
Справа № 362/2232/17 Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/2293/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 03.07.2018
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: - ОСОБА_1,
суддів: Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,
при секретарі Немудрій Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», в особі Дніпровського регіонального відділення, про визнання іпотечного договору припиненим, -
в с т а н о в и л а :
Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати іпотечний Договір №16-03/ПВ/2008-3 від 21 липня 2008 року між його померлим батьком ОСОБА_3 та ПАТ «Мегабанк», як Іпотекодержателем, в особі заступника директора Дніпропетровського центрального регіонального відділення, предметом якого була земельна ділянка площею 0,1099 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №3221455300:01:010:0061, яка розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Глевахівська селищна рада, смт.Глеваха, вулиця Гетьманська, 4, припиненим, зняти заборону з її відчуження, реєстраційний номер обтяження - 7604597, та виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку цієї земельної ділянки.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 21 липня 2008 року між його довірителем та відповідачем був укладений Іпотечний Договір №16-03/ПВ/2008-з, яким забезпечувалося виконання його батьком ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором №16-03/ПВ/2008 від 21.07.2008 року, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 35 000 доларів США строком від 21.07.2008 року до 20.07.2016 року.
06 травня 2014 року батько помер. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом №772 від 20.02.2015 року спадкоємцем майна ОСОБА_3 стала його мати - дружина померлого ОСОБА_4
Таким чином, новим боржником по кредитному договору від 21.07.2008 року №16-03/ПВ/2008 стала дружина померлого ОСОБА_4
Так як новий боржник ОСОБА_4 не має інших джерел отримання доходів, крім мінімальної пенсії і мінімальної заробітної плати, через зростанням тарифів на житлово-комунальні послуги, за електроенергію та газ, підвищенням цін на продукти харчування першої необхідності, на ліки, вона не має фізичної можливості, як спадкоємець, виконувати зобов'язання за кредитною угодою, позивач не надає згоди забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, тому відбулася заміна боржника у кредитному зобов'язанні з ОСОБА_3 на ОСОБА_4, при цьому іпотекодавець ОСОБА_2 не надав згоди кредитору забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, у зв’язку з чим, договір іпотеки від 21 липня 2008 року, укладений між ПАТ «Мегабанк» та позивачем він вважав припиненим.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано іпотечний Договір №16-03/ПВ/2008-з від 21 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Мегабанк» припиненим.
Знято заборону відчуження №7604597 із земельної ділянки, кадастровий №3221455300:01:010:0061, площею 0,1099 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: смт.Глеваха Васильківського району Київської області, вулиця Гетьманська, 4, зареєстровану 21 липня 2008 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим №6136.
Стягнуто з ПАТ «Мегабанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 674 грн. та в дохід держави 606 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 640 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Мегабанк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті боржника за кредитним договором ОСОБА_3 його заміна на спадкоємців фактично не відбулася, оскільки його син - позивач ОСОБА_2 відмовився від спадщини на користь своєї матері, а пред’явлення стягувачем - банківською установою своїх вимог до спадкоємців у визначений законом строк не доведена.
Крім того, іпотекодавець - позивач у справі не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, у зв’язку з чим іпотечний договір підлягає припиненню зі зняттям заборони відчуження іпотечної нерухомості.
Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом помилково застосовано до виниклих правовідносин положення ч.1 ст.523 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим ухвалене рішення, прийнято на основі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи: недоведеності, обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Розглядаючи справу, судом першої інстанції не досліджувалось питання про те, за захистом яких своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів звернувся позивач; чи призводить вимога про визнання припиненим договору іпотеки до поновлення порушених прав позивача; чи є заявлений позивачем позов позовом про захист права або позовом про встановлення юридичного факту; чи може виступати така позовна вимога самостійним предметом спору і відповідно способом захисту або підлягає встановленню лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку»іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.З ЗаконуУкраїни «Про іпотеку»).
Отже, обсяг зобов’язань іпотекодателя визначається як умовами договору іпотеки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює іпотекодатель.
За ч.1 ст.523 Цивільного кодексу Українипорука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Згідно зі ст.598 ЦК Українизобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Іпотечним договором 16-03/ПВ/2008-з від 21.07.2008 року сторони обумовили у п.8.2, що договір закінчує свою дію з припиненням основного зобов’язання та з інших підстав передбачених законодавством.
Судом встановлено, що заява відповідача про свої кредиторські вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_3 датована 6 квітня 2015 року і надійшла доПершої Дніпровської державної нотаріальної контори лише 7 квітня 2015 року(а.с.63), про що зазначено у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Суд дійшов висновку, що після смерті боржника за кредитним договором ОСОБА_3 його заміна на спадкоємців фактично не відбулася, оскільки його син - позивач ОСОБА_2 відмовився від спадщини на користь своєї матері, а пред'явлення стягувачем - банківською установою своїх вимог до спадкоємців у визначений законом строк не доведена, крім того, іпотекодавець - позивач у справі не погодився забезпечувати виконаннязобов'язання новим боржником, у зв'язку з чим іпотечний договір підлягає припиненню зі зняттям заборони відчуження іпотечної нерухомості.
Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки є взаємосуперечливими.
Так, позивач - ОСОБА_2 свої позовні вимоги обґрунтовує ч.1 ст.523 ЦК України (порука або застава, припиняється після заміни боржника). Іншого обгрунтування позовних вимог про визнання іпотечного договору припиненим позивачем не наведено.
Таким чином, відсутні і правові підстави для припинення договору іпотеки в судовому порядку.
При цьому, суд задоволив позов, керуючись ст.609 ЦК України, якою внормовано припинення зобов’язанняліквідацією юридичної особи, а судом застосовано вказану норму права до правовідносин, що мають місце у зв’язку зі смертю фізичної особи - позичальника ОСОБА_3
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Також згідно зі ст.ст.13, 520, 521 ЦК Українизаміна боржника у зобов’язанні відбувається шляхом укладення правочину про заміну боржника, причому у тій самій формі, в якій було укладено правочин, на підставі якого виникло зобов’язання.
Письмовий правочин між ПАТ «МЕГАБАНК» та Позичальником (ОСОБА_3В.) щодо передачі боргу за кредитним договором не укладався, а тому не відбулося переведення боргу на іншу особу у розумінні ст.520 ЦК України і не має підстав для застосування ч.1 ст.523 ЦК України. При цьому сам факт смерті фізичної особи, як вірно зазначив суд першої інстанції, ще не є підставою дляприпинення зобов’язання, так як передбачається передача прав і обов’язків доправонаступника,тобто права та обов’язки боржника переходять де інших осіб (спадкоємців) у зв’язку з універсальним правонаступництвом. Заміна боржника в порядку універсального правонаступництва (спадкування) не тягне припинення заставного зобов’язання і застава, іпотека зберігає свою силу.
Суб’єкт правовідношення є елементом останнього і динамічною категорією, права та обов’язки попереднього суб’єкта, що вибув, переходять до суб’єкта, який його замінює.
Зміна правовідношення полягає в тому, що вона на відміну від припинення правовідношення, яке за будь-яких умов означає припинення правового зв’язку між сторонами і звільнення їх від прав та обов’язків, може відбуватися в різних формах і завжди означає збереження наявного правовідношення з певним обсягом прав та обов’язків у його сторін.
Судом першої інстанції застосовано закон (зокрема ст.ст.523, 608, 609 ЦК України), який не підлягав застосуванню, що відповідно до ч.2 ст.376 свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції не надано правової оцінки тому чи може виступати така позовна вимога, як визнання іпотечного договору припиненим самостійним предметом спору і відповідно способом захисту або підлягає встановленню лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про право цивільне.
Так, припинення правовідношення як спосіб захисту права на практиці застосовуєтьсяу разі розірвання договорів.Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб’єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен був з’ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Припинення іпотеки не передбачено приписами ні ст.523 ЦК України, на яку посилався позивач, а ні ст.609 ЦК України, на підставі якої суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення. Розгляду даного питання має передувати встановлення наявності фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання такого правочину (договору іпотеки) недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в чому конкретно полягає невідповідність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до п.13 ст.265 ЦПК України у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт.
Відповідачем - ПАТ «МЕГАБАНК» 15.09.2017 року на адресу суду було направлено заяву про накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки від 14.09.2017 року. Проте, судом дана заява не розглянута і будь-яке рішення по ній не прийнято.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови.
Колегія суддів з врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів в матеріалах справи вважає необхідним відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Розмір судового збору за подання апеляційної скарги, який сплачено апелянтом, складає 3033 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
З ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мегабанк» підлягає до стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 033 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року скасувати і прийняти постанову, якою в позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», в особі Дніпровського регіонального відділення, про визнання іпотечного договору припиненим відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (№ рахунку 3739006, МФО 351629, код ЄДРПОУ 09804119) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 033 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Судове рішення № 75150397, Апеляційний суд Київської області було прийнято 03.07.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 362/2232/17. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: