Ухвала суду № 75149764, 19.06.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

19.06.2018

Справа№373/2508/14-к

Провадження №1-кп/359/92/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Моргушко Л.В.,

за участю прокурора Гайфуліна О.О., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника – адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника – адвоката ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_7,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні об’єднаного судового провадження за кримінальними провадженнями: №12014110240000394, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2014 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, № 42015110240000013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 275 КК України, та № 42017110000000111, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 272 КК України.

клопотання адвоката ОСОБА_4 – захисника ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_6 – захисника ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_2 – захисника ОСОБА_1 про визнання очевидно недопустимим доказами документів, що були отриманні органом досудового розслідування на підставі протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.04.2014 року (п.п. 55-72 клопотання прокурора про надання доказів обвинувачення),

в с т а н о в и в :

На розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебуває кримінальне провадження відносно указаних громадян.

В ході судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_3 заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами документів, що були отриманні органом досудового розслідування на підставі протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.04.2014 року (п.п. 55-72 клопотання прокурора про надання доказів обвинувачення), зважаючи на те, що сам протокол від 30.04.2014 року судом визнано очевидно недопустимим доказом разом з додатком до нього.

Також адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 заявили відповідні клопотання з цього приводу щодо очевидної недопустимості документів з аналогічних підстав.

З огляду на що вказані докази, на думку захисту, слід визнати недопустимими доказами на підставі п.2 ч.3 ст. 87 КПК України, внаслідок їх очевидної недопустимості.

Обвинувачений ОСОБА_3, та інші обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а також їх захисники підтримали зазначене клопотання та просили його задовольнити з аналогічних підстав.

Потерпіла ОСОБА_7 при розгляді даного клопотання зазначила про необхідність дослідження всіх доказів, що подані прокурором.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання не вбачаючи очевидної недопустимості зазначених захисником доказів та просив їх дослідити.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання, вважає, що останні не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також, відповідно до положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, стаття 87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Перевіривши підстави клопотань в нарадчій кімнаті, суд вважає, що таких для визнання зазначених вище доказів очевидно недопустимими немає.

Так, дійсно згідно ухвали суду від 29.05.2018 року указаний протокол про тимчасовий доступ від 30.04.2018 року визнано очевидно недопустимим доказом.

В той же час, документи, що були наведені захисником в переліку щодо очевидної недопустимості яких заявлено клопотання, не всі були отримані саме у зв’язку з виконанням ухвали слідчого судді та внаслідок вчинення такої процесуальної дії, як тимчасовий доступ до речей і документів,відображеної зазначеному протоколі.

Їх походження ще слід встановити в ході судового розгляду даного судового провадження.

З цього приводу, суд не може погодитись із позицією захисту та визнати перелічені документи такими, що є очевидно недопустимими, а тому останні підлягають вирішенню в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з урахуванням всіх досліджених судом доказів в кримінальному провадженні.

Крім того, без перевірки інших доказів сторони обвинувачення та в разі наявності і доказів захисту, суд позбавлений можливості встановити всі обставини та підстави отримання таких документів, які в тому числі стосуються особистості обвинувачених, характеризуючи їх особу даних, сімейний стан.

Слід також зазначити, що жоден доказ обвинувачення чи захисту не має наперед визначеної сили серед інших доказів, і такі докази, в тому числі і зазначені в п.п.55-72 клопотання прокурора, підлягають врахуванню судом на рівні з іншими доказами у справі, якими є протоколи процесуальних дій, допит свідків, потерпілих, обвинувачених, документи та речові докази, тощо.

За таких обставин, суд вважає вищевказане клопотання таким, що заявлені передчасно, тому на даній стадії судового розгляду клопотання задоволенню не підлягають, такі докази підлягають дослідженню з подальшим вирішенням їх недопустимості в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 164, 165, 223, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання адвоката ОСОБА_4 – захисника ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_6 – захисника ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_2 – захисника ОСОБА_1 про визнання очевидно недопустимим доказами документів, що були отриманні органом досудового розслідування на підставі протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.04.2014 року (п.п. 55-72 клопотання прокурора про надання доказів обвинувачення), - залишити без задоволення.

Дослідити зазначені докази згідно пунктів 55-72 клопотання прокурора про надання доказів обвинувачення в судовому засіданні.

Вирішити питання недопустимості вказаних доказів в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з рахуванням всіх досліджених судом доказів.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 21.06.2018 року.

Суддя: С.М.Вознюк