Вирок № 75145860, 02.07.2018, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
02.07.2018
Номер справи
335/1916/16-к
Номер документу
75145860
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України

1Справа № 335/1916/16-к 1-кп/335/27/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Гончаренко М.А., за участю прокурора Єрмілко А.І., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №420150400000000726 від 15.09.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який має вищу освіту, працює на посаді голови Кам’янсько-Дніпровської районної, державної адміністрації, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає у с.Благовіщенка, Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, вул. Шлях Ілліча, б.26, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №420150400000000726 від 15.09.2015 року, в ході досудового розслідування встановлено наступне.

ОСОБА_2, у період часу із вересня 2013 до вересня 2015 року на підставі рішення господарського суду Запорізької області у справі №16/98/06-25/289/07-12/268/08-25/36/09 від 05.09.2013 виконував обов’язки ліквідатора банкрута державного підприємства «Регіональний торгівельно-сервісний центр сільгоспмашин «Агротехпостач», код ЄДРПОУ 33242580 (далі ДП, ДІІ «РТСЦС «Агротехпостач»).

У вказаний період часу у ОСОБА_2 В виник умисел на отримання вигоди для себе шляхом одержання неправомірної вигоди при незаконній реалізації машин ДП «PTCЦС «Агротехпостач».

Так, у період часу із 05.09.2013 до квітня 2015 року, шляхом подання до господарського суду Запорізької області позовів від імені ТОВ «Альока», код (код ЄГРПОУ 36911736, до ДП «РТСЦС «Агротехпостач» про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг між ДП та третіми особами, із якими ТОВ «Альока» у подальшому було укладено договори про відступлення права вимоги за вказаними договорами про надання послуг, було сформовано заборгованість ДП «РТСЦС «Агротехпостач» перед ТОВ «Альока».

У судових засіданнях щодо розгляду вказаних позовів ТОВ «Альока». арбітражний керуючий ОСОБА_2, як представник ДП реалізуючи свій злочинний умисел на отримання у подальшому для себе неправомірної вигоди достовірно знаючи, що відповідно до ст. 17, 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» вказані вимоги ТОВ «Альока» можуть бути визнані недійними, у повному обсязі визнав усі позовні вимоги ТОВ «Альока» до ДП та у подальшому звернувся до того ж суду із клопотанням про затвердження реєстру кредиторів ДП, до якого у 4 чергу задоволення незаконно включив вказані вимоги ТОВ «Альока» до ДП, при цьому достовірно знаючи, що відповідно до ч. 4 ст. 23 вказаного Закону особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Таким чином, дії ОСОБА_2 призвели до винесення господарським судом Запорізької області ухвали, що не у повній мірі відповідає нормам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», що встановлюють порядок черговості задоволення вимог кредиторів банкрута, якою ТОВ «Альока» включено до складу комітету кредиторів із 4 чергою задоволення та фактично визначено головою комітету кредиторів, оскільки заборгованість ДП перед ТОВ «Альока» за вказаним реєстром є найбільшою серед усіх кредиторів підприємства.

Фактично, ТОВ «Альока», засновником якого є ОСОБА_3, є підприємством, повністю підконтрольним ОСОБА_2, оскільки останній мав у своєму розпорядженні печатку підприємства, у зв'язку із чим мав можливість виготовляти та підписувати від імені керівництва підприємства будь-які документи і, таким чином, ОСОБА_2 створив умови для отримання для себе неправомірної вигоди через реалізацію майна ДП, оскільки отримав можливість впливати на рішення, що приймаються комітетом кредиторів ДП та самостійно приймати такі рішення.

Розпорядженням Президента України №482-2015-ри від 28.04.2015 ОСОБА_2 було призначено головою Кам’янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, після чого розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації №81 - к від 29.04.2015 ОСОБА_2 присвоєно 7 ранг державного службовця. У зв'язку із призначенням на посаду голови райдержадміністрації, ОСОБА_2 13.05.2015 направив до господарського суду Запорізької області клопотання про звільнення його від обов'язків арбітражного керуючого ДП «РТСЦС «Агротехпостач», яке ухвалою суду від 06.09.2015 задоволено та арбітражним керуючим ДП, за клопотанням ТОВ «Альока», було призначено ОСОБА_4

Однак ОСОБА_2 із корисливих мотивів, маючи на меті одержання для себе незаконного прибутку від продажу майна ДП «РТСЦС «Агротехпостач», але фактично втративши право прийняття рішень від імені ДП у зв’язку із своїм усуненням від виконання обов'язків арбітражного керуючого, вирішив реалізувати свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди іншим шляхом, а саме через неправомірний вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, тобто у ОСОБА_2 виник умисел на скоєння злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України.

Реалізуючи свій злочинний умисел, у порушення ч.6 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» печатку, установчі та бухгалтерські документи ДП наступному арбітражному керуючому не передав, залишивши їх у себе. Таким чином, ОСОБА_2 мав реальну можливість впливати на прийняття рішень щодо реалізації майна ДІІ вказаними особами, а саме суддею господарського суду Запорізької області; ОСОБА_5, у провадженні якої знаходилась справа щодо банкрутства вказаного ДП та ОСОБА_4, якого призначено новим арбітражним керуючим ДП за клопотанням ТОВ «Альока».

На початку 2015 року громадянин ОСОБА_6, вирішив скористатись своїми конституційними правами, передбаченими ст. ст. 41, 42 Конституції України, а саме правом на приватну власність та здійснення підприємницької діяльності, для чого придбав для здійснення підприємницької діяльності цілісний майновий комплекс базу відпочинку «Ентузіаст», що розташована у смт. Кирилівка Акімовського району Запорізької області, коса Пересип, 98, та від третіх осіб дізнався про те, що рішення щодо продажу вказаного майна приймає ОСОБА_2, у зв'язку із чим у кінці вересня 2015 року, знаходячись у м. Запоріжжі, ОСОБА_6 звернувся до останнього із питанням придбання вказаної бази відпочинку.

Оскільки ОСОБА_2 утримував у себе вказані документи, печатки був особисто знайомий із ОСОБА_4, суддями господарського суду Запорізької області та представниками торгуючої організації, ОСОБА_6 зрозумів, що іншого шляху для придбання вказаного майна, окрім як задоволення неправомірних вимог: ОСОБА_2, він не має, що обмежує його конституційні права, передбачені ст. ст. 41, 42 Конституції України, а саме право приватної власності на набуття права приватної власності у порядку, визначеному законом, а також право на заняття підприємницькою діяльністю у порядку, визначеному законом, у зв'язку із чим звернувся до правоохоронних органів із заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди.

У свою чергу ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе шляхом зловживання впливом, поєднаним із вимаганням неправомірної вигоди, маючи у розпорядженні установчі документи, печатку та бухгалтерські документи ДП «PTCЦС «Агротехпостач», а також печатку ТОВ «Альока», знаходячись 07.10.2015 та 10.10.2015 у м. Запоріжжі, висловив категоричну вимогу ОСОБА_6 передати йому особисто неправомірну вигоду у сумі 180 тисяч доларів США, пообіцявши за вказану винагороду здійснити неправомірний вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а саме на суддів господарського суду Запорізької області, уповноважених своїм рішенням визначити особу арбітражного керуючого ДП, з метою повторного призначення арбітражним керуючим ДП «РТСЦС «Агротехпостач» ОСОБА_4 на самого арбітражного керуючого ДП ОСОБА_4, уповноваженого па прийняття рішень, щодо керування та розпорядження державним майном, а також на представників організації, що організовує та проводить аукціон з продажу майна ДП. з метою прийняття цими особами та торгуючою організацією рішення про продаж ОСОБА_6 майна ДП «РТСЦС «Агротехпостач», а саме цілісного майнового комплексу бази відпочинку «Ентузіаст», що розташована у смт. Кирилівка Акімовського району Запорізької області, коса Пересип, 98. При цьому на особистій зустрічі зі ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 пообіцяв виконувати у повному обсязі усі вимоги ОСОБА_2, що стосуються реалізації майна ДП.

23.10.2015 приблизно об 11 годині 39 хвилин, знаходячись у приміщенні на вул. Перемоги у м. Запоріжжі, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду для себе у сумі 180 тисяч доларів США, що за офіційним курсом НБУ на вказаний день складає 4 010 505 грн 30 коп., за вплив на прийняття особою уповноваженою на виконання функцій держави, рішення про продаж ОСОБА_6 майна ДП «РТСЦС «Агротехпостач», а саме цілісного майнового комплексу - бази відпочинку «Ентузіаст», що розташована у смт. Кирилівка Акімовського району Запорізької області, коса Пересип, 98.

Одразу після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_2 затримано.

Вищезазначені дії ОСОБА_2 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 3 ст. 369-2 КК України - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, не визнав. Пояснив суду, що обставини викладені в обвинувальному акті не відповідають дійсності. 05.09.2013 року господарським судом Запорізької області, він був призначений ліквідатором ДП «РТСЦС «Агротехпостач». Основним кредитором була ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» з вимогами на суму 657 401, 30 грн. До вказаної компанії він стосунку не має, позовів від ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» не заявляв, представником цієї компанії не був, документами та печаткою компанії не володіє і не володів, заборгованості банкрута перед компанією «Альока» не формував, сума кредиторських вимог на час їх заявлення була підтверджена рішеннями суду. 29.04.2015 року розпорядженням президента України він був призначений головою Кам'янко-Дніпровської райдержадміністрації, у зв'язку з своїм призначенням на державну службу направив заяву в міністерство юстиції України про складання з себе повноважень арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва. Також до господарського суду Запорізької області було подано заяву про відмову від повноважень ліквідатора ДП «РТСЦС «Агротехпостач». В середині липня 2015 року, йому на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_3, який привітав з призначенням на посаду голови адміністрації і попросив допомогти йому в юридичному питанні. ОСОБА_3 був засновником ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» і попросив допомогти йому продати частку в цьому товаристві. Він пояснив ОСОБА_3, що може допомогти тільки в консультаційному плані і за умови, якщо з'явиться такий покупець. ОСОБА_3 знає ще по навчанню в інституті, були поверхово знайомі, стосунків не підтримували. Також він –ОСОБА_2 знає майже всіх засновників і кредиторів боржника «Агротехпостач». В середині вересня 2015р. на його мобільний телефон подзвонив раніше не знайомий Руслан, посилаючись на спільного знайомого, та запитав як можна придбати базу відпочинку «Ентузіаст», яка входить до ліквідаційної маси ДП «РТСЦС «Агротехпостач». На що він відповів, що більше не є ліквідатором вказаного підприємства. При зустрічі з Русланом у м. Запоріжжя він пояснив, що придбати базу можна буде або через торги, які будуть призначені в майбутньому, або придбавши юридичну особу-кредитора. Після розмови з ОСОБА_3 ОСОБА_2 запропонував Руслану придбати частку у ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» за 180 тисяч доларів США, вказану вартість своєї частки визначив ОСОБА_3 Після цього, у зв’язку з від’їздом Руслана, він попросив провести перемови про купівлю частки із його помічником. Через кілька днів йому передзвонила раніше невідома особа та представилась ОСОБА_6 від Руслана. Пізніше з’ясувалось, що ОСОБА_6 це ОСОБА_6 – заявник у цій справі, який заяву написав 08.09.2015р. в якій зазначив неправдиві відомості про те, що вони зі ОСОБА_2 були знайомі, зустрічались до 08.09.2015р. та про те що ОСОБА_2 вимагав гроші з ОСОБА_6 за базу відпочинку «Ентузіаст», однак перше їх спілкування та зустріч з ініціативи ОСОБА_6 відбулась лише на початку жовтня 2015р. В обвинувальному акті на 5 аркуші зазначено, що вперше до ОСОБА_2 ОСОБА_6 звернувся на прикінці вересня 2015р., що також спростовує текст заяви ОСОБА_6. Наступна зустріч його з ОСОБА_6 відбулася 07 жовтня 2015 року, під час зустрічі він роз’яснив як відбувається процедура банкрутства та реалізація майна, повідомив що зараз мова може йти виключно про продаж корпоративних прав ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», на що ОСОБА_6 погодився. Він узгодив все це з ОСОБА_3 після чого була призначена зустріч 9 жовтня 2015р. в нотаріальній конторі у нотаріуса ОСОБА_7, яка розташована в м.Запоріжжя по вулиці Перемоги 15 для підписання договору купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства «Альока». 09.10.2015р. об 11:00 годині на зустріч приїхали ОСОБА_3, Руслан і ОСОБА_6, нотаріус підготувала договір для підписання, але договір так і не був підписаний, оскільки за словами ОСОБА_6 вони привезли не всю узгоджену суму грошей передбачену договором купівлі-продажу. Крім того, Руслан і ОСОБА_6 попросили познайомити їх з арбітражним керуючим, який роз’яснив би їм подробиці проведення процедури торгів. На їх прохання він запропонував кандидатуру ОСОБА_4 як порядного та професійного фахівця. В той же день близько 17.00 години в готелі «Інтурист» зустрілися він - ОСОБА_2, Руслан, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в ході зустрічі ОСОБА_4 роз’яснив процедуру реалізації майна у випадку призначення його ліквідатором ДП «РТСЦС «Агротехпостач». До цього господарський суд Запорізької області ухвалою від 6 серпня 2015 року призначив ОСОБА_4 ліквідатором ДП «РТСЦС «Агротехпостач», однак вказана ухвала 23 вересня 2015 року була скасована господарським апеляційним судом Донецької області. Тобто, фактично на момент усіх зустрічей ОСОБА_4І, не мав повноважень ліквідатора у справі про банкрутство і не був особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Тому він не передав ОСОБА_4 документи та печатку ДП «РТСЦС «Агротехпостач». ОСОБА_4 відповів на запитання Руслана і ОСОБА_6 стосовно процедури продажу майна, обіцянки виконувати будь-чиї вимоги він не давав. Під час зустрічі з Русланом і ОСОБА_6 знову повернулись до обговорення умов продажу часток у ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», однак так і не домовились, оскільки вони просили надати гарантії що саме вони придбають базу відпочинку, але надати такі гарантії не міг, оскільки це від нього не залежало і тому він повідомив, що продається лише частка у ТОВ «Компанія «ОСОБА_5». Однак 21 жовтня 2015 року йому подзвонив ОСОБА_6 і повідомив, що вони подумали і все таки вирішили придбати корпоративні права ТОВ «Компанія «ОСОБА_5». Він про це повідомив ОСОБА_3 та домовився про зустріч у нотаріуса 23 жовтня 2015р. В цей день разом з ОСОБА_3 вони приїхали до нотаріуса ОСОБА_7 об 11 годині. ОСОБА_3 прибув на угоду сам, попросив його перевірити договір, що б не було ніяких змін, перевірити гроші та передати ОСОБА_3, перед прибуттям покупців ОСОБА_3 передав йому статутні документи та печатку ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» з метою оформлення документів і щоб він після підписання договору передав їх покупцям. Через хвилин 15-20 до нотаріуса прибув ОСОБА_6 без Руслана та пояснив, що Руслан при необхідності під'їде і підпише документи. ОСОБА_6 уточнив у ОСОБА_2 з приводу судового засідання, тому що справа ще була в апеляції. Він повідомив, що в будь-якому випадку справа повернеться до господарського суду Запорізької області і буде призначено до розгляду. Після цього він перерахував купюри, які були упаковані у 18 пачок, але у нього виникла підозра, що купюри фальшиві, тому поклав їх на стіл та зібрався вийти і повідомити ОСОБА_3 про те, що купюри викликають сумніви і те, що сам покупець Руслан не з'явився. Але коли він підійшов до дверей, то був затриманий співробітниками СБУ Дніпропетровської області. Всі грошові кошти в повному обсязі - 180 000 доларів США він повинен був передати ОСОБА_3 до підписання договору в якості оплати за корпоративні права «Компанії« ОСОБА_5». Обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що він не вимагав у ОСОБА_6 і не приймав пропозицію, не давав обіцянок, не отримував неправомірної вигоди за вплив на осіб уповноважених на виконання функцій держави для продажу бази відпочинку «Ентузіаст», не впливав на будь-яких осіб уповноважених на виконання функцій держави, у судді господарського суду Запорізької області Дьоміної А.В. в провадженні вже не перебувала справа в частині призначення ліквідатора, оскільки її ухвала була скасована Апеляційним господарським судом Донецької області і питання призначення ліквідатора підлягало вирішення іншим суддею після повернення справи до суду першої інстанції. Арбітражний керуючий ОСОБА_4 не отримав повноважень ліквідатора, про яку саме торгуючу організацію йдеться мова в обвинувальному акті обвинувачений не розуміє.

На підтвердження вини ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, сторона обвинувачення посилалася на показання свідків, письмові докази, дослідженням яких встановлено наступне.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що у нього є мрія мати бізнес, такий як база відпочинку. В серпні 2015 року він зустрів знайомого на ім’я Руслан з яким вони спільно бажали придбати базу відпочинку, який повідомив, що є база відпочинку «Ентузіаст» і дав телефон ОСОБА_2, після чого він з ним зв'язався, зустрівся. Його завдання на першій зустрічі було спробувати знизити ціну покупки і домовиться про те, щоб піти за прийнятним для них варіантом, це покупка самої бази. ОСОБА_6 зустрівся із ОСОБА_2 це було біля Інтуриста у м.Запоріжжя на вулиці. ОСОБА_2 пояснив, що треба увійти до складу засновників фірми яка є кредитором іншої фірми на балансі якої стоїть база відпочинку, що вказану фірму та борги на неї створив ОСОБА_2 ОСОБА_6 не цікаво було входити до складу засновників та самому після цього все оформлювати, оскільки не знав процедури, задавав з цього приводу питання ОСОБА_2 і за телефоном і при зустрічі. Було кілька зустрічей приблизно раз на тиждень. ОСОБА_6 мав певні сумніви, як чиновник з іншого міста може приймати участь у таких справах і чи так буде законно, тому ОСОБА_6 звернувся в службу безпеки України із заявою. Після цього вони ще кілька разів зустрічалися, прийшли до розуміння, що треба увійти все-таки до складу засновників купивши долю у товаристві за 180 000 доларів США, домовилися коли це станеться. На зустріч ОСОБА_6 приїхав із знайомим Русланом який мав увійти до складу засновників. На зустрічі у нотаріуса були присутні ОСОБА_2, Руслан, ОСОБА_6 та засновник фірми «Альока», частка в якій продавалась. ОСОБА_6 не готовий був сплачувати гроші тому попросив зустрічі з можливим ліквідатором. ОСОБА_2 в той же день ввечері організував цю зустріч в «Інтуристі», чоловік представився ОСОБА_4 і він повідомив, що він бере на себе відповідальність, тільки в тому плані, що ніяких намірів з інших сторін не буде, тобто він не гарантує, що ОСОБА_6 з Русланом викупить базу відпочинку. Він гарантував тільки те, що ніхто більше не втрутиться в процес продажу, але нічого не повідомив з приводу торгуючої організації. ОСОБА_6 відомо, що ОСОБА_4 вже залучали в якості ліквідатора ДП «РТСЦС «Агротехпостач», але це рішення згодом скасували. ОСОБА_2 сказав, що і тут у нього є питання як це вирішити. Після цього ОСОБА_6, взяв телефон торгуючої організації, зустрівся з представником торгуючої організації і там теж його запевнили, що як ОСОБА_2 скаже так і буде, бо до того вони не один раз робили такі покупки, запевнив, що все буде нормально, все це підконтрольне, все це можна організувати. Після цього ОСОБА_6, з'ясував, що навіть ліквідатора повинен призначити господарський суд, що обговорив телефоном із ОСОБА_2, він запевнив, що у нього є суддя який вирішить, призначить ту людину яку він скаже, також ОСОБА_2 поспішав та просив дійти вже до якогось порозуміння. Після цього СБУ запропонували ОСОБА_6 як це організувати, при свідках дали переписані та помічені гроші в сумі 180 000 доларів США і ОСОБА_6 приїхав на зустріч і передав ОСОБА_2 ці гроші, в той момент вони зі ОСОБА_2 знаходились у приміщенні удвох, при цьому мети вступати засновником до фірми ОСОБА_6 не мав, він хотів придбати лише базу відпочинку.

Свідок ОСОБА_3 показав, що знайомий зі ОСОБА_2 оскільки навчались на різних факультетах у вищому навчальному закладі, але відносин не підтримували. В 2009 р. він заснував ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» з метою зайняття господарською діяльністю, а саме поставки обладнання на промислові гіганти Запорізької області. У 2011 році з'явилися кошти і він вирішив їх вкласти в іншу сферу, в курортний бізнес. З цією метою звернувся до свого юриста Діордієва Олексія, який порадив скупити борги ДП «РТСЦС «Агротехпостач», заявити про кредиторськи вимоги під час санації цього підприємства та виступити інвестором придбавши право власності на базу відпочинку «Ентузіаст», яка була на балансі у ДП «РТСЦС «Агротехпостач», що і було зроблено ще до призначення ОСОБА_2 ліквідатором вказаного підприємства. Всіма питаннями займався юрист Діордієв О.С. Але стати інвестором і придбати базу відпочинку так і не вийшло, оскільки інші кредитори затягували процес та постійно щось оскаржували, тому у 2013р. ДП «РТСЦС «Агротехпостач» увійшло в процес ліквідації. Після цього, через деякий час він прийняв рішення продати 100% частку у ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» та не займатись в подальшому придбанням бази відпочинку. У 2015р. до ОСОБА_3 звернувся один покупець, але договір так і не уклали оскільки покупець відмовився. Для здійснення цієї угоди вже була оформлена нотаріальна згода від дружини ОСОБА_3 Коли він із засобів масової інформації дізнався про призначення ОСОБА_2 головою Кам’янсько-Дніпровської райдержадміністрації то він пригадав, що ОСОБА_2 був ліквідатором ДП «РТСЦС «Агротехпостач» і передзвонив йому та спитав про те, що можливо хтось зацікавиться купівлею ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», то він готовий продати цю компанію. Приблизно через пару місяців, десь у вересні 2015р. передзвонив ОСОБА_2 та повідомив, що є особа, яка бажає придбати ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» і запитав про ціну продажу частки, на що ОСОБА_3 повідомив, що вартість 100% частки складає 180 000 доларів США, вказана сума складалась із суми витраченої на придбання боргів близько 800 тис. грн., близько 350 тис. грн. на юридичний супровід, обслуговування фірми, різні похідні витрати. Загалом на той момент всі витрати склали близько 135 000 доларів США разом із втраченою вигодою склало 180 000 доларів США. При цьому ОСОБА_3 попросив допомогти ОСОБА_2 супроводити цю угоду у нотаріуса, оскільки він юрист, на що ОСОБА_2 погодився і будь-якої оплати своїх послуг не просив. Після цього ОСОБА_2 передзвонив та сказав що покупець згоден, ми можемо зустрічатися. ОСОБА_3 призначив угоду у нотаріуса на 9 жовтня 2015р. 09.10.2015р. ОСОБА_3 під’їхав до нотаріуса ОСОБА_2 вже стояв на вулиці. ОСОБА_2 сказав що проект договору він вже прочитав, що ніяких проблем в договорі не бачить, після вони зайшли до нотаріуса де знаходилося двоє людей один з них покупець по-молодше Руслан другий по-старше ім’я свідок не пам’ятає. Потім перед ознайомленням з договором ОСОБА_3 попросив ОСОБА_2, що б він допоміг в перерахунку грошових коштів. Після цього, ОСОБА_2 вийшов з чоловіком, який був старше за віком в сусіднє приміщення, але повернувшись ОСОБА_2 повідомив, що покупці не привезли всю вартість частки тому підписання договору відклалось на пару тижнів. Поки ОСОБА_2 спілкувався з чоловіком, ОСОБА_3 сидів із Русланом в кабінеті у нотаріуса та читали проект договору, в проекті договору була відображена вся сума 180 000 доларів США в гривневому еквіваленті. 23.10.2015р. після телефонного дзвінка ОСОБА_2, ОСОБА_3 подзвонив нотаріусу та під'їхав до нотаріуса, ОСОБА_2 і нотаріус вже були на місці і стали чекати покупця близько півгодини. Потім ОСОБА_2 вийшов і хвилин через 5-10 вони почули якийсь шум. На цей шум вийшла нотаріус, потім зайшов співробітник СБУ і повідомив що тут проходять оперативні заходи. Після цього ОСОБА_2 відвезли в невідомому напрямку. До цього ОСОБА_3 попросив ОСОБА_2 перевірити та перерахувати гроші, оскільки ОСОБА_3 мав проблеми із очима та проходив медичні процедури. Обидва рази із нотаріусом домовлявся ОСОБА_3 Статутні документи та печатка знаходились завжди у ОСОБА_3, під час зустрічі у нотаріуса статутні документи він передав нотаріусу для оформлення, а печатку ОСОБА_2, печатку в подальшому в той день вилучили правоохоронці. Ніхто зі сторін договору один на одного не тиснув та не намагався впливати. ОСОБА_2 до діяльності ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» ніякого відношення не мав. Про розмови щодо можливого впливу на будь-яких осіб ОСОБА_2 свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що зі ОСОБА_2 вона не знайома. В липні 2015р. на прохання свого чоловіка ОСОБА_3, з яким не проживає сумісно з 2000р., але офіційно не розлучена, вона разом із чоловіком у двох поїхала до нотаріуса по вул.Перемоги у м.Запоріжжя та підписала згоду на продаж часток в фірмі чоловіка, яка назва фірми вже не пам’ятає. Нотаріусом була жінка. Чим займається чоловік, ОСОБА_8 не знає та не цікавиться цим.

Свідок ОСОБА_7 надала суду наступні покази, що вона приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу, діяльність здійснює за адресою: АДРЕСА_1. Знає ОСОБА_2 як клієнта близько п’яти років. 23 жовтня 2015 року у неї планувалося оформлення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Компанія «ОСОБА_5». Раніше також планувалося оформлення приблизно 9 жовтня 2015р., але 9 жовтня правочин не відбувся, в той день були присутні ОСОБА_3, ОСОБА_2 та покупці – двоє чоловіків. До цього, 27 липня 2015 року, ОСОБА_7 посвідчувала згоду дружини ОСОБА_3 на продаж. Договір купівлі-продажу не був оформлений, з яких причин свідку не відомо. На 23 жовтня вона планувала оформити договір купівлі-продажу, прийшов продавець ОСОБА_3, деякий час він чекав, надав свідку документи необхідні для здійснення правочину, печатка ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» для здійснення правочину була не потрібна, тобто все свідчило про те, що він має намір оформити договір та продати частку у товаристві. ОСОБА_3 свідок також знає як клієнта, який час від часу звертається до неї за нотаріальними послугами. Був присутній також ОСОБА_2, на думку свідка він здійснював юридичний супровід правочину. ОСОБА_2 вийшов із кабінету, через хвилин 10-15 свідок почула в приймальні якийсь шум. Покупця ОСОБА_7 в той день не бачила оскільки вони зі ОСОБА_2 могли зайти в кімнату, яка знаходилась поруч через приймальню і свідок могла їх не побачити. Коли вона вийшла з кабінету, то побачила багато чоловіків з відеокамерою, їй повідомили про проведення обшуку, вручили судове рішення про обшук і пред’явили посвідчення слідчого. Після цього було проведено обшук, у зв’язку з чим договір сторонами підписаний не був, але його проект зберігся, основними умовами договору були продаж 100% часток ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» за 180 000 доларів США за курсом НБУ, що на той момент на 23 жовтня 2015 складало чотири мільйони десяти тисяч чотириста гривень. На думку свідка сторони реально збирались здійснювати правочин, ними були для цього надані усі необхідні документи, все відбувалось як зазвичай під час подібних правочинів.

Свідок ОСОБА_4 в суді показав, що зі ОСОБА_2 він знайомий приблизно 7-8 років, підтримує ділові стосунки, пересікались з робочих питань. 06 серпня 2015 року господарським судом його - ОСОБА_4 було призначено ліквідатором ДП «РТСЦС «Агротехпостач» на підставі його заяви. До нього ліквідатором був ОСОБА_2, потім він склав повноваження як арбітражний керуючий. Документи ОСОБА_2 свідку як новому ліквідатору не передав, оскільки ухвала про його призначення була скасована судом апеляційної інстанції. На початку жовтня 2015р., це точно було після 23 вересня тому, що ОСОБА_4 на той момент вже було знято з посади ліквідатора Апеляційним судом Донецької області, який знаходиться в м. Харкові. На зустрічі на початку жовтня 2015р., яка відбулася в кафе готелю «Інтурист», за участі ОСОБА_2 та ще двох невідомих йому чоловіків ОСОБА_4 був у якості юриста та арбітражного керуючого, який має досвід роботи. Тобто, це була така консультативна зустріч на якій ставились питання до ОСОБА_4 по процедурі банкрутства, що за чим слідкує, як стадія, які необхідно дії вчиняти на певній стадії чим закінчується процедура банкрутства. Тобто обговорювалась процедура банкрутства ДП «РТСЦС «Агротехпостач». На зустрічі мова йшла про продаж корпоративних прав підприємства «Альока», це підприємство яке є одним із кредиторів. Вартість цього продажу ОСОБА_4 не відома, будь-якої винагороди з цього продажу йому ніхто не обіцяв. ОСОБА_2 був присутній як представник власника підприємства, обговорював питання щодо механізму та процесу продажу частки в товаристві. Ці питання є пов’язаними з банкрутством тому обговорювалось і продаж корпоративних прав і подальша процедура банкрутства. Питання призначення ОСОБА_4 ліквідатором ДП «РТСЦС «Агротехпостач» за допомогою ОСОБА_2 на зустрічі не обговорювалось, ОСОБА_4 повідомив, що подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду про його зняття. Жодних інших зустрічей де б обговорювалось питання призначення ОСОБА_4 ліквідатором не було, у тому числі із двома невідомими йому особами, які були присутні разом зі ОСОБА_2 ОСОБА_7 що ОСОБА_2 є головою райдержадміністрації не має значення для ОСОБА_4 і впливу на нього ОСОБА_2 не має. Про здійснення будь-яких дій щодо продажу майна ДП «РТСЦС «Агротехпостач» ОСОБА_2 ОСОБА_4 не просив. Про будь який вплив з боку ОСОБА_2 на суддів господарського суду Запорізької області, на торгуючі організації свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_9 в суді показав, що зі ОСОБА_2 він особисто не знайомий. З 2010-2011 року, знайомий з ОСОБА_3, надавав йому юридичні послуги. ОСОБА_3 був одноособовим засновником підприємства ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», яке займалось торгівлею обладнанням, директором була якась жінка. В 2011р. на запитання ОСОБА_3.Ю. чи є можливість придбати базу відпочинку ОСОБА_9 порадив йому стати кредитором ДП «РТСЦС «Агротехпостач», для чого скупити борги підприємства та заявити кредиторські вимоги. Після цього або шляхом затвердження мирової угоди, або шляхом інвестування стати власником бази відпочинку «Ентузіаст» в смт. Кирилівка. ОСОБА_9 підготував для цього всі документи в тому числі договори переуступки права – вимоги, ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» було викуплено близько 700 000 грн. поточних боргів ДП «РТСЦС «Агротехпостач», але кредитори почали оскаржувати все підряд та затягувати процедуру. Після цього, господарський суд прийняв рішення про початок ліквідаційної процедури та відкриття справи про банкротства. Конкурсні кредитори продовжувати затягувати процедуру банкрутства і ОСОБА_3 втратив цікавість до цієї справи. Приблизно в 2014р. ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_9 про своє бажання продати корпоративні права ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» з метою виручити хоч якісь гроші. В подальшому, в серпні 2015 року ОСОБА_9 був представником ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» на судовому засіданні у Господарському суді при призначенні нового арбітражного керуючого-ліквідатора ДП «РТСЦС «Агротехпостач», до суду було подано близько 5-6-ти заяв на призначення ліквідаторів і судом були всі розглянуті. Більшості було одразу відмовлено тому, що в них не вистачало досвіду та кваліфікації згідно вимог Закону. В суді був присутній тільки один арбітражний керуючий ОСОБА_4, проти кандидатури якого ніхто з присутніх не заперечував і судом він був призначений арбітражним керуючим. Після цього ОСОБА_9 з ОСОБА_3 не спілкувався приблизно з серпня 2015р. ОСОБА_9 не відомо про те, щоб ОСОБА_2 мав якийсь вплив на ОСОБА_3, ОСОБА_3 взагалі про нього ніколи не згадував. Про будь-який можливий вплив ОСОБА_2 на арбітражного керуючого ОСОБА_4, будь-яку торгуючу організацію та суддів господарського суду Запорізької області свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що зі ОСОБА_2 він знайомий, оскільки він був арбітражним керуючим його підприємства. Познайомили їх в 2008р. компаньйони ОСОБА_10, з якими вони розійшлись о 2010р. і підприємство ТОВ «Запоріжагротехпостач» перейшло у власність ОСОБА_10, який також є власником та директором ПП «Комплект». Обидва підприємства є кредиторами ДП «РТСЦС «Агротехпостач» на загальну суму 600 000-700 000грн., на вказану суму ці підприємства виконали ремонтні роботи на базі відпочинку «Ентузіаст» в смт.Кирилівка. Представником обох підприємств в суді є ОСОБА_11. Свідок пояснив, що діяльність ліквідатора ОСОБА_2 перевірялась КРУ та були виявлені порушення, але які саме свідок не зазначив. Інформації про зв’язок ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» свідок не має. Пояснити чому такі схожі назви його підприємства ТОВ «Запоріжагротехпостач» та підприємства-банкрута ДП «РТСЦС «Агротехпостач» свідок пояснити не зміг. Метою свідка під час банкрутства було сплата заборгованості перед його підприємствами, стосовно пропозицій інвесторів погасити цю заборгованість, йому нічого не відомо. Дії ОСОБА_2 свідок та його представники багато разів оскаржували, але безрезультатно. Про вплив на будь-яку торгуючу організацію та суддів господарського суду Запорізької області свідку нічого не відомо. ОСОБА_7 детально на всі запитання може відповісти ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_11 в суді показала, що знає ОСОБА_2 як ліквідатора ДП «РТСЦС «Агротехпостач», бачились у судових засіданнях. З 2010 року свідок працювала в ТОВ "ТСЦСМ "Запоріжагротехпостач", яке є кредитором у справі про банкрутство ДП «РТСЦС «Агротехпостач», потім їй надали довіреності для представництва інтересів також і «Запорожгранитстрой» та ПП «Комплект». Приблизно півтора роки тривали суди з ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», апеляції та касації. Після цього були три судові рішення про стягнення з ДП «РТСЦС «Агротехпостач» на користь ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» заборгованості і вказане підприємство увійшло до складу кредиторів в якості основного кредитора. Вона вважає ОСОБА_2 бенефіціаром ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», однак не має тому доказів. Також свідок зазначила, що в судових засіданнях інтереси цього товариства представляла директор ОСОБА_12, вона також колись представляла інтереси «Агротехпостач». ОСОБА_11 вважає дії ОСОБА_2 під час банкрутства ДП «РТСЦС «Агротехпостач» протиправними, його дії неодноразово свідком оскаржувались однак це конкретного результату не принесло. ОСОБА_10 належать три кредитори, це ТОВ «ТСЦСМ «Запоріжагротехпостач», ТОВ «НВКФ «Запоріжгранітбуд» та ПП «Комплект». Останні два підприємства разом із боргами ОСОБА_10 скупив після того, як не знайшов спільної мови зі ОСОБА_2 для того, щоб контролювати як можна більше кредиторської заборгованості ДП «РТСЦС «Агротехпостач» та тим самим впливати на прийняття рішень комітету кредиторів. Кінцевою ціллю ОСОБА_10 є отримання у власність бази відпочинку «Ентузіаст» у смт.Кирилівка, оскільки завдяки девальвації гривні борги знецінились. До суду приходили інвестори, які пропонували викупити гаражний комплекс боржника за всю заборгованість перед підприємствами, які представляє ОСОБА_11, однак їм було відмовлено, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 самих цікавив викуп об’єктів боржника. Про вплив з боку ОСОБА_2 на будь-яку торгуючу організацію та суддів господарського суду Запорізької області свідку нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_13 в суді показав, що він працює старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах по Луганській та Донецькій областях. Протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складались ним особисто, детально тих обставин вже не пам’ятає. Безпосередньо негласні слідчі (розшукові) дії здійснювались співробітниками відділу оперативного документування. Свідок разом із техніком переглядав в режимі онлайн за передачею грошей. Свідку невідомо чи зберіглися оригінали записів негласних дій та на який пристрій здійснювався запис. Відділ оперативного документування передав ОСОБА_13 записи на DVD-R дисках. Назви файлів присвоює оперативно-технічний відділ. Свідок не зміг пояснити чому під час складання протоколу НСРД від 10.10.2015р. він не зробив стенограму на одну з відеозаписів.

Стороною обвинувачення надані письмові докази дослідженням яких встановлено наступне.

Заява ОСОБА_6 від 08.09.2015р., яка стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР не містить в собі достовірних відомостей, що було підтверджено під час допиту свідків зокрема самого ОСОБА_6 Так в заяві зазначено, що ОСОБА_6 до написання заяви на початку 2015р. особисто зустрічався зі ОСОБА_2 та зв’язувався за телефоном з ОСОБА_4 Натомість допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 факт знайомства, спілкування та зустрічі зі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до написання заяви спростував, повідомив суд, про те, що заява написана з чужих слів та містить недостовірні відомості (т.1 а.с.164).

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_6 та складені на підставі вказаної заяви лист заступника начальника УСБУ в Дніпропетровській області №55/3-7992 від 09.09.2015р. та витяг з ЄРДР №420150400000000726 від 15.09.2015р. про внесення відомостей до ЄРДР за фактом зловживання впливом ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 369-2 КК України та всі інші докази здобуті на підставі недостовірних відомостей внесених до ЄРДР не можуть бути покладені в основу обвинувачення (т.1 а.с.160-162).

Заява ОСОБА_6 від 15.09.2015р. в якій ОСОБА_6 просить не визнавати його потерпілим доводить відсутність будь-якої шкоди нанесеної ОСОБА_6 (т.1 а.с.188)

Протокол обшуку від 23.10.2015р. за адресою: АДРЕСА_2, складено в порушення ч.1 ст.233, ч.2 ст. 234 КПК України, оскільки обшук проведено без дозволу суду та відповідної ухвали слідчого судді (т.3 а.с.115).

Як вбачається з ухвали Жовтневого районного суд м.Дніпропетровська від 21.10.2015р. надано дозвіл на проведення обшуку у нежитловому приміщенні за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги б.15. (т.3 а.с.114)

Разом із тим обшук проведено в іншому приміщенні, а саме в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна №45931341 від 20.10.2015р. та змістом протоколу обшуку від 23.10.2015р. (т.3 а.с.9-11)

Після проведення обшуку, сторона обвинувачення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді в порядку ч.3 ст. 233 КПК України не звертилась.

В порушення п.1 ч.3 ст.104, ч.6 ст.104, ст.234 КПК України в протоколі обшуку від 23.10.2015р. за адресою: АДРЕСА_2 не зазначено особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада) та всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).

Враховуючи вищевикладене протокол обшуку від 23.10.2015р. за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до п.1 ч.2 ст.87, ч.2 ст. 234 КПК України є недопустимим доказом, та не може бути покладений в основу обвинувачення. Предмети і документи вилучені вказаним протоколом обшуку також є недопустимими доказами.

Інші протоколи обшуків від 23.10.2015р., які містяться в матеріалах кримінального провадження доказового значення не мають та не підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті (т.1 а.с.205, 213, 220, 227,234,242).

Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07.10.2015р. з додатком до нього на диску DVD-R обл.№55/3219. Зі змісту Протоколу НСРД від 07.10.2015р. вбачається, що на оптичному диску обл.№55/3219 містяться наступні файли: звуковий файл «2015.10.07» та відео файл «2015.10.07». Натомість, під час огляду диску DVD-R судом встановлено, що на вказаному оптичному носії міститься лише один відео файл «2015.10.07», що не відповідає змісту протоколу. В протоколі відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено аудіо- та відеозапис розмов, які фіксувались в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії (т.3 а.с.194).

Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.10.2015р. з додатком до нього на диску DVD-R обл.№55/3221. Зі змісту Протоколу НСРД від 10.10.2015р. вбачається, що на оптичному диску обл.№ 55/3221 містяться наступні файли: звуковий файл «2015.10.09» та відео файл «2015.10.09». Натомість, під час огляду диску DVD-R судом встановлено, що на вказаному оптичному носії містяться інші файли з назвою «2015.10.09_1» та «2015.10.09_2», що не відповідає змісту протоколу. В протоколі відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено аудіо- та відеозапис розмов, які фіксувались в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Протокол не містить стенограми файла «2015.10.09_1» (т.3 а.с.221).

Протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.10.2015р. з додатком до нього на диску DVD-R обл.№55/3254. Зі змісту Протоколу НСРД від 23.10.2015р. вбачається, що на оптичному диску обл.№ 55/3254 містяться наступні файли: звукові файли «2015.10.23_1», «2015.10.23_2» та відео файли «2015.10.23_1», «2015.10.23_2» тобто всього чотири файли. Натомість, під час огляду диску DVD-R судом встановлено, що на вказаному оптичному носії містяться лише два відео файли з назвою «2015.10.23_1» та «2015.10.23_2», що не відповідає змісту протоколу. В протоколі відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено аудіо- та відеозапис розмов, які фіксувались в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Диск DVD-R обл.№55/3254 не опечатаний печаткою №3, як про це зазначено в протоколі НСРД (т.3 а.с.215).

Протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07.10.2015р., 10.10.2015р., 23.10.2015р. в порушення вимог ч.3 ст. 252 КПК України передані прокурору пізніше ніж через 24 години з моменту припинення зазначених негласних слідчих, що підтверджується супровідним листом заступника начальника УСБУ в Дніпропетровській області №55/3-11349 від 02.12.2015р.

Після огляду вмісту додатків до протоколів за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії сторона захисту заявила, що після завершення досудового розслідування ознайомлювалась із DVD-R дисками на яких містились звукові та відео файли назви яких відповідали змісту протоколів НСРД. Під час ознайомлення документи були в непідшитому та не пронумерованому стані, а DVD-R диски перебували у незапакованому стані, пакування диску взагалі було відсутнє, про що захисник ОСОБА_1 зробив відповідний запис у протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 31.01.2016р (т.2 а.с.192)

Із відеозаписами, які містяться на DVD-R дисках №55/3219, №55/3221, №55/3254 сторона захисту відповідно до положень ст. 290 КПК України не ознайомлена.

Частина 12 ст. 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обв'язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах.

Під час дослідження в судовому засіданні додатків до протоколів НСРД DVD-R дисків №55/3219, №55/3221, №55/3254 сторона захисту звертала увагу суду на те, що відеозаписи на DVD-R дисках здійснюється не з моменту встановлення технічного засобу та не до моменту зняття цього засобу, згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_2 відеозаписи містять ознаки монтажу, оскільки події відбувались не так як відображено на відеозаписах в тому числі проміжки часу та тривалість подій не відповідають проміжкам часу на відеозаписах.

За клопотанням сторони захисту ухвалою суду від 18.05.2017р. було призначено судову експертизу відео-, звукозапису, яку було проведено, що підтверджується висновком експерта №9501 від 17.07.2017р. судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису.

Згідно з висновком експерта №9501 від 17.07.2017р. судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису встановлено, що відеофонограми №№1-5, зафіксовані в області даних лазерних дисків із реєстр.№ 55/3219, 55/3221, 55/3254, є копіями, записаними за допомогою комп’ютерної техніки. У характеристиках відеофонограм відсутні ознаки, які б ідентифікували пристрій запису. Встановити експертним шляхом чи проводились записи відеофонограм №№1-5, зафіксовані в області даних лазерних дисків із реєстр.№ 55/3219, 55/3221, 55/3254, безперервно, чи зазнавали змін та визначити в цілому чи мав місце факт монтажу відеофонограм №№1-5 шляхом виривання окремих фраз та слів із загального змісту та подальшого їх з’єднання за потрібним контекстуальним змістом не представляється можливим у зв’язку з тим, що визначити природу походження даного відеозвукозапису з технічної точки зору неможливо через те, що не визначена оригінальність наданих записів (т.3 а.с.60).

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 пояснила суду, що надати категоричну відповідь, чи містять відеофайли ознаки монтажу за копіями відеозаписів неможливо і наразі не існує такої методики. Разом із тим, експерт зазначила, що не інує пристрою відео-, звукозапису, який би безпосередньо створював відеофайли за наданим алгоритмом назви файлу, ймовірно імена файлів змінювались. Пристрій, яким здійснювався відеозапис стороною обвинувачення не надано. Висновок експерта №9501 від 17.07.2017р. підтвердила в повному обсязі.

Таким чином, зазначений висновок експертизи не спростовує твердження ОСОБА_2 про те, що відеозапис створено шляхом монтажу, а не відповідність назв файлів назвам зазначеним в протоколах НСРД, вказує на сумнівність додатків до протоколів НСРД на DVD-R дисках №55/3219, №55/3221, №55/3254 та самих протоколів НСРД, а відтак - ці докази не можуть трактуватись як доказ вини ОСОБА_2, у інкримінованому йому злочині.

Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 16.11.2015р. Контроль за вчиненням злочину закінчився відкритим фіксуванням – проведенням обшуку, вилученням грошових коштів тощо (т.3 а.с.1).

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 271 КПК України, якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол в присутності такої особи.

Проте протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 16.11.2015р. в порушення вимог ч.3 ст. 252 КПК України складений більше ніж через 24 години, не в присутності ОСОБА_2, незважаючи на те що негласна слідча дія закінчилась відкритим фіксуванням, чим грубо порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_2.

Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 16.11.2015р. є недопустимим доказом оскільки отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Ухвала слідчого судді Апеляційного суду Дніпропетровської області №4959т від 05.10.2015р., ухвала слідчого судді Апеляційного суду Дніпропетровської області №4960т від 05.10.2015р., доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.10.2015р. та постанова про проведення негласной слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину від 16.10.2015р. були відкриті стороні захисту лише 14.05.2018р. перед закінченням судового розгляду, в день коли надавались докази сторони захисту, через 2 роки та 4 місяці після закінчення досудового розслідування (т.3 а.с.209-220).

Верховний Суд в постанові №663/1109/14-к від 22.03.2018р. зазначив, що відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 16 березня 2017 року N 5-364кс16 та від 12 жовтня 2017 року N 5-237кс (15)17, чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборону адресовано суду, який згідно з ч. 12 ст. 290 КПК не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті сторонам.

Таким чином, суд не має права допустити відомості, що містяться в ухвалі слідчого судді Апеляційного суду Дніпропетровської області №4959т від 05.10.2015р., ухвалі слідчого судді Апеляційного суду Дніпропетровської області №4960т від 05.10.2015р., доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.10.2015р. та постанови про проведення негласної слідчої (розшукової) дії – контроль за вчиненням злочину від 16.10.2015р., як докази, оскільки в порушення положень ст. 290 КПК України вказані документи існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні захисту.

Крім того, вказаних документів немає і у реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, що також виключає можливість використання їх в якості доказів.

Без врахування відомостей, які містяться в зазначених документах суд не може встановити законність та дотримання порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно обвинуваченого, що тягне за собою визнання недопустимими доказами протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07.10.2015р., 10.10.2015р., 23.10.2015р.

Протокол огляду грошових коштів від 23.10.2015р. не містить посилань на ст.ст. 271, 273 КПК України, якими передбачено проведення контролю за вчиненням злочину та використання імітаційних засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т.1 а.с.191).

В порушення ч. 2 ст. 273 КПК України матеріали кримінального провадження не містять протоколу виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій.

Висновком експерта №70/06-6 від 15.01.2016р. встановлено, що 36 банкнот номіналом по 100 доларів США вилучені в ході обшуку за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги 15 відповідають за своїми характеристиками грошовим знакам Федеральної резервної системи США аналогічного номіналу, які знаходяться в офіційному обігу (т.2 а.с.129).

Висновком експерта №70/12-2867 від 18.12.2015р. встановлено, що 36 банкнот номіналом по 100 доларів США вилучені в ході обшуку за адресою: м.Запоріжжя, вул. Перемоги 15, а також на змивах з рук ОСОБА_2 виявлено сліди спеціальних хімічних речовин з люмінісценсією жовтого кольору в УФ променях, які мають спільну родову приналежність із контрольним зразком речовини (т.2 а.с.117).

Освідування ОСОБА_2 на підставі постанови про освідування особи від 23.09.2015р. під час обшуку 23.10.2015р. проведено з порушенням ч.ч. 3, 5 ст.241 КПК України, оскільки ОСОБА_2 не пред’являлась постанова прокурора про освідування особи та про проведення освідування не складався протокол. Тому змиви з рук ОСОБА_2 та висновок експерта №70/12-2867 від 18.12.2015р. є недопустимими доказами.

Разом із тим, ОСОБА_2 в ході допиту пояснив, що він дійсно на прохання ОСОБА_3 брав до рук та перераховував пачки купюр надані ОСОБА_6 в нотаріальній конторі в якості оплати за 100 % частку у статутному капіталі ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» перед підписанням договору купівлі-продажу частки у товаристві.

Постановою про долучення речових доказів та документів до матеріалів кримінального провадження від 23.10.2015р. долучено до матеріалів кримінального провадження наступні речові докази: 36 банкнот номіналом по 100 доларів США; спеціальні імітаційні засоби у кількості 1764 штуки, що імітують справжні грошові купюри номіналом 100 доларів СІМА і мають однакові серії і номери; контрольний зразок спеціальної хімічної речовини; змиви із правої та лівої рук ОСОБА_2; контрольні зразки вати і спирту; печатку ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», код ЄДРПОУ 36911736; мобільний телефон iPhone білого кольору; трудову книжку ОСОБА_2 (42 арк). журнал обліку робочого часу Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області (43 арк.), розпорядження голови Кам'янсько Дніпровської РДА №186 від 02.07.2015 Про розподіл обов’язків в районній державній адміністрації між головою, його першим заступником, заступником голови, керівником апарату із додатками ( 19 арк ). розпорядження голови Кам'янсько-Дніпровської РДА №4б-к від 30.04.2015 про вступ на посаду голови районної державної адміністрації із додатками (3 арк.). розпорядження голови Кам'янсько-Дніпровської РДА №47-к від 30.04.2015 Про голову районної державної адміністрації із додатками (2 арк.), особова справа ОСОБА_2 (37 арк,), 2 блокноти із особистими записами, апеляційна скарга ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адмінсуду (3 арк ). адміністративним позов ОСОБА_2 щодо оскарження лій Сумської обласної виборчої комісії (2арк.), заява ОСОБА_2 до ГНУ (2 арк.), копія довідки про присвоєння ІПН ОСОБА_2; 7 листів щодо погодження плану санації ДП «РТСЦС «Агротехпостач» (8 арк.), акт №77/10 від 22.06.2010р. перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_2 ліцензійних умов (5 арк,), аркуш паперу із рукописними написами щодо ДП «РТСЦС «Агротехпостач» (1 арк.), договір про надання правової допомоги між адвокатом ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від 21.10.2015 (1 арк.), усього на 169 аркушах. Перелічені речові докази та документи зберігаються в матеріалах кримінального провадження у прокурора (т.4 а.с.22).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2015р. по справі №16/98/06-25/289/07-12/268/08-25/36/09, відсторонено арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання повноважень ліквідатора ДП «РТСЦС «Агротехпостач», ліквідатором ДП «РТСЦС «Агротехпостач» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 (т.1 а.с.178).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015р. по справі №16/98/06-25/289/07-12/268/08-25/36/09 скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.08.2015 року в частині призначення Ліквідатором ДП «РТСЦС «Агротехпостач» арбітражного керуючого ОСОБА_4, справу направлено до господарського суду Запорізької області для розгляду питання про призначення ліквідатора ДП «РТСЦС «Агротехпостач» відповідно до вимог законодавства (т.3 а.с.246).

Ухвалою судді господарського суду Запорізької області від 21.03.2016р. ОСОБА_17 по справі №16/98/06-25/289/07-12/268/08-25/36/09 про банкрутство ДП «РТСЦС «Агротехпостач» ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_18 (т.4 а.с.1) .

Зі змісту вишевказаних судових рішень випливає, що на момент першого спілкування ОСОБА_19 та ОСОБА_6 ліквідатором ДП «РТСЦС «Агротехпостач» арбітражний керуючий ОСОБА_4 не був, відповідно не був і особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Після скасування 23.09.2015р. ухвали господарського суду Запорізької області судом апеляційної інстанції суддя Дьоміна А.В. вже не мала повноважень в частині призначення ліквідатора ДП «РТСЦС «Агротехпостач», відповідно до вимог ГПК України справа в цій частині підлягала розгляду іншим складом суду про що було загальновідомо з 23.09.2015р. тобто до першого спілкування ОСОБА_19 та ОСОБА_6

Таким чином, ані ОСОБА_4 ані ОСОБА_5 не були особами, уповноваженими на виконання функцій держави за обставин зазначених в обвинувальному акті.

Наданий стороною захисту в якості доказу адвокатський запит №135 від 14.11.2016р., відповідь на нього ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» від 18.11.2016р. та доданий до відповіді лист нотаріуса ОСОБА_7 №289/01-16 від 17.11.2016р. підтверджують показання ОСОБА_2 про те, що він в інтересах ОСОБА_3 вів перемови з ОСОБА_6 про продаж частки у статутному капіталі ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» і узгодивши всі істотні умови продажу під час підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі в нотаріальній конторі отримав від ОСОБА_6 на прохання та в інтересах ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 180 000 доларів США в якості оплати частки у статутному капіталі (т.3 а.с.239-242).

Так, згідно листа нотаріуса ОСОБА_7 №289/01-16 від 17.11.2016р. повідомляється, що на початку жовтня 2015р. приблизно 08-10 жовтня 2015р. та 23.10.2015р. до нотаріуса ОСОБА_7 звертався ОСОБА_3 та інша особа (покупець) за посвідченням договору купівлі-продажу, а саме договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» (код ЄДРПОУ 36911736). Для вчинення нотаріальної дії сторонами надавались всі необхідні документи. Також нотаріус навела істотні умови узгодженого сторонами проекту договору купівлі продажу, згідно яких ОСОБА_3 23.10.2015р. передає у власність покупця 100% часток у статутному капіталі ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» (код ЄДРПОУ 36911736) за 4 10400,00 грн., що на момент укладання договору еквівалентно 180 000 доларів США.

Додатково допитана свідок ОСОБА_7 підтвердила направлення нею дослідженого судом листа №289/01-16 від 17.11.2016р. ОСОБА_3 з вищезазначеною редакцією.

Оцінюючи усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, як були зібрані на досудовому слідстві і подані в судовому засіданні, у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд прийшов до висновку, що обвинувачення ОСОБА_19 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України не знайшло свого підтвердження.

Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Безпосереднім об’єктом злочину передбаченого ст. 369-2 КК України є встановлений порядок здійснення службової діяльності особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Примітка до статті 369-2 КК України передбачає, що особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1 - 3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Разом із тим, ОСОБА_20 України «Про засади запобігання і протидії корупції», крім положень щодо фінансового контролю, які втрачають чинність з початком роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ст.12 Закону), втратив чинність 26.10.2014р. разом із набранням чинності Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014р.

ОСОБА_20 України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність з початком роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - 1 вересня 2016 року.

При цьому змін до статті 369-2 КК України на даний час не прийнято, примітка так і містить посилання на ОСОБА_20 України «Про засади запобігання і протидії корупції», який в частині визначення безпосереднього об’єкту злочину передбаченого ст.369-2 КК України втратив чинність 26.10.2014р., а повністю втратив чинність 01.09.2016р., у зв’язку з чим вказаний ОСОБА_20 не відноситься більше до Законодавства України про кримінальну відповідальність.

Стаття 3 КК України визначає, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Таким чином, застосування Закону України «Про запобігання корупції» неможливо так як це суперечить вищенаведеним нормам права.

Рішенням но справі «Кап та інші проти України» (Заява N 29971/04) від 6 травня 2009 року (п. 140) зазначено що: «Суд повторює, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться II пункті І статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства і встановлюють обов’язок забезпечувати дотримання – матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства.

Враховуючи викладене, на момент вчинення дій описаних в обвинувальному акті і на даний час відсутнє законодавство України про кримінальну відповідальність, яке визначає об’єкт злочину передбаченого ст. 369-2 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відсутність об’єкту злочину як обов’язкової складової складу злочину виключає наявність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 369-2 КК України і, як наслідок, тягне за собою винесення судом виправдувального вироку згідно з п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Показання свідка ОСОБА_6 викликають сумніви в неупередженості вказаного свідка, та достовірності цих показань, оскільки вони є не послідовними та протирічать іншим матеріалам кримінального провадження. Так, на питання сторони захисту та суду наприкінці допиту в судовому засіданні, свідок пояснив, що заяву до СБУ написав ще до першої зустрічі та до першого спілкування зі ОСОБА_2 будучи з ним не знайомим. Крім того, ОСОБА_6 пояснив суду, що він не знав яким чином оформлені документи на землю та нерухомість на вказаній базі відпочинку, але при цьому він привіз 180 000 доларів США, які належать СБУ з метою придбання вказаної бази відпочинку для себе. Свідок ОСОБА_6 повідомив суд про те, що з дитинства співпрацює з правоохоронними органами та неодноразово вже виступав в якості особи яка надає неправомірну винагороду під керівництвом правоохоронних органів. Придбавати частку у статутному товаристві ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» він не збирався, але про це ОСОБА_2 при передачі грошей в якості оплати цієї частки у нотаріуса не повідомив, оскільки мав на меті придбати базу відпочинку за гроші СБУ. Свідок ОСОБА_6 був ініціатором усіх зустрічей зі ОСОБА_2, при цьому свідок пояснив, що ОСОБА_2 не погрожував йому будь-яким чином, грошові кошти не вимагав, пропонував або придбавати частку у товаристві, або ні, від вказаної пропозиції свідок міг відмовитись, але не відмовився. Грошові кошти свідок ОСОБА_6 вважав за необхідне надати ОСОБА_2 під будь-яким приводом, в іншому випадку свідок вважав, що базу відпочинку не отримає. На запитання суду ОСОБА_6 повідомив, що особистих грошей для придбання бази відпочинку у нього не було, але про це він ОСОБА_2 не казав.

Вказане свідчить про упередженість свідка, про провокаційний характер його дій, оскільки свідок намагався надати ОСОБА_2 грошові кошти під будь-яким приводом, не дивлячись на те, що умови купівлі-продажу частки у товаристві його не влаштовували. В подібний спосіб свідок діяв не вперше в інших кримінальних провадженнях.

На питання обвинуваченого ОСОБА_2, свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він все ж таки збирався увійти до складу засновників ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», що свідчить про протиріччя і непослідовність у його показаннях. Також свідок пояснив, що ОСОБА_2 не говорив йому конкретно про те, що він домовився чи домовиться з кимось за призначення ОСОБА_4 ліквідатором ДП «РТСЦС «Агротехпостач» чи про те, що він бере гроші за вплив на ОСОБА_4 а також, про те що ОСОБА_2 впливатиме на невідому торгуючу організацію. ОСОБА_6 пояснив, що грошові кошти він сплачував за базу відпочинку, а не за вплив. Анкетних даних знайомого на ім’я Руслан він пригадати не може, даних директора бази, який порадив звернутися саме до ОСОБА_2 свідок ОСОБА_6 також назвати не зміг.

В кінці допиту свідок ОСОБА_6 повідомив суд про те, що насправді до складу засновників хотів увійти Руслан, а не ОСОБА_6 і для оформлення договору Русланом було надано нотаріусу паспорт і код. Також свідок ОСОБА_6 повідомив про те, що в його заяві до СБУ та протоколі допиту в якості свідка зазначені неправдиві дані про те, що ОСОБА_2 вимагав з ОСОБА_6 гроші за базу відпочинку, насправді ОСОБА_6 не зустрічався та не спілкувався ніколи зі ОСОБА_2 до написання заяви та складання протоколу допиту за участю його в якості свідка. Також ОСОБА_6 пояснив суду, що добре розуміє, що намагається придбати для себе базу відпочинку за гроші працівників СБУ.

Аналізуючи зміст показань свідка ОСОБА_6 з приводу обставин викладених в обвинувальному акті, суд приходить до висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки показання ОСОБА_6 стосовно зловживання впливом ОСОБА_2 нічим об’єктивно не підтверджуються в частині пред’явленого обвинувачення, а навпаки, спростовані іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 достовірність яких стороною обвинувачення під сумнів не ставилась, не тільки не підтверджують винуватість ОСОБА_2, а навпаки, містять відомості про обставини, які виключають кримінальну відповідальність, узгоджуються з показами обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він в інтересах ОСОБА_3 вів перемови з ОСОБА_6 про продаж частки у статутному капіталі ТОВ «Компанія «ОСОБА_5» і узгодивши всі істотні умови продажу під час підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі в нотаріальній конторі отримав від ОСОБА_6 на прохання та в інтересах ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 180 000 доларів США в якості оплати частки у статутному капіталі і не вчиняв дії, які ставляться йому за провину.

Однією із обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, є те за що особа одержує неправомірну вигоду і одержання поєднане з вимаганням.

Під час допиту свідка ОСОБА_6, останній пояснив суду, що ОСОБА_2 не вимагав від нього нічого, не тиснув на нього та нічим не погрожував, ОСОБА_6 міг відмовитись від пропозиції купівлі частки в товаристві, але не відмовився. Таким чином, така кваліфікуюча ознака як вимагання неправомірної вигоди спростована самим заявником та свідком ОСОБА_6 і не підтверджується більше ніякими доказами.

За ст. 369-2 КК отримання неправомірної вигоди відбувається виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого може бути прийняття відповідного рішення іншою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави.

Отримання неправомірної вигоди відбувається не для наступної передачі коштів іншій особі, яка уповноважена на виконання функцій держави, а саме за здійснення впливу на таку особу;

Взаємообумовленість між двома сторонами корупції досягається до протиправного впливу.

З розмов обвинуваченого та свідка ОСОБА_6, вбачається, що стверджувати про те, що домовленість між ними стосувалась сплати коштів за здійснення певного впливу на осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, зокрема на суддів, арбітражного керуючого чи торгуючої організації, не можна, оскільки в ході цієї розмови жоден із співрозмовників не зазначив даних особи на яку здійснюватиметься вплив і що таки вплав взагалі мав відбуватись.

Таким чином, суд приходить до висновку, що недоведеним є те, що 23.10.2015 року ОСОБА_2 отримав кошти від ОСОБА_6 саме за вчинення протиправного впливу, наслідком якого могло бути прийняття відповідного рішення особою, яка уповноважена на виконання функцій держави.

Під час досудового розслідування не було встановлено тієї особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за вплив на яку обвинувачений отримав гроші. Обмежившись лише посиланням в обвинувальному акті на суддів господарського суду Запорізької області, арбітражного керуючого чи торгуючої організації. Що стосується судді Дьоміної А.В. та Черкашина І.І., як вже зазначено вище вказані особи не мали повноважень з розгляду питань викладених в обвинувальному акті, а тому не були особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Без відповідної конкретизації, сторона обвинувачення не зазначила фізичної особи, або займаної нею посади, компетенції такої особи, тощо, на підставі чого можна було б перевірити віднесення такої особи до категорії осіб, що визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції". Під час судового розгляду прокурором також не було подано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обвинувачений отримав гроші за вплив саме на особу, уповноважену на виконання функцій держави та яка визначена в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", а тому обвинувачення в цій частині є недоведеним.

У примітці до ст. 364-1 КК України визначено, що у статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Таким чином, важливо правильно вирішити питання щодо характеру самої неправомірної вигоди. У примітці до ст. 364-1 КК України зазначено, зокрема про одержання грошових коштів без законних на те підстав, а тому відсутність таких законних підстав напряму кореспондує безоплатності надання відповідного блага. Безоплатність в цьому випадку означає, що взамін не надається законний еквівалент вартості у вигляді певних прав, робіт, послуг та дій, які підлягають оплаті.

З показань обвинуваченого, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, а також долучених до справи документів вбачається, що між сторонами обговорювались істотні умови продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Компанія «ОСОБА_5». Узгодивши всі істотні умови продажу під час підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі в нотаріальній конторі і ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_6 на прохання та в інтересах ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 180 000 доларів США в якості оплати частки у статутному капіталі.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що одержані ОСОБА_2 23.10.2015 року 180 000 доларів США є неправомірною вигодою в розумінні примітки до ст. 364-1 КК України.

Стороною обвинувачення не подано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 -2 КК України, а саме об'єктивної сторони вказаного злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.

Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад злочину, чи винен обвинувачений у вчиненні цього злочину.

У відповідності до вимог ст. 327 КПК України виправдувальний вирок може бути постановлений судом за відсутністю в діяннях підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння у вчиненні якого обвинувачується підсудний, мало місце, але кримінальний закон не визнає таке діяння злочином; у зв'язку з недоведенністю участі підсудного у вчиненні злочину, якщо факт злочину встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним; та за відсутністю події злочину. Виправдувальний вирок постановляється тоді, коли докази сумнівні і можливості отримання достовірних доказів вичерпані.

Положенням ч. 1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1ст. 284 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Аналіз перерахованих вище доказів на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано переконливих доказів наявності в діях обвинуваченого складу злочину, а тому ОСОБА_2 підлягає виправданню за ч. 3 ст. 369-2 КК України з цих підстав.

В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню була проведена судова експертиза спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв, витрати на яку склали 1228 гривень 80 копійок; технічну експертизу документів (реквізитів грошових коштів), витрати на яку склали 921 гривня 60 копійок; судова криміналістична експертиза відео-, звукозапису, витрати на яку склали 6190 гривень 00 копійок які необхідно віднести на рахунок держави.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України та виправдати у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Витрати по проведенню судової експертизи спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв, які склали 1228 гривень 80 копійок; технічної експертизи документів (реквізитів грошових коштів), які склали 921 гривня 60 копійок; судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису, які склали 6190 гривень 00 копійок віднести на рахунок держави.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази, визнані постановою слідчого від 23.10.2015 року, а саме: мобільний телефон iPhone білого кольору; трудову книжку ОСОБА_2 (42 арк). журнал обліку робочого часу Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області (43 арк.), розпорядження голови Кам'янсько-Дніпровської РДА №186 від 02.07.2015 Про розподіл обов’язків в районній державній адміністрації між головою, його першим заступником, заступником голови, керівником апарату із додатками ( 19 арк ). розпорядження голови Кам'янсько-Дніпровської РДА №4б-к від 30.04.2015 про вступ на посаду голови районної державної адміністрації із додатками (3 арк.). розпорядження голови Кам'янсько-Дніпровської РДА №47-к від 30.04.2015 Про голову районної державної адміністрації із додатками (2 арк.), особова справа ОСОБА_2 (37 арк,), 2 блокноти із особистими записами, апеляційна скарга ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адмінсуду (3 арк ). адміністративний позов ОСОБА_2 щодо оскарження дій Сумської обласної виборчої комісії (2арк.), заява ОСОБА_2 до ГНУ (2 арк.), копія довідки про присвоєння ІПН ОСОБА_2; 7 листів щодо погодження плану санації ДП «РТСЦС «Агротехпостач» (8 арк.), акт №77/10 від 22.06.2010р. перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_2 ліцензійних умов (5 арк,), аркуш паперу із рукописними написами щодо ДП «РТСЦС «Агротехпостач» (1 арк.) – повернути ОСОБА_2

Договір про надання правової допомоги між адвокатом ОСОБА_15 та ОСОБА_16 від 21.10.2015 (1 арк.) – повернути ОСОБА_4

Печатку ТОВ «Компанія «ОСОБА_5», код ЄДРПОУ 36911736 – повернути представнику ТОВ «Компанія «ОСОБА_5».

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: А.В. Воробйов

Попередній документ : 75145852
Наступний документ : 75145866