4 судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким, конкретні обставини справи, особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, негативно характеризується, відсутність обставин, що пом»якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання- вчинення злочину щодо особи похилого віку і обґрунтовано призначив покарання у виді максимального строку позбавлення волі.

Призначене ОСОБА_4 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, оскільки буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових злочинів.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційних скарг ОСОБА_4 та його захисника про неправильне зарахування у строк відбування покарання строку попереднього ув»язнення на підставі ст. 72 ч.5 КК України.

Як вбачається з вироку судом у відповідності до вимог ст.72 КПК України ОСОБА_4 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув»язнення з 29.11.2011р. по 14.05.2013р та з 20.05.2014р. по 15.05.2017р. з розрахунку 1 день попереднього ув»язнення за 2 дні позбавлення волі та строк відбування покарання з 15.05.2013р. по 19.05.2014р. з розрахунку 1 день позбавлення волі за 1 день позбавлення волі, строк покарання рахується з 29.11.2011р.

При цьому судом взято до уваги те, що ОСОБА_4 у даній справі 26.05.2009 року був обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд ( т.4 а.с.122), вироком Броварського міськрайонного суду від 29.11.2011р. ОСОБА_4 змінений запобіжний захід на тримання під вартою.

Вказаний строк зарахування є обґрунтованим і відповідає вимогам ст.72 КК України.

Посилання апеляційних скарг про необхідність зарахування ОСОБА_4 часу тримання під вартою з 6.01.2009 року ( час затримання у іншій справі) по 25.05.2009 року, з 26.05.2009 року по 14.05.2013 року не ґрунтується на вимогах закону, оскільки вказані терміни тримання під вартою стосуються іншої кримінальної справи, яка на даний час не розглянута), а строк з 29.11.2011 року по 14.05.2013 року зарахований.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що вирок в частині доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за які він засуджений, правильності кваліфікації його дій та призначеного покарання, є законним і обґрунтованим, тому апеляційні скарги засудженого і його захисника задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги потерпілих в частині необхідності направлення справи на новий судовий розгляд з підстав необхідності дослідження додаткових доказів, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки доказами зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні, винуватість засуджених доведена повністю.

Що стосується доводів потерпілих про неправильне вирішення цивільного позову при постановленні вироку, то вони є слушними.

Разом з тим, як убачається з рішення Березанського міського суду Київської області від 22.02.2018., яке набрало законної сили, позов ОСОБА_7 задоволено частково та стягнуто на її користь матеріальну шкоду з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відповідно в сумі по 4181 грн. 89 коп. з кожного.

Тому підстав для скасування вироку в частині закриття провадження за цивільним позовом, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника Виноградова М.Г., потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Березанського міського суду Київської області від 15 травня 2017 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

Головуючий:

Судді: