Постанова № 75145281, 02.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13144/16-ц

Провадження № 22-ц/779/841/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Максюти І.О., Мелінишин Г.П.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2018 року, у складі судді Антоняка Т.М. по справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про скасування постанови державного виконавця,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з скаргою на дії органів ДВС.

В обгрунтування вимог скарги ОСОБА_1 посилалась на те, що 06.02.2014 року старшим державним виконавцем Семенівим М.П. винесена постанова «Про закінчення виконавчого провадження» на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», однак в цей же день керуючись ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець постановив скасувати виданий ним при примусовому виконанні документ, як такий, що помилково внесений та виніс постанову «Про скасування процесуального документу».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2018 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови головного державного виконавця Семеніва М.І. від 06.02.2014 року про скасування процесуального документу.

На дану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Апелянт вказала, що державний виконавець Семенів М.П. 06.02.2014 року не будучи наділеним повноваженнями щодо скасування своєї постанови, в порушення вимог закону виніс таку, станом на 05.09.2016 року дана постанова не була реалізована, а в період з 05.09.2016 року по 16.09.2016 року відбулось втручання невідомих осіб в інформаційну систему Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в результаті чого були від імені державного виконавця Семеніва М.П. змінені відомості щодо інформації яка була попередньо внесена.

Спірна постанова державного виконавця про скасування документа «Постанова про закінчення виконавчого документа» на підставі п.10 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» від 06.02.2014 року є неправомірною, суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Вважає дії державного виконавця неправомірними, оскільки останній не наділений повноваженнями щодо скасування винесеної ним постанови.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просила ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення її скарги.

Представник апелянта ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області у судове засідання апеляційного суду не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні вимог скарги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив із того, що доводи скаржника щодо неправомірності дій державного виконавця є необґрунтованими.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.07.2012 року постановою державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №0907/2-6164/2011 від 09.04.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 364239,89 грн.

06.02.2014 року старшим державним виконавцем внесено запис у ЄДРВП, а саме постанова про закінчення виконавчого провадження, керуючись п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Встановлено, що така постанова не сформована та відсутня на паперовому носії.

Разом з тим, начальником Івано-Франківського МВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_5 в ході проведеної перевірки матеріалів виконавчого провадження №33272295 від 06.02.2014 року винесено постанову відповідно якої встановлено, що 06.02.2014 року державним виконавцем Семенівим М.П. безпідставно внесено запис у ЄДРВП, а саме - постанова про закінчення виконавчого провадження, керуючись п.10 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв»язку з чим дії державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 визнано протиправними та такими , що вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції з організації примусового виконання рішень». Скасовано внесений запис у ЄДРВП, а саме постанову про закінчення виконавчого провадження №33272295 від 06.02.2014 року, та винесено постанову про відновлення даного виконавчого провадження (а.с.42).

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_4 від 06.02.2014 року у зв»язку з помилкою виконавця скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження (п.10 ч.1 ст. 49) від 06.02.2014 року (а.с.2).

Відповідно до положень ст. 383 ЦПК України (чинної станом на час звернення з скаргою до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Державний виконавець, згідно положень ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», чинної станом на час звернення з скаргою до суду, зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Зібраними доказами по справі встановлено, що начальником ВДВС Івано-Франківського МУЮ ОСОБА_5 при здійсненні контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішення державним виконавцем Семенівим М.П. при виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсиббанк» - 364239,89 грн. та самим державним виконавцем Семенівим М.П. було виявлено помилку – безпідставне внесення запису до ЄДРВП запису про закінчення виконавчого провадження, яка була усунута шляхом винесення постанови про скасування зазначеного документа.

Звертаючись із скаргою на дії державного виконавця про скасування ним постанови про закінчення виконавчого провадження, заявник посилалася на те, що дана постанова сторонам не направлялася та відсутня у матеріалах виконавчого провадження. Разом з тим, ОСОБА_3 не зазначила які саме права та інтереси її, як сторони виконавчого провадження, порушено державним виконавцем при скасуванні постанови про закінчення виконавчого документа. Скаржник при цьому не надає доказів щодо обґрунтованості винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого документа.

Посилання апелянта на те, що зміни до Реєстру були внесені в період 05.09.2016 року по 16.09.2016 року шляхом втручання невідомих осіб в інформаційну систему Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за допомогою ключа (пароля) державного виконавця Семенів М.П., тобто в період коли державний виконавець уже не мав доступу до Реєстру - не підтверджені належними доказами.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду постановлена з дотриманням вимог норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2018 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови буде складено 05 липня 2018 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.О. Максюта

ОСОБА_6