Постанова № 75148, 09.08.2006, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2006 р.

11:30

Справа № 1/421/06

м. Миколаїв

За позовом: Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

/54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під.2/

До відповідача: Відкрите акціонерне товариство по

газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз”.

/54000, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159/

Про: стягнення 218 636, 22 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.

Представники:

Від позивача

Васильченко О.В., довіреність від 17.01.2006р.

Від відповідача

Іноземцев Є.С., довіреність від 05.01.2006р.

Суть спору: стягнення штрафних санкцій в сумі 218 636, 22 грн. за нестворені у 2005 році робочі місця для працевлаштування інвалідів.

В судовому засіданні 02.08.2006р. оголошено перерву до 09.08.2006р. для надання можливості відповідачу надати докази створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності з п.1,3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314; докази інформування управління праці та соціального захисту населення, центру зайнятості, громадської організації інвалідів та обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів

09.08.2006р. судове засідання продовжено після перерви.

Відповідач вимоги господарського суду щодо надання доказів створення визначеної нормативом кількості робочих для працевлаштування інвалідів, доказів інформування відповідних державних органів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів не виконав.

У письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.31-33) відповідач пояснює не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, не направленням інвалідів на підприємство, тобто у запереченнях відповідач зазначає без наявності пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може бути запропоновано, що унеможливлює створення відповідного робочого місця.

Розглянувши надані докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, - суд

в с т а н о в и в:

На підставі ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", п. З, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, що складає у даному випадку 36 робочих місць і ввести його в дію шляхом працевлаштування на них інвалідів.

Наданий відповідачем "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік" (форма 10-П1) свідчить, що на підприємстві у 2005 році працювало 14 інвалідів (а.с.7).

Таким чином, відповідач встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів не виконав і не створив 22 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

За даними головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації та обласного центру зайнятості відповідач не інформував про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких можуть бути працевлаштовані інваліди і не звертався до вказаних органів з клопотанням направити йому інвалідів для працевлаштування (а. с. 10, 13, 35).

Відповідно до ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 зазначеного закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2005 році складала 9 938, 01 грн., тому сума штрафних санкцій складає 218 636, 22 грн. відповідно до розрахунку 9 938, 01 х 22 = 218 636, 22 гривень.

Штрафні санкції, згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. N 1767, сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідач суму штрафних санкцій у розмірі 218 636, 22 грн. у встановлені строки добровільно не сплатив.

Заперечення відповідача, що інваліди на підприємство не направлялись, тобто без наявності пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може бути запропоновано, що унеможливлює створення відповідного робочого місця судом відхиляються, з наступних підстав:

згідно п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, на підприємство, тобто на відповідача покладено обов’язок розробляти заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, інформувати державну службу зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про вільні робочі місця та вакантні посади для працевлаштування інвалідів.

П.1,3 вказаного Положення встановлено, що робочим місцем інваліда може бути:

1) звичайне робоче місце, якщо за умови праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

2) спеціалізоване робоче місце інваліда, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуванням і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і звань інваліда,

Ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач за даними головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації та обласного центру зайнятості (а.с.10, 13, 35) до управління праці та центру зайнятості не звертався. На вимогу господарського суду доказів, які підтверджують створення на початок 2005 року робочих міст для інвалідів у кількості визначеній ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме зміни або доповнення до штатного розкладу, заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, які включаються до колективного договору, тощо не надав.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 87, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Миколаївгаз” /54000, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, код ЄДРПОУ 05410263/ на користь Миколаївського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів /54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, код ЄДРПОУ 23626096/ 218 636, 22 грн. штрафу.

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.

Суддя

Л.I.Васильєва