Постанова № 75145288, 02.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3002/18

Провадження № 22-ц/779/813/2018

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Татаріновою О.А. 25 квітня 2018 року в м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 27 квітня 2018 року, -

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася в суд із вказаним позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що 03.08.1995 року вона уклала шлюб з відповідачем. У шлюбі у сторін народився син – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.11.2014 року шлюб з відповідачем розірвано, малолітнього сина залишено на проживанні з позивачем.

На сьогоднішній день сторони не спілкуються, після розірвання шлюбу відповідач у вихованні сина участі не бере, коштів на утримання сина не надає. Матеріальної допомоги від держави позивач також не отримує. Після укладення другого шлюбу вона народила другу дитину, тому не має достатніх доходів, які б дозволяли їй нести усі витрати на утримання сина від першого шлюбу.

При цьому вказала, що відповідач зареєстрований як підприємець, має високі доходи, аліменти нікому не платить, стягнень по виконавчих документах не проводиться, у шлюбі не перебуває, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, повнолітніх дітей немає.

Тому позивач просила суд стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень щомісячно, починаючи з 12 березня 2018 року до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат.

На дане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що станом на дату подачі нею позову відповідач був зареєстрований як підприємець і припинив підприємницьку діяльність тільки після отримання копії позовної зяви, має високі доходи, розмір яких приховує.

Вказує, що достатніх коштів, які б дозволяли їй нести усі витрати на утримання сина ОСОБА_4 у неї немає, відповідач добровільно таких коштів не надає.

Вважає, що суд, визначивши розмір аліментів 1000 грн. на місяць, не врахував інтереси дитини, а фактично погодився на ту суму, яка була вказана у відзиві відповідача, і яка наближена до мінімального прожиткового мінімуму для дитини такого віку (а з 1 грудня 2018 року, при рівному обов’язку утримувати дітей, відповідач платитиме менше 50% цього мінімуму).

На її думку, судом не було обґрунтовано, чому саме такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, як цього вимагає ст. 182 Сімейного кодексу України.

Крім того, судом не було встановлено розмір доходу відповідача, не дано оцінки тому факту, що згідно даних з ДПІ потрібно було уточнити інформацію щодо його доходів. Також не встановлено, чи оскаржував ОСОБА_3 рішення про відмову у видачі національної візи, і який результат вирішення даного питання.

20.05.2015 року відповідач в телефонному режимі повідомив сину, що перебуває за кордоном, на судове засідання особисто не з'явився.

У зв'язку з наведеним, апелянт просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 25.04.2018 року, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина в розмірі 5000 грн.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_5 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що позивачем не було надано суду будь-яких додаткових докаів на підтвердження суми аліментів. При цьому, судом враховано матеріальне становище відповідача, наявність в нього батьків-пенсіонерів, відсутність рухомого і нерухомого майна. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 25.04.2018 року залишити без змін.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України. Відповідно до п. 9 ст. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» вказаного Кодексу справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз’яснює, у випадку необхідності, учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судовому процесу їх правами та вживає заходів для виконання ними їх обов’язків.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з інтересів дитини, рівності обов’язків батька та матері по її утриманню, взяв до уваги те, що відповідач офіційно не працевлаштований, проживає з батьками-пенсіонерами, нерухомого майна у влансоті не має, а тому дійшов висновку, що ОСОБА_3 має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1000 грн.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

В силу вимог ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Як зазначено у ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017 року встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Відповідно до ст.ст. 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 03.08.1995 року по 13.11.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії І-НМ №189109 від 02.08.2003 року (а.с. 3).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 13.11.2014 року шлюб між сторонами розірвано, малолітнього сина ОСОБА_4 залишено на проживанні з матір’ю ОСОБА_6 (а.с. 4).

Згідно копії Свідоцтва про шлюб серії І-НМ №143217 від 25.03.2015 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на «Кобаліа» (а.с. 7).

Дані обставини підтверджені письмовими доказами та сторонами не заперечуються.

Разом з тим, належних, достатніх та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції та підтвердження спроможності сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі, як це передбачено ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України, апелянтом суду не представлено, оскільки згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відомостей з Дежавного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків №2930/10/09-15-08-01-009 від 27.03.2018 року, листа Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області №625/10/09-15-13 від 02.04.2018 року, копії Опису документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням» реєстраційний номер справи 2_119_004579_64, код: 211671605244, ОСОБА_3 з 21.02.1996 року перебував на обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську як фізична особа-підприємець, однак, за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року його чистий дохід склав 0,00 грн. З 24.04.2018 року відповідач знятий з обліку як фізична особа-підприємець (а.с. 5-6, 28, 34, 43).

Посилання апелянта на те, що відповідач працевлаштований за кордоном та отримує великі прибутки не заслуговують на увагу, оскільки такі не підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2018 року Генеральним Консульством ОСОБА_8 у Львові ОСОБА_3 було відмовлено у видачі національної візи, по що свідчить копія Формуляра відповідного рішення (а.с. 29).

Апеляційний суд вважає, що при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, проживання його з батьками-пенсіонерами, величину прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, встановленого законодавством та вимоги ч. 3 ст. 181 СК України, та дійшов обґрунтованого висновку щодо розміру стягуваних з відповідача аліментів.

Що стосується тверджень позивача про те, що при підвищенні рівня мінімального прожиткового мінімуму для дитини такого віку відповідач платитиме менше 50% цього мінімуму, а також про те, що він на даний час працевлаштований за кордоном, то при підтвердженні даних обставин належними доказами сторона не позбавлена права звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 липня 2018 року.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Мелінишин Г.П.

ОСОБА_9