Ухвала суду № 75147580, 26.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/791/17 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.

Провадження № 11-кп/783/282/18 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді ОСОБА_1,

суддів: Головатого В.Я., Гуцала І.П.,

при секретарі Проворній Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 08.02.2018р. щодо ОСОБА_5, 28.02.1978р. народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України у кримінальному провадженні № 12017140000000064 від 14.01.2017 року,

за участю: прокурора Скіб’яка Р.А.,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 08.02.2018р. ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 3 роки .

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_5 звільнено від відбування основного і додаткового покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 у дохід держави 5399 грн. 89 коп. витрат на проведення експертизи.

Цивільний позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 36 625 грн. матеріальної шкоди, 50 000 грн. моральної шкоди та 5000 грн. витрат пов’язаних з наданням юридичної допомоги.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 50 000 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 у користь ОСОБА_3 50 000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду, ОСОБА_5, 14 січня 2017 року приблизно о 07 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись ним по автодорозі «Миколаїв-Новий Розділ», при проїзді її ділянки яка проходить через смт. Розділ Миколаївського району по вул. Промисловій, порушив вимоги Розділу 1 п. 1.5, Розділу 2 п.п. 2.3. б), д), 2.10 а), б), в), д), є) Розділу 12 п. п. 12.1, 12.4 та Розділу 13 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не вибрав безпечну швидкість руху свого транспортного засобу, внаслідок чого на прямій ділянці дороги, без причин технічного характеру допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, який був одягнутий у світловідбиваючий жилет та рухався у спокійному темпі по проїзній частині дороги у попутному із ним напрямку, в сторону до м. Новий Розділ, Львівської області. Після наїзду на велосипедиста водій ОСОБА_5 зупинивши свій транспортний засіб посадив потерпілого ОСОБА_7 в салон автомобіля і повіз в медичний заклад, однак під час транспортування потерпілий ОСОБА_7 помер, після чого водій ОСОБА_5 його тіло та велосипед залишив на узбіччі вул. Малехівської у м. Новий Розділ Львівської області, та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, не повідомив про пригоду поліцію, з місця події поїхав, однак в подальшому добровільно прибув у відділ поліції.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху велосипедист ОСОБА_7 отримав тупу травму грудної клітки у вигляді множинних двосторонніх переломів ребер, розривів серцевої сумки і правого передсердя, що призвело до масивного крововиливу в праву плевральну порожнину. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено наступні ушкодження: закриті переломи обох кісток правої гомілки, перелом правої ключиці, множинні двосторонні переломи ребер, розриви серця і серцевої сумки, рани в правій виличній, в лобній ділянці по серединній лінії, на спинці носа в ділянці перенісся, в лобній ділянці; синці в правій орбітальній ділянці, в лівій виличній ділянці, на тильній поверхні лівої кисті, на зовнішній поверхні правого стегна; садна на верхній губі справа, на нижній губі, в ділянці підборіддя і на передній поверхні шиї, на задній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, на задній поверхні нижньої третини правого передпліччя, на зовнішній поверхні лівого стегна, на висоті 67,0 см, на передній поверхні лівого колінного суглобу, на висоті 49,0 см, на передній поверхні верхньої третини лівої гомілки: Вказані ушкодження виникли незадовго до смерті від дії тупих предметів, можливо, при ударі виступаючими частинами автомобіля, по давності спричинення можуть відповідати 14 січня 2017 року і в сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, що в даному випадку привели до смерті. Множинні двосторонні переломи ребер, розриви серця і серцевої сумки виникли при стиснення грудної клітки у передньо-задньому напрямку при положенні тіла обличчям догори. Перелом кісток правої гомілки виник від дії травмуючої сили в напрямку ззаду наперед. При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в кількості - 0,34% (проміле), що в живої людини, як правило, відповідає практично відсутньому сп'янінню

Таким чином, ОСОБА_5, 14 січня 2017 року, приблизно о 07 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись ним по автодорозі «Миколаїв - Новий Розділ», при проїзді її ділянки, яка проходить через смт. Розділ, що на території Миколаївського району Львівської області грубо порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода - наїзд автомобіля на велосипедиста, в результаті якої велосипедист ОСОБА_7 від отриманих травм помер, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.

Не погоджуючись із даним вироком потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, у якій, не оспорюючи вірність кваліфікації дій обвинуваченого, призначеного йому покарання та застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», просять змінити вирок суду, стягнувши з ОСОБА_5 на їх користь по 150 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог потерпілі покликаються на те, що суд першої інстанції не оцінив належним чином тяжкість психічних страждань потерпілих, їх триваючого характеру, неможливості відновлення. Не було враховано, що факт трагічної загибелі чоловіка та батька назавжди залишиться у пам’яті потерпілих, які досі не можуть знайти душевної рівноваги та змиритись із трагічною загибеллю чоловіка та батька. Вказують, що вони зазнали сильних моральних страждань, зокрема і через цинічне залишення тіла загиблого на узбіччі та намір обвинуваченого приховати факт вчинення злочину.

Зазначають, що після загибелі чоловіка та батька їх життя суттєво змінилось. Протягом тривалого часу потерпілі уникали спілкування з оточуючими, відчували проблеми із соціалізацією, не могли вести звиклий спосіб життя. Постійне психологічне та емоційне напруження вплинуло на їх відносини з оточуючими, на рівень працездатності.

У запереченнях на апеляційну скаргу потерпілих, захисник ОСОБА_6 просить відмовити у задоволенні поданої апеляційної скарги у повному обсязі. Зазначає, що вимоги апеляційної скарги потерпілих є необґрунтовані та значно завищеними. Вказує, що ОСОБА_5 не зможе сплатити заявлені потерпілими кошти на відшкодування, оскільки він працює вчителем у школі, на його утриманні двоє дітей, дружина та старенький батько, який потребує його догляду.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з’явились та не повідомили суд про причини своєї неявки, що на переконання колегії суддів не перешкоджає розгляду справи за відсутності осіб, які не з’явились.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника – адвоката ОСОБА_6, які заперечили подану апеляційну скаргу як безпідставну та просили залишити без змін оскаржуваний вирок, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілих не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим. На переконання колегії суддів, оскаржуваний вирок суду відповідає даній нормі закону.

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,за наведених у вироку суду обставинах, є доведеною наявними у кримінальному провадженні та перевіреними у судовому засіданні доказами, і в апеляційному порядку учасниками судового провадження не оскаржується.

Не оскаржується в апеляційному порядку також вид та розмір призначеного обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016р.» та розмір матеріальної шкоди, визначений судом першої інстанції для відшкодування обвинуваченим на користь потерпілих.

Оскаржуваним вироком суду цивільний позов потерпілих задоволено частково та постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 50 000 грн. кожному на відшкодування завданої моральної шкоди.

Таке рішення суд першої інстанції прийняв з урахуванням того, що у матеріалах кримінального провадження відсутній висновок судово – психологічної експертизи, який встановлює глибину страждань потерпілих, а відповідно і їх грошовий розмір.

Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як передбачено п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру

немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та

зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, за відсутності у матеріалах кримінального провадження достатніх даних на підтвердження глибини страждань потерпілих, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги потерпілих про відшкодування завданої їм моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, та підставно стягнув з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 50 000 грн. кожному на відшкодування завданої моральної шкоди.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

За наведених обставин, колегія суддів визнає подану апеляційну скаргу безпідставною, та вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_5 є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 08.02.2018р. щодо ОСОБА_5 – без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С у д д і

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9