Постанова № 75147556, 02.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/7102/17 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/783/1353/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про скасування дисциплінарного стягнення ,-

в с т а н о в и л а:

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся у Франківський районний суд м. Львова з позовом, в якому просив скасувати наказ Голови правління Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі – ПАТ «Укрнафта») №919-к від 13.10.2017 року в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що працює на посаді начальника будівельного відділу відділення реалізації нафтопродуктів по Львівській області ПАТ «Укрнафта» з 2006 року по даний час. З 11.09.2017 року по 04.10.2017 року, одночасно виконуючи свої безпосередні обов’язки, виконував обов’язки начальника відділення реалізації нафтопродуктів по Львівській області ПАТ «Укрнафта» (далі – ВРНП по Львівській області) на час відпустки ОСОБА_3 згідно з наказом №725-к від 30.08.2017 року. Наказом Голови правління ПАТ «Укрнафта» №919-к від 13.10.2017 року до нього, як до виконувача обов’язків начальника відділення реалізації нафтопродуктів по Львівській області ПАТ «Укрнафта», було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за нібито неналежне виконання ним посадових обов’язків та грубе порушення Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктів, Інструкції про порядок приймання, транспортування зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, зокрема, порушення вимог п.2.20 Посадової інструкції та нездійснення контролю за виконання підлеглими вимог п. 16 вищевказаних правил. Підставою для застосування стягнення стали події, що мали місце 15.09.2017 року на АЗС №13018 ПАТ «Укрнафта» за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 7 а, а саме, після самостійної заправки клієнтом 10 л пального у металеву каністру ємністю 10 л, попередньо відмовившись від послуг оператора АЗС, таким було заявлено претензію персоналу АЗС про нібито недолив палива та вимагання здійснити перевірку точності дози відпуску палива за допомогою еталонного мірника, а також з приводу аналогічних подій, що мали місце 21.09.2017 року. Оскаржуваним наказом застосовано дисциплінарні стягнення і до трьох інших працівників відділення. Згідно з даним наказом, допущені ним порушення мають причинно-наслідковий зв'язок з порушеннями, допущеними операторами АЗС 3-го розряду (невчасне повідомлення про випадок майстра АЗС) та майстром АЗС – порушення п.п. 2.4, 2.5 п. 2 посадової інструкції останнього (неналежний контроль за дотриманням правил експлуатації АЗС, виконанням підлеглими працівниками функціональних обов’язків, недостатня організація заходів з належної реалізації пального на АЗС). Окрім цього, вказував на відсутність порушень в діях операторів АЗС при вищезгаданих подіях, останні діяли відповідно до вимог п. 37 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктів, ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 10.4.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, п. 3.4 Робочої інструкції про порядок приймання, відпуску та вимірювання нафтопродуктів на АЗС, нормами яких визначено, що якщо у споживача виникли сумніви щодо точності дози відпуску нафтопродукту колонкою, на його вимогу оператор АЗС зобов'язаний негайно перевірити за допомогою еталонного мірника її стан і у разі виявлення недоливу відшкодувати збитки споживачу і припинити подальше використання цієї колонки до проведення ремонту. Проте, саме психологічний та моральний тиск сторонніх осіб, які приймали учать у подіях, не дали змогу персоналу АЗС провести процедуру перевірки точності доз відпуску ПРК, про що останні повідомляли у своїх поясненнях. Вважав оскаржуваний наказ в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани необґрунтованим, незаконними та винесеним з порушенням вимог статей 140, 141, 149 КЗпП України, оскільки, виконуючи обов’язки начальника ВРНП по Львівській області ПАТ «Укрнафта», жодних дисциплінарних проступків не вчиняв, не порушував трудової дисципліни, належним чином виконував усі посадові обов’язки та не допускав порушення Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктів, Інструкції про порядок приймання, транспортування зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, робочої інструкції №34-р про порядок приймання, відпуску та вимірювання нафтопродуктів на АЗС, затвердженої начальником ЛВРНП ПАТ «Укрнафта» 11.02.2015 за №2-ОП.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02.01.2018 року, вказану позовну заяву в порядку ст. ст. 31, 32 ЦПК України направлено для розгляду в Сихівський районний суд м. Львова.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Голови правління Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» №919-к від 13.10.2017 року в частині накладення стягнення на ОСОБА_2 у вигляді догани.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (ідентифікаційний код юридичної особи 00135390, м.Київ, пров.Несторівський, 3-5) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: м.Львів, вул.Кавалерідзе, 8/2) судовий збір в розмірі 640 грн.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ПАТ «Укрнафта».

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не враховані норми чинного законодавства України та обставини, які є важливими для правильного вирішення справи по суті. Покликається на те, що під час розгляду справи представником відповідача не наведено жодних фактів щодо відсутності з боку ОСОБА_2 організаційних дій і контролю за виконанням підлеглими оперативного обліку приймання відпуску та зберігання нафтопродуктів на АЗС, а також не зазначено, які саме достатні міри та їх обсяг мав він прийняти для запобігання повторень таких порушень. Однак, така позиція суду не відповідає дійсності, так як представником ПАТ «УКРНАФТА» чітко зазначено, що позивач не зробив відповідних висновків та не провів необхідних інструктажів з підлеглими. Про це свідчить те, що: проведення таких занять не зафіксовано документально, або вони буди проведені формально, по ВРНП не було видано жодного розпорядження про проведення позапланового інструктажу по інциденту,повторний випадок, який стався 21.09.2017р. показав, що правила проведення перевірок доз відпуску нафтопродуктів порушив не один працівник, а група працівників: майстер, оператор III розряду та оператор II розряду. Таким чином, ні адміністрація відділення, ні працівники не зробили належних висновків з порушень, що свідчить про систематичний характер недоліків організаційної роботи ВРНП, виконувачем обов’язків керівника на момент виявлення таких недоліків був ОСОБА_2 Таким чином, саме безвідповідальний і формальний підхід до виконання своїх обов’язків виконуючим обов’язки начальника відділення реалізації нафтопродуктів по Львівській області ОСОБА_2 призвів до повторення інциденту, який мав місце на АЗС №13018 ПАТ «УКРНАФТА», що й зазначалося в судовому засіданні представником ПАТ «УКРНАФТА». Окрім цього, в судовому рішенні зазначено, що представником відповідача не вказано, які саме обов'язки посадової інструкції не виконав ОСОБА_2. Однак, з такими твердженнями суду погодитися не можна, оскільки у відзиві на позовну заяву і в усних поясненнях представником ПАТ «УКРНАФТА» неодноразово чітко визначалися норми, які були порушені позивачем, а саме: Пункт 16 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, яким встановлено, що Посадові особи суб'єкта господарювання зобов'язані здійснювати контроль за виконанням підлеглими вимог них Правил. У разі порушення вимог, передбачених дими Правилами, винні особи несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.20 Посадової інструкції начальника відділення реалізації нафтопродуктів, де визначено, що начальник відділення реалізації нафтопродуктів організовує оперативний облік, приймання, відпуск та зберігання нафтопродуктів на АЗС та контролює їх виконання. (Невід’ємною частиною технології відпуску нафтопродуктів є і контроль роботи обладнання АЗС, в тому числі і перевірка доз відпуску нафтопродуктів обладнанням з метою дотримання Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами та забезпечення захисту прав споживачів на отримання якісних послуг на АЗС.). Враховуючи наведене просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю і судові витрати покласти на позивача.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 18.03.2004 «Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу».

Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду, що випливає із трудових відносин, а саме зміна формулювання причин звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак є підстави для розгляду апеляційним судом апеляційної скарги без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1-5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача на наведено жодних фактів щодо відсутності з боку ОСОБА_2 організаційних дій і контролю за виконанням підлеглими оперативного обліку приймання відпуску та зберігання нафтопродуктів на АЗС, а також не зазначено які саме достатні міри та їх обсяг мав він прийняти для запобігання повторень таких порушень. Окрім цього, представником відповідача не вказано, які саме обов’язки посадової інструкції не виконав ОСОБА_2, що потягло винесення оскаржуваного наказу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

За порушення трудової дисципліни, відповідно до положень ст. 147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_2працює на посаді начальника будівельного відділу відділення реалізації нафтопродуктів по Львівській області ПАТ «Укрнафта» з 2006 року по даний час.

Відповідно до наказу виконавчого Віце-Президента по роботі з персоналом ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_4 №725-к від 30.08.2017 року, на час відпустки начальника відділення реалізації нафтопродуктів по Львівській області ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_3 з 11.09.2017 року по 04.10.2017 року, виконання обов’язків останнього покладено на начальника будівельного відділу відділення реалізації нафтопродуктів по Львівській області ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_2 (а.с. 15).

Наказом голови Правління ПАТ «Укрнафта» М. Роллінс №919-к від 13.10.2017 року за неналежне виконання своїх посадових обов’язків та грубе порушення Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктів, Інструкції про порядок приймання, транспортування зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, до в.о. начальника ВРНП по Львівській області з 11.09.2017 р. по 04.10.2017 р. – начальника будівельного відділу ОСОБА_2, майстра АЗС ОСОБА_5, оператора заправних станцій 3 розряду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 застосовано на основі ст. 147 КЗпП України захід стягнення догану. (а.с. 13).

За порушення трудової дисципліни, відповідно до положень ст. 147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під котрим розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем.

Відтак, відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути застосовано винятково за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Вищезазначеними нормами трудового законодавства передбачено, що не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов’язаний сам доводити свою невинуватість. Принцип презумпції невинуватості випливає із змісту статті 138 КЗпП, яка передбачає обов’язок роботодавця доводити наявність умов, серед яких і вина працівника, для притягнення такого працівника до матеріальної відповідальності.

Догана — захід дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов’язків, закріплених нормами трудового права, зокрема КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати як умисел чи необережність. Незалежно від форми вини обов’язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння. Здебільшого дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов’язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов’язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що передумовою винесення оскаржуваного наказу, у відповідності до службової записки начальника відділу роздрібної торгівлі ОСОБА_8 від 05.10.2017 року слугувало те, що 15.09.2017 року на АЗС №13/018 за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 7а, клієнт самостійно наповнив каністру паливом А-95 та висловив претензію щодо точності доз відпуску паливно-роздавальної колонки (далі – ПРК), після чого затребував мірник для перевірки кількості налитого палива та самостійно перелив у нього паливо з каністри, порушуючи вимоги аб. 3 п. 37 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами. Про даний інцидент оператор 2 розряду ОСОБА_9 повідомив оператора 3 розряду ОСОБА_6, яка в свою чергу, вчасно не повідомила про вказаний випадок майстра ОСОБА_5, відповідального за проведення перевірки точності роботи ПРК. 21.09.20187 року, клієнт, придбавши паливо на тій же АЗС, знову висловив недовіру щодо доз відпуску ПРК та затребував мірник, на що оператор 3 розряду ОСОБА_7, не дочекавшись прибуття майстра ОСОБА_5, віддав вказівку оператору 2 розряду принести мірник до ПРК, де клієнт самостійно здійснив перелив палива з каністри в мірник. Дані події свідчать про неналежний контроль майстром АЗС ОСОБА_5 за дотриманням правил експлуатації АЗС та виконанням функціональних обов’язків підлеглими йому працівниками, недостатню організацію заходів з належної реалізації пального на АЗС.

Підставою для винесення оскаржуваного наказу відносно позивача стала системність вищезазначених подій у відділенні реалізації нафтопродуктів по Львівській області ПАТ «Укрнафта», яка вказує на те, що виконуючий обов’язки начальника відділення ОСОБА_2:

- не прийняв достатніх мір для запобігання повторень;

- не здійснив контроль за виконанням підлеглими вимог п. 16 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктів;

- не забезпечив на високому рівні організацію праці підлеглих працівників та контроль за дотриманням ними встановлених норм і стандартів, тим самим порушуючи вимоги п. 2.20 посадової інструкції начальника ВРНП по Львівській області.

Відповідно до п. 2.1 Посадової інструкції начальника відділення реалізації нафтопродуктів управління реалізації нафтопродуктів департаменту роздрібної реалізації нафтопродуктів та розвитку автозаправних комплексів ПАТ «Укрнафта», затвердженої в.о. Голови Правління ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_10 від 22.10.2012 року, начальник відділення реалізації нафтопродуктів здійснює безпосереднє керівництво підпорядкованим відділенням реалізації нафтопродуктів, з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с. 16-21).

Положеннями пункту 16 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1442, передбачено, що посадові особи суб'єкта господарювання зобов'язані здійснювати контроль за виконанням підлеглими вимог цих Правил. У разі порушення вимог, передбачених цими Правилами, винні особи несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.20 Посадової інструкції начальника відділення реалізації нафтопродуктів управління реалізації нафтопродуктів департаменту роздрібної реалізації нафтопродуктів та розвитку автозаправних комплексів ПАТ «Укрнафта», начальник організовує оперативний облік приймання, відпуску та зберігання нафтопродуктів на АЗС та контролює їх виконання.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави, передбачені п.п.2.4,2.5 Посадової інструкції для винесення голови Правління ПАТ «Укрнафта» М. Роллінс №919-к від 13.10.2017 року, оскільки обставини, які стали підставою для винесення спірного наказу не підтверджені належними доказами, спростовані матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не зробив відповідних висновків та не провів необхідних інструктажів з підлеглими, оскільки проведення таких занять не зафіксовано документально, або вони буди проведені формально, по ВРНП не було видано жодного розпорядження про проведення позапланового інструктажу по інциденту та 21.09.2017 року стався повторний випадок є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_2 проведено відповідні наради та інструктажі з майстрами АЗС, попереджено таких, а також безпосередньо керівництво апарату управління ПАТ «Укрнафта» про можливі подібні провокації на АЗС, про що свідчать письмові пояснення останнього, надані начальнику відділу роздрібної торгівлі ОСОБА_8 та голові Правління ПАТ «Укрнафта» М. Роллінзу (а.с. 38, 47-48, 54-55).

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 274, 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта – залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 16 березня 2018 року –залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 02.07.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_11