Ухвала суду № 75146292, 03.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 331/475/17

Провадження №22ц/778/1982/18

Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду Запорізької області від 29 січня 2018 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_5 про стягнення вартості не облікованої електроенергію, внаслідок порушення споживачами ПКЕЕН,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_5 мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Симфонічна, буд. № 11 та користується електроенергією на підставі особистого рахунку № 522201021.

18 листопада 2016 року контролерами по ОПС проведена перевірка дотримання правил користування електроенергією для населення за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Симфонічна, буд. № 11, де мешкає ОСОБА_5

Перевіркою встановлено: самовільне підключення електропроводки до мережі іншого власника мереж з порушенням схем обліку. (п. 42, 48 ПКЕЕН).

По зазначеному факту порушення правил користування електроенергією для населення був складений акт № 00140610 від 18.11.2016 р.

Згідно Правил користування електричною енергією для населення та Методики обчислення обсягу та вартості не облікованої електроенергії, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 04.05.2006р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. за № 782/12656, обчислено кількість неврахованої електричної енергії та виписаний рахунок за актом № 00140610 від 23.11.20160р. на суму 9245 грн. 18 коп. (182 днів).

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” вартість не облікованої електроенергії в розмірі 9245 гривень 18 копійок, а також судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду Запорізької області від 29 січня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5, на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Північної групи по обслуговуванню побутових споживачів вартість не облікованої електроенергії в розмірі 9 245,18 грн. та судовий збір в сумі 1 378, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5, мешкає за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Симфонічна, буд. № 11 та користується електроенергією на підставі договору № 522201021, укладеного 20 жовтня 2013 року між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ОСОБА_5 (а.с. 30-31).

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст.714 ЦК України, ст.24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, Методикою обчислення розміру відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 року №1416 (далі - Методика), чинна на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ст.ст.2-4,11 Закону України «Про електроенергетику» він є спеціальним законом, який регулює відносини в електроенергетиці та має особливості, викликані об'єктивними умовами функціонування цієї галузі, тому саме його положення та прийняті на його основі Правила та інші нормативно-правові акти мають пріоритетне значення в сфері регулювання відносин щодо електропостачання.

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Виходячи з положень ст.ст. 6, 626-631, 526 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

18 листопада 2016 року контролерами позивача проведена перевірка дотримання правил користування електроенергією для населення за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Симфонічна, буд. № 11, де мешкає ОСОБА_5

Перевіркою встановлено: самовільне підключення електропроводки до мережі іншого власника мереж з порушенням схем обліку. (п. 42, 48 ПКЕЕН).

По зазначеному факту порушення правил користування електроенергією для населення був складений акт № 00140610 від 18.11.2016 р. (а.с. 5).

Так, вищевказаним актом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 порушила п. 42, 48 користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357.

Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику», якою встановлена відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику, визначено, що правопорушенням в електроенергетиці, окрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об’єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, порушення правил користування енергією.

За змістом п. 42 вищевказаних Правил споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно - технічних документів та договору, забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів, забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них у разі розміщення приладу обліку в квартирі або на іншому об'єкті споживача, невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку та у разі порушення Правил настає відповідальність (п.п.48 Правил).

Згідно п. 48 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357, споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромережі і споживання енергії без приладів обліку.

Відповідно до п. 53 ПКЕЕН у разі виявлення представником енергопостачальника порушення побутовим споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та побутовим споживачем чи представником побутового споживача (особою, яка є співвласником об'єкта або має право користуватися цим об'єктом відповідно до договору). Один примірник акта вручається побутовому споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Побутовий споживач має право внести до акта свої зауваження.

З наявного в матеріалах справи Акту про порушення № 00140610 від 18.11.2016 р. вбачається, що він був складений з дотриманням вимог Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року (далі ПКЕЕН) (а.с. 5).

Акт про порушення ПКЕЕН розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів. Рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу.

23.11.2016 року відбулось засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил користування електричною для населення.

Відповідно до п.4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року №122, та п.53 Правил, обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до Методики визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії, затвердженої НКРЕ.

Як вбачається з протоколу засідання комісії від 23.11.2016 року позивачу комісією затверджено розрахунок обсягу та вартості не облікованої електроенергії в кількості 7207 кВт на суму 9245,18 грн. (а.с. 4).

З огляду на наведене вбачається, що суд задовольняючи позовні вимоги, з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, оскільки під час розгляду справи було встановлено та підтверджено дослідженими письмовими доказами, наявність вини відповідачки в результаті виявленого порушення Правил користування електричною енергією для населення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, щодо оцінки доказів, є безпідставними.

Сама ОСОБА_5 апеляційному суду підтвердила, як факт перевірки її помешкання контролерами так і наявність підведеного самовільно електричного проводу поза лічильником до електромережі позивача. Однак посилалась на те. Що він там знаходився не підключеним і нею не використовувався.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи скарги, що обрахунок не облікованої електроенергії необхідно проводити від дати попередньої перевірки контролером її помешкання – від 16.10.2016 року, в свою чергу вказує на те, що відповідач визнає порушення нею правил користування електричною енергією, та не вказує на те, що вказаний провід міг бути знятий самим позивачем, або не використовуватись на час перевірки, враховуючи наявність неспростованої можливості вільного доступу до точки підключення електороструму. Враховуючи також те, що позивач обрахував вказану заборгованість в межах зазначеного підзаконного нормативного акту за останні 6 місяців (182 дні) до перевірки.

Окрім іншого, факт порушення відповідачкою правил користування електричною енергією підтверджено наявними у справі фотокартками зробленими контролерами під час перевірки помешкання відповідачки, яка в апеляційному суду не спростовувала, що вказані знімки зроблені в її помешканні (а.с. 45-56). На фотокарках (а.с. 53-56) чітко видно самовільне підключення додаткового електропроводу до електромережі поза лічильником, який протягнутий по поверхні шиферу до помешкання відповідачки.

Доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо того, що вказане підключення не є самовільним, про не зазначення в акті перевірки про проведення фотозйомки, про невірне обрахування вартості не облікованої енергії, невірним застосуванням судом норм законодавства, про відсутність підстав для задоволення позову зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави своїх заперечень проти позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду Запорізької області від 29 січня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 05 липня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: