Ухвала суду № 75149799, 19.06.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

19.06.2018

Справа№373/2508/14-к

Провадження №1-кп/359/92/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Моргушко Л.В.,

за участю прокурора Гайфуліна О.О., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника – адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника – адвоката ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_7,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні об’єднаного судового провадження за кримінальними провадженнями: №12014110240000394, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2014 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, № 42015110240000013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 275 КК України, та № 42017110000000111, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 272 КК України.

клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про визнання очевидно недопустимим доказом висновку комісійної судової інженерно-технічної експертизи №17/16 від 30.11.2016 року (п. 87 клопотання прокурора про надання доказів обвинувачення, а.с. 160-202 том 17),

в с т а н о в и в :

На розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебуває кримінальне провадження відносно указаних громадян.

В ході судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_3 заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом висновку комісійної судової інженерно-технічної експертизи №17/16 від 30.11.2016 року (п. 87 клопотання прокурора про надання доказів обвинувачення, а.с. 160-202 том 17), зважаючи на те, що однією з підстав проведення експертизи був висновок експерта №4884/5098/14-47, що згідно ухвали суду від 16.05.2018 року указаний висновок експертного дослідження визнано очевидно недопустимим.

З огляду на що вказані докази, на думку захисту, слід визнати недопустимими доказами на підставі п.2 ч.3 ст. 87 КПК України, внаслідок їх очевидної недопустимості.

Обвинувачений ОСОБА_3, та інші обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а також їх захисники підтримали зазначене клопотання та просили його задовольнити з аналогічних підстав.

Потерпіла ОСОБА_7 при розгляді даного клопотання зазначила про необхідність дослідження всіх доказів, що подані прокурором.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання не вбачаючи очевидної недопустимості зазначених захисником доказів та просив їх дослідити.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, вважає, що останнє не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також, відповідно до положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, стаття 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Перевіривши підстави клопотання в нарадчій кімнаті, суд не вбачає очевидної недопустимості указаного доказу – висновку комісійної судової інженерно-технічної експертизи №17/16 від 30.11.2016 року (п. 87 клопотання прокурора про надання доказів обвинувачення, а.с. 160-202 том 17), з наступних підстав.

Так, дійсно згідно ухвали суду від 16.05.2018 року визнано очевидно недопустимим доказом копію висновку експертного дослідження №4884/5098/14-47 зважаючи на те, що в матеріалах справи подано незавірену копію такого висновку, а не оригінал.

В той же час, за матеріалами висновку комісійної судової інженерно-технічної експертизи, не вбачається, що експертами використано саме таку копію, а не оригінал висновку, а тому на думку суду, твердження захисту з цього приводу, є припущеннями. А тому такі припущення не можуть бути підставою для визнання очевидно недопустимим доказом зазначеного висновку комісійної експертизи.

Крім того, суд не може погодитись з твердженнями сторони захисту, зважаючи на їх передчасність та відсутністю відповідних мотивів для прийняття такого рішення судом.

Так, у відповідності до ст.ст. 101, 102 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. В той же час сам висновок судом очевидно недопустимим не визнавався.

Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.

Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Зміст висновку експерта повинен містити, поряд з іншим, і опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом, докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка, обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

З цього приводу судом встановлено, що висновок експерта здійснений на підставі доказів, зібраних в межах досудового розслідування органом досудового слідства, а не на таких, що визнані судом недопустимими.

Щодо наявності висновку, щодо якого визнано недопустимим доказом його копію, то слід зазначити, що остаточно вирішити таке питання можливо лише в нарадчій кімнаті по завершенню судового розгляду.

Таким чином, на думку суду, в разі визнання очевидної недопустимості певних доказів обвинувачення, які використовувались експертом при проведенні дослідження, і останньому не було відомо про їх недопустимість на момент проведення експертизи, вирішення питання про недопустимість такого висновку експерта, як доказу сторони кримінального провадження, підлягає вирішенню в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з урахуванням всіх досліджених судом доказів в кримінальному провадженні.

Крім того, без перевірки інших доказів сторони обвинувачення та в разі наявності і доказів захисту, суд позбавлений можливості встановити всі обставини та підстави проведення таких експертиз, а також матеріали, що використовувались експертами, зважаючи на те, що під час проведення експертиз використовувалась значна кількість речей і документів, в тому числі і протоколів огляду місця події, які судом ще не досліджувались і відносно них не приймалось рішень в порядку, визначеному ч.2 та ч.3 ст. 89 КПК України.

Слід також зазначити, що жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази, в тому числі і висновки експертів, підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі, якими є протоколи процесуальних дій, допит свідків, потерпілих, обвинувачених, документи та речові докази, тощо.

За таких обставин відсутні підстави для визнання під час судового розгляду зазначеного в клопотанні доказу – висновку комісійної судового інженерно-технічної експертизи від 30.11.2016 року недопустимим, а, відповідно до ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та їх оцінка має ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення.

Саме тому на даній стадії судового розгляду, на думку суду, відсутні дані щодо очевидної недопустимості указаного доказу, на які вказує сторона захисту.

За таких обставин, суд вважає вищевказане клопотання таким, що заявлено передчасно, тому на даній стадії судового розгляду клопотання задоволенню не підлягає, такий доказ підлягає дослідженню з подальшим вирішенням його недопустимості в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 94, 101-102, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, про визнання очевидно недопустимим доказом висновку комісійної судової інженерно-технічної експертизи №17/16 від 30.11.2016 року (п. 87 клопотання прокурора про надання доказів обвинувачення, а.с. 160-202 том 17), - залишити без задоволення.

Дослідити зазначений доказ згідно пункту 87 клопотання прокурора про надання доказів обвинувачення в судовому засіданні (а.с. 160-202 том 17).

Вирішити питання недопустимості вказаного доказу в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з врахуванням всіх досліджених судом доказів.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 21.06.2018 року.

Суддя: С.М.Вознюк