Постанова № 75150411, 05.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/596/18 Головуючий у І інстанції Кириченко В. І.Провадження № 22-ц/780/2619/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 05.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

(у порядку письмового провадження)

05 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача - ОСОБА_1, суддів Волохова Л.А. та Матвієнко Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною заявою, однак ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2018 року у видачі судового наказу було відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що подана заява відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України, через що вважає відмову суду у видачі судового наказу безпідставною.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи та вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України, через що підстави для видачі судового наказу відсутні.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просила видати судовий наказ про стягнення на її користь з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2018 року у видачі судового наказу відмовлено, оскільки заявницею заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 161 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України.

Згідно п.5 ч.1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ОСОБА_2 правомірно заявила вимогу про видачу судового наказу, скориставшись своїм правом, передбаченим п.5 ч.1 ст.161 ЦПК України та ст. 184 СК України, а судом першої інстанції помилково застосовано положення п.4 ч.1 ст.165 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 правомірно заявила вимоги про видачу судового наказу, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, через що ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 259, 374, 379 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 04 травня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: