Постанова № 7514728, 28.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-21952/09/0570

час прийняття постанови: 15.10 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю:

представника позивача – Української Л.С.

представника відповідача –                     Устюжаніної А.Д.                     

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області до державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення суми несплачених страхових внесків у розмірі 3229587.54 грн. та суми нарахованої пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків у розмірі 77922.10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Шахтарський міжрайонний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області до державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення суми несплачених страхових внесків у розмірі 3229587.54 грн. та суми нарахованої пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків у розмірі 77922.10 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно акту перевірки правильності, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду № 304 від 02.11.2009р. ВП «Шахта «Шахтарська-Глибока» ДП «Шахтарськантрацит» фактична сума внесків становить менше від розрахункової на 3229587.54 грн. У зв’язку з несвоєчасним перерахуванням страхових внесків відповідачу була нарахована пеня в розмірі 77992.10 грн.

Позивач зазначає, що кошти Фонду відповідно до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві а професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» використовуються на надання соціальних послуг та виплат громадян, які постраждали на виробництві, відновлення їх здоров’я і працездатності та на проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів та інших випадків загрози здоров’ю застрахованих, викликаної умовами праці. Проте, відповідач до теперішнього часу не сплатив існуючу недоїмку. Такі дії відповідача, на думку, позивача, суперечать вимогам ст. 67 Конституції України.

Тому просить стягнути з відповідача суму несплачених страхових внесків у розмірі 3229587.54 грн. та суму нарахованої пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків в розмірі 77992.10 грн.

Представник позивача, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково: щодо стягнення з підприємства суми несплачених страхових внесків у розмірі 3229587.54 грн. – визнала, щодо нарахованої суми пені в розмірі 77922.10 грн. – заперечувала. Також, зазначила, що Прем’єр-міністр України Ю.Тимошенко відповідно протоколу № 48 засідання Кабінету Міністрів України від 23.06.2009 року зобов’язала Мінвуглепром, Державне казначейство, Державну податкову адміністрацію, Пенсійний фонд України з метою не допущення заборгованості по заробітній платі шахтарям – забезпечити першочергове виділення грошових коштів, які виділяються з державного бюджету та отриманих від реалізації вугілля направити виключно на виплату заробітної плати. Також, позивач посилається на телефонограму № 512/01/04-02, яка була направлена на виконання витягу з зазначеного протоколу. Тому просить суд в частині стягнення з підприємства суми нарахованої пені відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою автоматизованої системи звукозапису та протоколювання судових засідань «Камертон».

Вислухавши під час судового розгляду справи пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

У Преамбулі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Стаття 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначає, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» роботодавець як страхувальник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» роботодавцем відповідно до цього Закону вважається власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю.

Державне підприємство «Шахтарськантрацит» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 32299510.

«Шахта «Шахтарська-Глибока» є відокремленим підрозділом державного підприємства «Шахтарськантрацит» без права юридичної особи, організаційно-правова форма за КОПФГ – філія (інший відокремлений підрозділ), включений до ЄДРПОУ за № 33136569 та зареєстрований у Фонді м. Шахтарська як платник страхових внесків з 09.06.2005 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ВП «Шахта «Шахтарська-Глибока» ДП «Шахтарськантрацит» віднесений до 67-го класу професійного ризику із страховим тарифом 13.5% від сум фактичних витрат на оплату праці.

У період з 30.10.2009 року по 02.11.2009 року Фондом була здійснена перевірка ВП «Шахта «Шахтарська-Глибока» ДП «Шахтарськантрацит» щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, за результатами якої був складений акт № 304 від 02.11.2009 року, відповідно до якого встановлено, що фактична сума внесків становить менше від розрахункової на 3229587.54 грн. У зв’язку з чим позивачем відповідачу нарахована пеня у розмірі 77992.10 грн. Даний акт підписаний сторонами без зауважень або заперечень.

Крім того, відповідно співставлення фактично сплачених страхових внесків з розрахунковими сумами по ВП «Шахта «Шахтарська-Глибока» ДП «Шахтарськантрацит» недоплата страхових внесків на день перевірки склала 3229587.54 грн. Дане співставлення підписано відповідачем без заперечень.

Крім того, як встановлено судом, представник відповідача у судовому засіданні визнав суму несплачених страхових внесків у повному обсязі, тобто на суму 3 229587.54 грн.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Відповідно до п. 4.12. Постанови Правління Фонду від 12.07.2007 року № 36 «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134 (далі – Інструкція), страхові внески сплачуються:

- страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат.

При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи в натуральній формі платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

Відповідно до п. 4.13. Інструкції нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Відповідно до п. 4.14. Інструкції у разі нестачі коштів на поточному рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі, отримання платником коштів на оплату праці і перерахування страхових внесків до Фонду здійснюється у пропорційних сумах.

Відповідно до п. 4.15. Інструкції страхові внески сплачуються у національній валюті України.

Відповідно до п. 5.1. Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Окрім викладеного суд зазначає наступне.

Як вбачається із обґрунтування заперечень щодо нарахованої пені, підприємство посилається на витяг з протоколу № 48 засідання Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року, у якому зазначено, що з метою недопущення заборгованості з виплати заробітної плати шахтарям забезпечити першочергове спрямування коштів, що виділяються із державного бюджету та коштів, отриманих від реалізації вугілля виключно на виплату заробітної плати працівникам державних вугледобувних підприємств із сплатою протягом жовтня-листопада цього року нарахованих податків та платежів до Пенсійного фонду України та інших Фондів соціального страхування.

Проте, відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, з наведеної статті вбачається, що законність як загальна засада судочинства покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі закону з урахуванням його цілей й у встановленому ним порядку. При застосуванні законодавства суд повинен враховувати місце правового акта в ієрархії національного законодавства, тобто його юридичну силу.

За юридичною силою ієрархія нормативно-правових актів, які застосовуються судом при вирішенні адміністративних справ, має такий вигляд:

- Конституція України;

- міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- закони України;

- інші (підзаконні) нормативно-правові акти.

Крім того, відповідно до ст. ст. 1, 2, 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року № 493/92 (із змінами та доповненнями), установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію здійснюють:

нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України;

нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції.

Нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

В порушення зазначених правових норм Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року, яке має міжвідомчий характер, не пройшоло державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України та не було внесено до державного реєстру нормативно-правових актів, а тому як наслідок воно не було чинним та є недіючим з моменту його прийняття.

Також, виходячи з теорії права суд зазначає, що нормативно-правові акти приймаються на підставі, для виконання, в цілях конкретизації та деталізації положень закону. Нормативно-правові акти обов’язкові для виконання та мають необхідну юридичну силу, але ж їх дія обмежена законом: вони не можуть виходити за межі законодавчого регулювання, їх норми носять вторинний у зрівнянні із законом характер.

Таким чином, протокольне рішення Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 року суперечить вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», оскільки його дія виходить за межі вказаного Закону.

Стосовно телефонограми № 512/01/04-02, на яку посилається відповідач, як на обґрунтування заперечень, суд зазначає, що телефонограма взагалі не може бути виконавчим або розпорядчим документом, тому посилання відповідача на даний документ є необґрунтованими.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем під час судового розгляду справи доведена правомірність заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області до державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення суми несплачених страхових внесків у розмірі 3229587.54 грн. та суми нарахованої пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків у розмірі 77922.10 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Шахтарськантрацит» (886200, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 20) недоїмку по страховим внескам у сумі 3229 587 (три мільйона двісті двадцять дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят сім) гривень 54 копійки та пеню у розмірі 77 992 (сімдесят сім тисяч дев’ятсот дев’яносто дві) гривні 10 копійок на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області (86211, Донецька область, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 15; р/р 37171400900093, банк ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25968429).

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 28 грудня 2009 року в присутності представника позивача та представника відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 2 січня 2010 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.