Постанова № 75146302, 03.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 337/2728/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гнатик Г.Є.

Провадження № 22-ц/778/292/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.02.2011 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 11000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення умов договору відповідач зобов’язання за договором належним чином не виконала, у зв’язку з чим, станом на 31.05.2016 року має заборгованість у сумі 70 849 грн. 16 коп.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 70 849,16 грн. та судові витрати в розмірі 1378 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга е підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що кредит відповідачу не надавався, кредитний договір не укладався, ОСОБА_4 не брала на себе зобов’язання повернути грошову суму та сплатити проценти.

Проте, з таким висновком суду колегія не погоджується.

Згідно ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Судова колегія вбачає, що відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг приєдналась до договору приєднання та погодилась з його умовами.

Також, факт отримання 01.02.2011 року кредиту відповідачем підтверджується витягом з єдиної клієнтської бази ПАТ КБ «Приватбанк», де міститься фото ОСОБА_4 зафіксованого за допомогою WEB- камери, що свідчить про отримання відповідачем кредитної картки, по якій на сьогоднішній день і обліковується заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк».(а.с.74).

Окрім того, наявність кредитних правовідносин між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Приватбанк» підтверджується наявною в матеріалах справи випискою за кредитною карткою за період з лютого 2011 року по квітень 2012 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 частково виконувала зобов’язання за кредитним договором, періодично здійснюючи платежі спрямовані на погашення кредитної заборгованості. (а.с. 75-79).

Також, при оформленні вказаного кредитного договору ОСОБА_4 було надав паспорт серії СА 342477, виданий Хортицьким РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. Копія якого була завірена власноруч відповідачем (а.с. 34).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позивачем на підтвердження факту укладення кредитного договору наданий такий належний та допустимий доказ укладення відповідачем з Банком кредитного договору як анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПРИВТБАНКУ (а.с.7 ).

В заяві-анкеті ОСОБА_4 особисто підписала наступне: «Я згоден з тим, що дана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між мною та Банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздрукування з сайту…Умови та Правила надання банківських послуг розташовані на офіційному сайті Банку…Я зобов’язуюсь виконувати вимоги Умов та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися зі змінами на сайті ПРИВАТБАНКУ…»

Отже, при укладенні договору сторони керувались приписами ч. 1 ст. 634 ЦК України, за якими укладений між сторонами у справі договір є договором приєднання, умови якого встановлені банком у Пам’ятці клієнта, Умовах та правилах надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010р., ОСОБА_5, до яких приєдналась відповідач.

Згідно з п.п. 1.1.3.2.3., 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4, 2.1.5.7. Умов та Правил надання банківських послуг: після отримання Банком заяви він приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту; клієнт надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку; клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт; підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Згідно п.1.1.4. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт Банку завірив у тому, що договір укладений належним чином.

Клієнт зобов’язався за умовами ОСОБА_5 щомісячно в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати платежі на погашення заборгованості за кредитним лімітом, а розмір мінімального щомісячного платежу складає 7% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 50 грн.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач отримав кредитну картку «Універсальна», фото якої надано до матеріалів справи (а.с.74).

Банком наданий розрахунок заборгованості за договором, укладеним 01.02.2011 року з ОСОБА_4, яким належним чином підтверджено, що остання користувалась кредитним коштами, отримуючи гроші з кредитної картки (а.с.75-79).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 була ознайомлений та згодна з умовами надання кредиту, про що свідчить її власноручний підпис в кредитному договорі від 01 лютого 2011 року. (а.с. 7).

Проте, в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання відповідач не виконувала, передбачені умовами договору платежі вносила частково, в зв’язку з чим, станом на 31.05.2016 року утворилась заборгованість, яка складається з: 10744,26 грн.. заборгованості за кредитом, 53204,94 грн. заборгованості за процентами,3050 грн. заборгованість за комісією та пенею, 500 грн. фіксований штраф за порушення зобов’язань та процентна складова 3349,96 грн.

З урахуванням наведеного, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав задоволення позову.

На спростування наявності заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк» через відсутність будь-яких правовідносин між нею та банком, ОСОБА_4 не надала жодного доказу, хоча її явка у судове засідання апеляційним судом була визнана обов’язковою.

Таким чином, з урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі.

В силу вимог ч.1,13ст.141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію за рахунок відповідача судових витрат пов’язаних з розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» - задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2017 року у цій справі – скасувати, прийняти нову постанову за якою:

« Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором 70 (сімдесят тисяч вісімсот сорок дев’ять) 849 гривень 16 (шістнадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» судовий збір в розмірі 3215 (три тисячі двісті п'ятнадцять) гривень 80 копійок.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 06.07..2018 року

Головуючий:

Судді: