Постанова № 7514602, 03.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-16731/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Аржанові А.С.

за участю:

представника позивача –                     Рогуської Н.Є.,

представника відповідача – Медведєва І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства „Сніжнеантрацит” до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання нечинним та скасування рішення № 478 від 05.06.2008 року,

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство „Сніжнеантрацит” звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання нечинним та скасування рішення № 478 від 05.06.2008 року.

В обґрунтування позову позивач вказує, що згідно рішення № 478 від 05.06.2008 відповідачем до відокремленого підрозділу „Автобаза” ДП „Сніжнеантрацит” застосовано штрафні санкції від сплаченої суми в розмірі 50% - 236527,98 грн., в тому числі тарифу 32% - 224597,67 грн. та тарифу 1%-5% - 11930,31 грн., та нарахована пеня в розмірі 78033,68 грн, в тому числі по тарифу 32% - 74180,33 грн. та по тарифу 1%-5% - 3853,35 грн.

Позивач зазначає, що фактично страхові внески ВП „Автобаза” ДП „Сніжнеантрацит” були за поточний рік, а пеня і штрафні санкції за інший період. Фактично, страхові внески були сплачені згідно наданих платіжних доручень.

Крім того, позивач вказав, що мав місце факт часткової несвоєчасної сплати належної суми страхових внесків ВП „Автобаза” ДП „Сніжнеантрацит” за лютий, червень, вересень, жовтень, грудень 2007р., та січень, лютий 2008р. та зазначив кількість днів прострочення сплати.

Позивач наполягає на тому, що оскільки загальний строк прострочення сплати страхових внесків не перевищує 30 календарних днів, то УПФУ в м. Сніжне Донецької області мало застосувати штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених страхових внесків, але незважаючи на зазначене відповідачем було застосовано штраф у розмірі 50%.

          Також, спираючись на наведене та посилаючись на вимоги п. 8 ст. 106 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” позивач зазначив, що УПФУ в м.Сніжне Донецької області внаслідок застосування підвищеного штрафу було нараховану зайву суму пені, яка нараховується на недоїмку.

Позивач вказує, що УПФУ в м. Сніжне Донецької області порушило вимоги ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та вимоги ст. 319 ЦК України якою передбачено, що кожен володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Крім того, позивач посилається на вимоги ст.19 ГК України, відповідно до якої незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняється.

Просив визнати недійсними рішення УПФУ в м. Сніжне Донецької області № 478 від 05.06.2008 року.

Викладені у судовому засіданні під час надання пояснень обґрунтування адміністративного позову представником позивача відповідають позиції, яку обрав позивач в позовній заяві до УПФУ в м. Сніжне Донецької області.

Відповідач заперечує проти позову та в своїх запереченнях зазначає, що ВП „Автобаза” ДП „Сніжнеантрацит” є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Відповідач посилається на ст. 20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якого страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів зі дня закінчення цього періоду.

Відповідач також зазначає, що коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зараховуються шляхом перерозподілу такої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

У зв’язку з тим, що ВП „Автобаза” ДП „Сніжнеантрацит” несвоєчасно перерахувало страхові внески за період листопад-грудень 2006, січень-грудень 2007, січень-лютий 2008 року, УПФУ в м. Сніжне Донецької області були прийняті спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача.

Крім того, відповідач посилається на вимоги ст. 99 КАС України, відповідно до яких встановлено річний строк звернення до суду. Але позивач звернувся до суду майже через півтора року після винесення рішення, тому, як вважає відповідач, для захисту порушеного права позивачем пропущено строк звернення до суду. Також, позивач наполягає на застосуванні ст. 100 КАС України, згідно якої пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Викладені у судовому засіданні під час надання пояснень обґрунтування заперечень представником позивача відповідають позиції, яку обрав відповідач в письмових запереченнях проти позову.

Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство „Сніжнеантрацит” зареєстрована рішенням виконавчого комітету Сніжнянської міської ради Донецької області від 02.09.2003 року № 12781200000000018, код ЄДРПОУ 31906124 та є юридичною особою. „Автобаза” є відокремлений підрозділом ДП „Сніжнеантрацит” без права юридичної особи та є платником страхових внесків до УПФУ в м. Сніжне Донецької області.

У судовому засіданні було встановлено, що ВП „Автобаза” ДП „Сніжнеантрацит” несвоєчасно було перераховано страхові внески за період листопад-грудень 2006, січень-грудень 2007, січень-лютий 2008 року. Вказана обставина підтверджується сторонами, не оспорюється та не заперечується. Відповідно до ч. 3 ст. 71 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Рішенням № 478 від 05 червня 2008 року УПФУ в м. Сніжне Донецької області було застосовано штрафні санкції до ВП „Автобаза” ДП „Сніжнеантрацит” у розмірі 236527,98 грн. та нарахована пеня у сумі 78033,68 грн. за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.12.2006 по 30.05.2008 року.

Не погодившись із зазначеним рішенням ДП „Сніжнеантрацит” 26.06.2008 року звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання рішення № 478 від 05.06.2008 року неправомірним.

Однак, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-25330/08 позовна заява ДП „Сніжнеантрацит” до УПФУ в м. Сніжне Донецької області про визнання рішення № 478 від 05.06.2008 неправомірним була залишена без розгляду. Підставою для постановлення зазначеної ухвали судом визначено п. 4 ч. 1 ст.155 КАС України, відповідно до якої, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Судом встановлено, що позовна заява ДП „Сніжнеантрацит” до УПФУ в м. Сніжне Донецької області про визнання нечинним та скасування рішення № 478 від 05.06.2008 року надійшла до Донецького окружного адміністративного суду повторно 13.10.2009 року, тобто із порушенням строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Згідно ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що позивач дізнався про рішення УПФУ в м. Сніжне Донецької області № 478 в період з 05.06.2008 по 26.06.2008 року та реалізував своє право на звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів, які він вважав порушеними.

Суд зазначає, що ст. 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини вважаються стабільними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено лише на тій підставі, що пропущено строк звернення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Зазначена умова запобігає зловживанням з боку учасників адміністративного процесу правом на звернення до суду та сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Крім того, необхідно зазначити, що з плином часу певні обставини не зможуть бути доказані чи спростовані через те, що певні докази можуть бути втраченими.

          Окрім зазначеного, стаття 99 КАС України визначає загальний строк подання адміністративного позову для захисту прав, свобод та інтересів особи, який становить один рік з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Інший момент початку перебігу однорічного строку встановлено частиною четвертою цієї статті. Так, якщо особа відповідно до закону оскаржила рішення, дію чи бездіяльність в адміністративному порядку, то обчислення річного строку ведеться з дня, коли особа дізналася про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду скарги. Інші обставини, які мають на меті встановлення моменту початку перебігу строку подання адміністративного позову не встановлено. Вони також і не встановлені іншими нормативно-правовими актами, які б свідчили про перевищення загального строку на звернення до суду з адміністративним позовом, а навпаки, зменшують зазначений строк та застосовуються відповідно до специфіки відносин.

          Отже, суд вважає, що однорічний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси було порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до адміністративного суду із відповідним позовом.

          Відповідно до статті 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

          Тобто, в зазначених відносинах подія, з якою пов’язано початок перебігу процесуального строку є отримання та ознайомлення позивачем з рішенням УПФУ в м.Сніжне № 478 від 05.06.2008 року.

          Суд не сприймає доводи позивача як обгрунтування пропущення строків на звернення до суду з адміністративним позовом, які грунтуються на тому, що вимоги ст.ст. 99-103 КАС України не передбачають процесуальних правил обчислення строку позовної давнини у випадку пред’явлення позовної заяви після залишення позову без розгляду, тому до зазначених правовіносин необхідно застосовувати вимоги ст.ст. 264, 265 ЦК України, тобто застосувавши норми закону, який регулює побідні відносини (аналогія закону), з огляду на наступне:

          Частиною 7 статті 9 КАС України визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

          Законодавець передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Підставою для застосування аналогії закону є відсутність закону, що регулює відповідні правовідносини. У контексті частини сьомої зазначеної Статті це визначається як відсутність відповідного правового акта, так і його неповноту, тобто відсутність у ньому положень, які б урегульовували відповідні правовідносини.

          Суд зауважує на тому, що Кодексом адміністративного судочинства України врегульовано питання щодо визначення моментів початку та закінчення перебігу строків достатніх для звернення до суду з адміністративним позовом, зокрема, зазначені строки, їх визначення та порядок застосування визначено главою 8 розділ ІІ КАС України (загальні строки) та главою 6 розділ ІІІ КАС України (спеціальні строки), тому додаткове визначення або тлумачення строків звернення до суду не вимагається.

          Більш того, суд зазначає, що таке уніфіковане визначення строків як для фізичних та юридичних осіб, так і для суб’єктів владних повноважень, має на меті усунення диспропорції та дискримінаційного становища будь-якої із сторін адміністративного процесу та застосування інших нормативних актів, окрім тих, що є спеціальними по відношенню до відповідних публічно-правових відносин, є необґрунтованим з огляду принципи адміністративного судочинства щодо верховенства права та рівності учасників адміністративного процесу перед законом та судом.

          Також, суд наголошує на тому, що в якості застосування аналогії закону для зазначених правовідносин при обчисленні строків на звернення до суду з адміністративним позовом можливо лише застосування приписів ст. 103 КАС України, якою регламентовано обчислення процесуальних строків, які в достатній мірі регламентують обчислення як процесуальних строків, так і строку на звернення до суду.

          Окрім зазначеного, виходячи із правової позиції та пояснень позивача, суд дійшов висновку, що позивач був ознайомлений із рішення УПФУ в м. Сніжне, скористався правом на звернення до суду з адміністративним позовом про визнання зазначеного рішення неправомірним, але зловживаючи правом на участь у судовому засіданні не прибув повторно без поважних причин до суду, не довів поважність причин неявки у судове засідання, був повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, що як наслідок стало підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Також суд наголошує на ігноруванні позивачем права як сторони адміністративного процесу на оскарження ухвали Донецького окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду, що свідчить про обізнаність позивача про проведення судових засідань та усвідомлення правових наслідків неявки у судове засідання, та як слідство, є підтвердженням відсутності підстав для переривання строків на звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки протягом зазначеного часу особа вже знала про порушення своїх прав, але не скористалась наданим Кодексом адміністративного судочинства України правом на захист своїх інтересів у межах строків, визначеним зазначеним Кодексом.

          З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосувати приписи ст. 100 КАС України, відповідно до яких пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, та відмовити у задоволенні адміністративного позову ДП „Сніжнеантрацит”, оскільки представник УПФУ в м. Сніжне Донецької області в письмових запереченнях та поясненнях наданих під час проведення судового засідання наполягав на застосуванні зазначених вимог Кодексу з огляду на пропущення позивачем річного строку на звернення до суду із значним його перевищенням та відсутністю ґрунтовних доказів щодо поважності такого пропуску. Суд погоджується з доводами УПФУ в м. Сніжне Донецької області щодо пропущення ДП „Сніжнеантрацит” строку на звернення до суду із адміністративним позовом та не находить пояснення та обґрунтування, надані позивачем до суду, достатніми для визнання причин пропуску строку поважними.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства „Сніжнеантрацит” до Управління Пенсійного Фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання нечинним та скасування рішення № 478 від 05.06.2008 року – відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 03 грудня 2009 року в присутності представника позивача та представника відповідача. Постанова виготовлена в повному обсязі 08 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.