Постанова № 7514615, 17.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2009 р. справа № 2а-16041/09/0570

час прийняття постанови: 11 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Тарасенка І.М.

при секретаріКушек Н.А.,

за участю:

представника позивача Вебер Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні суду адміністративну справу за позовом Першотравневого районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виплатою допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

Першотравневий районний центр зайнятості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виплатою допомоги по безробіттю.

Правовою підставою стягнення позивач вважає норми статей 1, 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1993 року № 803-ХІІ, статей 31, 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ, у зв'язку із наявністю у відповідача статусу субєкта підприємницької діяльності під час виплати допомоги по безробіттю.

Таким чином, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг, просить стягнути з відповідача виплачену суму матеріальної допомоги по безробіттю у розмірі 2098,68 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є поштове повідомлення про вручення судової повістки. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин. У частині 2 наведеної статті зазначено, що це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями), (надалі Закон № 1533) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування управління у цій сфері здійснюють страхові фонди, які, відповідно до статті 14, є органами, що здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до статті 15 Основ управління фондами загальнообовязкового державного соціального страхування здійснюють управління та виконавчі дирекції страхових фондів, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування. Робочими органами виконавчої дирекції є їх відділення.

Згідно зі статтею 12 Закону № 1533 функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Таким чином, Першотравневий районний центр зайнятості як робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є субєктом, який здійснює владні управлінські функції на виконання делегованих йому державою повноважень, внаслідок чого зазначена справа є справою адміністративної юрисдикції.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. звернулася до Першотравневого районного центру зайнятості (робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) с заявою про вирішення питання щодо працевлаштування та надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, що підтверджується заявою від 14.09.2006 року (а.с.6).

Згідно з п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із змінами та доповненнями, застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення зазначеної норми, відповідач не зазначила, що на момент звернення до Першотравневого районного центру зайнятості позивач була зареєстрована, як фізична особа-підприємець.

Згідно листа Першотравневої районної державної адміністрації від 20.06.2007 року № 01-14 вх. 1781/1 зясувалося, що ОСОБА_1 була зареєстрована та значилась у Єдиному державному реєстрі, як фізична особа-підприємець.

07.04.2005 року Рішенням Господарського суду Донецької області підприємницьку діяльність ОСОБА_1. було припинено, але цього рішення суду не достатньо для того, щоб виключити ОСОБА_1., як фізичну особу-підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки треба особисто звернутися до державного реєстратора з заявою про припинення підприємницької діяльності, надати усі потрібні довідки з податкової інспекції, пенсійного фонду, фонду соціального страхування.

Згідно зі ст. 46 п. 1-3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі винесення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Відповідно до ст. 49 п. 5 зазначеного Закону, вказано, що порядок Державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не повязано з банкрутством фізичної особи-підприємця (що стосується саме нашого випадку) здійснюється за процедурами встановленими частиною 9-18 ст 47 цього Закону, що не було виконано відповідачем.

Відповідно до абз. 14 п.п. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 із змінами та доповненнями, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 640 від 16.07.2008 року в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 144 від 25.02.2009 року, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної.

ОСОБА_1. за період з 14.09.2006 року по 20.06.2007 року була перерахована допомога по безробіттю на її особистий рахунок на загальну суму 2098,68 грн., що підтверджується довідкою від 05.12.2007 року № 057307102 щодо виплати вказаних сум за вищенаведені періоди часу (а.с.8).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно з пунктом 3 статті 1 зазначеного Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, і зокрема, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець. Документів на проведення припинення державної реєстрації відповідачем до державного реєстратора подано не було.

Слід зазначити, що Законом України «Про зайнятість населення» не передбачено фактичного здійснення чи нездійснення підприємницької діяльності, а лише визначають сам факт наявності статусу підприємця. Суд зазначає, що відповідачем не здійснені всі передбачені законом дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності у разі відсутності наміру займатися нею надалі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Першотравневого районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за виплатою допомоги по безробіттю задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття через розрахунки Першотравневого районного центру зайнятості виплачену суму допомоги по безробіттю у розмірі 2098 (дві тисячі девяносто вісім) грн. 68 коп. на рахунок 37178304900330 в ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 25095740, одержувач: Першотравневий районний центр зайнятості.

Постанова прийнята і підписана у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17 грудня 2009 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений 21 грудня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Тарасенко І.М.