Постанова № 75147500, 05.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/3144/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/783/5947/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,

в с т а н о в и л а:

06.07.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (а.с.1 т.1), який уточнив під час розгляду справи (а.с.93-105, 108-109 т. 2), з остаточними вимогами про стягнення з публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі-ПАТ КБ) «ПриватБанк» в його користь 5258,49 доларів США – грошових коштів, внесених ним за договором банківського вкладу, 642,02 доларів США – процентів за користування цим вкладом, 14900 грн. витрат на правову допомогу та 149 грн. витрат, здійснених на оплату комісії банку за прийнятий платіж по оплаті послуг з правової допомоги.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27.01.2014 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» за місцезнаходженням відділення банку в м.Севастополь було укладено договір №SAMDN80000740321402 вклад «Стандарт» на 366 днів до 27.07.2014 року, на момент укладення якого залишок по вкладу становив 2058,49 доларів США. 04.02.2014 року позивачем здійснено поповнення рахунку на 200 доларів США, а 18.02.2014 року – ще на 3000 доларів США, і, відповідно до довідки №6177964 від 12.07.2014 року, виданої Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ «ПриватБанк», сума грошових коштів на рахунку позивача за цим договором становила 5571,56 доларів США.

23.01.2015 року позивач звернувся з заявою про повернення банківського вкладу, однак, відповідач відмовив йому у поверненні банківського вкладу і додаткової угоди про продовження строку дії договору з ним не укладав. Оскільки за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, позивач вважає відмову відповідача у поверненні вкладу незаконною, тому просив стягнути всі грошові кошти, внесені ним на депозит за вказаним договором: 2058,49 доларів США, 200 доларів США та 3000 доларів США, на загальну суму – 5258,49 доларів США, та нараховані на суму вкладу проценти, а саме: 257,85 доларів США – сума процентів за ставкою 9% річних, нарахованих на вклад у розмірі 2058,49 доларів США за період з 27.01.2014 року по 18.06.2015 року (за 508 днів); 24,66 доларів США – сума процентів за ставкою 9% річних, нарахованих на вклад у розмірі 200 доларів США за період з 04.02.2014 року по 18.06.2015 року (за 500 днів) та 359,51 доларів США – сума процентів за ставкою 9% річних, нарахованих на вклад у розмірі 3000 доларів США за період з 18.02.2014 року по 18.06.2015 року (за 486 днів), на загальну суму – 642,02 доларів США.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15.08.2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» в користь ОСОБА_2 5900,51 доларів США за договором банківського вкладу №SAMDN80000740321402 на вклад «Стандарт» від 27.01.2014 року; 14900 грн. витрат, здійснених позивачем на оплату правової допомоги, та 149 грн. витрат, здійснених на оплату комісії банку за прийнятий платіж при оплаті витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави 1512 грн. 30 коп. судового збору.

Рішення суду оскаржив відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України від 01.06.2011 року №174, внесення грошового вкладу повинно бути підтверджене договором банківського вкладу та квитанцією, які повинні містити обов’язкові реквізити для таких документів. Апелянт вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт внесення грошових коштів на рахунок за вкладом та факт наявності залишку коштів на рахунку на момент звернення позивача із вказаним позовом до суду. Звертає увагу на те, що суд не дав належної правової оцінки доказам, які позивач подав на підтвердження внесення коштів на поповнення рахунку, які не містять встановлених вказаним вище нормативним актом реквізитів, а також довідці Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12.07.2014 року про стан коштів на рахунках позивача, оскільки діяльність Кримської філії банку було припинено у травні 2014 року постановою Національного банку України, і, взагалі, в організаційній структурі ПАТ КБ «ПриватБанк» не існувало та не існує такого підрозділу як департамент по координації роботи з клієнтами Кримського РУ, відтворення підпису начальника якого міститься на цій довідці. Крім того, зазначає, що вказану довідку не можна вважати належним доказом, оскільки вона не містить обов’язкових реквізитів для такого роду документів. Апелянт також зазначає, що у зв’язку з окупацією Криму, що є загальновідомим фактом, та припиненням за рішенням Центрального банку Російської Федерації №РН-33/1 від 21.04.2014 року з 21.04.2014 року діяльності окремих структурних підрозділів ПАТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополь, Банк був позбавлений доступу до документів, які знаходились у його регіональних відділеннях на цій території, а тому позбавлений можливості перевірити інформацію, надану позивачем, по вказаному вище договору банківського вкладу. Апелянт звертає увагу, що постановами ДР Республіки Крим №2085-6/14 від 30.04.2014 року, №2474-6/14 від 03.09.2014 року майно ПАТ КБ «ПриватБанк», яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, віднесене до націоналізації, а виплату вкладникам Банку за договорами, укладеними на цій території, вирішено проводити за рахунок вилученого майна Банку відповідно до Федерального Закону №39-Ф3 «Про захист прав фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя».

Не погоджується апелянт й з висновком районного суду в частині стягнення витрат на правову допомогу. На підтвердження своєї позиції вказує на те, що адвокат позивача брав участь у справі як його представник і ухвали про залучення його до участі у справі як особи, яка надає правову допомогу, в матеріалах справи немає. В апелянта викликає сумнів правдивість розрахунку кількості витрачених годин на підготовку даної справи, відповідно до якої сумарно вирахувано 7314 годин.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з’явились, про час та місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені (а.с.6, 9, 15-16 т.3), представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача (а.с.13 т.3), а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.247 та ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 5 статті 268 ЦПК України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.01.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем ОСОБА_2, за адресою місцезнаходження відділення ПАТ КБ «ПриватБанк»: м.Севастополь, м.Інкерман, вул.Раєнко, 1а, було оформлено договір №SAMDN80000740321402 вклад «Стандарт» на 366 днів до 27.07.2014 року включно (а.с.2-3, 100 т.1, 25 т.2).

У договорі зазначено, що залишок по вкладу станом на дату оформлення договору – 27.01.2014 року становив 2058,49 доларів США.

У договорі також зазначено, що вкладнику відкрито рахунок №26300613318796, на який зараховується вклад та нараховані на суму вкладу проценти за ставкою 9% річних.

Мінімальний строк вкладу за умовами цього договору становить 6 місяців (п.6 договору).

За перші шість місяців проценти нараховуються в повному обсязі.

Пунктом 7 та 15 договору передбачено, що якщо після закінчення строку вкладу вкладник не виявив бажання забрати вклад, він автоматично продовжується ще на один строк. Новий строк вкладу і новий мінімальний строк вкладу починається з наступного дня після дати закінчення попереднього строку вкладу.

Строк вкладу може продовжуватись неодноразово, допоки банк не буде заперечувати проти продовження строку вкладу.

Пунктом 9 договору визначено, що проценти за кожний наступний шестимісячний строк вкладу нараховуються вже за іншою, ніж 9% річних, процентною ставкою, а саме, за ставкою для вкладів даного виду і мінімального строку, яка діє в Банку на день закінчення попереднього строку вкладу, без укладення додаткових угод до договору, інформацію про яку можна дізнатись у відділенні Банку або на його сайті.

Пунктом 12 договору передбачено, що за дострокове зняття вкладу до закінчення шестимісячного строку проценти нараховуються за зниженою ставкою – за ставкою вкладу «за вимогою», відомості про яку розміщені на сайті банку, за фактичну кількість днів з дати оформлення вкладу або з дати продовження мінімального строку, до дня розірвання договору.

Отже, вимоги позивача про стягнення процентів за ставкою 9% річних за весь вказаний у позовній заяві період є безпідставними, оскільки лише за перші шість місяців з дати оформлення договору банківського вкладу він мав би право отримати нараховані проценти на суму вкладу у розмірі 9% річних, за умови відсутності заяви про дострокове повернення вкладу до закінчення шестимісячного строку та за умови підтвердження належними та допустимими доказами факту внесення грошових коштів як вклад відповідно до договору банківського вкладу.

Пунктом 20 зазначеного договору передбачено, що договір оформляється в двох примірниках. Один примірник договору видається вкладнику, а інший – зберігається в Банку. При укладенні договору Банком використовується факсимільне відтворення підпису Голови Правління Банку, а також відтворення відтиску печатки Банку технічними друкованими засобами.

На підтвердження заявлених вимог по вкладу позивачем надано оригінал виданого йому примірника договору (а.с.25 т.2), на якому міститься факсимільне відтворення підпису Голови Правління Банку, а також відтворення відтиску печатки Банку технічними друкованими засобами.

На цьому примірнику договору також міститься назва посади («спеціаліст») та підпис посадової особи банку, яка оформила договір, однак, її прізвища та ініціалів для ідентифікації особи не зазначено.

Окрім самого договору, інших доказів на підтвердження факту внесення або зарахування вкладу (залишку вкладу) у сумі 2058,49 доларів США на відкритий для цього рахунок №26300613318796 позивачем не надано.

На підтвердження поповнення депозиту через термінал позивачем надано оригінали двох чеків (а.с.23, 24 т.2), копії яких позивач долучив до позовної заяви (а.с.4-5 т.1) та надав апеляційному суду після дослідження їх оригіналів, що засвідчено підписом судді (а.с.98-99 т.1).

Згідно з чеком від 04.02.2014 року (а.с.24 т.2), вказаний у договорі банківського вкладу рахунок 04.02.2014 року (в м.Інкерман) поповнено на суму 200 доларів США. До цього, на особовому рахунку було: 0,00 коштів.

Згідно з чеком від 18.02.2014 року (а.с.23 т.2), вказаний у договорі банківського вкладу рахунок 18.02.2014 року (в м.Севастополь) поповнено на суму 3000 доларів США.

Для підтвердження залишку коштів на рахунку у розмірі 5571,56 доларів США позивачем надано довідку Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» у м.Сімферополь від 12.07.2014 року (а.с.6, 101 т.1, 26 т.2), на якій міститься лише факсимільне відтворення підпису начальника департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління у м.Сімферополь та відтворення відтиску печатки Банку технічними друкованими засобами із зазначенням, що довідку підготував: Операційний центр NPS.

Жодних інших документів, що підтверджують внесення (зарахування) грошової суми як вкладу в матеріалах справи немає.

Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України, договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (ч.2 ст.1059 ЦК).

Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті (пункт 2.1 Положення).

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п.1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий – банк зобов’язаний надати клієнту під підпис (п.1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківським правилам) і звичаям ділового обороту (п.1.10).

Пунктом 10.1 зазначеної Інструкції передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред’явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого, на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 1.17 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №174, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV цієї Інструкції в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов’язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час – час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Отже, за нормами вказаної Інструкції, на квитанції (іншому документі) повинні міститися: підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу 1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 року №320, «Система автоматизації банку (САБ)» – це програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо).

Таким чином, аналіз зазначених вище норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

До таких висновків зводяться й правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах від 29.01.2014 року (Справа №6-149цс13), від 29.10.2014 року (Справа №6-118цс14), від 21.09.2016 року (Справа №6-997цс16), від 16.11.2016 року (Справа № 6-1286цс16), від 29.11.2017 року (Справа №6-109цс17) та Верховного Суду в постанові від 20.02.2018 року (Справа №640/4439/16-ц, Провадження №61-3274зпв18).

Верховний Суд України, правову позицію якого підтримав новий Верховний Суд, вказував про необхідність перевірки судами у порядку, передбаченому процесуальним законом, доводів і доказів сторін щодо додержання письмової форми договорів банківського вкладу та щодо розмірів вкладів, підтвердження факту внесення грошових коштів як вкладу на предмет належності та допустимості як доказів з огляду на обов’язкові реквізити, передбачені нормативними актами Національного банку України для документів, що підтверджують приймання банком готівки.

Враховуючи наведені вище вимоги закону та досліджені у судовому засіданні надані позивачем письмові докази, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не надано належного доказу – квитанції або іншого документу, який би відповідав встановленим і наведеним вище вимогам закону, на підтвердження факту внесення вкладу або зарахування залишку вкладу у сумі 2058,49 доларів США на відкритий для цього і зазначений у договорі рахунок, оскільки позивачем надано лише примірних виданого йому договору банківського вкладу без ощадної книжки або ощадного сертифіката, або іншого документу зі всіма необхідними реквізитами про внесення грошової суми як вкладу або зарахування залишку вкладу на відкритий позивачеві рахунок.

Крім того, колегія суддів вважає неналежними докази, надані позивачем на підтвердження факту поповнення депозитного рахунку за вкладом готівкою на суму 200 та 3000 доларів США, оскільки вони не містять найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, а також підпису працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбитку печатки (штампа) або електронного підпису працівника банку (філії, відділення), засвідченого електронним підписом САБ.

Неналежним доказом колегія суддів вважає й довідку Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» у м.Сімферополь від 12.07.2014 року, надану позивачем для підтвердження залишку коштів на рахунку по вкладу у розмірі 5571,56 доларів США (а.с.6, 101 т.1, 26 т.2), оскільки на цій довідці міститься лише факсимільне відтворення підпису начальника департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління у м.Сімферополь та відтворення відтиску печатки Банку технічними друкованими засобами, а за встановлених обставин припинення роботи Кримської філії та відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» у м.Севастополь внаслідок окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у квітні 2014 року, що підтверджується постановою Правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 року «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», підстав для висновку про те, що назване вище регіональне управління уповноважене на здійснення своєї діяльності від імені юридичної особи – ПАТ КБ «ПриватБанк», а посадова особа, факсимільне відтворення підпису якої міститься на цій довідці, є уповноваженим працівником Банку, немає.

Крім того, ця довідка не містить всіх необхідних і наведених вище реквізитів документу для підтвердження розміру вкладу за наданим позивачем договором.

Отже, на переконання колегії суддів, наданих позивачем і досліджених судом письмових доказів є не достатньо для висновку про те, що грошові кошти в сумі 2058,49 доларів США, 200 доларів США та 3000 доларів США були внесені та/або зараховані Банком як вклад відповідно до названого вище договору банківського вкладу та обліковувались на рахунку, відкритому позивачеві для зарахування вкладу та процентів, нарахованих на вклад, станом на момент закінчення строку дії договору та/або станом на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, що свідчить про безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність вини відповідача у порушенні зобов’язань за договором вкладу, оскільки позивач пред’явив вимогу до відповідача про повернення вкладу в період окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та після припинення у зв’язку з цими подіями через неможливість здійснювати банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, які розташовані на цій території, постановою Правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 року роботи відокремлених підрозділів ПАТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополь, в тому числі й того відділення, де оформлявся наданий позивачем договір, що позбавило відповідача можливості перевірити вказану позивачем інформацію по банківському вкладу за договором від 21.01.2014 року на її достовірність у зв’язку з відсутністю доступу до необхідної для цього документації, про що позивачеві повідомлялось у відповідях на його звернення (а.с.10-13, 102-106 т.1, а.с. 27-31 т.2).

Суд першої інстанції в повній мірі не врахував наведених вище і проаналізованих апеляційним судом норм матеріального права, не дав належної правової оцінки доказам, які позивач подав на підтвердження своїх вимог, а тому дійшов помилкових висновків по суті спору про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, а відтак, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні вказаного позову з наведених вище мотивів та, відповідно, про задоволення апеляційної скарги відповідача.

У зв’язку з відмовою в позові, не підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування судових витрат, а судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1239 грн., від сплати якого позивач звільнений на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», підлягає компенсації за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 15 серпня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 05 липня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

ОСОБА_3