Рішення № 75147365, 03.07.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/634/18

Провадження № 2/459/480/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Червоноград

Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Рудакова Д.І.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

Справа № 459/634/18

Позивач: ОСОБА_2

Відповідач: ДП «Львіввугілля»

Вимоги позивача: про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Позивач звернувся з позовом до відповідача, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 15 425,16 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. На обґрунтування позову послався на те, що 22.07.2017 року був звільнений з ВП «Шахта Великомостівська» ДП «Львіввугілля». На час його звільнення існувала заборгованість по виплаті заробітної плати за липень 2017 року. Вказує, що саме 15 425,16 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні слід стягнути з відповідача на його користь, оскільки виплата усіх сум по заробітній платі з ним була проведена відповідачем не у день звільнення а лише 23.08.2017 року.

18.06.2018 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в зв’язку з пропущенням останнім строків на звернення до суду за вирішенням трудового спору. Також вказує, що позивачем не вірно обраховано середній заробіток, оскільки такий повинен складати 7033,86 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, однак погодився із розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проведеним представником відповідача. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пославшись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, тому просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Судом установлено, що позивач 22.07.2017 року згідно наказу № 149-к від 21.07.2017 року звільнений з роботи у ВП «Шахта Великомостівська» ДП «Львіввугілля».

Як видно з довідки №414 від 05.09.2017 року позивач отримав у лютому 2017 року 17611,08 грн. заробітної плати, у квітні 2017 року – 6796,62 грн., у червні 2017 року – 6503,43 грн. (а.с. 4).

Так відповідачем несвоєчасно були виплачені усі суми грошових коштів при звільненні позивача, виплати проведені були в серпні 2017 року.

Нормою ч. 2 ст. 8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод громадянина, на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, а нормами ст. 46 Конституції України передбачено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення безробіття з незалежних від них обставин.

Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).

З врахуванням того, що відповідач у день звільнення позивача не провів з останнім розрахунок, суд приходить до висновку про наявність права у позивача на звернення до суду із даним позовом.

Водночас що стосується суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з такого.

Згідно з абзацом 3 п. 2, абз. 2, 3 п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до абзацу 1 п. 8 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки працівник не мав заробітку не з його вини, термін розрахунку – останні повні 2 робочі місяці (травень-червень 2017 року), розрахунок середнього заробітку повинен проводитися виходячи з установленої останньому в трудовому договорі тарифної ставки за цей період.

Розрахунок повинен бути проведений наступним чином: 50,97 (тарифна ставка) х 6 год. = 305,82 грн. – заробіток за 1 день. 305,82 грн. х 20 робочих днів = 6 116,40 грн. – середньомісячна заробітна плата.

(6 116,40 грн. (травень 2017 оку) + 6 116,40 грн. (червень 2017 року)) / 40 робочих днів за 2 місяці (20 робочих днів у травні 2017 року та 20 робочих днів у червні 2017 року) = 305,82 грн.

Період невиплати належної позивачеві заробітної плати - з 22.07.2017 року по 23.08.2017 року ( липень 2017 року – 6 робочих днів, серпень 22017 року – 17 робочих днів), разом 23 робочих дні.

305,82 грн. х 23 робочі дні = 7 033,86 грн. – середній заробіток.

Таким чином, саме цю суму – 7 033,86 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача стосовно пропущення позивачем строку на звернення до суду із таким позовом, з огляду на наступне.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі №6-1395цс16, статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України слід дійти висновку про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Оскільки позивач у відповідності до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати такого суд, враховуючи положення п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 цього Закону та ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Державної судової адміністрації України 321,38 грн. судового збору (7033,86 грн. х 704,80 грн. / 15 425,16 грн.).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь ОСОБА_2 7 033,86 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ : 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача : 899998, рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 321,38 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.07.2018 року.

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентиф.номер НОМЕР_1, 80100, м. Червоноград, вул.. Миру, 1/30, Львівська область.

Відповідач – ДП «Львівугілля», ЄДРПОУ 32323256, 80000, м. Сокаль, вул.. Б.Хмельницького, 26, Львівська область.

Головуючий Д. І. Рудаков