Рішення № 75146039, 26.06.2018, Приморський районний суд Запорізької області

Копія Справа № 326/246/18р

Провадження № 2/326/156/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Приморськ

Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

при секретарі Кузякіної К.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_5 про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просить: 1) стягнути з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь суму депозитного вкладу за договором SAMDN25000726296858 від 07.06.2012 у сумі 130 000 грн.; 2) стягнути з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь суму відсотків за вклад за договором SAMDN25000726296858 від 07.06.2012 у сумі 125 967,88 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та пояснила, що 07.06.2012 між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено депозитний договір, згідно якого ОСОБА_4 передав грошові кошти у сумі 130 000 грн. відповідачу на умовах отримання ним процентів у розмірі 16 % річних. Додатковою угодою від 07.06.2012 процентну ставку збільшено на 2 % річних. 04.04.2013 між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір застави майнових прав на умовах надання в заставу в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором в разі невиконання зобов`язань ОСОБА_5 за кредитом. Кредит було надано ОСОБА_5 в сумі 124 000 грн. на строк до 05.06.2015. З квітня 2013 року по 05.02.2015 банк незаконно перерахував з депозитного рахунку ОСОБА_4 кошти на рахунок банку в якості погашення кредитних зобов`язань ОСОБА_5 До теперішнього часу відповідачем йому не повернуто депозит.

Представник відповідача заперечує проти позову тим, що зобов`язання за депозитним договором припинені 02.03.2015 у зв`язку із повним фактичним виконанням відповідачем своїх зобов`язань. У зв`язку із наявністю порушення основного зобов`язання з боку ОСОБА_5 Решта суми виплачена позивачу після утримання з неї податку на прибуток. ОСОБА_4 отримав зі свого рахунку 6 632,12 грн.

Представник третьої особи проти позову заперечує.

Заслухавши сторони та вивчивши докази по справі, суд приходить до наступного.

07.06.2012 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір №SAMDN25000726296858 (вклад «Депозит+12 міс.»), на підставі якого ОСОБА_4 передав, а банк прийняв грошові кошти в сумі 130 000 грн. на строк 366 днів по 07.06.2013 включно. Відсоткова ставка по вкладу складає 16 % річних. Період нарахування відсотків за вкладом – 1 місяць. В разі наявності у клієнта простроченої заборгованості за кредитом, або за кредитами, по яким він є поручителем, банк має право на свій розсуд: після закінчення строку вкладу, вклад та нараховані відсотки перерахувати на картковий рахунок клієнта або розторгнути договір (а.с.14).

Додатковою угодою до договору №SAMDN25000726296858 від 07.06.2012 банк збільшив процентну ставку по вкладу на 2 % річних (а.с.15).

04.04.2013 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір застави майнових прав № ZPVPCD00000004, предметом якого є надання заставодавцем в заставу майнових прав на отримання грошових коштів, що виникають з Договору про депозитний вклад від 07.06.2012 №SAMDN25000726296858 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 перед банком, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет в разі невиконання заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця. За цим договором заставою забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 04.04.2013 № ZPVPCD00000004 повернення кредиту в термін до 07.06.2013 включно у вигляді поновлюваної кредитної лінії у розмірі 125 000 грн. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, заставодавець надав в заставу майнові права на отримання грошових коштів, що виникають з договору про депозитний вклад від 07.06.2012 №SAMDN25000726296858. Застава за цим договором поширюється на будь-яке відшкодування, отримане унаслідок вилучення предмету застави. Термін дії договору – до повного виконання заставодавцем та банком зобов`язань за кредитним договором, та всім додатковим угодам до нього (а.с.16,17).

07.06.2013 та 06.06.2014 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено додаткові угоди № 1,2 до договору застави майнових прав № ZPVPCD00000004 від 04.04.2013 з метою продовження строку кредиту (а.с.18,19).

Згідно з випискою за рахунком ОСОБА_5 № 29099055730637 з 04.04.2013 по 15.03.2018 останній платіж здійснений ОСОБА_5 27.11.2014, інших платежів не було (а.с.49-70).

04.02.2015 подано службову записку № Е.25.0.0.0/4-354 про розблокування депозитного договору, що є забезпеченням кредиту ОСОБА_5, за договором № ZPVPCD00000004 від 04.04.2013, його розірвання за ініціативою банку зі збереженням нарахованих процентів на дату розірвання, надати повне погашення кредитної заборгованості за рахунок депозитних коштів (а.с.38).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 3 цієї статті, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Як вбачається зі змісту позову банк незаконно перерахував з депозитного рахунку позивача кошти на рахунок банку, в якості погашення кредитних зобов’язань ОСОБА_5 за кредитним договором, так як позивач був поручителем.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 15.11.2017 у справі № 6-1718цс17 поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а навпаки є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача.

Договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю, виконання обов’язку у найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії.

Отже поручитель не може розглядатися у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживача».

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» склалися договірні відносини з приводу укладення депозитного договору № SAMDN25000726296858 від 07.06.2012. Крім того, 04.04.2013 між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір застави майнових прав № ZPVPCD00000004 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 В зв`язку із наявністю порушення зобов`язання ОСОБА_5, відповідно до п.12.4.1 договору застави майнових прав № ZPVPCD00000004 від 04.04.2013, 05.02.2015 сума в розмірі 126 685,52 грн. з депозитного рахунку направлена на погашення кредиту. Таке право у банку виникло на підставі п.2.18.2.3.7 Умов та Правил надання банківських послуг, що актуальні станом на 01.04.2013 (а.с.39-48), відповідно до якого банк має право звернути стягнення на предмет застави до настання дати, передбаченою Договором приєднання, при настанні умов, передбачених п.2.18.2.3.3 Договору, обставиною якого є порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору. Зобов`язання за договором № SAMDN25000726296858 від 07.06.2012 припинені 02.03.2015 у зв`язку із повним фактичним виконанням відповідачем своїх зобов`язань. Решта суми, що залишилась виплачена позивачу після утримання з неї податку на прибуток. 02.03.2015 ОСОБА_4 отримав зі свого рахунку 6 632,12 грн.

Отже, посилання представника позивача на те, що банком незаконно списані кошти ОСОБА_4 за борги іншої особи, що є порушенням прав споживача фінансових послуг, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються матеріалами справи.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 526, 599, 629 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 18, 141, 263-265, 272, 353, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_5 про захист прав споживачів – відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено – 05.07.2018.

Суддя Д.О. Каряка

Копія вірна: суддя Д.О. Каряка

26.06.18