Постанова № 75148328, 06.07.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/2061/18 06.07.2018

Провадження №22-ц/784/1204/18

Єдиний унікальний номер судової справа 484/2061/18

Провадження № 22-ц/784/1204/18

Суддя по першій інстанції - ОСОБА_1

Головуючий суддя апеляційного суду Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 липня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 червня 2018 року, постановлену головуючим суддею Маржиною Т.В. у приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Трейд» Копійка» ( далі - ТОВ «Модерн-Трейд» Копійка») про стягнення належної заробітної плати при звільненні,-

ВСТАНОВИЛА

15 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Модерн-Трейд» Копійка» про стягнення належної заробітної плати при звільненні.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Наступною ухвалою цього ж суду від 05 червня 2018 року дану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2.,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 ч.1 ст.353 ЦПК України розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК Українищодо форми та змісту позовної заяви.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 49 ЦПК України, позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими їх обґрунтовує, та зазначає докази на підтвердження обставин.

Суддя при вирішення питання про відкриття провадження у справі за поданою позовною заявою не має права давати оцінку доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Якщо заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суддя відповідно до вимог статті 185 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху.

У випадку безпідставності заявлених вимог, суд може ухвалити судове рішення про відмову у їх задоволенні, а не ухвалу про визнання неподаною і повернення позовної заяви.

Відповідні роз'яснення містяться і в п.п. 2, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позивачу позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 18 травня 2018 року, зокрема: не викладено обставини, якими вона обґрунтовує вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі 6000 грн., вимоги про стягнення коштів за вимушений прогул - 3776 грн., за роботу в надурочний час -2016 грн.90 коп.; крім того, заява про усунення недоліків фактично містить заяву про збільшення позовних вимог і в цій частині не відповідає вимогам ч.3 ст.176 ЦПК України; не надано наказу про звільнення, клопотання про витребування такого доказу нею не заявлено; не зазначено за яких з підстав передбачених ст.38 КЗпП України вона звільнена.

З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу у розмірі 6000 грн., кошти за вимушений прогул - 3776 грн.; за роботу в надурочний час - 2016 грн.90 коп.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2018 року вказаний позов залишено без руху.

Зазначено, що позивачем не виконано вимоги щодо форми і змісту позовної заяви, зокрема:

- в порушення вимог п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер і серію паспорта позивачки;

- в порушення вимог п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України не зазначено ціни позову, хоча позов підлягає грошовій оцінці; не надано обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються позивачем;

- в порушення вимог п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивачкою не викладені обставини, якими вона обгрунтовує вимогу про стягнення вихідної допомоги у розмірі 6 000 грн.; вимогу про стягнення коштів за вимушений прогул 3 776 грн.; за роботу надурочно 2016 грн. 90 коп.;

- в порушення вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не наведений попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести у звязку з розглядом справи;

- в порушення п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не додано до позовної заяви підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- до позовної заяви не додано копію наказу про звільнення, про яку зазначено у додатку до позовної заяви.

- копія трудової книжки, яку додано до позовної заяви, не містить всіх сторінок, в тому числі з відомостями про останнє перед звільненням місце роботи та про звільнення;

- у позові не зазначено, чи оспорювались позивачем підстави звільнення; чи предявлявся позов про зміну формулювання звільнення тощо; не зрозуміло, з якої саме підстав передбаченої ст. 38. КЗпП України звільнена позивачка.

На виконання вказаної ухвали суду 30 травня 2018 року позивачем подано заяву про усунення недоліків, які зазначено у вищевказаній ухвалі та долучено копію листа відповідача щодо звільнення її з роботи, копію сторінки трудової книжки, якої не вистачає та довідку про ідентифікаційний номер (а. с.18, 22-23, 25,26).

В цій заяві ОСОБА_2 наведено розрахунок сум, які вона просить стягнути з відповідача на свою користь.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив підставою для повернення позовної заяви те, що позивачем не викладено обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги про стягнення вказаних у позові сум, так як позивач посилалася на те, що заборгованість виникла внаслідок неправомірних дій відповідача, який не сплачував належну їй заробітну плату.

Відповідно до ч.3 ст.176 ЦПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до зверненя в суд з відповідною заявою.

З положеннями п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільненні від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

А відтак, посилання суду першої інстанції на збільшення позивачем своїх позовних вимог і не відповідність в цій частині позову вимогам ч.3 ст.176 ЦПК України є недоречним і не може бути підставою для відмови у прийнятті позовної заяви до розгляду.

У своїй заяві позивач зазначає, що на її неодноразові вимоги надати копію договору про прийняття на роботі та наказ про звільнення відповідач не реагує, а тому вона просила суд сприяти в цьому і витребувати відповідні документи. Проте суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і безпідставно вважав, що відсутність наказу про звільнення та клопотання про витребування такого доказу є підставою для повернення позову, в той час, коли матеріали даної справи містять копію трудової книжки ОСОБА_2, де зазначено період перебування її у трудових відносинах з відповідачем та відомості про звільнення ( а.с.12,26).

Не є також такою, що грунтується на законі вказана судом підстава повернення позову - не зазначення позивачем за яких підстав, передбачених ст.38 КЗпП України її звільнено.

Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що позивач у позовній заяві виклала ті обставини та докази, які вона вважала за необхідне зазначити та якими, на її думку, обґрунтовуються позовні вимоги. Викладення позивачем своїх вимоги так як вважав за потрібне, не може бути перешкодою в доступі до правосуддя. Вимагаючи додаткового викладу вказаних обставин на підтвердження порушення прав позивача та наявності спору, суд фактично входить в обговорення позовних вимог по суті, що є недопустимим на стадії відкриття провадження у справі та порушує принцип диспозитивності цивільного процесу.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що в порушення норм процесуального права, суд першої інстанції на стадії прийняття заяви до розгляду вдався до оцінки достатності доказів, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги.

Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу, суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, а тому висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду та не усунення недоліків є помилковим.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У ст.129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Враховуючи наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви є безпідставною та перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме для вирішення питання про відкриття провадження.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 268, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської обалсті від 05 червня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М.Базовкіна

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 06.07.2018 р.