Постанова № 75148308, 04.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 р. Справа № 530/353/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 08.05.2018, суддя Должко С.Р., по справі № 530/353/18

за позовом ОСОБА_1

до Поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Зінківського відділення Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області Плачинди Олександра Олександровича третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро"

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати постанову поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Зіньківського відділення Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області від 02.03.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 05.03.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, 02.03.2018 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_1 агроном 1 категорії агрономічної служби відділення № 1 ТОВ «Бурат-Агро», рухався на службовому автомобілі ВАЗ 212140 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1, по вул. Воздвиженській м. Зіньків Полтавської області, та був зупинений поліцейським сектору реагування патрульної поліції №2 Зіньківського відділення Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

За наслідками зупинки відповідачем винесено постанову від 02.03.2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за керування автомобілем без проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу, чим порушено вимоги п. п. 31.3. б) Правил дорожнього руху.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, передбачених діючим законодавством України.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 31.1. б Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю, відповідно до цієї статті.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що заборона експлуатації транспортних засобів без проведення обов'язкового технічного огляду стосується зокрема легкових автомобілів, безпосередня мета використання яких є отримання прибутку від здійснення діяльності з перевезення пасажирів або вантажів.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 212140 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1.

Зазначений транспортний засіб згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу перебуває у власності ТОВ «Бурат-Агро», по типу автомобіль є легковим універсалом, повна маса - 1610, та не проходив обов'язковий технічний контроль.

Відповідно до подорожнього листа № 199 від 02.03.2018 року даний транспортний засіб використовувався ОСОБА_1, агрономом ТОВ «Бурат-Агро», для службових поїздок по господарству та району.

Зокрема, за змістом даного подорожнього листа у графі водій зазначений ОСОБА_1, при цьому відомостей щодо пасажирів або вантажу лист не містить.

Крім того, згідно з довідкою від 07.03.2018 № БА 01-06-172/1 автомобіль ВАЗ 212140 ЗНГ використовується для виробничих завдань та з комерційною метою за оплату не використовується.

Отже, оскільки автомобіль на якому рухався ОСОБА_1 експлуатується виключно для виробничих завдань, а не для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, тому в силу ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» не підлягає обов'язковому технічному контролю.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закриттю.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 08.05.2018 по справі № 530/353/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Зіньківського відділення Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області Плачинди Олександра Олександровича у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 022732 від 02.03.2018 року.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов